09 грудня 2019 року справа № 812/1483/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Блохіна А.А., Сухарька М.Г., секретар судового засідання - Харечко О.П., за участю представника третьої особи - Горбачова С.О., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року (повний текст складено 11 жовтня 2019 року в м. Сєвєродонецьк Луганської області) у справі № 812/1483/17 (суддя в 1 інстанції - Секірська А.Г.) за позовом ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 54743859,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (далі - відповідач) про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 54743859 (том 1, арк.справи 2-5).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначала, що 29.09.2017 ОСОБА_1 отримала постанову про відкриття виконавчого провадження № 54743859 від 21.09.2017 особи з назвою «Лисичанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області» листом з рекомендованим повідомленням про вручення № 9310005709115, яка є незаконною з таких підстав.
Постанову про відкриття виконавчого провадження винесено на підставі заяви особи з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області» про примусове виконання Вимоги № Ф-270-17У від 02.06.2017, яка нібито вступила в законну силу (набрала чинності) 02.06.2017, про що зазначено у цій постанові. Однак відповідно до частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Згідно відомостей у Автоматизованій системі виконавчих проваджень Міністерства юстиції України вимога № Ф-845/1228-У від 07.08.2015 надійшла до державного виконавця 19.09.2017.
Таким чином, у порушення вимог статей 4, 11, 12 Закону України «Про виконавче провадження» 21.09.2017 старшим державним виконавцем Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області Швалік О.М. незаконно відкрито виконавче провадження № 54743859 після закінчення строку пред'явлення вимоги № Ф-270-17У від 02.06.2017, який сплив 02.09.2017, що в свою чергу було прямою підставою для повернення виконавчого документа стягувачу на підставі приписів п. 2 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження».
Крім того, відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 7) рішень інших державних органів та рішень НБУ, які законом визнані виконавчими документами.
Вимогу від 02.06.2017 № Ф-270-17У винесено особою з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області», яке не є ні органом доходів і зборів, ні взагалі органом державної влади, який би був утворений відповідно до закону, оскільки така особа має бути утворена Кабінетом Міністрів України у порядку встановленому законом та діяти на підставі Положення, передбаченого ч. 3 ст. 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», що передбачено п.п. 9-1 ч. 1 ст. 116 Конституції України, частиною першою статті 21 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
Особа з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області» нібито утворена постановою КМУ від 06.08.2014 № 311, однак жодного такого чинного документу не існує.
З посиланням на норми статей 49, 52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Указу Президента України від 03.10.1992 № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», Положення про державну реєстрацію нормативно - правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи та інтереси громадян або носять міжвідомчій характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 № 731, позивач зазначала, що державна реєстрація і опублікування постанови КМУ від 06.08.2014 № 311 та Наказу про затвердження таких положень є обов'язковим, оскільки в іншому випадку таке положення є нечинним.
Крім того, постанова КМУ від 06.08.2014 № 311 навіть не підписана Прем'єр - Міністром України в порядку частини п'ятої статті 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», що підтверджується листом КМУ від 17.01.2017 № 17-17/111. Однак у Державному реєстрі НПА не зареєстровано постанови КМУ від 06.08.2014 № 311, тому цей документ є нечинним.
Особа з назвою «Державна фіскальна служба України», територіальним органом якої нібито є особа з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області», нібито утворена постановою КМУ від 21.05.2014 № 160 «Про Державну фіскальну службу України», а Положення про ДФС України нібито затверджено постановою КМУ від 21.05.2014 № 236. Однак 21.05.2014 КМУ не приймав ні такої постанови, ні інших рішень щодо утворення ДФС України та затвердження Положення про неї. Дана обставина підтверджується відсутністю у протоколі засідання КМУ від 21.05.2014 за № 30 будь-яких відомостей про розгляд питання про прийняття проекту постанов КМУ № 160 «Про утворення Державної фіскальної служби» та № 236 від 21.05.2014 «Про Державну фіскальну службу України». Також у протоколі засідання КМУ від 21.05.2014 відсутні відомості про результати голосування у порядку статті 51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» за прийняття такої постанови. Наведене підтверджується копією протоколу засідання КМУ від 21.05.2014 № 30.
З огляду на наведене, особа з назвою «Головне управління ДФС у Луганській області» взагалі не є утвореним відповідно до закону органом державної влади і не має ніяких повноважень, в тому числі і повноважень щодо адміністрування єдиного внеску, передбаченого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», тому постанова від 21.09.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54743859, видана на підставі вимоги № Ф-270-17У від 02.06.2017, яка не є виконавчим документом, не підлягає примусовому виконанню і не є підставою для відкриття виконавчого провадження.
На підставі викладеного позивач просила суд скасувати постанову від 21.09.2017 про відкриття виконавчого провадження № 54743859 як таку, що видана з істотним порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 листопада 2017 року у справі № 812/1483/17 було залучено до участі по справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області (том 1, арк.справи 60).
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління ДФС у Луганській області, про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження № 54743859 - відмовлено (том 1, арк.справи 87-89, 138-140).
Постановою Верховного Суду від 13.09.2019 постанову Луганського окружного адміністративного суду від 12.12.2017 та постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 14.02.2018 у справі № 812/1483/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (том 1, арк.справи 217-225).
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1483/17 позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправною та скасовано постанову Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 21 вересня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54743859 з примусового виконання вимоги про сплату боргу № Ф-270-17У, виданої 02 червня 2017 року Головним управлінням ДФС у Луганській області; стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн. (том 2, арк.справи 29-33).
Не погодившись з таким рішенням, третя особа подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі (том 2, арк.справи 43-45).
В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначив, що згідно відмітки про отримання, вимога № Ф-270-17У від 02.06.2017 надійшла до Лисичанського міського ВДВС 11.07.2017, що свідчить про те, що строк пред'явлення зазначеної вимоги не пропущений, підстави для повернення виконавчого документа стягувачу відсутні.
В судовому засіданні представник третьої особи підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції - скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З огляду на вищенаведене колегія суддів зазначає, що вимоги позивача щодо зміни мотивуальної частини рішення суду першої інстанції, які зазначаені у відзиві на апеляційну скаргу від 03.12.2019 року, заявлені з порушеням вимог ст.293, 295, 296, 297 КАС України, тому, з урахуванням вимог процесуального Закону, не є підставою для перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції від 11.10.2019 року.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника третьої особи, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
ОСОБА_1 , зареєстрована як фізична особа - підприємець 17.02.2014 Лисичанською міською радою Луганської області, № запису 23810000000008623, 20.09.2017 внесено запис про припинення фізичної особи-підприємця за власним рішенням, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09.10.2019 за № 1005830201 (том 1, арк.справи 253-254).
02.06.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області винесено вимогу № Ф-270-17У про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску у розмірі 136131,01 грн (том 1, арк.справи 52).
Згідно листа № 1020/9/12-32-17-15 від 06.07.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області на адресу Лисичанського міського відділу Державної виконавчої служби ГТУЮ у Луганській області було надіслано вимогу № Ф-270-17У від 02.06.2017 про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 136131,01 грн (том 1, арк.справи 39).
Відповідно до відбитку штампу дана вимога була отримана Лисичанським МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області 19.09.2017.
21.09.2017 державним виконавцем Лисичанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 54743859 на підставі вимоги № Ф-270-17У, виданої 02.06.2017 Головним управлінням ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 136131,01 грн (том 1, арк.справи 6, 41).
Постановою від 04.01.2019 передано виконавчий документ - вимогу про сплату боргу № Ф-270-17У, виданий 02.06.2017 ГУ ДФС у Луганській області про стягнення з ОСОБА_1 боргу у сумі 136131,01 грн до Олешківського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Херсонській області (том 1, арк.справи 245-246).
