вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"04" грудня 2019 р. Справа№ 910/13570/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Чорногуза М.Г.
Агрикової О.В.
за участю:
секретаря судового засідання: Гузир І.А.,
представників сторін:
позивача-1: не з'явились,
позивача-2: Луканіна Т.В., Борисенко А.С.,
відповідача: Пойда О.А.,
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот»
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 (повний текст рішення складений 07.10.2019)
у справі № 910/13570/19 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Трансамміак», Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот»
до Державного підприємства «Укрхімтрансаміак»
про визнання права, зобов'язання вчинити дії, внесення змін до контракту та стягнення 795.825,65 дол. США,
Ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/13570/19 від 07.08.2019 позовну заяву і додані до неї документи повернуто Публічному акціонерному товариству "Трансамміак" (далі - позивач-1), Публічному акціонерному товариству "Тольяттіазот" (далі - позивач-2).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позивачі не дотримались вимог ч. 2 ст. 162 ГПК України, які є імперативними нормами, щодо підписання позовної заяви уповноваженим представником позивача (-ів), а тому подана ними позовна заява підлягає поверненню на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
Не погодившись із постановленою ухвалою, позивач-2 подав до Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва справі № 910/13570/19 від 07.08.2019.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.11.2019 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/13570/19, розгляд справи призначено на 04.12.2019.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що повноваження представників позивачів були підтверджені належними доказами відповідно до вимог ст. 60 ГПК України, а тому в місцевого суду не було підстав для повернення позовної заяви на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України.
В судовому засіданні 04.12.2019 представники позивача-2 надали усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник відповідача надав усні пояснення у справі, відповів на запитання суду, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю. Представники позивача-1 в судове засідання не з'явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності вказаних представників.
Частинами 1, 4 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Трансамміак", Публічне акціонерне товариство "Тольяттіазот" звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" (відповідач) з такими вимогами:
- визнати право Публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" та Публічного акціонерного товариства "Трансамміак" на отримання від Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" щотижневих проміжних Актів передачі-прийому рідкого аміаку для транспортування по аміакопроводу до ОПЗ, складених на підставі приладів обліку на Насосній станції 9 (НС-9), згідно умов п. 3.2 Контракту;
- зобов'язати Державне підприємство "Укрхімтрансаміак", починаючи з січня 2018 року, оформлювати та надати ТОАЗ та ПАТ "Трансамміак" Акти здачі-приймання аміаку рідкого російського походження, відповідно до п. 3.1 Контракту, із зазначенням в ньому показів приладів обліку на КС-15, на підставі яких було розраховано обсяг відтранспортованого аміаку ТОАЗ до ОПЗ, та з виключенням слів "поставлено" та "поставлено в аммиакопровод для транспортировки";
- зобов'язати Державне підприємство "Укрхімтрансаміак", починаючи з січня 2018 року, оформляти та надавати ТОАЗ та ПАТ "Трансамміак" щотижневі акти згідно з п. 3.2 Контракту із зазначенням показів приладів обліку на НС-9;
- стягнути з Державного підприємства "Укрхімтрансаміак" на користь Публічного акціонерного товариства "Тольяттіазот" вартість втрат в 2018 році в розмірі 795.825,65 дол. США;
- внести до Контракту зміни шляхом визнання укладеною Додаткової угоди до Контракту № 026 / А / 2007 від 24 грудня 2007 року в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.
Як зазначалось вище, ухвалою Господарського суду міста Києва у справі № 910/13570/19 від 07.08.2019 позовну заяву і додані до неї документи повернуто позивачам.
Місцевий суд дійшов висновку, що позовна заява від імені ПАТ "Тольяттіазот" та ПАТ "Трансамміак" підписана особами, які не мали права на її підписання.
Такий висновок місцевий суд обґрунтував тим, що:
- позовна заява ПАТ "Трансамміак" та ПАТ "Тольяттіазот" підписана представником ПАТ "Тольяттіазот" (на підставі довіреності) Луканіною Т.В. та представником ПАТ "Трансамміак" (за довіреністю) Борисенко А.С.;
- до позовної заяви не додано доказів на підтвердження повноважень особи, яка видала за своїм підписом довіреність на представництво інтересів ПАТ "Тольяттіазот" (а саме Суслова В'ячеслава Валерійовича ), та особи, яка видала за своїм підписом довіреність на представництво інтересів ПАТ "Трансамміак" (а саме Горбунова Олександра Васильовича ).
З матеріалів справи вбачається, що довіреності, на підставі яких адвокати Луканіна Т.В. та Борисенко А.С. підписали позовну заяву як представники ПАТ "Тольяттіазот" та ПАТ "Трансамміак" відповідно, були посвідчені нотаріально за законодавством Російської Федерації. Нотаріально посвідчені копії таких довіреностей з перекладом українською мовою (вірність перекладу засвідчена нотаріально) були додані до позовної заяви (додаток № 2).
Так, позивачі у справі - ПАТ "Тольяттіазот" та ПАТ "Трансамміак" є юридичними особами, створеними та зареєстрованими за законодавством Російської Федерації.
Відповідно до ч. 1 ст. 365 ГПК України іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов'язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 60 ГПК України повноваження представників сторін мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами (ч. 3 ст. 60 ГПК України).
Довіреності або інші документи, що підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (ч. 10 ст. 60 ГПК України).
Відповідно до ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
Міжнародним договором, який регулює відносини між Україною та Російською Федерацією, є Конвенція про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах від 22.01.1993, ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 10.11.1994 (далі - Конвенція).
Статтею 13 Конвенції передбачено, що документи, які на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції й за встановленою формою й скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказової силою офіційних документів.
Відповідно до ст. 40 зазначеної Конвенції форма й термін дії доручення визначаються законодавством Договірної Сторони, на території якої видано доручення.
Статтею 34 Закону України "Про міжнародне приватне право" встановлюється, що порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.
Відповідно до наданих місцевому суду з позовною заявою нотаріальних копій довіреностей, нотаріусами Російської Федерації, які посвідчували довіреності на представництво інтересів ПАТ "Тольяттіазот" та ПАТ "Трансамміак", перевірено правоздатність таких юридичних осіб та повноваження осіб, які підписали такі довіреності, що зазначено в записі нотаріуса, вказаному в тексті довіреностей.
Колегія суддів також відзначає, що суд першої інстанції як підставу для повернення позовної заяви також визначив те, що представниками Луканіною Т.В. та Борисенко А.С., які підписали позовну заяву, не надано документів на підтвердження того, що вони є адвокатами.
Відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Позивачами було додано до позовної заяви нотаріально завірені копії нотаріально посвідчених довіреностей від позивача-1 та позивача-2, в яких містяться відомості, про те, що представники Луканіна Т.В. та Борисенко А.С. є адвокатами, та наявні дані свідоцтв про право на заняття адвокатською діяльністю вказаних осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Частиною 1. ст. 8 названого Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", яка набрала чинності для України 11.09.1997, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Колегія суддів звертає увагу на те, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в своїх ухвалах від 03.09.2018 у справі № 909/1426/14 та від 28.09.2018 у справі № 909/1426/14 відзначав, що відповідно до ч. 4 ст. 60 ГПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність. При цьому імперативними нормами ч. 4 ст. 60 ГПК України визначено вичерпний перелік документів, що підтверджують повноваження адвоката як представника в господарському суді з огляду на приписи ч. 3 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Як зазначено у п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З урахуванням наведеного, зокрема наявності в матеріалах справи доданих до позову нотаріально посвідчених довіреностей на представництво позивачів, колегія суддів вважає, що в місцевого суду не було достатніх підстав для беззаперечного висновку про підписання позовної заяви особами, які не мають на те повноважень.
Відтак, висновок місцевого суду про наявність підстав для повернення позовної заяви в порядку п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України є передчасним.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Колегія суддів вважає, що місцевий суд (з огляду на подані позивачами докази на підтвердження повноважень їх представників) за наявності відповідного сумніву мав залишити позовну заяву без руху та надати позивачам час для надання додаткових підтверджуючих документів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (ст. 280 ГПК України).
Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного ухвала місцевого суду про повернення позовної заяви підлягає скасуванню, а справа - передачі на розгляд до місцевого суду на стадії відкриття провадження, яка передбачає, що за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому ст. 174 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу місцевим судом відповідно до ст. 129 ГПК України за результатами подальшого розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275 - 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Тольяттіазот» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі № 910/13570/19 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.10.2019 у справі №910/13570/19 скасувати.
3. Справу № 910/13570/19 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 288, 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 06.12.2019.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді М.Г. Чорногуз
О.В. Агрикова