номер провадження справи 4/161/19
09.12.2019 Справа № 908/2811/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Суддя Зінченко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу
за позовом Фізичної особи - підприємця Кушика Олексія Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)
про стягнення 30153,11 грн.
07.10.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Кушика Олексія Анатолійовича, м. Запоріжжя вих. б/н від 07.10.2019 (вх. № 3013/08-07/19 від 07.10.2019) до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення попередньої оплати за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 в сумі 30153,11 грн.
Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.10.2019 справу № 908/2811/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2811/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/161/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та ґрунтуються на ст., ст. 11, 96, 509, 525, 526, 598, 625, 1212 ЦК України, ст., ст. 193, 263, 275 ГК України, положеннях Закону України «Про ринок електричної енергії». Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем був укладений договір про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 з відповідними додатками до нього, за умовами якого відповідач продавав позивачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок позивача з приєднаною потужністю, зазначеною в додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а позивач оплачував відповідачу вартість використано (купленої) електричної енергії та здійснював інші платежі згідно умов договору та додатків до нього, які є його невід мною частиною. На виконання умов договору про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 відповідачем позивачу виставлялися рахунки № 13543/11пп від 04.10.2018, № 13543/12пп від 02.11.2018 і № 13543/1пп від 04.12.2018 на оплату, відповідно, попередньої плати за електроенергію, що буде використана у листопаді 2018 року, на суму 6285,70 грн., у грудні 2018 року - на суму 10578,77 грн. і у січні 2019 року - на суму 16809,66 грн. Зазначені рахунки позивачем оплачені в повному обсязі квитанціями № 0.0.1158862127.1 від 16.10.2018 на суму 6285,70 грн., № 0.0.1191228502.1 від 20.11.20108 на суму 10578,77 грн. і № 0.0.1212586150.1 ввід 15.12.2018 на суму 16809,66 грн. Таким чином, загалом у період з жовтня по грудень 2018 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 33647,13 грн. Згідно рахунку № 13543/10а від 31.10.2018 в жовтні 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 10578,77 грн. (в цьому ж рахунку відповідачем зазначено, що станом на 01.10.2018 сальдо на користь ФОП Кушик О.А. становить 50300,06 грн.), згідно рахунку №13543/11а від 30.11.2018 в листопаді 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 21115,50 грн. і згідно рахунку № 13543/12а від 31.12.2018 в грудні 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 22126,81 грн. Отже, станом на 01.01.2019 сальдо на користь позивача становить 30153,11 грн. Зазначена інформація також відображена відповідачем в рахунку 13543/12а від 31.12.2018. Сторонами у справі 07.02.2019 підписаний акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно договору № 13543 від 24.05.2016, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ФОП Кушик О.А. по розрахункам за активну електричну енергію по вказаному договору становить 30153,11 грн. Позивач звертався до відповідача з листом від 11.02.2019 «Щодо повернення коштів» та з вимогою від 03.04.2019 «Щодо повернення попередньої оплати за електроенергію», в яких ставив питання про повернення переплати по договору про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 в сумі 31153,11 грн., або щодо зарахування цієї суми в рахунок майбутніх платежів за послуги з розподілу електричної енергії. На вказані звернення відповідачем відповіді надані не були. На момент звернення позивача до суду з відповідним позовом позитивного вирішення ситуація не мала. З 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії» припинило постачання (продаж) електричної енергії споживачам. Враховуючи, що відповідна правова підстав для утримання відповідачем коштів в сумі 30153,11 грн., які були перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію, відпала зазначені кошти підлягають поверненню позивачу. На підставі викладеного, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача 30153,11 грн. попередньої оплати за невикористану електричну енергію. Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 у справі № 908/2811/19 відповідачу запропоновано у строк до 01.11.2019 подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.
