05 листопада 2019 р. Справа №480/1752/19
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Соп'яненка О.В.,
за участю секретаря судового засідання - Усенко І.М.,
представника позивача Дубовик В.В.,
представників відповідача Міняйло Я.В., Литвин В.М., Троян Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису,-
Позивач звернувся до суду з позовом, який мотивує тим, що відповідачем проведено плановий захід державного нагляду (контролю) щодо додержання позивачем вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. За результатами перевірки 04.03.2019 р. винесено припис №75/02 щодо усунення виявлених під час проведення перевірки порушень вимог законодавства. Позивач вважає, що припис є незаконним, необґрунтованим, винесеним з порушенням порядку, встановленого чинними нормативно-правовими актами і підлягає скасуванню з наступних підстав.
У п.1 припису відповідач вимагає, з посиланням на ст. 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього середовища", розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати відповідачу у десятиденний строк з дня отримання припису. Наведена норма закону не передбачає обов'язку розробляти заходи по усуненню виявлених порушень і надавати копію таких заходів, не надає контролюючому органу права вимагати виконання таких дій. Не надає права встановлювати строк виконання. Така вимога припису не відповідає вимогам закону.
У пункті 2 припису відповідач вимагає, з посиланням на ст.17, ст.32 Закону України "Про відходи", отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами в місячний термін з моменту затвердження порядку видачі вказаного дозволу. Згідно з пп. "с" ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких ПЗУВ перевищує 1000.
Згідно з пп.2 п.6 Положення про Департамент екології та охорони природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 13.05.2013 р. №180-ОД Департамент відповідно до покладених на нього завдань та у визначеному чинним законодавством порядку забезпечує реалізацію повноважень щодо видачі документів дозвільного характеру на здійснення операцій у сфері поводження з відходами.
07.12.2018 Департаментом на заяву ТОВ "Сумитеплоенерго" від 05.12.2018 р. про надання дозволу роз'яснено, що закон передбачає затвердження порядку видачі дозволів Кабінетом Міністрів України. На момент звернення такий порядок не затверджено і видача дозволу неможлива. На момент винесення відповідачем припису такий порядок також не був затверджений. Вважає, що набув право на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на підставі вимог ст. 1 Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" за принципом мовчазної згоди, оскільки у встановлений законом строк дозвіл або рішення про відмову у його видачі не було видано. Аналогічна позиція викладена в інформаційному листі Державної регуляторної служби України від 09.08.2018 р. №8029/0/20-18.
Діяльність позивача у цій частині не є правопорушенням, а тому видання відповідачем п. 2 припису є протиправним.
У пункті 3 припису відповідач вимагає забезпечити достовірне складання статистичної звітності щодо обсягів розміщених на золошламонакопичувачі відходів у терміни, встановлені наказом Державної служби статистики №331 від 16.11.2015 р.
Нормативно-правовий акт, на який посилається відповідач у п.3 припису, надає повноваження по контролю за достовірністю ведення державної статистичної звітності органам державної статистики, а не відповідачу. Відповідач перевищив свої повноваження, а вимоги цього пункту припису є незаконними.
У пункті 4 припису відповідач вимагає ліквідувати та не допускати розміщення промислових відходів, а також використаних пластикових та скляних пляшок у невстановлених місцях у строк до 15.03.2019 р.
В акті перевірки зазначено, що було виявлено складування використаних пластикових та скляних пляшок на території золошламонакопичувача, несанкціоноване розміщення відпрацьованого футерування та бою цегли, розміщення промислових, в тому числі будівельних відходів у невстановлених місцях. Твердження відповідача є необґрунтованим. Відповідач не приймав рішення про проведення експертизи речовин на предмет їх віднесення до категорії відходи.
Матеріал, що знаходився на території золошламонакопичувача, не є відходами, оскільки не втратив свої споживчі властивості, призначався для подальшого використання з метою запобігання надзвичайним ситуаціям на водних об'єктах на період проходження льодоходу та паводку. Складування використаних пластикових та скляних пляшок у невстановлених місцях не підтверджується належними доказами, до акту не додано доказів фото та відео фіксації.
У п.5 припису відповідач вимагає провести роботи для ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих зворотних вод в водний об'єкт з перевищенням нормативів ГДС та налагодження функціонування системи зливової каналізації у термін до 01.05.2019 р. Така вимога є незаконною.
Висновок про вчинення позивачем порушень зроблено відповідачем на підставі результатів вимірювань. Проби для вимірювань відбирались у місці скидання, а також вище і нижче цього місця у р. Псел. Місце скиду зворотних вод знаходиться за межами території Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго". До каналізаційного колектора під'єднані мережі зливової каналізації: з прилеглої території міста, з території промислового майданчика AT "Сумський завод "Насосенергомаш", з території взуттєвої фабрики ТОВ "Преміум Стар". У колекторі дощові стоки проммайданчику Сумської ТЕЦ змішуються з дощовими стоками з інших територій, тобто води у місці скидання не є водами лише позивача. Безпосередньо на підприємстві, а також у інших наведених суб'єктів відповідачем проби не відбирались. Ніяких доказами скидання вод з перевищенням ГДС саме позивачем відповідачем не здобуто.
На виконання вимог Дозволу на спеціальне водокористування позивачем систематично проводиться вимірювання показників якості стічних вод. Встановлено, що ліміти забруднюючих речовин не перевищуються. Вимога п.5 припису є незаконною, оскільки доказів вчинення порушення не виявлено.
У пункті 6 припису відповідач вимагає вирішити питання будівництва очисних споруд попереднього очищення поверхневих зливових та талих зворотних вод до 01.07.2019.
Статті 50 та 51 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст. ст. 44,70,95 Водного кодексу України не передбачають обов'язку здійснювати будівництво очисних споруд попереднього очищення поверхневих зливових та талих зворотних вод. Наведені нормативно-правові акти не надають відповідачу повноважень вимагати будівництва очисних споруд. Вимога відповідача є втручанням у господарську діяльність позивача, оскільки ним прийнято рішення про здійснення товариством будівництва очисних споруд, що не є обов'язковим.
Сумська ТЕЦ (Теплоелектроцентраль) входить до складу цілісного майнового комплексу по виробництву, транспортуванню тепла та електричної енергії у м. Суми і належить на праві комунальної власності територіальні громаді м. Суми. Позивач використовує його на умовах оренди за договором від 01.09.2005. Право управління та розпорядження майном комунальної власності належить органам місцевого самоврядування. Позивач таких повноважень не має. Вимога п. 6 припису є незаконною та не може бути виконана позивачем. Крім того, у встановлені строки вирішення питання про будівництво очисних споруд неможливе і повноважним органом місцевого самоврядування. Так, відповідно до п.14 Порядку затвердження проектів будівництва і проведення їх експертизи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 р. №560, тільки строк проведення експертизи проекту будівництва очисних споруд становить 90 календарних днів. Окрім цього, замовник будівництва повинен розробити сам проект, а також розробити та погодити техніко-економічного обґрунтування реконструкції та технічного переоснащення Сумської ТЕЦ відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2012 "Склад та зміст проектної документації на будівництво".
У пункті 7 припису відповідач вимагає у строк до 01.04.2019 усунути перевищення затверджених технологічними нормативами граничнодопустимого викиду на котельному обладнанні. Забезпечити проведення повторних інструментально-лабораторних вимірювань у присутності державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Сумської області. Копію протоколу вимірювань надати до Державної екологічної інспекції у Сумській області. Така вимога є необґрунтованою.
Висновки про перевищення норм викидів зроблено відповідачем на підставі акту відбору проб та протоколу вимірювань. Ці документи не є належними доказами і не підтверджують факту порушення. Відповідно до п.8.1. КНД 211.2.3.063-98 "Відбір проб промислових викидів. Інструкція" відбір проб проводять при нормальній експлуатації промислового підприємства та джерел викидів. Згідно з п.8.3.22 ГКД 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України № 296 від 13.06.2003 р., робота котла в усталеному режимі повинна відповідати режимній карті. Головним інженером Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго" у 2016 р. затверджено режимну карту роботи парового котлоагрегату паливо - природний газ. Відповідно до добової відомості котельного агрегату на момент відібрання проб відповідачем фактичні показники не відповідали режимній карті. Тобто, відбір проб організованих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря проведений не при нормативній експлуатації котельного агрегату. Отримані показники не є достовірними та не підтверджують вчинення порушення.
Крім того, в порушення вимог нормативних документів відповідачем не надано доказів своєчасного проведення повірки засобів вимірювальної техніки та атестації відділу інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції в Сумській області та дотримання інших вимог щодо проведення відбору проб.
Всупереч вимогам ч.2 ст.17 Закону "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" відповідач не ознайомлював позивача з рішенням про відбір проб, не ознайомив та не надав копій акту відбору проб від 19.02.2019 р. №07-19 та протоколу №03-19 вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел. Посилання відповідача на протоколи вимірювань вмісту забруднюючих речовин в організованих викидах стаціонарних джерел, складені Регіональним центром "Екомедхім" Сумського державного університету є безпідставним, оскільки цей суб'єкт не є органом державного нагляду (контролю) і не наділений Законом повноваженнями встановлювати порушення природоохоронного законодавства. Вчинення позивачем порушення не доведено, а п. 7 припису підлягає скасуванню.
У пункті 8 припису відповідач вимагає провести заходи для скорочення викидів на паровому котлі №1 (паливо вугілля) "Капітальний ремонт золовловлювачів на к/a ЦКТІ-87-39-Ф2М №1 з метою підвищення їх ефективності вловлювання твердих частинок до нормативного значення", у строк до 01.06.2019. Вимога обумовлена п.1 р.4 Дозволу №5910136600-87 на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами яким передбачено капітальний ремонт золовловлювачів. Термін виконання заходу - січень 2018 року.
Відповідно до п.5.6.1.10 ГКД 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України №296 від 13.06.2003 р. капітальні ремонти основного обладнання енергооб'єктів повинні виконуватись в строки згідно з затвердженими у встановленому порядку графіками, але не пізніше ніж через 4 роки після введення в експлуатацію, а надалі - по мірі необхідності, в залежності від часу наробітки, технічного стану та результатів діагностування обладнання.
04.09.2017 позивачем укладено договір підряду на виконання робіт з відновлення роботи котлоагрегату ст.№1. З 29.01.2018 р. по 31.01.2018 підрядником виконано налагодження системи автоматики подачі вугільного пилу на котел №1. Отже, згідно вимог п.5.6.1.10 ГКД 34.20.507-2003 "Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила", проведення капітального ремонту золовловлювачів на к/a ЦКТІ-87-39-Ф2М ст.№1 повинно було здійснюватись тільки в 2022 році - через 4 роки з моменту введення в експлуатацію парового котлоагрегату на вугіллі. Пункт 8 припису суперечать наведеним нормам та підлягає скасуванню.
У пункті 9 припису відповідач вимагає у строк до 01.07.2019 р. відкоригувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в частині назви джерела утворення, номера джерела утворення та найменування заходів в розділі 4 "Заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин". Відповідно до ч.6 ст.11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу. Позивачем такий дозвіл отримано 03.02.2017, термін дії - по 03.02.2024 р. Дозвіл видається Міністерством екології та природних ресурсів України. Позивач не має права на вимогу відповідача самостійно його корегувати. Закон та "Порядок проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря...", затвердженого ПКМУ від 13.03.2002 №302 не передбачають можливості та процедури корегування дозволу. Припис є вимогою про усунення порушення. Відповідачем внесення невірних даних в дозвіл на викиди від 03.02.2017 р. безпідставно кваліфіковано відповідачем як порушення, допущене позивачем, оскільки вони внесені у Дозвіл Міністерством екології та природних ресурсів України. Пункт 9 припису суперечить вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню.
У пункті 10 припису відповідач вимагає у строк до 01.07.2019 провести інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від золовідвалу (золошлаконакопичувача), що надходять в атмосферне повітря під час зберігання золо-шлакових відходів у твердому стані, а також під час проведення робіт з навантаження золо-шлакових відходів в автотранспорт. У разі необхідності отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Статті 10 та 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", на які посилається відповідач, не містять вимог про необхідність проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин.
Разом з тим, відповідно до п.1,8 Інструкції про зміст та порядок складання звіту проведення інвентаризації викидів забруднюючих речовин на підприємстві, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України віід 10,02.1995 р. №7 інвентаризацію викидів забруднюючих речовин підприємство проводить в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України, рішеннями місцевих органів державної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, Мінприроди. Такі строки зазначеними суб'єктами не встановлювались.
Позивачем у 2017 році організовано проведення Сумським державним університетом інвентаризації викидів забруднюючих речовин від золошлаконакопичувача. Ним виявлено, що проектний режим експлуатації золошлаконакопичувача не передбачає утворення викидів забруднюючих речовин, оскільки його поверхня повинна бути покрита водою. Вказана обставина підтверджується також Паспортом місця видалення відходів. Позивачем розроблено та затверджено у 2017 р. Технологічний регламент на складування, навантаження, транспортування золошлакових відходів виробництва. Відповідач не надав доказів наявності наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від золо відвалу. Пункт 10 припису підлягає скасуванню.
У пункті 11 припису відповідач вимагає у строк до 01.08.2019 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля на підставі підпункту 2 статті 3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля". Зазначений закон введений у дію 18.12.2017. Відповідно до ч.1 ст.3 зазначеного закону, здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Згідно з ч.1 ст.11 звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб'єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.
З викладених положень вбачається, що вимоги щодо здійснення оцінки впливу на довкілля розповсюджуються на ті види діяльності, які ще не були розпочаті і розпочинаються після введення закону в дію, планування якої здійснюється суб'єктом господарювання після введення Закону в дію, а також на ті рішення про провадження планованої господарської діяльності, які приймаються після введення Закону в дію. Такий висновок узгоджується і з ч.4 ст.3 Закону України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідно до якої забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності.
З моменту введення в дію Закону України "Про оцінку впливу на довкілля" не виникали обставини, за наявності яких проведення оцінки впливу на довкілля законом визначено обов'язковим і у позивача не виник обов'язок здійснення такої оцінки, а тому ним не вчинено порушень закону.
Позивачем 18.02.2019 подано до Міністерства екології та природних ресурсів України Повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля №20192182872 .
Департаментом екологічної безпеки та дозвільно-ліцензійної діяльності Міністерства екології та природних ресурсів України листом від 08.04.2019 р. №7/2181-19 повідомлено про початок процедури оцінки впливу на довкілля робіт по реконструкції Сумської ТЕЦ, запланованих ТОВ "Сумитеплоенерго". Пункт 11 припису підлягає скасуванню.
У пункті 12 припису відповідач вимагає у строк до 20.03.2019 надати інформацію про фактичні часи роботи (години) в наднормативному режимі котлів, на підставі ст. 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Відповідно до ч.8 ст.7, зазначеного закону, припис це обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Відповідно до ст.11 суб'єкт господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) зобов'язаний надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону.
З викладених вище положень Закону вбачається, що в припис вносяться тільки вимоги щодо усунення порушень законодавства, а витребування документів та інших матеріалів від суб'єктів господарювання здійснюється в межах провадження заходів державного нагляду (контролю) - планових та/або позапланових. Пункт 12 припису суперечить наведеним нормам.
