про залишення позовної заяви без руху
09 грудня 2019 р. м. ХерсонСправа № 540/2616/19
Суддя Херсонського окружного адміністративного суду Пекний А.С., перевіривши виконання вимог статей 160-161 КАС України за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Корабельного районного відділу державної виконавчої служби міста Херсона Головного територіального управління юстиції у Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить:
1. Визнати неправомірними та скасувати постанови, винесені старшим державним виконавцем Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області:
- про стягнення виконавчого збору від 22.12.2017 року;
- про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.12.2017р.;
- про передачу виконавчого документу на виконання до підприємства, установи, організації від 22.12.2017р.;
2. Стягнути з Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 12 640,00 гривень стягнутих з останнього на виконання виконавчого провадження № 52485777.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 160, 161 КАС України, з огляду на наступне.
Так, частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
Згідно ст.1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Цією ж нормою встановлено, що за подання до адміністративного суду фізичною особою позову немайнового характеру судовий збір складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За подання ж фізичною особою позову майнового характеру судовий збір складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Законом України "Про державний бюджет на 2019 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн.
Зі змісту позовних вимог убачається, що позивачем фактично заявлено три позовні вимоги немайнового характеру (визнання протиправними та скасування постанов) та одну вимогу майнового характеру (стягнення з відповідача на користь позивача стягнуті грошові кошти у розмірі 12640,00 грн.), отже, при зверненні до суду з даним позовом позивач має додати до позову документ про сплату судового збору в сумі 3072,00 грн. або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
В порушення вказаних норм чинного законодавства позивачем додано до позову документ про сплату судового збору у сумі 768,40 грн. Отже, позивачу слід доплатити судовий збір у сумі 2303,60 грн.
Крім того, слід звернути увагу на строки звернення до суду.
Так, за ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби закріплені статтею 287 КАС України, відповідно до положень якої передбачено, що позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Зі змісту позовної заяви убачається, що на підставі постанови від 22.12.2017р. про передачу виконавчого документу на виконання до підприємства, установи, організації із заробітної плати позивача утримувались грошові кошти на погашення суми заборгованості у період з 22.12.2017р. по 23.09.2019р. Крім того, позивач зазначає, що 29.03.2018р. у реєстрі з'явились постанови від 22.12.2017р. про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору у розмірі 22470,12 грн. Вказані постанови позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права з огляду на те, що заборгованість, яка стягувалась з нього у період з 22.12.2017р. по 23.09.2019р., була погашена ним ще у жовтні 2016р.
З огляду на викладене убачається, що позивач дізнався або міг дізнатись про порушення своїх прав з грудня 2017р. Разом з тим, позов подано до суду 04.12.2019р. В обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивач зазначає, що звертався до із позовом до Херсонського міського суду Херсонської області, який ухвалою від 16.11.2019р. у справі №766/8047/18 закрив провадження у справі. Також позивач вказує, що ухвала суду не була йому направлена.
З наведеного вище убачається, що позивачем значно пропущено строк звернення з даним позовом до адміністративного суду, при цьому у позові наведені обставини, які стали причиною пропуску строку звернення до суду, однак до позову не додано жодного доказу на підтвердження таких обставин.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визнана джерелом права.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Водночас, неявки позивача та його представника в судові засідання спричиняє затягування строків розгляду справи, що є порушенням як положень Кодексу адміністративного судочинства України, так і п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Отже, звернувшись із позовом до Херсонського міського суду Херсонської області позивач мав би демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду справи №766/8047/18 та вчасно дізнатись про результати розгляду вказаної справи. Окремо слід зауважити, що ухвала Херсонського міського суду Херсонської області про закриття провадження у справі №766/8047/18 від 16.10.2019р. оприлюднена 28.10.2019р.
Крім того, слід звернути увагу, що предметом спору у Херсонському суді були лише постанови про стягнення виконавчого збору від 22.12.2017 року та про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 22.12.2017р. Постанова ж про передачу виконавчого документу на виконання до підприємства, установи, організації від 22.12.2017р., на підставі якої у період з 22.12.2017р. по 23.09.2019р. із заробітної плати позивача утримувались грошові кошти, не була предметом спору у справі №766/8047/18, на яку посилається позивач. Також позивачем не надано доказів оскарження дій відповідача щодо стягнення з нього грошових коштів в межах виконавчого провадження № 52485777 та звернення до суду із позовом про стягнення з Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Херсон Головного територіального управління юстиції у Херсонській області на користь ОСОБА_1 12 640,00 гривень стягнутих з останнього на виконання виконавчого провадження № 52485777.
Згідно п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 р., набула чинності для України 11.09.1997 р.) "Кожен має право на ... розгляд його справи упродовж розумного строку ... судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру...".
Вирішуючи питання стосовно застосування ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі "Плахтєєв та Плахтєєва проти України" (заява №20347/03 §35) зазначено "… пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу, тобто право на порушення провадження в суді за цивільним позовом. Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності…".
В рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" (№ 3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено, що "…Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.".
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків. Проте право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
В даному випадку регулювання з боку держави полягає у встановлені строків звернення з позовом до суду.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
Таким чином, дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій.
Тому у разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, позивачу слід надати до суду обґрунтовану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, до якої слід додати докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
З огляду на викладене позовна заява відповідно до ч.1 ст. 169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків, а саме для надання до суду документу про доплату судового збору у сумі 2303,60 грн., а також обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом із доданими доказами на підтвердження поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ч. 1 ст. 169 КАС України,
ухвалив:
Залишити позовну заяву без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня вручення даної ухвали.
Після усунення недоліків позовної заяви документи до суду направляти із вказівкою на номер справи 540/2616/19 та зазначенням прізвища судді, який прийняв ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
У разі невиконання цієї ухвали, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала окремо не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання.
Суддя Пекний А.С.