01.11.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ПАТ «Запоріжжяобленерго» поданий відзив на позовну заяву № 2036-юр від 25.10.2019 (вх. № 08-08/22720/19 від 01.11.2019), в якому відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію по суті спору мотивує наступним. До 01.01.2019 одним з основних видів діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» було постачання електричної енергії за регульованим тарифом на території Запорізької області. З 01.01.2019 відповідач розпочав провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, яка видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, а ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована. Отже, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії. У зв'язку із цим, станом на 01.01.2019 виникла кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед споживачами електричної енергії (юридичними та фізичними особами), що здійснювали відповідачу (як постачальнику) попередню оплату за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії. Відповідно до Закону України «Про електроенергетику» вказані вище грошові кошти споживачів зараховувались на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, які були відкриті відповідачем в ПАТ «Державний ощадний банк України». Враховуючи обставини що склалися, ПАТ «Запоріжжяобленерго» зверталося до банка з вимогами повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача і являлись попередньою оплатою за електричну енергію. Однак, ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення відповідача, які спрямовані на повернення коштів споживачам. Постановою НКРЕКП від 11.12.2018 № 1833 «Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», яка набрала чинності з 01.01.2019, встановлено структуру тарифів на послуги з розподілу електричної енергії ПАТ «Запоріжжяобленерго», якою не передбачено такий напрямок використання коштів, як повернення переплати (кредиторської заборгованості) юридичним та фізичним особам, а тому відповідач вимушений відшуковувати додаткові джерела для покриття зазначених витрат. З урахуванням викладеного, відповідач просить суд в задоволенні позову відмовити.
Також 01.11.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області відповідачем подано суду заяву про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/2811/19, якою відповідач із посиланням на норми ст. 239 ГПК України просить суд у разі задоволення позовних вимог у даній справі надати розстрочку виконання судового рішення строком на два календарні місяці. Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2811/19 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання рішення суду ускладнене важким фінансово-економічним станом підприємства, що підтверджується балансом підприємства та звітом про фінансові результати.
11.11.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ФОП Кушиком О.А. на підставі ст., ст. 166, 251 ГПК України подана відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач зазначає, що наведені відповідачем доводи, якими мотивовані його заперечення на позов, не спростовують заявлені позивачем вимоги та не є підставами, які звільняють відповідача від його обов'язку щодо повернення позивачу 30153,11 грн. попередньої оплати за невикористану електричну енергію. Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити заявлені вимоги з підстав, які наведені в позовній заяві.
Також 11.11.2019 через службу діловодства господарського суду Запорізької області ФОП Кушиком О.А. подані заперечення на заяву про розстрочення виконання судового рішення, в яких позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення у справі № 908/2811/19 строком на два місяці, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а наведені відповідачем в обґрунтування заяви доводи, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Подані позивачем письмові заперечення судом прийняті до розгляду та залучені до матеріалів справи № 908/2811/19.
Відповідно до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.11.2019 відмовлено в задоволенні клопотання ПАТ «Запоріжжяобленерго» про розгляд справи № 908/2811/19 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 09.12.2019.
Розглянувши матеріали справи, суд
24.05.2016 між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (Постачальник електричної енергії, відповідач у справі) та Фізичною особою - підприємцем Кушиком Олексієм Анатолійовичем, (Споживач, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії № 13543, відповідно до умов якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використаної (викупленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. (розділ 1 Договору)
Пунктом 7.3 Договору визначено, що розрахунки за активну електричну енергію здійснюються згідно Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов Додатку № 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку». Розрахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії обумовлюються Додатком № 6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії».
Відповідно до п. 7.5 Договору порядок зняття показів розрахункових приладів обліку та відомості про точки розрахункового обліку Споживача та субспоживача, наведені в Додатку № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії» і в Додатку № 6.1 «Перелік точок розрахункового обліку реактивної електричної енергії».
Згідно з п. 1 Додатку № 4 до Договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» розрахунковим вважається період з 00 годи першого числа до 24 години останнього числа поточного місяця. Розрахунки за електричну енергію проводяться Споживачем виключно грошовими коштами на рахунок Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата, на яку були зараховані кошти на рахунок Постачальника електричної енергії.
Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати за рахунками або платіжними вимогами-дорученнями, що направляються Споживачу Постачальником електричної енергії у розрахунковому періоді, що передує звітному. Кінцевим терміном оплати є 25 число місяця, що передує звітному розрахунковому періоду. Сума платежу для попередньої оплати електричної енергії, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді, визначається виходячи із заявленого обсягу споживання електричної енергії, тарифів на активну електричну енергію наступного розрахункового періоду та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за споживання електричної енергії наступного розрахункового періоду, в тому числі за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні. У разі відсутності інформації про рівень тарифів на наступний розрахунковий період на день виставлення платежу, сума розраховується за тарифами, що діють у поточному розрахунковому періоді. У разі не проведення Споживачем попередньої оплати Постачальник має право відключити його електроустановку у відповідності до діючого законодавства. (п. 3 Додатку № 4 до Договору).
За умовами п. 6 Додатку № 4 до Договору за підсумками розрахункового періоду Постачальник електричної енергії виписує Споживачу рахунок або платіжну вимогу-доручення для остаточного розрахунку. Сума платежу при остаточному розрахунку визначається, виходячи з тарифів на активну електроенергію та фактичного обсягу спожитої електричної енергії, згідно даних наданого Споживачем «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію» з урахуванням сум платежів, що надійшли від Споживача.
Відповідно до п. 7 Додатку № 4 до Договору у разі перевищення Споживачем договірної величини споживання електричної енергії, що визначається Постачальником електричної енергії при підбитті підсумків розрахункового періоду на основі «Акта про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію», сума платежу для остаточного розрахунку збільшується на величину вартості, визначеної виходячи із середньозваженого тарифу, різниці фактично спожитої та договірної величин споживання електричної енергії.
Рахунки або платіжні вимоги-доручення віддаються уповноваженому представнику Споживача під розпис у пронумерованому прошнурованому та скріпленому печаткою Постачальника електричної енергії журналі або направляються Постачальником електричної енергії Споживачу поштою рекомендованим листом. Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається: при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту - 3 дні, по області - 5 днів, по Україні - 7 днів); у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі - дата, зазначена у журналі; при направленні нарочним - дата вручення Споживачу. (пункти 9, 10 Додатку № 4 до Договору)
Згідно з п., п. 2.3.1, 2.3.4 Договору Споживач зобов'язався виконувати умови цього Договору; оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» та Додатка № 5 «Графік зняття показів розрахункових засобів обліку електричної енергії».
Як зазначено в п. 9.5 Договір набирає чинності з дня його підписання Сторонами і скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2016 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буду заявлено про припинення його дії.
Згідно з ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частинами 6 та 7 статті 276 ГК України закріплено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.20216 та Додатку № 4 до Договору відповідачем позивачу виставлялися рахунки № 13543/11пп від 04.10.2018, № 13543/12пп від 02.11.2018 і № 13543/1пп від 04.12.2018 на оплату, відповідно, попередньої плати за електроенергію, що буде використана у листопаді 2018 року, на суму 6285,70 грн., у грудні 2018 року - на суму 10578,77 грн. і у січні 2019 року - на суму 16809,66 грн.
Зазначені рахунки позивачем оплачені в повному обсязі квитанціями № 0.0.1158862127.1 від 16.10.2018 на суму 6285,70 грн., № 0.0.1191228502.1 від 20.11.2018 на суму 10578,77 грн. і № 0.0.1212586150.1 ввід 15.12.2018 на суму 16809,66 грн.
Таким чином, загалом у період з жовтня по грудень 2018 року позивачем на рахунок відповідача було сплачено грошові кошти в сумі 33647,13 грн.
Згідно рахунку № 13543/10а від 31.10.2018 в жовтні 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 10578,77 грн. (в цьому ж рахунку відповідачем зазначено, що станом на 01.10.2018 сальдо на користь позивача становить 50300,06 грн.), згідно рахунку №13543/11а від 30.11.2018 в листопаді 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 21115,50 грн. і згідно рахунку № 13543/12а від 31.12.2018 в грудні 2018 року позивачем спожито активної електричної енергії на суму 22126,81 грн.
Отже, станом на 01.01.2019 сальдо на користь позивача становить 30153,11 грн. Зазначена інформація також відображена відповідачем в рахунку 13543/12а від 31.12.2018.
11.06.2017 набрав чинності Закон України «Про ринок електричної енергії» № 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
У відповідності до ст., ст. 8, 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» господарська діяльність з виробництва, передачі, розподілу електричної енергії, постачання електричної енергії споживачу, трейдерська діяльність, здійснення функцій оператора ринку та гарантованого покупця провадиться на ринку електричної енергії за умови отримання відповідної ліцензії.
З 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» розпочало провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі ліцензії з розподілу електричної енергії, що видана згідно постанови НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415. При цьому, ліцензія відповідача на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом з цього ж часу анульована.
Таким чином, з 01.01.2019 ПАТ «Запоріжжяобленерго» не є електропостачальником та не може згідно вимог закону здійснювати діяльність з постачання електричної енергії.
Також з 01.01.2019 між позивачем та відповідачем припинені договірні правовідносини щодо постачання електричної енергії, які мали місце на підставі Договору про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016.
Наведені вище фактичні обставини справи свідчать, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед позивачем у справі як споживачем електричної енергії в розмірі 30153,11 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.
З метою врегулюванні ситуації що склалася, позивач звертався до відповідача з листом б/н від 11.02.2019 «Щодо повернення коштів» (отриманий відповідачем 11.02.2019 за вх. № 2844, про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції на цьому листі) та з вимогою від 03.04.2019 «Щодо повернення попередньої оплати за електроенергію» (отримана відповідачем 03.04.2019 за вх. № 4994, про що свідчить відбиток штампу реєстрації вхідної кореспонденції на цій вимозі), в яких ставив питання про повернення переплати по Договору про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 в сумі 31153,11 грн., або щодо зарахування цієї суми в рахунок майбутніх платежів за послуги з розподілу електричної енергії.
На вказані звернення відповідачем відповіді надані не були.
Матеріали справи містять підписаний сторонами Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно Договору № 13543 від 24.05.2016, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ФОП Кушиком О.А. по розрахункам за активну електричну енергію по вказаному Договору становить 30153,11 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. (ч. 2 ст. 714 ЦК України)
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Відповідач належних та допустимих доказів повернення позивачу 30153,11 грн. попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, суду не надав.
Відповідач не заперечив того факту, що станом на 01.01.2019 у ПАТ «Запоріжжяобленерго» виникла кредиторська заборгованість перед споживачами електричної енергії (в тому числі і перед позивачем у даній справі) по попередній оплаті за електричну енергію в розмірі більшому за обсяги спожитої електричної енергії.
Доводи відповідача стосовно того, що неповернення позивачу попередньої оплати в розмірі 30153,11 грн. є наслідком протиправних дій ПАТ «Державний ощадний банк України» судом відхиляються як необґрунтовані, оскільки наведені відповідачем обставини щодо його взаємовідносин з ПАТ «Державний ощадний банк України» по розпорядженню коштами на поточних рахунках зі спеціальним режимом використання не є підставами, які звільняють його від обов'язку повернення ФОП Кушику О.А. суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті.
Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи Акт звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно Договору № 13543 від 24.05.2016, яким відповідач визнав, що заборгованість перед ФОП Кушиком О.А. по розрахункам за активну електричну енергію по вказаному Договору становить 30153,11 грн.
При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.
Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.
Відповідач не заперечив факту підписання Акту звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію згідно Договору № 13543 від 24.05.2016.
Нормами ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
На час вирішення справи в судом заборгованість відповідача перед позивачем по неповернутій попередній оплаті за електричну енергію становить 30153,11 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з ПАТ «Запоріжжяобленерго» 30153,11 грн. суми попередньої оплати за електричну енергію, обсяги якої не були спожиті, є такою, що ґрунтується на законі, заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.