Припис є обов'язковою вимогою щодо усунення конкретних вимог законодавства, але документ, виданий відповідачем містить лише посилання на загальні статті чинних нормативно-правових актів , які не відображають суті та змісту виявленого порушення, а також конкретного обов'язку, який зобов'язаний виконати позивач з метою усунення допущеного порушення. Включення до припису вимог, які не спрямовані на усунення конкретних виявлених порушень законодавства, а носять лише загальних характер і фактично дублюють положення чинного природоохоронного законодавства суперечить суті та меті припису, як розпорядчого документу, що складається за результатами заходу державного нагляду (контролю). Виконання Конституції та Законів України, у тому числі у сфері охорони навколишнього природного середовища, є конституційним обов'язком будь-якої особи і не потребує дублювання в приписі. У цій частині припис також не відповідає вимогам Закону.
Просить визнати протиправним та скасувати припис Державної екологічної інспекції у Сумській області № 75/02 від 04.03.2019.
Відповідач у письмовому відзиві позов не визнав. Пояснив, що в ході планової перевірки позивача було виявлено ряд порушень вимог природоохоронного законодавства. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 8 закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) су сфері господарської діяльності" орган державного нагляду (контролю) має право вимагати усунення виявлених порушень. Пунктом "д" ч. 1 ст. 20-2 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено право органів охорони навколишнього природного середовища отримувати необхідну інформацію, документи і матеріали. На усунення виявлених порушень відповідач має право вимагати надання необхідної інформації, документів, у тому числі по розроблених заходах на усунення виявлених перевіркою порушень.
За наслідками перевірки 04.03.2019 винесено припис про усунення виявлених порушень. Усі викладені у ньому вимоги є правомірними. Відповідають вимогам законодавства та направлені на усунення виявлених порушень. Акт перевірки складений за затвердженою уніфікованою формою, а тому твердження позивача про невідповідність акту вимогам закону є безпідставними. Перевірка, відібрання зразків та вимірювання проводились у відповідності до вимог нормативних актів. Просить у задоволенні позову відмовити.
У судовому засіданні представники позивача та відповідача позовні вимоги та заперечення підтримали із зазначених підстав.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню . Судом встановлено, що відповідачем проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства. За наслідками перевірки відповідачем 04.03.2019 винесено припис № 75/02 про усунення виявлених у ході перевірки порушень (далі припис) (т. 1 а.с. 57-58).
Відповідно до ст. 7 ч.ч. 7, 8 закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Виходячи з наведених норм, суд погоджується з твердженням позивача про те, що до припису можуть включатися виключно вимоги, направлені на усунення виявлених у ході перевірки порушень. Відповідачем такі вимоги закону не дотримано. Так, у п. 1 припису, з посиланням на ст. 20-2 закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" вимагається розробити заходи по усуненню виявлених порушень, копію надати до Державної екологічної інспекції в Сумській області. Зазначена відповідачем норма містить перелік повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища. Серед іншого у підпункті "д" передбачено право одержувати безоплатно в установленому порядку необхідних для виконання покладених на нього завдань інформації, документів і матеріалів від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, фізичних осіб.
Ні у акті перевірки, ні у приписі відповідачем не зазначено на усунення яких саме порушень направлена така вимога. Крім того, відповідач вимагає не надати існуючу інформацію чи документ, а створити такий на його вимогу.
У п. 12 припису відповідач вимагає надати інформацію про фактичні часи роботи в наднормовому режимі котлів. При цьому посилається вже на ст. 11 закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", якою визначено обов'язки суб'єкта господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). У тому числі і обов'язок надавати документи, зразки продукції, пояснення в обсязі, який він вважає необхідним, довідки, відомості, матеріали з питань, що виникають під час державного нагляду (контролю), відповідно до закону. У даному випадку відповідачем також не зазначено на усунення яких саме порушень заявлено таку вимогу.
Суд вважає, що відповідач, включаючи до припису вимоги про надання документів та інформації, виходить з хибного тлумачення закону. Як було зазначено вище, єдиним призначенням припису, як розпорядчого документу, є вимога про усунення виявлених порушень законодавства. Ніякі інші вимоги до припису включатися не можуть, а включення таких вимог до припису відповідачем є використання ним наданих повноважень не з тією метою, для якої такі повноваження надано. Суд вважає п.п. 1 та 12 припису протиправними.
Пунктом 2 припису відповідач вимагається отримати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами у місячний термін з моменту затвердження порядку.
Відповідно до ст. 17 п. "с" закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані мати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, якщо їхня діяльність призводить до утворення відходів, для яких Пзув перевищує 1000. Відповідно до ст. 32 ч. 1 п. "а" забороняється провадити будь-яку господарську діяльність, пов'язану з утворенням відходів, без одержання від місцевих органів виконавчої влади дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до вимог цього Закону.
З наведених норм вбачається, що отримання дозволу на здійснення операцій з відходами є обов'язковим, а провадження такої діяльності без дозволу забороненим.
Разом з тим, відповідно до ст. 18 ч. 1 п."д" закону України "Про відходи" затвердження порядку надання дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами належить до компетенції Кабінету Міністрів України. За твердженням позивача, що не спростовано відповідачем, такий порядок Кабінетом Міністрів України не затверджено. Відповідно до поданих копій документів позивач вживав заходи для отримання дозволу, для чого звертався до Департаменту екології та природних ресурсів Сумської обласної державної адміністрації. Дозвіл останнім наданий не був. Роз'яснено, що видача дозволів можлива лише після затвердження відповідного порядку їх видачі Кабінетом Міністрів України (т. 1 а.с. 59-61).
На підставі викладеного, суд вважає, що вимога відповідача, викладена у п. 2 припису є обгрунтованою та законною. При цьому відповідачем враховано неможливість отримання дозволу та зобов'язано позивача його отримати після затвердження відповідного порядку. Суд вважає безпідставним твердження позивача про отримання права на здійснення операцій з відходами за принципом мовчазної згоди.
Відповідно до ст. 1 закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" принцип мовчазної згоди - принцип, згідно з яким суб'єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови якщо суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено.
У зв'язку з відсутністю затвердженого порядку видачі дозволів на здійснення операцій у сфері поводження з відходами не визначено суб'єкта, повноважного видавати дозволи, перелік документів та порядок і строки їх подання. За таких обставин відсутні підстави стверджувати, що позивачем у встановленому порядку подано документи у повному обсязі та не отримано дозвіл чи рішення про відмову у його видачі від повноважної особи.
Пунктом 3 припису відповідач, з посиланням на ст. 17 закону України "Про відходи", вимагає забезпечити достовірне складання статистичної звітності щодо обсягів розміщення відходів. Відповідно до ст. 17 ч. 1 п. "г" закону України "Про відходи" суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані на основі матеріально-сировинних балансів виробництва виявляти і вести первинний поточний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються, обробляються, утилізуються, знешкоджуються та видаляються, і подавати щодо них статистичну звітність у встановленому порядку.
Відповідно до акту перевірки відповідачем досліджено журнал обліку відходів та встановлено, що на 01.01.2018 у золошлаконакопичувача зберігаються відходи в кількості 57663,3 т, але не враховано рух відходів та фактичне розміщення 59399,1 т. Також на підтвердження висновків про неналежне ведення обліку відходів відповідач вказує на факт притягнення інженера ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 82-1 КУпАП. В акті перевірки також зазначено, що у статистичній звітності № 1 "відходи за 2017 рік" відображено недостовірні відомості. При цьому ні в акті перевірки, ні у судовому засіданні відповідачем не повідомлено у чому саме полягає недостовірність відомостей у статистичній звітності та не надано ніяких доказів цього. Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, що дослідження достовірності статистичної звітності належить до компетенції органів державної статистики, а не відповідача. На підставі викладеного, суд вважає протиправною вимогу п. 3 припису.
У пункті 4 припису відповідач вимагає ліквідувати та не допускати розміщення промислових відходів, а також використаних пластикових пляшок у невстановлених місцях.
Відповідно до акту перевірки в ході її проведення виявлення зберігання відходів у невстановлених місцях: футерування та бою цегли на території золошламонакопичувача, пластикових та скляних пляшок на території цеху № 1, будівельних відходів на території цеху теплових мереж та котелень. Позивач у позові та представник позивача у поясненнях під час судового засідання фактично не заперечує зберігання зазначених предметів на території підприємства. Заперечення стосуються того, що будівельні відходи, бой цегли та футерування не є відходами. Не втратили споживчих властивостей та зберігаються для використання під час боротьби з паводком. Скляний та пластиковий посуд не належить підприємству, а є сміттям, що викидається з прилеглої території сторонніми особами.
Відповідно до ст. 33 ч. ч. 1, 2 закону України "Про відходи" зберігання та видалення відходів здійснюються відповідно до вимог екологічної безпеки та способами, що забезпечують максимальне використання відходів чи передачу їх іншим споживачам (за винятком захоронення). На кожне місце чи об'єкт зберігання або видалення відходів складається спеціальний паспорт, в якому зазначаються найменування та код відходів (згідно з державним класифікатором відходів), їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики місць чи об'єктів зберігання чи видалення і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації цих місць чи об'єктів.
В ході перевірки відповідачем виявлено, зокрема, зберігання бою цегли та футерування на території золошлаконакопичувача, який призначений виключно для зберігання шлаку паливного та пилу зольного, що є порушенням наведених вимог закону. Також встановлено розміщення пластикових та скляних пляшок, які не є для позивача сировиною чи продукцією, на території цеху № 1. Суд вважає, що саме на позивача покладається обов'язок забезпечення належного зберігання відходів на території, яку він використовує у своїй виробничій діяльності, а тому посилання на сторонніх осіб, що складують пляшки на території підприємства є безпідставними. Суд вважає, що вимоги п. 4 припису є правомірними та обгрунтованими.
У пункті 5 припису відповідач вимагає провести роботи стосовно ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих зворотніх вод у водний об'єкт з перевищенням нормативів ГДС та налагодження функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ.
Судом встановлено, що позивачем використовується зливовий колектор, яким до р. Псел транспортуються поверхневі та талі води з території Сумської ТЕЦ. При цьому його частина знаходиться за межами території підприємства. Крім позивача скидання вод у колектор здійснюється іншими підприємствами, до нього також відводяться води з міської дощової каналізації прилеглих районів. Ця обставина сторонами не оспорюється. У ході перевірки відповідачем здійснено відбір проб води у місці скидання вод до р. Псел, а також і річці вище і нижче місця скидання. Встановлено перевищення нормативів ГДС (т. 2 а.с. 18-21). Відповідачем під час розгляду справи судом не надано ніяких доказів виявлення індивідуальних ознак (характер забруднення, склад забруднюючих речовин, тощо) за якими зроблено висновок про вчинення порушення саме позивачем. Позивачем надано копії листів з якими він звертався до АТ "Сумський завод "Насосенергомаш" вимагаючи вжиття заходів для усунення перевищення ГДК у стічних водах, які скидаються до каналізації позивача (т.1, а.с. 102-102-104). Відбір проб на території підприємства не проводився. За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не доведено вчинення порушення саме позивачем, та правомірність вимоги у п. 5 припису.
