Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
10 грудня 2019 р. № 820/2316/16
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бабаєва А.І.
при секретарі судового засідання Муравської І.Ю.,
за участі:
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова, у якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини 35995/09 від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 в частині виконання рішень національних судів у повному обсязі;
- визнати протиправною та скасувати постанову старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 41627834 від 27 січня 2016 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12 грудня 2013 року по справі "Малахова проти України";
- зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити у відношенні ОСОБА_1 виконавче провадження ВП № 41627834 по рішенню Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року по справі №820/2316/16 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року по справі № 820/2316/16 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18.10.2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2017 року у справі № 820/2316/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії скасовано, справу направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
06.11.2019 року справа надійшла до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.11.2019 року задоволено заяву судді Єгупенка В.В. про самовідвід по справі № 820/2316/16. Адміністративну справу № 820/2316/16 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії передано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду для повторного автоматичного розподілу згідно ст. 31 КАС України.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2019 року задоволено заяву судді Мінаєвої К.В. про самовідвід по справі №820/2316/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова, про визнання протиправною бездіяльності та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії. Адміністративну справу №820/2316/16 передано до канцелярії Харківського окружного адміністративного суду для повторного автоматичного розподілу згідно ст. 31, 41 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями головуючим суддею визначено суддю Бабаєва А.І.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа - Управління Пенсійного Фонду України в Червонозаводському районі м.Харкова про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії прийнято до розгляду.
Відповідач, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України правом на дання відзиву на позовну заяву не скористався.
Третя особа, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надало до суду пояснення, в яких просило відмовити в задоволенні позовної заяви.
Позивач в судове засідання прибув, позовну заяву підтримав та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10 управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова зобов'язано провести перерахунок та виплати пенсії ОСОБА_1 у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю в розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленому частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнодержавне пенсійне страхування” з урахуванням виплачених сум з 01.04.2010. Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17.03.2011 рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 залишено без змін.
Виконавче провадження, з виконання вищевказаного судового рішення перебувало в Червонозаводському відділі державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, яким 31.05.2011 було винесено постанову ВП № 26055590 про закінчення виконавчого провадження.
Європейський суд з прав людини у справі “Малахова та інші проти України” (скарга № 13277/22 Бокань проти України, об'єднано зі скаргою №35995/09 - Малахова проти України) 12.12.2013 постановив, А) що протягом трьох місяців держава - відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконання, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику, ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу; Б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.
В подальшому, вказане виконавче провадження було передано на виконання до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Медведєвим О. В. було винесено постанову від 22.01.2014 року про відкриття виконавчого провадження № 41627834 на підставі рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013 року.
Листом № 528/07-10 від 06.01.2016 року боржником у виконавчому провадженні повідомлено державного виконавця про те, що за результатами перерахунку ОСОБА_1 у травні 2011 року було донараховано та виплачено 74 209,67 грн. за період з 01.04.2010 року по 31.05.2011 року. В подальшому з 01.06.2011 року по 31.10.2011 року пенсія виплачувалась з врахуванням рішення суду.
Державним виконавцем встановлено, що справедливу сатисфакцію перераховано стягувачу платіжним дорученням Міністерства юстиції України від 20.08.2014 року № 2558 у розмірі 34 668,86 грн (еквівалент 2000 євро). Пеню за несвоєчасне виконання рішення Європейського суду з прав людини у розмірі 524,38 грн. було перераховано ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України № 64 від 20.01.2016 року.
Враховуючи повідомлення боржника про виконання судового рішення, державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження від 27.01.2016. У постанові державного виконавця зазначено, що рішення Європейського суду з прав людини виконано фактично у повному обсязі згідно з виконавчим документом.
Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, оскільки вважає, що рішення національного суду не було виконано, що унеможливлює закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України “Про виконавче провадження”, а саме у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відповідно до ч.4 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України “Про виконавче провадження” № 606-XIV від 21.04.1999 року (далі - Закон № 606-XIV) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Пунктом 9 частини другої статті 17 Закону № 606-XIV встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини підлягають виконанню державною виконавчою службою відповідно до цього Закону, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.