Відповідачем подано суду заяву, відповідно до якої відповідач просив суд розстрочити виконання рішення суду у даній справі строком на 2 місяці.
Розглянувши вказану заяву, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Умовою для надання розстрочки виконання рішення суду є встановлення судом факту наявності виняткових обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, суд повинен врахувати викладені відповідачем обставини, матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/2811/19 ПАТ «Запоріжжяобленерго» зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного рішення суду ускладнене наступними підставами.
На теперішній час ПАТ «Запоріжжяобленерго» знаходиться у критичному фінансово-господарському стані. Так, згідно Звіту про фінансові результати (Звіту про сукупний дохід) за 2018 рік і Балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2018 за результатами 2018 року збиток підприємства склав 11,7 млн.грн. Дебіторська заборгованість споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019, становить 1693,8 млн.грн., а загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн.грн.
Критичний фінансово-господарський стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» підтверджується також висновком судового експерта № 282 від 17.05.2018, наданим в рамках проведеного економічного дослідження, з якого вбачається, що за наслідками експертного дослідження встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства.
Наведене свідчить, що у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Підприємства, а також відсутні кошти для виконання рішення у даній справі єдиним платежем.
ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд врахувати, також, що постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 його внесено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави.
Таким чином, ПАТ «Запоріжжяобленерго» вважає, що ним наведені об'єктивні обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення суду, а тому є всі наявні підстави для розстрочення виконання судового рішення.
При цьому, відповідач зауважує на те, що надання йому саме розстрочки виконання рішення суду є найбільш ефективним способом реального виконання судового рішення.
Враховуючи все вище викладене, при вирішенні питання розстрочки виконання судового рішення ПАТ «Запоріжжяобленерго» просить суд врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини підприємства у виникненні спору та розстрочити виконання рішення суду у справі № 908/2811/19 строком на 2 місяці.
Позивач заперечив проти надання відповідачу розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/2811/19, вважає, що вимога відповідача про надання йому розстрочки виконання рішення суду не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, а наведені відповідачем в обґрунтування заяви доводи, не є тими винятковими обставинами, з наявністю яких процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.
При цьому положення чинного господарського процесуального законодавства України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 ГПК України.
Тобто, можливість розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
В обґрунтування заяви про розстрочку виконання рішення суду відповідач у справі послався на обставини, які є звичайними обставинами при веденні господарської діяльності відповідачем, яку він здійснює на свій ризик. Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах при здійсненні своєї господарської діяльності. Розстрочка виконання рішення суду призведе до надання переваг відповідачу у порівнянні з позивачем за відсутності для цього підстав. Відповідачем не доведено винятковості випадку, з наявністю якого процесуальний закон пов'язує можливість надання відстрочки виконання рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, оцінивши належним чином наведені відповідачем обставини, враховуючи майнові інтереси обох сторін та суму заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача за даним рішенням, дослідивши надані відповідачем в обґрунтування заяви письмові докази, суд не вбачає підстав для задоволення заяви ПАТ «Запоріжжяобленерго» та надання розстрочки виконання рішення суду у справі № 908/2811/19 на 2 місяці.
Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.
Враховуючи зазначене, позовні вимоги про стягнення 30153,11 грн. попередньої оплати за непоставлену електричну енергію за договором про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати на оплату судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.
Керуючись ст., ст. 129, 233, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Фізичної особи - підприємця Кушика Олексія Анатолійовича, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя про стягнення попередньої оплати за спожиту електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 13543 від 24.05.2016 в сумі 30153,11 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Фізичної особи - підприємця Кушика Олексія Анатолійовича, ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 30153 (тридцять тисяч сто п'ятдесят три) грн. 11 коп. суми попередньої оплати за електричну енергію та 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.
Повне судове рішення складено « 09» грудня 2019 р.
Суддя Н. Г. Зінченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.