У пункті 6 припису відповідач вимагає вирішити у строк до 01.07.2019 питання про будівництво очисних споруд попередньої очистки поверхневих зливових та талих зворотніх вод. Суд вважає, що зазначена вимога об'єктивно не може бути виконання позивачем. Так, цілісний майновий комплекс Сумської ТЕЦ перебуває у комунальній власності, позивачем використовується на умовах оренди. Відповідно до умов договору оренди та додаткової угоди до нього, одночасно обов'язком і правом позивача як орендаря є можливість здійснення будівництва (реконструкції), поліпшення орендованого майна, що зумовлює підвищення його вартості, лише при наявності письмової згоди орендодавця, за умови обґрунтування необхідності проведення цих робіт (т. 1. а.с. 105-114). Тобто, можливість будівництва очисних споруд, як того вимагає відповідач, можлива лише за згоди власника майна. Виконання п. 6 припису неможливе лише за волевиявлення позивача. Крім того, суд погоджується з твердженням позивача щодо неможливості виконати вимоги пункту припису у встановлені строки, оскільки крім отримання згоди власника на такі роботи необхідна підготовка погодження, проведення експертизи проектної документації, що вимагає більшої кількості часу ніж встановлена відповідачем. Суд вважає, що п. 6 припису є необґрунтованим та підлягає скасуванню.
У пункті 7 припису відповідач вимагає у строк до 01.04.2019 усунути перевищення затверджених технологічних нормативів викиду на котельному обладнання. Забезпечити проведення повторних інструментально-лабораторних вимірювань у присутності державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища.
У ході перевірки відповідачем проведено відбір проб організованих викидів зі стаціонарних джерел котли: ЦКТІ-87-39-Ф2М ст. 1, ЦКТІ-87-39-Ф2М ст. 2. Проведеним вимірюванням встановлено перевищення ГДК забруднюючих речовим у викидах ( т. 2 а.с. 31-35). Відповідно до акту перевірки, викиди позивачем здійснюються на підставі дозволу від 03.02.2017 з терміном дії до 03.02.2024, яким визначені технологічні нормативи викидів забруднюючих речовин (т. 1 а.с. 122-134, 141-159).
Позивач зазначає, що при проведенні відбору відповідач не підтвердив використання ним засобів вимірювальної техніки, що відповідають вимогам ДСТУ та пройшли періодичну повірку. Такі обставини вважає підставою для скасування припису. Суд вважає таке твердження безпідставним. Діючі нормативні акти не зобов'язують відповідача перед початком вимірювань підтверджувати відповідність засобів вимірювальної техніки вимогам ДСТУ та виконання вимог про періодичну їх повірку. Позивачем не надано ніяких доказів звернення до відповідача до початку вимірювань, під час їх проведення чи після з вимогою про підтвердження відповідності засобів вимірювання встановленим вимогам.
Позивач також вказує на інші порушення при проведенні вимірювань, що на його думку є підставою для скасування вимог припису. Так, зазначає, що відбір проб відповідачем проведено з порушенням вимог Керівного нормативного документу 211.2.3.063-98, яким передбачено проведення відбору проб при нормальній експлуатації джерел викидів. У день проведення відбору проб котлоагрегати працювали з показниками, які відрізняються від визначених у технологічній карті, тобто котли працювали не у нормативному режимі. Отримані показники вимірювань не можуть свідчити про порушення позивачем вимога нормативних актів.
Відповідно до наданих позивачем копій дійсно вбачається відхилення параметрів роботи котлів, зафіксованих у журналі обліку, від встановлених режимними картами (т. 1 а.с. 135-140).
Допитаний у судовому засідання в якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що у день проведення вимірювань інспекторами відповідача за розпорядженням керівництва здійснював їх супроводження територією підприємства. Також пояснив, що у цей день проводились ремонтні роботи на одній з магістралей, якою подається повітря до котлів. Для їх роботи використовувалась лише одна магістраль. Це призводить до роботи автоматики котла у більш напруженому режимі, вона частіше спрацьовує для приведення показників роботи котла до заданих. Таке коригування відбувається шляхом регулювання кількості палива. Такий режим роботи не є нормативним та може призводити до підвищення викидів.
Судом встановлено, що дата проведення вимірювань була узгоджена відповідачем з позивачем. При їх проведенні позивачем не повідомлено про проведення будь-яких ремонтних робіт та не відображено такої інформації у протоколах вимірювань. Крім того судом не встановлено, що під час проведення вимірювань котли працювали у аварійному чи надзвичайному режимі. За таких обставин, суд вважає, що проведення ремонтних робіт та живлення котлоагрегатів від однієї магістралі не звільняє позивача від обов'язку забезпечувати викиди, що не перевищують встановлені дозволом на викиди забруднюючих речовин № 5910136600-87, а п. 7 припису є правомірним.
