Постанова
Іменем України
29 листопада 2019 року
м. Київ
справа № 759/13671/15-ц
провадження № 61-21517св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,
представник позивача -Сидоренко Наталія Миколаївна,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Святошинського районного суду міста Києва, у складі судді Мазур І. В., від 11 лютого 2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва, у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Білич І. М., Поліщук Н. В.,
від 20 лютого 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі -
ПАТ «Дельа Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2007 року між
ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», було укладено кредитний договір № 11209641000, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 142 доларів США строком
до 05 вересня 2014 року. 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та
ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого останній набув права вимоги по вказаному кредитному договору. Позивач вказував, що позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 28 липня 2015 року наявна заборгованість за кредитним договором
у сумі 1 568 657,53грн, з яких сума заборгованості за кредитом -
564 372,53 грн, сума заборгованості за відсотками - 1 004 284,60 грн.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути зазначену заборгованість з відповідача на його користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого
2016 року позов задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь
ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором в розмірі
267 341,82 грн. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, умовами якого передбачено погашення кредиту позичальником частинами
до 10 числа кожного місяця, а процентів - кожного 10 числа (включно) кожного календарного місяця, наступного за звітним, у рахунок якого вносяться кошти, отже початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань. Суд задовольнив позовні вимоги частково та стягнув суму заборгованості в межах трирічного строку позовної давності.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 20 лютого 2018 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що місцевий суд дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості, починаючи з 30 вересня 2012 року, в межах трирічного строку позовної давності. Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що сторони погодили строк дії кредитного договору до повного виконання, а відтак строк позовної давності не пропущено, зазначивши, що право банку вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка їх подала
У касаційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просить скасувати оскаржені судові рішення у частині відмови у задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій не врахували, що позичальник неналежним чином виконував свої зобов'язання за кредитним договором, строк дії якого погоджено сторонами до повного виконання, отже суди дійшли неправильного висновку про початок перебігу строку позовної давності з моменту несплати чергового платежу.
Судові рішення оскаржуються лише у частині відмови у задоволенні позову. В іншій частині не оскаржуються, а тому касаційному перегляду в силу
статті 400 ЦПК України не підлягають.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 червня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
22 березня 2019 року справу передано судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
05 вересня 2007 року між ОСОБА_1 та акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого
АТ «УкрСиббанк», був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11209641000 , згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 31 142 долари США строком до 05 вересня 2014 року.
Відповідно до пункту 1.3.1 договору про надання споживчого кредиту
від 05 вересня 2007 року за використання кредитних коштів у межах установленого терміну кредитування процентна ставка встановлюється у розмірі 12% річних. Відповідно до пунктів 1.3.3., 1.3.4 нарахування процентів за договором здійснюється щомісяця в останній робочий день поточного місяця, методом «факт/факт» відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України та чинного законодавства України. Строк сплати процентів з 1 по 10 (включно) число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти.
Відповідно до пункту 1.3.4 договору про надання споживчого кредиту
від 05 вересня 2007 року погашення кредиту (заборгованості за кредитом, процентами, винагородою) повинно здійснюватися позичальником частинами до 10 числа кожного місяця.
Відповідно до пункту 5.2 договору про надання споживчого кредиту
від 05 вересня 2007 року відповідно до законодавства України банк згідно умов пункту 1.3.1 договору може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі порушення позичальником кредитної дисципліни (зокрема, неналежного виконання умов кредитного договору.)
Судом встановлено, що відповідач несвоєчасно погашав тіло кредиту, тобто неналежно виконував умови кредитного договору з 19 грудня 2011 року, у зв'язку з чим банк підвищив відсоткову ставку до 17%.
ОСОБА_1 заявлено клопотання про застосування строків позовної давності (а. с. 42).
До суду за захистом своїх права ПАТ «Дельта Банк» звернулось у серпні
2015 року, а позичальник за кредитним договором мав погасити заборгованість у повному обсязі у вересні 2014 року.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), а спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) - тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята цієї статті).
Оскільки договір встановлює окремі зобов'язання, які деталізують обов'язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.
У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦКУкраїни, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18).
Встановивши, що крім встановлення строку дії договору про надання споживчого кредиту, сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі кредитного договору, позичальник не виконував свої зобов'язання за кредитним договором, починаючи з грудня 2011 року, а з позовом банк звернувся у серпні 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості за кредитним договором у межах трирічного строку позовної давності. Позичальник судові рішення у частині задоволення позовних вимог не оскаржував.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування правильних по суті судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення в оскарженій частині - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» залишити без задоволення.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 11 лютого
2016 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 лютого
2018 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович