03 грудня 2019 року м. РівнеСправа №460/2363/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дорошенко Н.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, за змістом якого просив суд:
визнати протиправними дії Володимирецького відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду проходження чотирьохмісячних курсів трактористів-машиністів при районному об'єднанні "Сільгосптехніка" Володимирецького районного виробничого управління сільського господарства в період з 08.01.1970 по 13.05.1970;
зобов'язати Володимирецький відділ обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період проходження чотирьохмісячних курсів трактористів-машиністів при районному об'єднанні "Сільгосптехніка" Володимирецького районного виробничого управління сільського господарства в період з 08.01.1970 по 13.05.1970 та здійснити перерахунок раніше призначеної пенсії, починаючи з 09 липня 2019 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно відмовлено у зарахуванні до страхового стажу позивача період проходження 4-х місячних курсів підготовки трактористів-машиністів при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» Рівненської області з 08.01.1970. Наявність вказаного страхового стажу підтверджується довідкою, з якої вбачається, що період навчання - це чотири місяці з 08.01.1970, з цієї дати позивач розпочав проходження курсів з підготовки трактористів-машиністів, що означає набув професію, а з 06.06.1970 працював шофером у колгоспі «ім. 23-партз'їзду» с. Берестівка Володимирецького району Рівненської області.
Відповідно до записів трудової книжки, позивач після закінчення курсів з 06.06.1970 прийнятий на роботу шофером у колгосп «ім.. 23-партз'їзду» с. Берестівка Володимирецького району Рівненської області. Оскільки це є перший запис у трудовій книжці колгоспника, і з огляду на запис він зроблений з помилкою в році прийняття 1970, а не 1978 року, як вказано в записі, тому що зробленим він був на основі Протоколу №10 від 24.05.1970. Відповідальним за заповнення трудової книжки вперше, в тому числі і внесення до неї записів про навчання, є підприємство - роботодавець. Окрім того, слід зазначити, що в будь-якому випадку незбереження первинних документів та відсутність відповідних записів у трудовій книжці не може слугувати підставою для обмеження пенсійних прав особи. Зазначає, що реалізація його соціальних прав, зокрема, на перерахунок та отримання пенсії, не може залежати від дій колишнього навчального закладу, що виразилась у неналежному заповненні довідки про проходження навчальних курсів. Вважає зазначені дії відповідача є необґрунтованими, безпідставним і таким, що порушують його право на перерахування та подальше отримання пенсії у розмірі, передбаченому чинним законодавством.
Ухвалою суду від 30.09.2019 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви. У вказаний судом строк позивач допущені недоліки усунув.
Ухвалою суду від 15.10.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
Відповідач подав відзив, у якому він заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема, зазначив, що згідно з порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки відповідних записів у ній час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами та іншими документами, які видано на підставі архівних даних і місять відомості про періоди навчання. Зa відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймають довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах містяться дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих його етапів. Як вбачається із довідки про проходження курсів від 26.01.1970 (без номера), видана Володимирецьким районним об'єднанням «Сільгосптехніка» Рівненської області, ОСОБА_1 знаходиться на 4-хмісячних курсах по підготовці трактористів-машиністів з 08.01.1970. В даній довідці відсутні відомості щодо періодів навчання, набуту професію та присвоєння кваліфікації. Жодних відомостей про те, що позивач отримав після закінчення курсів кваліфікацію, немає, також відсутня у довідці кінцева дата закінчення курсів. За наведених вище обставин така довідка не може бути підставою для зарахування стажу. Листом від 22.04.2019 №Б-17/08-25/19 Державний архів Рівненської області повідомив, що в документах Володимирецького районного об'єднання «Сільгосптехніка» за 1970 рік інформації про навчання ОСОБА_1 не виявлено. Трудовий архів Володимирецького району Володимирецької районної ради Рівненської області надав інформацію №537/04-02 від 09.07.2019, в якій значиться, що у даному архіві документи Володимирецького районного об'єднання «Сільгосптехніка» за 1970 рік інформації про навчання ОСОБА_1 також не виявлено. Враховуючи вищевикладене та з огляду на документи, які долучені позивачем до звернення та до позовної заяви, в управління відсутні усі підстави для здійснення перерахунку пенсії із зарахуванням до стажу позивача проходження курсів 4-хмісячної підготовки трактористів-машиністів при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» Рівненської області з 08.01.1970. Вважає, що відповідач діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законодавством України.