Згідно з частиною 1 статті 11 Закону № 606-XIV закріплено обов'язок державного виконавця вживати заходи примусового виконання рішень, передбачені Законом, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі. Частина друга вказаної статті зазначає, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Частиною 1 статті 1 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” (далі - Закон № 3477-IV) встановлено, що виконання рішення Європейського суду включає в себе: а) виплату стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.
Законом № 3477-IV встановлено, що рішення Європейського Суду з прав людини (далі - Рішення) є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 3477-IV протягом десяти днів від дня отримання повідомлення Європейського суду про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва: а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права подати до державної виконавчої служби заяву про виплату відшкодування, в якій мають бути зазначені реквізити банківського рахунка для перерахування коштів; б) надсилає до державної виконавчої служби оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, оригінальний текст і переклад резолютивної частини остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, оригінальний текст і переклад рішення Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України. Автентичність перекладу засвідчується Органом представництва. Державна виконавча служба упродовж десяти днів з дня надходження документів, зазначених у пункті "б" цієї частини, відкриває виконавче провадження.
При цьому, частиною 1 статті 8 Закону встановлено, що виплата стягувачеві відшкодування має бути здійснена у тримісячний строк з моменту набуття Рішенням статусу остаточного або у строк, передбачений у Рішенні. Частиною другою вказаної статті передбачено нарахування на суму відшкодування пені відповідно до Рішення, у разі порушення строку, зазначеного в частині першій цієї статті.
Відповідно до частини 3 статті 8 Закону № 3477-IV протягом одного місяця від дня відкриття виконавчого провадження за Рішенням Орган представництва надсилає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, постанову про відкриття виконавчого провадження та документи, передбачені у пункті “б” частини першої статті 7 цього Закону.
В подальшому, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом 10 днів від дня надходження зазначених у частині третій цієї статті документів здійснює списання на вказаний стягувачем банківський рахунок, а в разі його відсутності - на депозитний рахунок державної виконавчої служби коштів з відповідної бюджетної програми Державного бюджету України. Порядок збереження коштів на депозитному рахунку державної виконавчої служби визначається Законом України “Про виконавче провадження” (частина четверта статті 8 Закону № 3477-IV).
Частиною 5 статті 8 Закону № 3477-IV встановлено, що підтвердження списання відшкодування, отримане від центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та підтвердження виконання всіх вимог, зазначених у резолютивній частині остаточного рішення Суду у справі проти України, яким визнано порушення Конвенції, резолютивній частині остаточного рішення Суду щодо справедливої сатисфакції у справі проти України, у рішенні Суду щодо дружнього врегулювання у справі проти України, у рішенні Суду про схвалення умов односторонньої декларації у справі проти України, є для державної виконавчої служби підставою для закінчення виконавчого провадження.
Пунктом 8 частини першої стаття 49 Закону № 606-XIV встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Так, спірні правовідносини виникли у зв'язку з закінченням виконавчого провадження з виконання рішення Європейського суду з прав людини на користь позивача. Відповідно до змісту вказаного рішення: “(а) протягом трьох місяців держава-відповідач має виконати рішення національних судів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та сплатити 2000 (дві тисячі) євро кожному заявнику або його/її спадкоємцю, за заявами, наведеними у Додатку 1 (у заяві № 35772/11 лише першому заявнику пану Олексію Зорі), ці суми є відшкодуванням матеріальної та моральної шкоди, а також компенсацією судових витрат, і мають бути сплачені разом з будь-якими податками, що можуть нараховуватись, та конвертовані в національну валюту за курсом на день здійснення платежу;
(б) зі спливом зазначеного тримісячного строку і до остаточного розрахунку на ці суми нараховуватиметься простий відсоток (simple interest) у розмірі граничної позичкової ставки Європейського центрального банку, яка діятиме в період несплати, до якої має бути додано три відсоткові пункти.”
Верховний Суд у постанові від 18.10.2019 року по даній справі прийшов до висновку, що для фактичного виконання судового рішення державному виконавцю необхідно встановити повне виконання рішення національного суду, виплату справедливої сатисфакції та, у разі несвоєчасного виконання, пені.
Так, Верховним Судом вказано, що судами попередніх інстанцій належним чином не досліджено факт виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10, оскільки наявність лише листа боржника у виконавчому провадженні, без підтверджуючих документів, не свідчить про дійсне виконання такого рішення.
