ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
09 грудня 2019 року № 826/13325/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Григоровича П.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом до третя особа ОСОБА_1 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці Міністерство внутрішніх справ України
провизнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 та/або Позивач) з позовною заявою до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі по тексту - ГУ МВС України в м. Києві та/або Відповідач 1), Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі по тексту - ГУ НП У м. Києві та/або Відповідач 2), в якій просить:
1. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника, генерал-майора міліції Управління МВС України на залізничному транспорті МВС України № 178 від 09.06.2008 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті, капітана міліції ОСОБА_1 .
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді в органах Національної поліції України, рівнозначній до тієї, яку він займав до моменту звільнення з посади начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійно управління Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті.
3. Зарахувати до трудового стажу період вимушеного прогулу ОСОБА_1 , а саме у період з 09.06.2008 (з моменту звільнення) до моменту поновлення його на посаді, аналогічний до звільнення, в органах НП України.
4. Стягнути з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу, а саме у період з 09.06.2008 до моменту поновлення його на посаді в органах НП України
5. Стягнути з ГУ МВС України в м. Києві на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 170 683 грн.
Судом, у ході судового розгляду справи, було здійснено заміну Відповідача 1 та Відповідача 2 на належного - Управління МВС на Південно-Західній залізниці (далі по тексту - УМВС на Південно-Західній залізниці та/або Відповідач), а також залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Відповідача - Міністерство внутрішніх справ України (далі по тексту - МВС України та/або Третя особа).
У зв'язку зі заміною у справі Відповідачів, Позивачем було змінено предмет позову, в результаті чого Позивач просить суд:
1. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника, генерал-майора міліції Управління МВС України на залізничному транспорті МВС України № 178 від 09.06.2008 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті, капітана міліції ОСОБА_1
2. Поновити ОСОБА_1 на посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, рівнозначній до тієї, яку він займав до моменту звільнення з посади начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійно управління Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті.
3. Зарахувати до трудового стажу період вимушеного прогулу ОСОБА_1 , а саме період з 09.06.2008 (з моменту звільнення) до моменту поновлення його на рівнозначній до звільнення посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
4. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці середній заробіток ОСОБА_1 за період вимушеного прогулу, а саме з 09.06.2008 до моменту поновлення його на рівнозначній до звільнення посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці.
5. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 170 683 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Києва Позивач виправданий та в його діях не встановлено складу злочину, звільнення його з відповідних підстав є незаконним, а спірний наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення підлягає скасуванню. Відповідно, Позивач наголосив на наявності у нього права на поновлення на роботі, зарахування йому часу вимушеного прогулу до трудового стажу і виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також на відшкодування завданої йому моральної шкоди на підставі положень Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Представник Відповідача, у відзиві на позовну заяву, наголосив на неможливості задоволення заявлених позовних вимог, оскільки Відповідач перебуває у стані припинення без правонаступників, а також враховуючи неможливість вважати та стверджувати, що Позивачем не було порушено службової дисципліни, оскільки матеріали службового розслідування стосовно Позивача знищені ще у 2014 році. Також зауважив, що оскільки Позивач не оскаржує наказ Управління МВС України на залізничному транспорті лінійного управління на Південно-Західній залізниці від 25.07.2008 № 83 о/с, саме який потягнув за собою юридичний факт звільнення позивача з органів внутрішніх справ, то відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування спірного наказу і застосування наслідків такого скасування.
Представник Третьої особи у письмових поясненнях на позовну заяву вказав, що даний спір стосується лише Позивача та ліквідаційної комісії Відповідача. Також зауважив, що посилання Позивача на норми Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки його положення не розповсюджуються на спірні правовідносини, в даному випадку пріоритетними є норми спеціального законодавства.
Керуючись частиною дев'ятою статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши у порядку письмового провадження подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Як вбачається з матеріалів справи, згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 25.05.2004 був прийнятий на службу до ГУ МВС України в Київській області.
Наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 11.06.2007 № 67 о/с Позивача було призначено на посаду начальника сектору БНОН ЛУ на станції Південно-Західна залізниця Управління МВС України на залізничному транспорті.
Постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва молодшого радника юстиції Нечвоглод О.А. від 16.04.2008 ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у злочині, передбаченому частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України. Також, постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва молодшого радника юстиції Нечвоглод О.А. від 18.04.2008 ОСОБА_1 було пред'явлено обвинувачення у злочинах, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 368, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України. Окрім того, постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва молодшого радника юстиції Нечвоглод О.А. від 09.06.2008 відносно ОСОБА_1 було порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України.
Наказом Управління МВС України на залізничному транспорті від 09.06.2008 № 178 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті капітана міліції ОСОБА_1 .», за грубе порушення дисципліни і законності, за дискредитацію звання офіцера міліції, начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті капітана міліції ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на підстав наказу УМВС України на залізничному транспорті від 10.06.2008 № 78 о/с, наказом Лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті від 25.07.2008 № 83 о/с «По особовому складу», відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ за статтею 64 пункту «є» (за порушення дисципліни) капітана міліції ОСОБА_1 начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на транспорті.
Зі змісту зазначеного спірного наказу від 09.06.2008 № 178 вбачається, що підставою для його прийняття стало надходження наказу начальника Лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті від 22.05.2008 № 112, в якому висунуто клопотання про притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з органів внутрішніх справ за фактом грубого порушення дисципліни і законності, що виразилось у дискредитації звання офіцера міліції, оскільки відносно Позивача прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 368, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України.
Разом з тим, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2015 у справі № 1-772/11 (провадження № 1/761/44/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018, які також залишені без змін ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018, ОСОБА_1 визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України, та за відсутності в його діяннях складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 Кримінального кодексу України.
При цьому, згідно з поясненнями Відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву, надати матеріали службового розслідування стосовно Позивача не вдається за можливе, оскільки їх знищено за закінченням терміну зберігання, отже відсутні підстав вважати та стверджувати, що Позивачем не було порушено службової дисципліни.
Натомість, у взаємозв'язку з вищенаведеним, вважаючи наказ Відповідача № 178 від 09.06.2008 протиправним, Позивач звернувся до суду з даною позовною заявою про його скасування та, відповідно, застосування наслідків такого скасування (поновлення на роботі, оплата вимушеного прогулу, зарахування вимушеного прогулу до трудового стажу, відшкодування моральної шкоди).
Дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи письмовим доказам та поясненням учасників справи, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Тож, адміністративний суд, здійснюючи судовий розгляд справи, перевіряє оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність вищенаведеним закріпленим процесуальним законом критеріям.
Для вирішення спірних правовідносин судом застосовано, зокрема, норми Конституції України, Кодексу законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» від 01.12.1994 № 266/94-ВР (далі по тексту - Закон № 266/94-ВР), Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (далі по тексту - Положення № 114), у тому числі у відповідних редакціях, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої, шостої статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 5-1 КЗпП України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від незаконного звільнення.
Згідно з частинами першою статті 62, частиною першою статті 64 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Виходячи з наведеного, суд зазначає, що особу не може бути звільнено зі служби лише у зв'язку з порушенням відносно неї кримінальної справи, - до набрання законної сили обвинувальним вироком суду у такій кримінальній справі.
За приписами статей 6, 7 Закону № 266/94-ВР, громадянин, звільнений з роботи (посади) у зв'язку з незаконним засудженням або відсторонений від посади у зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, має бути поновлений на колишній роботі (посаді), а в разі неможливості цього (ліквідація підприємства, установи, організації, скорочення посади, наявність інших передбачених законом підстав, що перешкоджають поновленню на роботі (посаді) - йому має бути надано державною службою зайнятості іншу підходящу роботу.
У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, запис про звільнення з роботи (посади), зроблений у трудовій книжці, визнається недійсним. На вимогу громадянина власник або уповноважений ним орган у триденний термін видає йому дублікат трудової книжки без запису, який визнано недійсним.
Термін перебування під вартою, термін відбуття покарання, а також час, протягом якого громадянин не працював у зв'язку з незаконним відстороненням від роботи (посади), зараховується як до загального трудового стажу, так і до стажу роботи за спеціальністю, стажу державної служби, безперервного стажу.
Окрім того, зі змісту положень пункту 1 частини першої статті 2, пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 266/94-ВР вбачається, що у випадку постановлення виправдувального вироку суду виникає право на відшкодування заробітку втраченого внаслідок незаконних дій.
Статтею 15 Закону № 266/94-ВР визначено, що поновлення службових, пенсійних, житлових, інших особистих і майнових прав та відшкодування іншої шкоди, завданої військовослужбовцю Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, інших військових формувань, створюваних відповідно до законодавства України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України та Державної кримінально-виконавчої служби України, поліцейським, працівникам Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, провадиться за правилами, встановленими цим Законом.
Згідно з пунктом 24 Положення, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.
Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.
Більше того, відповідно до частин першої, другої, сьомої статті 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Як вбачається з матеріалів справи та вже зазначалося судом в описовій частині рішення, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 16.12.2015 у справі № 1-772/11 (провадження № 1/761/44/2015), залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.06.2018, які також залишені без змін ухвалою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 20.12.2018, Позивача визнано невинним та виправдано у зв'язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 307, частиною другою статті 368 Кримінального кодексу України, та за відсутності в його діяннях складу злочину. Тож, фактично встановлено відсутність з боку Позивача діянь, а саме грубого порушення дисципліни і законності, що виразилось у дискредитації звання офіцера міліції, оскільки відносно Позивача прокуратурою м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками складу злочинів, передбачених частиною третьою статті 364, частиною другою статті 368, частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, що стали підставою для прийняття спірного наказу від 09.06.2008 № 178.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання.
Таким чином, виходячи із встановлених обставин у взаємозв'язку з наведеними правовими нормами, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає спірний наказ від 09.06.2008 № 178, яким Позивача звільнено з органів внутрішніх справ, - протиправним і таким, що порушує законні права та інтереси Позивача, тому такий наказ підлягає скасуванню. Відповідно, Позивач також має право на реалізацію наслідків такого незаконного звільнення, зокрема щодо поновлення на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
При цьому, як констатовано Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 826/10460/16, закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, установивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі. За частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. Обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу здійснюється у відповідності до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Згідно з приписами Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Разом з тим, спірним наказом Позивача було звільнено з посади начальника сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на транспорті. У той же час, наказом МВС України від 29.07.2009 № 327 «Про реорганізацію лінійних управлінь МВС на залізницях» лінійне управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті було реорганізовано шляхом перетворення в Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, у зв'язку з чим останнього було визнано правонаступником відповідного лінійного управління.
У взаємозв'язку з вищезазначеним та враховуючи, що на час розгляду справи, в матеріалах справи відсутні докази внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про припинення Відповідача, суд дійшов висновку, що позовна вимога про поновлення Позивача на посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, рівнозначній до тієї, яку він займав до моменту звільнення з посади начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійно управління Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті підлягає задоволенню.
Як вже зазначалося вище, Позивач має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 09.06.2008 по день ухвалення судового рішення у даній справі.
Середній заробіток визначається відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100).
Відповідно до пункту 32 Постанови Пленум Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 № 9 у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 № 21-395а13, в якій зазначено, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку № 100.
Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку № 100, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.
Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Згідно з наданим Відповідачем від 09.08.2019 (вих. № 37/20/194) розрахунком середньоденного заробітку Позивача, такий середньоденний заробіток становить 97,16 грн. При цьому, виходячи з даних розрахунку, середньомісячне число робочих днів становить 30 днів. З наведених величин, судом здійснено розрахунок середнього заробітку Позивача за час вимушеного прогулу, наступним чином: середньоденна заробітна плата становить 97,16 грн., середньомісячне число робочих днів становить 30 днів, тож середньомісячний заробіток становить 2914,80 грн.; кількість місяців вимушеного прогулу за період з 09.06.2008 по 09.12.2019 становить 138 місяців, тож середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 402 242,40 грн. (чотириста дві тисячі двісті сорок дві гривні 40 копійок).
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога Позивача про зарахування до трудового стажу період вимушеного прогулу, а саме період з 09.06.2008 (з моменту звільнення) до моменту поновлення його на рівнозначній до звільнення посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, оскільки така вимога є передчасною. На момент розгляду та вирішення даної справи судом не встановлено обставин відмови Відповідача у вчинені вказаних дій, які є обов'язковими у контексті положень статті 7 Закону № 266/94-ВР.
Також, не підлягає задоволенню вимога Позивача про стягнення з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 170 683 грн. відповідно до положень Закону № 266/94-ВР, оскільки цим же Законом № 266/94-ВР визначений порядок відшкодування моральної шкоди. Так, як вбачається зі змісту статті 13 Закону № 266/94-ВР, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.
Окрім того, окремо від зазначених обставин судом не встановлено, а Позивачем не доведено, що саме рішеннями, діями та бездіяльністю Відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме, не надано належних пояснень того, в чому полягає моральна шкода, якими доказами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров'я тощо), наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) Відповідача та заподіянням йому шкоди.
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши матеріали справи та надані учасниками докази і пояснення, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У свою чергу, Відповідач належним чином не виконав обов'язок щодо доказування з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 5, 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Визнати протиправним і скасувати наказ начальника, генерал-майора міліції Управління МВС України на залізничному транспорті МВС України № 178 від 09.06.2008 про притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійного управління на Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті, капітана міліції ОСОБА_1.
3. Поновити ОСОБА_1 з 09.06.2008 на посаді в органах Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці, рівнозначній до тієї, яку він займав до моменту звільнення з посади начальника відділу боротьби з незаконним обігом наркотиків лінійно управління Південно-Західній залізниці Управління МВС України на залізничному транспорті.
4. Стягнути з Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південно-Західній залізниці (вул. Чапаєва, 6, м. Київ, 01030, ЄДРПОУ 08602997) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) середній заробіток за період вимушеного прогулу з 09.06.2008 по 09.12.2019 в сумі 402 242,40 грн. (чотириста дві тисячі двісті сорок дві гривні 40 копійок).
5. В решті вимог - відмовити.
6. Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2914,80 (дві тисячі дев'ятсот чотирнадцять гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя П.О. Григорович