Повно і всебічно з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши їх у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в органі Пенсійного фонду та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням від 27.12.2006 №1919609699 (а.с.14).
09.07.2019 позивач звернувся до Володимирецького відділу обслуговування громадян ГУ ПФУ в Рівненській області із заявою про зарахування до його страхового стажу періоду проходження 4-х місячних курсів підготовки трактористів-машиністів при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільхозптехніка» Рівненської області з 08.01.1970 (а.с.16).
Проте, листом від 26.07.2019 №115/2.5 позивачу відмовлено у зарахуванні до його страхового стажу вищевказаного періоду, оскільки надана позивачем довідка про проходження таких курсів від 26.01.1970 б/н не містить періодів навчання, набуту професію та присвоєння кваліфікації. За наведених обставин, така довідка не може бути підставою для зарахування стажу (а.с.17).
Вважаючи дії органу Пенсійного фонду щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу вищевказаного періоду протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
За приписами статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-IV).
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ), в стаж роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору, а також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
За змістом пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Статтею 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 №103/98-ВР (далі - Закон №103/98-ВР) передбачено, що час навчання в професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учнів, слухачів, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що надає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Крім того, статтею 4 Закону №103/98-ВР визначено, що система професійної (професійно-технічної) освіти складається з закладів професійної (професійно-технічної) освіти незалежно від форм власності та підпорядкування, що проводять діяльність у галузі професійної (професійно-технічної) освіти, навчально-методичних, науково-методичних, наукових, навчально-виробничих, навчально-комерційних, видавничо-поліграфічних, культурно-освітніх, фізкультурно-оздоровчих, обчислювальних та інших підприємств, установ, організацій та органів управління ними, що здійснюють або забезпечують підготовку кваліфікованих робітників.
Згідно з п.5 Положення про освітньо-кваліфікаційні рівні (ступеневу освіту), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1998 №65, зміст навчання - це науково обґрунтованій методичний та дидактичний навчальний матеріал, засвоєння якого забезпечує здобуття освіти і кваліфікації згідно з освітньо-кваліфікаційним рівнем.
Зміст навчання визначається освітньо-професійними програмами підготовки кваліфікованих робітників та фахівців з вищою освітою певних освітньо-кваліфікаційних рівнів, структурно-логічною схемою підготовки, програмами навчальних дисциплін, іншими нормативними документами та навчальною і навчально-методичною літературою.
Здобуття відповідної кваліфікації фахівця підтверджується державною атестацією, яка здійснюється державною екзаменаційною (кваліфікаційною) комісією на підставі результатів державних іспитів та (або) захисту кваліфікаційної роботи після виконання
відповідної освітньо-професійної програми підготовки кваліфікованого робітника, молодшого спеціаліста, бакалавра, спеціаліста та магістра (п.11 вказаного Положення).
Відповідно до п.19 Статуту середньої загальноосвітньої школи, ухваленого постановою Ради Міністрів СРСР від 08.09.1970 №749, особам, що закінчили середню школу з виробничим навчанням, видається також свідоцтво про присвоєння спеціальності, з зазначенням присвоєного кваліфікаційною комісією розряду.
Постановою Ради Міністрів СРСР від 24.08.1974 №662 «Про організацію міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів» регламентувалась організація і діяльність міжшкільних навчально-виробничих комбінатів трудового навчання і професійної орієнтації учнів, зокрема передбачалось обладнання на базі підприємств, установ і організацій навчальних кабінетів, майстерень і цехів для підготовки учнів робітничих спеціальностей з виділенням кваліфікованих робітників та інженерно - технічних працівників для підготовки учнів.
Відповідно до довідки Володимирецького районного об'єднання «Сільгосптехніка» від 26.01.1970 б/н "... ОСОБА_1 дійсно знаходиться на 4-х місячних курсах підготовки трактористів-машиністів при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.01.1970" (а.с.21).
Суд зауважує, що із зазначеної довідки неможливо встановити дату закінчення ОСОБА_1 навчання на таких курсах, а також чи закінчені ним такі курси взагалі, та яку кваліфікацію ним було отримано після закінчення цих курсів. Вказана довідка підтверджує лише знаходження позивача на 4-хмісячних курсах підготовки трактористів-машиністів станом на 26.01.1970 та не свідчить про їх закінчення, та, як наслідок, отримання ним професії.
Не містять інформації щодо такого навчання позивача й записи трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.15), яка в силу вимог статті 62 Закону №1788-XII є основним документом, що підтверджує стаж роботи.
Крім того, за змістом інформації, викладеної в листах Трудового архіву Володимирецького району Володимирецької районної ради Рівненської області від 09.07.2019 №537/04-02 та Державного архіву Рівненської області від 22.04.2019 №Б-17/08-25/19, в архівах відсутня інформація про навчання ОСОБА_1 на 4-хмісячних курсах підготовки трактористів-машиністів, які проводилися при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» в 1970 році (а.с.18-19).
Більше того, в матеріалах справи, а також в загальнодоступних джерелах (зокрема, мережа Інтернет) відсутня інформація про те, що Володимирецьке районне об'єднання «Сільгосптехніка» в 1970 році відносилося до навчально-виробничих комбінатів, які здійснювали трудове навчання і професійну орієнтацію учнів, або до професійно-технічного навчального закладу чи закладу при загальноосвітньому середньому навчальному закладі.
Відтак, період навчання позивача з 08.01.1970 по 13.05.1970 на 4-хмісячних курсах підготовки трактористів-машиністів, які проводилися при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка», не підлягає зарахуванню до страхового стажу.
Така позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26.10.2018 у справі №643/20104/15-а (№К/9901/36231/18), які є обов'язковими для врахування судами в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України.
Таким чином, в ході судового розгляду справи доводи позивача про набуття ним професії під час знаходження на 4-хмісячних курсах підготовки трактористів-машиністів, які проводилися при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» з 08.01.1970, не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За правилами статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Окрім цього, відповідно до статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на вказані положення процесуального закону, суд оцінює критично та не бере до уваги надану позивачем копію нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 , який підтвердив проходження разом з ОСОБА_1 в спірний період курсів трактористів-машиністів при Володимирецькому районному об'єднанні «Сільгосптехніка» (а.с.20). При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які документально підтверджені відомості проходження відповідного навчання ОСОБА_2 з 08.01.1970 по 13.05.1970 та отримання відповідної кваліфікації за результатами такого навчання, отже підтвердження ним спільного навчання на курсах з позивачем суд вважає необґрунтованим, а відповідну заяву - неналежним доказом у справі.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Аналіз вказаної правової норми свідчить про те, що відповідач повинен доводити правомірність своїх рішення, дій чи бездіяльності. Водночас, позивач не позбавлений обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги. Тобто обов'язок доказування в адміністративному процесі не покладено виключно на суб'єкта владних повноважень, а розподілений в залежності від вимог та заперечень.
У даному випадку обов'язок доказування правомірності оспорюваних дій належить відповідачу, в той час як позивач зобов'язаний підтвердити належними та допустимими доказами обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в той час як відповідач підтвердив правомірність своєї поведінки у спірних правовідносинах, а тому позов задоволенню не підлягає.
Підстави для застосування положень статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Короленка, 7, м.Рівне, 33028; код ЄДРПОУ 21084076) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд (пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2019 року.
Суддя Дорошенко Н.О.