У пункті 8 припису відповідач вимагає у строк до 01.06.2019 провести заходи щодо скорочення викидів на джерелі утворення № 15 з метою підвищення ефективності вловлювання твердих частинок до нормативного значення.
З копії дозволу на викиди № 5910136600-87 від 0-3.02.2017 передбачено здійснення капітального ремонту золовловлювачів котла, джерело утворення № 15. Термін виконання 01.01.2018 (т. 1 а.с. 122-134). Доказів виконання такого ремонту позивачем не надано та висновки відповідача про те, що передбачений дозволом захід не виконаний не спростовано.
З наданих позивачем копій документів вбачається, що ТОВ "Інвентум Україна" за договором з позивачем проведено роботи з відновлення роботи котлоагрегату ст. № 1 Сумської ТЕЦ, пусконалагоджувальні роботи на котлі. За актом від 29.01.2018 котел вважається готовим для пред'явлення приймальній комісії та прийняття в експлуатацію (т.1 а.с. 160-171). суд вважає безпідставним посилання позивача на цю обставину та твердження про необхідність проведення капітального ремонту не раніше 2022 року, тобто не пізніше ніж 4 роки після введення в експлуатацію котла у відповідності до вимог ГКД 34.20.507-2003.
Відповідно до ст. 10 ч. 1 закону України "Про охорону атмосферного повітря" підприємства, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених дозволами на викиди забруднюючих речовин.
Таким чином, виконання позивачем робіт з налагодження роботи котла не звільняє його від обов'язку виконати вимоги дозволу на викиди, зокрема у частині проведення капітального ремонту золовловлювачів на к/а ЦКТІ-8739-Ф2М, а вимога п. 8 припису є обгрунтованою.
У пункті 9 припису відповідач вимагає у строк до 01.07.2019 відкоригувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в частині назви джерела утворення, номера джерела утворення та найменування заходів у розділі 4 дозволу. Відповідно до акту перевірки відповідачем при її проведення встановлено, що у дозволі на викиди забруднюючих речовин маються невідповідності між найменуванням джерела утворення, номером джерела та найменуванням заходу. Тобто, допущена помилка при виготовленні дозволу. Строк дії дозволу до 2024 року.
Суд погоджується з твердженням позивача про відсутність механізму вчинення дій, проведення яких вимагає відповідач. Дозвіл на викиди отримано позивачем у встановленому порядку від Міністерства екології та природних ресурсів України. Відповідно, самостійно вносити до нього будь-які зміни позивач можливості не має.
У своїх запереченнях відповідач вказує на передбачену законом можливість переоформлення дозволу. Суд вважає, що відповідач безпідставно ототожнює переоформлення дозволу зі своєю вимогою про його коригування. Відповідно до ст. 4 ч. 3 закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" суб'єкт господарювання має право на переоформлення документів дозвільного характеру. Відповідно до ст. 4-1 ч. 8, зазначеного закону, підстави для переоформлення документа дозвільного характеру встановлюються законом. Наведені відповідачем у акті перевірки обставини діючими нормативними актами до підстав переоформлення дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря не віднесено. Крім того, суд вважає, що вимоги п. 9 припису не направлені на усунення порушень вимог природоохоронного законодавства, що суперечить меті з якою видається припис.
У пункті 10 припису відповідач вимагає провести інвентаризацію викидів забруднюючих речовин від золовідвалу, що надходять у атмосферне повітря під час зберігання відходів у твердому стані, а також під час проведення робіт з навантаження золошлакових відходів в автотранспорт. У разі необхідності отримати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Відповідачем при проведенні перевірки встановлено та відображено у акті, що приписом № 33/02-16 від 28.04.2017 позивача зобов'язано не допускати понаднормових викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря від золовідвалу шляхом впровадження організаційних та технічних заходів щодо виключення потрапляння у атмосферу забруднюючих речовин, рекомендовані матеріалами інвентаризації викидів. Підприємством матеріали інвентаризації викидів не надані. На виконання вимог припису позивачем розроблено технічний регламент поводження з золошлаковими відходами при їх зберіганні, навантаженні та перевезенні, що унеможливлюють потрапляння їх у атмосферне повітря.
Відповідно до наданої позивачем копії звіту по інвентаризації викидів забруднюючих речовин під час зберігання відходів у золошлаконакопичувачі можливе збування пилу з підсушеної поверхні майданчику та під час навантажувальних робіт. Забруднююча речовина, що потрапляє до атмосферного повітря - пил недиверсифікований за складом ( т. 1 а.с. 177).
Під час перевірки встановлено, що частина золошлакових відходів зберігається насипом у твердому стані. Також виявлено передачу відходів ТОВ "Керамейя" у літній період. За таких обставин, суд вважає правомірною вимогу про проведення інвентаризації відходів, що можуть потрапляти у атмосферне повітря під час зберігання, навантаження та транспортування. Відповідно до вимог ст. 11 ч.ч. 1,5 закону України "Про охорону атмосферного повітря" для забезпечення екологічної безпеки, створення сприятливого середовища життєдіяльності, запобігання шкідливому впливу атмосферного повітря на здоров'я людей та навколишнє природне середовище здійснюється регулювання викидів найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин, перелік яких встановлюється Кабінетом Міністрів України. Викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до другої або третьої групи, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. Виходячи з наведених вимог, суд вважає обґрунтованою вимогу про отримання у разі необхідності, тобто за результатами проведеної інвентаризації, дозволу на викиди забруднюючих речовин.
