Тростянецький районний суд
Вінницької області
справа № 147/392/19
номер провадження № 2/147/404/19
05 грудня 2019 року Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді: Дудікова А.В.
при секретарі: Чудак Г.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу №147/392/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат,
встановив:
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання та стягнення додаткових витрат.
Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що до 2000р. проживала разом з відповідачем ОСОБА_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 . До народження дитини відповідач переїхав на постійне місце проживання в м. Броди Львівської області. Після народження дитини, в судовому порядку, позивачка доводила батьківство відповідача, у зв'язку з відсутністю на це його згоди. Дочка проживала разом з матір'ю з моменту народження, а батько протягом всього часу не цікавився життям дочки. Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.10.2009р. з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітньої дочки стягнуто аліменти в сумі 350 грн. щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вищевказане рішення виконувалось Бродівським районним відділом Державної виконавчої служби і виконавче провадження було закінчено постановою державного виконавця від 28.03.2019р., заборгованість по аліментах у боржника ОСОБА_2 станом на 03.03.2019р. відсутня, наявна переплата по аліментах на суму 69,07 грн. Також зазначила, що 01.09.2018р. дочка вступила на денну форму навчання до Донецького національного університету ім. Василя Стуса, на 1 курс денного відділення, контрактної форми фінансування, юридичного факультету за спеціальністю «Право». Термін навчання з 01.09.2018р. по 30.06.2022р. Відповідно до п.9 договору №490/76-10/18 від 01.09.2019р. про надання освітніх послуг, вартість освітньої послуги за перший рік навчання становить 17650 грн., з оплатою до 15 вересня та до 15 лютого навчального року., яку позивач здійснила рівними сумами по 8825 грн. - 13 вересня 2018р. та 06 лютого 2019р. Окрім витрат на оплату навчання, дочка потребує коштів на придбання одягу, взуття, оренду житла та ін. На даний час позивачка перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 , з яким мають спільну доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійного джерела доходу не мають. Відповідач проживає в м. Броди Львівської області, періодично працює водієм вантажного автомобіля за межами України. Позивач вважає витрати на оплату навчання дочки, які здійснені нею 13.09.2018р. та 06.02.2019р., до набуття дитиною повноліття, додатковими витратами викликаними особливими обставинами. У зв'язку з чим просила суд стягнути з ОСОБА_1 на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходів щомісячно на період її навчання, починаючи з дня подачі позову і до досягнення 23-річного віку та стягнути додаткові витрати на оплату навчання в розмірі 8825грн.
Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 25.04.2019р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено перше судове засідання.
20.06.2019р. від відповідача на адресу суду надійшов відзив, який обґрунтовував тим, що він є безробітним, має тимчасові мінливі доходи. Також у нього на утриманні перебуває двоє дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка навчається на контракті у Львівському торговельно - економічному університеті та неповнолітній ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Зазначив, що у випадку задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , це стане для нього значним навантаженням та в результаті неможливості сплачувати аліменти в повному об'ємі, призведе до виникнення заборгованості. Розуміючи, що на утримання дитини потрібні деякі кошти, відповідач вважає, що буде мати можливість сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн. Зауважив, що позивач вказує на стягнення половини витрат на утримання дитини, що пов'язано з особливими потребами, але які саме особливі потреби, що тлумачаться з позиції закону вона не зазначає. З огляду на вищевикладене, просив суд винести рішення, яким стягувати з нього на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 1000 грн. щомісячно до досягнення нею 23 років або до закінчення навчання, в залежності від того, що наступить раніше, в решті позовних вимог відмовити.
30.10.2019р. представник позивача подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання, аліменти в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку щомісячно, та стягнути 1/2 частину суми коштів, витрачених на оплату навчання дочки в сумі 8825 грн.
У судове засідання позивач не з'явилась, представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримав повністю.
У судове засідання відповідач не з'явився, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи без участі відповідача та його представника, позов не визнав, з підстав, викладених у відзиві, просив врахувати можливість відповідача сплачувати аміленти в розмірі 1000 грн. щомісячно.
Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.3 ст.211 ЦПК України право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступного висновку.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 визнаний батьком дитини ОСОБА_3 , яка народилась у громадянки ОСОБА_1 про що в книзі реєстрації актів про встановлення батьківства 19.07.2002р. зроблено запис за №7, що підтверджується копією свідоцтва про встановлення батьківства серії НОМЕР_1 (а.с. 4).
ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , батьками якої є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 19.07.2002р. Відділом реєстрації актів громадянського стану Тростянецького управління юстиції Вінницької області (а.с. 4звор.).
26.12.2007р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області, про що в Книзі реєстрації шлюбів 26.12.2007р. зроблено відповідний актовий запис за №87. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу - « ОСОБА_1 », що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 (а.с. 11).
ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась ОСОБА_5 , батьками якої є ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 01.08.2008р. Відділом реєстрації актів цивільного стану Тростянецького районного управління юстиції Вінницької області (а.с. 12).
Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 28.10.2009р. у справі №2-435/2009р. стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 350 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 09.06.2009р. (а.с. 9).
Відповідно до копії постанови про закінчення виконавчого провадження №16402082 від 28.03.2019р., виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №2-435 від 17.11.2009р. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів в розмірі 350 грн., але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 09.06.2009р., закінчено, у зв'язку з тим, що дитина досягла повноліття. Борг по сплаті аліментів відсутній, переплата станом на 03.03.2019р. становить 69,07грн. (а.с. 10).
