09.12.2019 Суддя Саркісян О. А..
Справа № 644/9914/19
Провадження № 2/644/2698/19
09 грудня 2019 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Харкова Саркісян О.А., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та стягнення коштів, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, в якому просить розірвати договір поставки №101 від 01.08.2019 року та стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 175140,00 грн.
Перевіривши позовну заяву, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження по справі з наступних підстав.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження по справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Так, згідно ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Визначення юрисдикції спору має важливе значення для практичної реалізації принципу доступу до правосуддя.
Відповідно до ч.1 ст. 24 ЦК України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.
У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов'язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов'язки як учасник цивільних відносин.
Згідно із ч.2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.
Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб'єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб'єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.
Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.
Тобто фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. При цьому правовий статус ФОП сам по собі не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
Відповідно до частини другої ст. 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.
Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки - суб'єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах - як суб'єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.
Відповідно до наявних у матеріалах справи копій витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані як ФОП. Відомостей про припинення їх підприємницької діяльності станом на дату звернення з позовом до суду немає.
Видами діяльності ФОП ОСОБА_1 є оптова торгівля годинниками та ювелірними виробами; ремонт годинників і ювелірних виробів; роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами, а ФОП ОСОБА_2 - оптова торгівля фармацевтичними товарами; оптова торгівля машинами й устаткуванням для текстильного, швейного та трикотажного виробництва; надання інших допоміжних комерційних послуг; оптова торгівля хімічними продуктами; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; комп'ютерне програмування; оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність; ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення (основний).
Крім того, предметом спору є лазерна маркувальна установа Z50 , що була набута позивачем з метою застосування в підприємницькій (господарській) діяльності. Договір укладено для ведення підприємницької діяльності для використання в господарській діяльності. Тобто між сторонами існували правовідносини, які притаманні господарській діяльності.
Отже, спір у даній справі за характером правовідносин підлягає вирішенню в господарських судах.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду відповідає висновкам, викладеним у її постановах від 06 та 27 листопада 2018 року у справах № 914/2298/17 (провадження № 12-177гс18) та № 905/2260/17 (провадження № 12-173гс18), та у постанові від 03.04.2019 року № 924/1220/17 (провадження №12-26гс19).
На підставі викладеного, керуючись 186 ЦПК України, суд
У відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 про розірвання договору поставки та стягнення коштів - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя О.А.Саркісян