У пункті 11 припису відповідач вимагає у строк до 01.08.2019 отримати висновок з оцінки впливу на довкілля. Відповідно до ст. 3 ч.ч. 1, 2, 4 закону України "Про оцінку впливу на довкілля" здійснення оцінки впливу на довкілля є обов'язковим у процесі прийняття рішень про провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті. Така планована діяльність підлягає оцінці впливу на довкілля до прийняття рішення про провадження планованої діяльності. Перша категорія видів планованої діяльності та об'єктів, які можуть мати значний вплив на довкілля і підлягають оцінці впливу на довкілля, включає теплові електростанції (ТЕС, ТЕЦ) та інші потужності для виробництва електроенергії, пари і гарячої води тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива, атомні електростанції та інші ядерні реактори, включаючи будівництво, виведення (зняття) з експлуатації таких електростанцій або реакторів (крім дослідницьких установок для виробництва і конверсії ядерного палива та сировини для одержання вторинного ядерного палива, матеріалів, що діляться та відтворюються, потужність яких не перевищує 1 кіловат постійного теплового навантаження). Забороняється розпочинати провадження планованої діяльності, визначеної частинами другою і третьою цієї статті, без оцінки впливу на довкілля та отримання рішення про провадження планованої діяльності. Відповідно до ст. 1 ч. 1 п. 3, зазначеного закону, планована діяльність - планована господарська діяльність, що включає будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, розширення, перепрофілювання, ліквідацію (демонтаж) об'єктів, інше втручання в природне середовище; планована діяльність не включає реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, розширення, перепрофілювання об'єктів, інші втручання в природне середовище, які не справляють значного впливу на довкілля відповідно до критеріїв, затверджених Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з викладеного, суд погоджується з твердженням позивача про те, що наведений закон передбачає оцінку впливу на довкілля до початку планової діяльності. Закон не передбачає обов'язку проведення оцінки впливу для діючих підприємств. На користь цього можуть також свідчити вимог ст. 5 ч. 1 та ст. 11 ч. 1 закону України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідно до вимог яких суб'єкт господарювання інформує уповноважений територіальний орган про намір провадити плановану діяльність та оцінку її впливу на довкілля шляхом подання повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає оцінці впливу на довкілля. Звіт з оцінки впливу на довкілля, звіт про громадське обговорення та висновок з оцінки впливу на довкілля подаються суб'єктом господарювання для отримання рішення органу державної влади або органу місцевого самоврядування про провадження планованої діяльності, яке є підставою для початку провадження цієї діяльності, встановлює (затверджує) параметри та умови провадження планованої діяльності і приймається у формі документа дозвільного характеру або іншого акта органу державної влади чи органу місцевого самоврядування у порядку, встановленому законодавством для відповідних рішень.
З наведених норм вбачається, що оцінка впливу передує початку планової діяльності. Доказів планування або проведення позивачем робіт, які відповідають змісту поняття планової діяльності, що вживається у законі України "Про оцінку впливу на довкілля", відповідачем на надано. Вимоги п. 11 припису є необґрунтованими.
На підставі викладеного, суд вважає необхідним визнати протиправним та скасувати пункти 1, 3, 5 6, 9, 11, 12 припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019. В частині позовних вимог про скасування пунктів 2, 4, 7, 8, 10 припису відмовити у зв'язку з необгрунтованістю.
На підставі ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області на користь ТОВ "Сумитеплоенерго" судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений при зверненні до суду.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" до Державної екологічної інспекції у Сумській області про визнання протиправним та скасування припису задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019 яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" розробити заходи по усуненню виявлених порушень та надати їх копії.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019 яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" забезпечити достовірне складання статистичної звітності щодо обсягів розміщених на золошламонакопичував Сумської ТЕЦ ТОВ "Сумитеплоенерго" виробничо-технологічних відходів (золошлаки та шлам від знесолення води).
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" провести роботи стосовно ліквідації причин скидання поверхневих зливових і талих вод у водний об'єкт з перевищенням нормативів ГДС та налагодження функціонування системи зливової каналізації Сумської ТЕЦ.
Визнати протиправним та скасувати пункт 6 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" вирішити питання будівництва очисних споруд попередньої очистки поверхневих зливових та талих зворотних вод, які відводяться з території Сумської ТЕЦ.
Визнати протиправним та скасувати пункт 9 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" відкоригувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в частині назви джерела утворення, номера джерела утворення та найменування заходів в розділі 4 «Заходи щодо скорочення викидів забруднюючих речовин».
Визнати протиправним та скасувати пункт 11 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" отримати висновок з оцінки впливу на довкілля.
Визнати протиправним та скасувати пункт 12 Припису Державної екологічної інспекції у Сумській області №75/02 від 04.03.2019, яким зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" надати інформацію про фактичні часи роботи котлів (годин) в наднормативному режимі.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної екологічної інспекції у Сумській області (код ЄДРПОУ 37970834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго" (код ЄДРПОУ 33698892) судовий збір в розмірі 1921,00 грн., сплачений при зверненні до суду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення виготовлено 25.11.2019.
Суддя О.В. Соп'яненко