Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
09 грудня 2019 р. Справа № 520/5450/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді - Білової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (проспект Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, в якій просить суд в порядку ст. 382 КАС України зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати звіт про виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019 по справі №520/5450/19, застосувавши формулу перерахунку пенсії «виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року» у розмірі 20865 грн, а також визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність, вчинені суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, що передбачено ст. 383 КАС України.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначив, що після набрання законної сили рішення суду у цій справі, отримання виконавчого листа та заміни боржника у виконавчому листі він направив такий лист для примусового виконання до органу державної виконавчої служби, але постанови про відкриття виконавчого провадження не отримав. Позивач вважає, що відповідач при проведенні перерахунку за рішенням суду мав нарахувати пенсію, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня відповідного року, тобто у розмірі 20865 грн. Позивач вважає, що відповідач не виконав рішення суду.
Через канцелярію суду від представника відповідача по справі надійшли пояснення, в яких він зазначив, що на виконання судового рішення у справі №520/5450/19 відповідачем було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , у зв'язку з чим здійснено нарахування пенсії у розмірі 7255,93 грн. Також представником відповідача зазначено, що виплата буде проведена в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Суд, дослідивши заяву з додатками та матеріали справи, встановив такі обставини.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду 05 липня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (проспект Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 40387920) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано Рішення № 35 від 15.05.2019 Ізюмського об'єднаного управління ПФУ Харківської області про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 . Зобов'язано Ізюмське об'єднане управління ПФУ Харківської області провести ОСОБА_1 з 25.04.2019 перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності, що настала внаслідок захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Рішення Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року № 1-р(11)/2019, справа №3-14/2019(402/19, 1737/19).
З КП «Діловодство спеціалізованого суду» вбачається, що на виконання вищезазначеного рішення суду від 05 липня 2019 р. Харківським окружним адміністративним судом по справі видано виконавчий лист № 520/5450/19.
Ухвалою суду від 20.09.2019 замінено боржника у виконавчому листі - Ізюмське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Харківській області (проспект Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309, код ЄДРПОУ 40387920) на Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61022, Харківська обл., м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344).
Зі змісту наданих до суду представником відповідача пояснень на заяву вбачається, що відповідачем рішення суду у справі №520/5450/19 виконано в частині здійснення нарахування на підставі рішення суду пенсії позивачу у сумі 7255,93 грн, вказану суму внесено 03.12.2019 за №49211 в реєстр судових рішень відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду".
Вирішуючи подану заяву, суд зазначає про таке.
Як вбачається з рішення суду, спірні правовідносини стосувалися відмови відповідача в проведенні позивачу перерахунку пенсії після прийняття рішення Конституційним судом України № 1-р(И)/2019 від 25.04.2019 за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо невідповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з дати його ухвалення - 25.04.2019.
При цьому, порядок проведення такого перерахунку, а саме, чи слід керуватися органам Пенсійного фонду України постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 р. № 1210, з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України № 543 від 26.06.2019, не входив до предмету доказування у справі.
Предметом розгляду у цій справи була наявність у позивача права на перерахунок пенсії, визначення моменту, з якого виникло таке право, а не порядок здійснення перерахунку пенсії позивачу. Жодних спірних питань щодо порядку проведення перерахунку пенсії позивача судом в ході розгляду справи не вирішувалося, а позивачем у позовній заяві не зазначалося.
Відповідно до ч.1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
З огляду на наведене, суд вважає подану позивачем заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, суд зазначає про таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, суд зазначає, що метою судового контролю є контроль суду щодо виконання суб'єктом владних повноважень відповідного рішення суду.
Суд зазначає, що з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем проведено розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою позивача та нараховану різницю в пенсії, яка склала 7255,93 грн.
Матеріали справи містять витяг з реєстру рішень суду, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 26.09.2018 20-1, до якого включено і рішення у справі №№520/5450/19.
Стосовно вказаного суд зазначає, що виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ, та членам їх сімей згідно ст. 8 цього Закону забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Як передбачено положеннями статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
З огляду на вказане суд зазначає, що нарахована позивачу сума доплати має бути виплачена за рахунок коштів Державного бюджету України та проведення такої виплати не може бути здійснене за рахунок власних коштів Пенсійного фонду України, що надійшли від сплати єдиного соціального внеску, а проводиться лише у разі наявності на це відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України.
Судом встановлено, що 22.08.2018 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 649 "Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду", якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (надалі - Порядок № 649) та встановлено, що для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюється відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженого цією постановою.
Як передбачено п. 1 Порядку № 649, цей Порядок визначає механізм погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, за рахунок коштів, передбачених у державному бюджеті Пенсійному фонду України на цю мету.
Відповідно до п.3,4 Порядку № 649 боржник веде облік рішень у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою (далі - реєстр), відповідно до порядку, встановленого Пенсійним фондом України. Черговість виконання рішень визначається датою їх надходження до боржника.
Згідно з пунктом 5 Порядку № 649, для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Пунктом 10 Порядку № 649 передбачено, що виділення коштів для виплати здійснюється Пенсійним фондом України в межах наявних бюджетних призначень Пенсійному фонду України на цю мету шляхом перерахування коштів боржнику.
Суд зазначає, що предметом правового регулювання Постанови Кабінету Міністрів України № 649 є порядок виділення коштів на фінансування витрат на виконання рішень суду. При цьому видатки Пенсійного Фонду України, як органу влади, на фінансування пенсійних виплат, передбачених чинними нормативно-правовими актами, є об'єктивно прогнозованими, та держава має обов'язок прогнозувати розмір майбутніх виплат. Однак, видатки на виконання рішень судів, які будуть підлягати виконанню в майбутньому, не є об'єктивно відомими заздалегідь, тому встановлення механізму виділення коштів на виконання таких судових рішень є необхідним.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач при виконанні рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.07.2019, як суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише в межах чинного законодавства та з урахуванням вимог Порядку № 649.
Судовим розглядом не встановлено доказів того, що зазначена постанова Кабінету Міністрів України від 22.08.2018, якою затверджено Порядок № 649, була визнана незаконною та нечинною в порядку, визначеному ст. 264 КАС України, а отже остання є діючою та має враховуватися відповідачем, як суб'єктом владних повноважень.
Відповідно до позиції, висловленої Конституційним Судом України в своєму рішенні від 26.12.2011 №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересам всього суспільства.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зазначена норма законодавства не є імперативною та передбачає право суду, виходячи з фактичних обставин справи, приймати рішення про наявність або відсутність підстав для зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
З огляду на наявні в матеріалах справи докази, обставини часткового виконання судового рішення, а також особливості нормативно-правового регулювання правовідносин в частині нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з державного бюджету, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено необхідності застосування заходів судового контролю по даній справі.
Натомість, наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини того, що відповідач вживає заходів з метою виконання судового рішення в порядку, визначеному Постановою № 649.
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у даній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 241, 243, 248, 249, 370, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду згідно зі ст. 382 КАС України та про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, відповідно до ст. 383 КАС України - залишити без задоволення.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд, з подачею її копії до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).
Повний текст ухвали виготовлений 09 грудня 2019 року.
Суддя Білова О.В.