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із пунктом 7 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.
Державний виконавець при прийнятті рішення про відкриття виконавчого провадження керується вимогами Закону України «Про виконавче провадження», і позбавлений можливості надати оцінку виконавчому документу на предмет його відповідності Закону України № 2464, періоду виникнення заборгованості з ЄСВ (до початку АТО чи безпосередньо при проведенні антитерористичної операції).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно із абзацом 2 частини четвертої статті 25 Закону № 2464 вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Згідно із абзацом дев'ятим частини четвертої статті 25 Закону № 2464 у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
Таким чином, обов'язковою умовою для звернення вимоги про сплату бору з ЄСВ до виконання, є узгодження такої вимоги.
За приписами частини першої статті 26 Закону № 1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
Відповідно до частин першої та другої статті 12 Закону № 1404 виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.
Частиною четвертою статті 4 Закону № 1404 передбачений вичерпний перелік підстав для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Вимогу отримано позивачем 16.06.2017, що підтверджується підписом ОСОБА_1 . у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (том 1, арк.справи 76).
Тобто у відповідності до вимог Закону № 2464 вимога стала узгодженої з 27.06.2017, і з цього строку починається строк для пред'явлення до виконання.
Разом з тим, надаючи оцінку діям саме державного виконавця, який є відповідачем у справі, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідачем до суду першої інстанції було надано матеріали виконавчого провадження, в яких містяться, зокрема, копія вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.06.2017 № Ф-270-17У, згідно із якою станом на 30.06.2017 заборгованість із сплати єдиного внеску, штрафів, пені ОСОБА_1 становить 136131,01 грн., яка складається з недоїмки - 90155,06 грн. та штрафів - 45975,95 грн., з зазначенням дати набрання чинності вимогою про сплату боргу - 16.06.2017 (том 1, арк.справи 52).
Також наявний лист ГУ ДФС у Луганській області від 06.07.2017 № 1020/9/12-32-17-15 про направлення вимоги на примусове виконання, зі вхідним штампом Лисичанського МВ ДВС ГТУЮ у Луганській області про надходження - 19.09.2019 вх. № 6117 (том 1, арк.справи 39).
Третьою особою - ГУ ДФС у Луганській області долучено до матеріалів справи копію цього листа з відміткою про прийняття, оглядом якої неможливо достовірно встановити дату отримання відповідачем виконавчого документу (вимоги) (том 1, арк.справи 83).
За Інформацією про виконавче провадження з Автоматизованої системи виконавчого провадження дата надходження виконавчого документа до державного виконавця - 19.09.2017 (том 2, арк.справи 9).
Відповідно до частини п'ятої статті 26 Закону № 1404 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Тобто у разі отримання виконавцем виконавчого документа 11.07.2017, як наполягає представник ГУ ДФС у Луганській області, виконавець повинен був прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження не пізніше 12.07.2017, а не 21.09.2017.
Крім того, 19.09.2017 - 21.09.2017 були робочими днями, державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження не у визначений частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404 строк.
При цьому, отримавши 19.09.2017 виконавчий документ із зазначенням дати набрання чинності - 16.06.2017, враховуючи строк на пред'явлення вимоги до виконання, визначений частиною першою статті 12 Закону № 1404, державний виконавець мав звернути увагу на те, що строк для пред'явлення до виконання вимоги сплинув 17.09.2017, проте виконавче провадження відкрив, зазначивши у тексті самої постанови, що документ вступив у законну силу (набрав чинності) 02.06.2017 (том 1, арк.справи 41).
Частиною третьою статті 11 Закону № 1404 встановлено, що будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, оскаржувана постанова не відповідає критеріям, визначеним статтею 2 КАС України.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 23, 33, 271, 272, 287, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1483/17 - залишити без задоволення.
Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2019 року у справі № 812/1483/17 - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 09 грудня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.В. Гайдар
Судді А.А. Блохін
М.Г. Сухарьок