Суд касаційної інстанції зазначив, що належним підтвердженням проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, відповідно до змісту виконавчого документа, можуть бути засвідчені копії розрахунків, виписок з рахунків боржника та стягувача, а також інші документи, які підтвердять проведення вказаних у рішенні суду дій.
Крім того, вказано, що рішення Європейського суду з прав людини від 12.12.2013 свідчить про порушення органами державної влади порядку та процедури виконання рішення національного суду, що і стало підставою для звернення позивача до суду. Водночас, судами попередніх інстанцій належним чином не з'ясовано що слугувало підставою для звернення до Європейського суду з прав людини - факт невиконання судового рішення чи тривале його невиконання.
Зазначено, що суттєвим є також обставини, встановлені в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 № 646/10729/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу. Вказане судове рішення містить висновок про те, що станом на момент розгляду справи, рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10 не виконано у зв'язку з відсутністю фінансування.
Враховуючи висновки Верховного Суду, суд зазначає наступне.
Так, досліджуючи факт виконання рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10, суд зазначає, що наявність лише листа боржника у виконавчому провадженні, без підтверджуючих документів, не свідчить про дійсне виконання такого рішення.
При цьому відповідачем по справі не надано підтвердження проведення перерахунку та виплати пенсії позивачу, а саме засвідчених копій розрахунків, виписок з рахунків боржника та стягувача, а також інші документів, які підтвердять проведення вказаних у рішенні суду дій.
Щодо обставини, встановлених в постанові Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.05.2016 № 646/10729/15-а за позовом Управління Пенсійного фонду України в Червонозаводському районі міста Харкова до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, суд зазначає наступне.
Так, вказане судове рішення містить висновок про те, що станом на момент розгляду справи, рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 01.09.2010 у справі № 2-4109/10 не виконано у зв'язку з відсутністю фінансування.
При цьому, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі “Іммобільяре Саффі проти Італії" наголошував, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.
Також, в своєму рішенні "Кечко проти України” Суд констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань.
В рішенні "Войтенко проти України" Суд знову повторює, що ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок. Проте, затримка виконання судового рішення на період, що є необхідним для вирішення проблем публічного порядку, може у виняткових випадках бути виправдана. Суд допускає, що асигнування на виплату державних боргів може спричинити певні затримки у виконанні рішень з бюджету Уряду. Тим не менше, Суд вирішує, що не передбачивши таких асигнувань протягом трьох років підряд, держава-відповідач не виконала своїх зобов'язань за статтею 6 параграфу 1 Конвенції.
Беручи до уваги вищенаведену судову практику Європейського Суду з прав людини, суд дійшов висновку про те, що відсутність коштів у боржника чи у держави на виконання взятих на себе зобов'язань не є підставою для прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відсутність грошових коштів є тимчасовою обставиною, яка може бути усунена іншого бюджетного року шляхом передбачення відповідних витрат у кошторисних документах.
Таким чином, Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України допущено протиправну бездіяльність щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини 35995/09 від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 в частині виконання рішень національних судів у повному обсязі.
З огляду на викладене, постанова старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 41627834 від 27 січня 2016 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12 грудня 2013 року по справі "Малахова проти України" прийнята передчасно, є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи висновки суду про протиправну бездіяльність відповідача, суд для належного відновлення порушених прав позивача вважає за необхідне зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити у відношенні ОСОБА_1 виконавче провадження ВП № 41627834 по рішенню Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013 року.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на те, що відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним рішення, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 243, ст. 246, ст. 255, ст. 287, ст. 293, ст. 295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департамента державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо невиконання рішення Європейського суду з прав людини 35995/09 від 12 грудня 2013 року відносно ОСОБА_1 в частині виконання рішень національних судів у повному обсязі.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. про закінчення виконавчого провадження ВП № 41627834 від 27 січня 2016 року по примусовому виконанню рішення Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12 грудня 2013 року по справі "Малахова проти України".
Зобов'язати Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити у відношенні ОСОБА_1 виконавче провадження ВП № 41627834 по рішенню Європейського суду з прав людини № 35995/09 від 12.12.2013 року.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Бабаєв А.І.