Згідно копії договору №490/76-10/18 від 01.09.2018р. про надання освітніх послуг між Донецьким національним університетом імені Василя Стуса та ОСОБА_1 укладено договір про надання освітньої послуги ОСОБА_3 за спеціальністю Право, ступінь вищої освіти бакалавр. Загальна вартість освітньої послуги становить 70600 грн., 17650грн. за один рік навчання (а.с. 6).
Відповідно до копії довідки №2869/06.8.0-16 від 28.03.2019р. ОСОБА_3 , дійсно навчається на 1 курсі денного відділення контрактної форми фінансування Юридичного факультету за спеціальністю 081 Право, СО Бакалавр з терміном навчання з 01.09.2018р. по 30.06.2022р. (а.с. 7).
Згідно копій квитанцій №60 від 13.09.2018р. та №0.0.1259862122.1 від 06.02.2019р. ОСОБА_1 сплатила кошти в сумі 8825грн. та 8825 грн. за навчання ОСОБА_3 , 1 курс, спеціальність право, юрид. факультет (а.с. 9).
Відповідно до ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
ОСОБА_3 потребує матеріальної допомоги з боку відповідача, так як її мати не в змозі в повному обсязі самостійно забезпечити дочку на період її навчання.
Відповідно до ч.1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 СК України.
Відповідно до ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Пунктом 20 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006р. "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз'яснено, що обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Потреба повнолітньої дитини у матеріальній допомозі у зв'язку з навчанням полягає у необхідності її харчування в учбовому закладі, придбання необхідної літератури, канцелярських предметів, оплаті за гуртожиток, навчання тощо.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 аліменти в розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходів щомісячно, починаючи з дати подання позову та до досягнення 23-річного віку. Відповідач позовні вимоги визнав частково, в сумі 1000 грн.
Досліджуючи сімейний стан відповідача, судом встановлено, що ОСОБА_2 має сім'ю, яка складається з ОСОБА_8 , доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та сина ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження дітей (а.с. 38, 39).
Разом з тим, необхідність утримувати інших малолітніх дітей не виключає обов'язку відповідача надавати матеріальну допомогу повнолітній донці, яка її потребує.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2018 року у справі № 539/2580/16-ц.
Чинним законодавством України встановлено, що діти рівні у своїх правах незалежно від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей та повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги. Зобов'язання з утримання дітей виникає за наявності сукупності таких умов: родинного зв'язку між батьками й дитиною (кровний зв'язок між батьками та дитиною або зв'язок між усиновлювачем і усиновленою дитиною); неповноліття дитини; навчання повнолітньої дитини; відсутність підстав для звільнення батьків від сплати аліментів; можливість батьків надавати матеріальну допомогу.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з урахуванням фактичних обставин справи та виходячи із закріплених ч. 9 ст. 7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності, а також те, що відповідач не працює, має на утриманні двох дітей та частково визнав позов, стягненню підлягають аліменти в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн. на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на період її навчання щомісячно, починаючи з дати звернення до суду, оскільки остання самостійного доходу не має, у зв'язку з чим і потребує таку допомогу.
На думку суду, такий розмір аліментів є необхідним та достатнім для забезпечення утримання повнолітньої дочки на період її навчання, а саме до 30.06.2022р.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Щодо стягнення додаткових витрат, про які просить позивач, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 185 СК України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Відповідно до частини другої статі 185 СК України, розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст. 185 СК України, додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» звернуто увагу судів на те, що до передбаченої статтею 185СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
У постанові від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 Верховний Суд України зробив правовий висновок, що «СК виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які утримуються одним з батьків на утримання дитини.
Разом з тим статтею, 199 СК України передбачений обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
На відміну від правовідносин щодо участі батьків у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України), правовідносини щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина на період навчання регулюються главою 16 СК України, яка зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 цього Кодексу). При визначенні розміру аліментів необхідно враховувати вартість навчання, підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Норми цієї глави не встановлюють самостійного, окремого від аліментних зобов'язань, обов'язку батьків брати участь у додаткових витратах на дочку, сина, що викликані особливими обставинами.
Таким чином, у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв'язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються, зазначені правовідносини регулюються статтею 199 цього Кодексу (утримання дитини, яка продовжує навчання).
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_2 1/2 частину додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами, навчанням ОСОБА_3 , до набуття нею повноліття, в сумі 8825грн. Відповідач позовні вимоги не визнав.
Судом встановлено, що 03.03.2019р. позивач досягла 18 років.
Таким чином, враховуючи те, що судом вже вирішено питання про стягнення на користь позивача аліментів у розмірі 1000 грн. щомісячно, що має забезпечити нормальні матеріальні умови проживання (навчання) ОСОБА_3 , тобто по суті вказані грошові кошти, що будуть стягуватись з відповідача на користь позивача, на утримання дочки, у зв'язку із навчанням включають до своєї правової природи ті обставини, на які позивач вказує як додаткові витрати, а тому суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 в частині стягнення додаткових витрат є необґрунтованими, не доведеними та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
З огляду на викладене необхідно стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі 1000 грн. щомісячно, на період її навчання у Донецькому національному університеті імені Василя Стуса, починаючи з 03.04.2019р. по 30.06.2022 р., але не більш ніж до досягнення нею двадцяти трьох років.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави судовий збір в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , громадянка України, ІПН - НОМЕР_5 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_6 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: