ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
09 грудня 2019 року м. Київ №826/3808/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., розглянув-ши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адмі-ністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації (далі - УПСЗН) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
1) визнати протиправними дії УПСЗН щодо ненадання статусу інваліда війни;
2) зобов'язати УПСЗН надати позивачу статус інваліда війни і видати посвідчення встановленого зразка і нагрудний знак.
Підставою позову зазначено те, що подані відповідачу документи належним чином підтверджували отримання ним інвалідності у зв'язку з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та його участь у складі формувань Цивільної оборони. Надання інших документів на підтвердження факту участі особи в ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи законодавством не передбачено.
Відповідач подав відзив на позов, в якому зазначив, що подані документи не підтверджували залучення позивача до формувань Цивільної оборони.
Дослідивши наявні у справі письмові матеріали, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується копія-ми посвідчення серії НОМЕР_1 від 25.03.2003 і вкладкою до нього від 25.03.2003 №171211.
Внаслідок участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивач отримав 2-гу групу інвалідності (безстроково), яка пов'язана з виконанням таких ро-біт, ступінь втрати здоров'я - 70%, що підтверджується копіями довідки МСЕК серії МСЄ №054088 від 19.02.2003, довідки серії КИ-1 №054088 від 09.02.2003.
Згідно записів у трудовій книжці позивача він працював на Чорнобильській атомній електростанції ім. В.І. Леніна з 18.06.1979 по 05.07.1989 на різних посадах.
Як зазначено у довідці Науково-виробничого об'єднання "Прип'ять" від 19.09.1990 №376п, позивач брав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в період з 01.08.1986 по дату видачі цієї довідки, і у відповідності до Постанови РМ СССР і ВЦСПС від 31.03.1990 №325 має право на пільги. Довідка видана для отримання позивачем посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії.
Позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою, в якій просив надати йому статус інваліда війни та видати посвідчення інваліда війни.
Листом УПСЗН від 07.02.2018 №01-23-1946, копія якого наявна у справі, відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, пославшись на відсутність документів, які б підтверджували факт залучення позивача особисто до формувань Цивільної оборони та факт виконання заходів по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони.
Спірні правовідносини виникли у сфері соціального захисту осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, та стосуються підстав встановлення статусу ветерана війни, а також видачі посвідчення ветерана війни.
Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (в редакції, чинній на час виникнення спірних право-відносин) (далі - Закон №3551) до інвалідів війни належать також інваліди з числа осіб, залу-чених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Згідно з п. 10 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302, посвід-чення інваліда війни видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06.06.1975 №90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, у т.ч. і невоєнізовані, створювались для виконання захо-дів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життє-забезпечення населення.
Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України від 28.02.1991 №796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються грома-дяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
У постанові від 07.06.2018 по справі №377/797/17 провадження №К/9901/5706/17 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74549806) Верховний Суд зробив наступний висно-вок: "... для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону №3551) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встанов-лено) Закон №3552 містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.
Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони вико-нання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.".
Отже, враховуючи згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України вищезазначений висновок Верховного Суду, для визначення статусу інваліда війни ліквідаторам наслідків аварії па Чорнобильській АЕС слід надати докази на підтвердження залучення особи до складу формувань (воєнізованих чи невоєнізованих) Цивільної оборони.
Як встановлено судом, позивач залучався до робіт з ліквідації наслідків на аварії Чорнобильській АЕС, а також отримав інвалідність у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини, свідчать про те, що на позивача, як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, вони не свідчать про залучення позивача до складу формувань (воєнізованих чи невоєнізованих) Цивільної оборони.
Оскільки надані позивачем відповідачу документи не підтверджували факт залучення його до складу формувань (воєнізованих чи невоєнізованих) Цивільної оборони, то у відпові-дача не було підстав для встановлення позивачу статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення.
Інших належних доказів, які б підтверджували цей факт, позивач суду не надав, про їх наявність - не зазначив, клопотань про витребування - не заявляв, тому у суду підстав для самостійного збирання доказів не було.
Таким чином, доводи позивача і надані ним докази не спростовують правомірність спірної відмови і не доводять порушення відповідачем вимог законодавства і прав позивача, у зв'язку з чим суд вважає позов необґрунтованим.
Виходячи з меж позовних вимог, враховуючи встановлені судом обставини і викла-дені мотиви, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заявлених вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 90, 241-246 КАС України, суд
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні адміністративного позову.
Позивач: ОСОБА_1 ;
АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації;
07300, м. Київ, вул. Озерна, 18а, код ЄДРПОУ 37445416.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 293-297 КАС України. Апеляційна скарга подається протягом 30 днів з дня підписання рішення.
Дата рішення є днем складення його у повному обсязі.
Суддя Д.А. Костенко