Справа № 755/6274/19
"10" грудня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 , Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 46 105,34 грн; стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 всі судові витрати: судовий збір та витрати на правову допомогу.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 05 листопада 2018 року о 08 год. 55 хв. гр. ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Броварський, 27 в м. Києві, під час руху при здійсненні маневру перестроювання, не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю, що рухався по смузі в яку він перестроювався, внаслідок чого допустив зіткнення з належним ОСОБА_1 транспортним засобом марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до його пошкодження, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п.п.2.3б), 10.3 ПДР. Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.12.2018 у справі № 761/17605/18, яка набрала законної сили, відповідача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення. Вина відповідача у завданні шкоди доведена належним чином і у даній справі перегляду та доведенню не підлягає. Відповідно до копії страхового полісу № АМ/3188231, на час заподіяння шкоди цивільно-правова відповідальність відповідача, як особи, яка керувала автомобілем «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована у ТДВ «СТ «Домінанта» Страхувальником за вказаним полісом виступає ОСОБА_3 . Зі слів відповідача, гр. ОСОБА_3 є не тільки власником автомобіля «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 , а і роботодавцем відповідача. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містяться відомості щодо ФОП ОСОБА_3 з основним видом діяльності - КВЕД 49.41. вантажний автомобільний транспорт. Після настання ДТП ОСОБА_1 поїхав за місцезнаходженням ТДВ «СТ «Домінанта», проте офіс був зачинений. Так, 27.11.2018 року ОСОБА_1 було направлено на адресу ТДВ «СТ «Домінанта» повідомлення про ДТП шляхом поштового направлення рекомендованим листом, який повернувся ОСОБА_1 . Було з'ясовано, що відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг ТДВ «СТ «Домінанта» було анульовано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг. Відповідно до договору № 83/01/19 від 08.01.2019 року ОСОБА_1 було замовлено у ФОП ОСОБА_4 проведення оцінки (дослідження) майна ОСОБА_5 , а саме автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 , з метою визначення вартості матеріального збитку внаслідок пошкодження автомобіля. ФОП ОСОБА_4 було складено звіт про оцінку вартості збитку, нанесеного власнику пошкодженого ТЗ, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , з врахуванням допусків в межах яких відбулася оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загальнодержавних податків і зборів склала 44 605,34 грн. Вартість послуг з проведення оцінки вартості збитку склала 1 500,00 грн. Загальний розмір майнової шкоди (збитків), завданої відповідачем внаслідок ДТП становить: 46 105,34 грн, яка складається з: 44 605,34 грн - вартості матеріальної шкоди, завданої пошкодженням автомобіля, 1 500,00 грн - вартості проведення оцінки збитку (звіт).
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 04 вересня 2019 року відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, сторонам роз'яснено процесуальні строки подачі заяв по суті справи (а.с.93-96).
Копію вказаної ухвали з копією позовної заяви та доданими до неї документами відповідачем ОСОБА_2 та третьою особою ТзДВ «СТ «Домінанта» отримано не було, а конверти разом з копією ухвали та копією позовної заяви з доданими до неї документами повернувся до суду за закінченням терміну зберігання. Копію ухвали суду про відкриття провадження у справі позивачем ОСОБА_1 було отримано 26.11.2019, а третьою особою ФОП ОСОБА_3 - 26.09.2019, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень. Відповідачем до суду відзиву на позов подано не було, позивачем та третіми особами додаткових пояснень, заяв до суду подано не було.
Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 05.11.2018 о 08:55 год., керуючи транспортним засобом «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 , по пр-ту Броварський, 27 в м. Києві, під час руху при здійсненні маневру перестроювання, не переконався, що це буде безпечним, не надав дорогу автомобілю, що рухався по смузі, яку він перестроювався, внаслідок чого сталося зіткнення з ТЗ «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 , що призвело до пошкодження транспортних засобів, завдання матеріальних збитків та порушення вимог п.п. 2.3б), 10.3 ПДР, за що його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн, що підтверджується постановами Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та від 17 жовтня 2019 року - про внесення виправлень (а.с. 55, 104).
Станом на день розгляду справи вказані постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року та від 17 жовтня 2019 року набрали законної сили.
За нормою частини четвертої ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини шостої цієї ж статті, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На час вказаної ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 як особи, яка керувала автомобілем «Renault» д.н.з. НОМЕР_1 на законних підставах, була застрахована у ТДВ «СТ «Домінанта»за Полісом № АМ/3188231, із страховою сумою на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну, 100 000,00 грн; розмір франшизи 500,00 грн (а.с. 56). Страхувальником за вказаним полісом виступає власник автомобіля «Renault», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3
27.11.2018 ОСОБА_1 було направлено на адресу ТДВ «СТ «Домінанта» повідомлення про ДТП шляхом поштового направлення рекомендованим листом, який йому повернувся (а.с.57-60).
Відповідно до розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 07.06.2018 № 866 ТзДВ «СТ «Домінанта» було анульовано ліцензії на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг, а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, згідно із наведеним переліком (а.с. 61-62).
ФОП ОСОБА_4 , на виконання Договору № 83/01/19 на проведення оцінки майна (висновку експертного дослідження) КТЗ, укладеного 08.01.2019 із позивачем ОСОБА_1 , 28.01.2019 складено звіт № 83/01/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗЗ) - автомобіля «Hyundai» д.н.з. НОМЕР_2 , згідно із яким на підставі виконаних досліджень, зроблений висновок, що величина вартості матеріального збитку, нанесеного власнику пошкодженого КТЗ, з врахуванням допусків в межах яких відбулась оцінка, з врахуванням ПДВ 20% та інших загальнодержавних податків і зборів склала 44 605,34 грн. Вартість послуг з проведення оцінки вартості збитку склала 1 500,00 грн, що сплачені позивачем відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 01/01 від 09.01.2019 (а.с.63-86).
За нормою ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зізнищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно із вимогами ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
При цьому, обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК).
Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
З огляду на положення ст. 509 Цивільного кодексу України та з урахуванням приписів ст.ст. 11, 22, 23, 599, 1166-1168 Цивільного кодексу України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває у договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов'язане з виконанням цими особами обов'язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання.
Воно виникає з факту завдання шкоди і припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду.
Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).
За правилами ст.ст. 1167, 1168 Цивільного кодексу України, якщо деліктне зобов'язання виникло із факту заподіяння шкоди, кредитором може бути потерпілий. Потерпілий, як кредитор, має право вимагати від боржника відшкодування і моральної шкоди.
Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, - якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004 (далі Закон № 1961-IV від 01.07.2004).
У відповідності до ст.ст. 3, 5 Закону № 1961-IV від 01.07.2004 обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно із ст. 6 Закону № 1961-IV від 01.07.2004 страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом положень Закону № 1961-IV від 01.07.2004 настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
За нормою ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Таким чином, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договорі укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.
Завдання потерпілому шкоди особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди у повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. при цьому, потерпілий стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не є, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страхових зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Отже, приписи Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не обмежують право потерпілої особи на безпосереднє звернення до суду з вимогою виплати матеріального відшкодування з винної у ДТП особи, зокрема майнової шкоди, завданої під час ДТП.
З огляду на викладене, право позивача на відшкодування шкоди за рахунок відповідача, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого позивач не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. закон дає позивачу право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його.
При цьому, відмова позивача від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, позивачу, як кредитору, належить право вимоги в обох видах зобов'язань, деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у кого відповідач застрахував свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування.
Позивач вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від відповідача, в рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність відповідача.
Така правова позиція ґрунтується на висновках постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішені спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», а також аналогічної правової позиції дійшов Верховний суд у справі № 344/10730/15-ц.
Окрім того, у п.п. 4, 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01.03.2013 роз'яснюється про те, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди (пункт 2.2 Правил дорожнього руху України).
Згідно із ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, оцінюючи вказані факти в їх сукупності, беручи до уваги презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України), приймаючи до уваги вимоги ст. 1194 ЦК України, з урахуванням даних Звіту № 83/01/19 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу від 28.01.2019, суд приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача суми фактичного матеріального збитку у розмірі 244 605,34 грн, а також вартості проведення відповідної оцінки збитку у розмірі 1 500,00 грн, що разом складає 46 105,34 грн.
В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн, що сплачений ним 12.04.2018 та підтверджується відповідною квитанцією (а.с.1). Інших судових витрат позивача за матеріалами справи не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 15, 22, 509, 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01.07.2004, постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01 березня 2013 № 4, ст.ст. 2, 10, 13, 48, 49, 51, 76, 77-81, 89, 137, 141, 209, 210, 247, 263, 265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), треті особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 ), Товариство з додатковою відповідальністю «Страхове товариство «Домінанта» (49000, м. Дніпро, вул. В.Макухи, буд. 1) про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 46 105,34 грн, судовий збір в сумі 704,80 грн, а всього 46 810 (сорок шість тисяч вісімсот десять) гривень 14 (чотирнадцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Дніпровський районний суд м. Києва.
Суддя: