03 грудня 2019 року м. Рівне №460/3399/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області про скасування постанов,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №54437727 та постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.04.2019 №54437727.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 у ВП №54437727 та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 24.04.2019 були винесені відповідачем із порушенням вимог закону, які ставляться до змісту та строків винесення таких постанов, винесені без достатніх правових підстав та порушують права та законні інтереси позивача.
Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 03.12.2019 та надано відповідачу строк для подачі відзиву.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до початку засідання подав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідача відзив у встановлений судом строк не подав, явку представника в судове засідання не забезпечив, до початку засідання подав заяву про розгляд справи без участі його представника.
Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін (їх представників).
На підставі частини 13 статті 10 та частини 4 статті 229 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що 07.08.2017 державним виконавцем Рівненського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області Ониськевич Н.В. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 54437727. Вказана постанова була винесена на підставі виконавчого листа № 569/5425/15-ц від 19.06.2017, виданого Рівненським міським судом Рівненської області.
Вищезазначений виконавчий лист передбачав в рахунок погашення заборгованості ТОВ «Атман» перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором у розмірі 74616,25 євро (неповернута сума кредиту) та 251088,58 грн., (пеня по основній сумі кредиту та прострочених відсотках) та заборгованості ТОВ «Тріанекс» перед ПАТ «Кредобанк» за кредитним договором у розмірі 236543,51 євро та 655752,31 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки - нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (далі також - Позивач): нежитлові приміщення цокольного поверху (офіс № 1), загальною площею 142 м. кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та нежитлові приміщення цокольного поверху (офіс № 2), загальною площею 67,9 м. кв., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів з початковою ціною предметів іпотеки для їх подальшої реалізації 861600 гривень та 412000 гривень відповідно, або з початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
24.09.2018 на підставі листа ПАТ «Кредобанк» про відмову в залишенні за собою нереалізованого майна що належить позивачу і щодо якого передбачалось звернення стягнення за виконавчим листом № 569/5425/15-ц від 19.06.2017 Рівненським міським відділом ДВС ГТУЮ в Рівненській області було винесено постанову про повернення виконавчого листа № 569/5425/15-ц від 19.06.2017 стягувачу.
24.04.2019 Рівненським міським відділом ДВС ГТУЮ в Рівненській області було винесено постанову про стягнення з позивача виконавчого збору в сумі 7461, 62 євро та 25108,85 грн. та постанову про стягнення з позивача витрат виконавчого провадження в сумі 294,16 грн.
Застосовуючи як підставу постанову про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 відповідачем було винесено відповідну постанову про відкриття щодо позивача виконавчого провадження від 25.04.2019 ВП №58993828.
Не погоджуючись із постановами про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП №54437727 та про стягнення витрат виконавчого провадження від 24.04.2019 ВП №54437727, позивач звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним постановам, суд зазначає наступне.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентується Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі - Закон №1404-VІІІ).
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частина 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
У виконавчому листі № 569/5425/15-ц від 19.06.2017 було передбачено звернення стягнення на майно позивача і було вказано початкову вартість такого майна.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ Виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Враховуючи вимоги вказаної статті Закону №1404-VІІІ, розмір виконавчого збору мав бути розрахований від суми коштів, яку передбачалось отримати від реалізації забезпеченого іпотекою майна, а відповідачем в постанові про стягнення виконавчого збору було неправильно визначено суму такого виконавчого збору.
У виконавчому листі № 569/5425/15-ц від 19.06.2017 було вказано початкову ціну предметів іпотеки для їх подальшої реалізації в розмірі 861600 грн. та 412000 грн., що разом становить 1 273 600 грн.
Отже, сума, що мала бути визначена в постанові про стягнення виконавчого збору (10 % від 1 273 600 грн. = 127 360 грн.) є значно меншою, ніж сума, що зазначена в такій постанові.
Як зазначає позивач в позовній заяві, відповідно до курсу НБУ євро до гривні на дату винесення оскаржуваної постанови, 127 360 грн. становило близько 4244 євро.
Таким чином суд вважає, що у відповідача були відсутні правові підстави для винесення постанови у ВП №54437727 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 7461, 62 євро та 25108,85 грн.
Разом з цим, в п. 3 ч. 1 ст. 45 Закону №1404-VІІІ вказано, що серед стягнутих виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми або основна винагорода приватного виконавця пропорційно до фактично стягнутої з боржника суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відтак, ст. 45 Закону №1404-VІІІ визначає, що безпосередній розмір вимоги по сплаті виконавчого збору визначається виходячи з фактично стягнутої з боржника суми.
Тобто, за своїм призначенням виконавчий збір є платою саме за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи призвели до виконання рішення.
В той же час, відповідачем не було здійснено дій з примусового виконання рішення суду про стягнення з боржника на користь стягувача присуджених сум за виконавчим листом № 569/5425/15-ц від 19.06.2017.
Суд також погоджується з твердженнями позивача щодо недотримання вимог законодавства при винесенні відповідачем постанови про стягнення витрат виконавчого провадження від 24.04.2019 ВП №54437727.
Зокрема, пунктом 2 розділу VI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 №2832/5), яка розроблена відповідно до Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII "Про виконавче провадження", інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, і визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню, передбачено, що витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.
Водночас, в порушення зазначених вище приписів чинного законодавства, в оскаржуваній постанові від 24.04.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в сумі 294,16 грн., не зазначено видів та сум витрат, які понесені державним виконавцем.
Щодо строків винесення оскаржуваних постанов, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст. 40 Закону №1404-VІІІ, У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як було встановлено, 24.09.2018 Рівненським міським відділом ДВС ГТУЮ в Рівненській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа.
Оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору було винесено 24.04.2019, тобто на 6 місяців пізніше ніж передбачено Законом №1404-VІІІ.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Законом №1404-VІІІ, будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Відтак, постанова про стягнення виконавчого збору від 24.04.2019 ВП№ 54437727 була винесена із порушенням процедури її винесення, що дає підстави для її скасування.
Щодо строків звернення до суду, то як зазначає позивач про оскаржувані постанови йому стало відомо 07.11.2019 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження. Доказів на спростування вказаної обставинами відповідачем не надано. Таким чином, суд вважає, що позивачем не пропущено строк встановлений статтею 287 КАС України для звернення до суду з даною позовною заявою.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 55 Конституції України Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 74 Закону №1404-VІІІ, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не навів обставин, що підтверджують правомірність оскаржуваних постанов, а позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.
Таким чином, беручи до уваги досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про протиправність постанови Відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області від 24.04.2019 ВП№54437727 про стягнення виконавчого збору та постанови Відділу ДВС ГТУЮ в Рівненській області від 24.04.2019 ВП№54437727 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, з огляду на що вони підлягають скасуванню.
Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, на користь позивача підлягаю стягненню судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1536,80грн., сплаченого відповідно до квитанції від 11.11.2019 №37, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рівненського міського відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Замкова, 22а; код ЄДРПОУ 35007146) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області від 24.04.2019 ВП №54437727 про стягнення виконавчого збору.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області від 24.04.2019 ВП№54437727 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Стягнути на користь позивача ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1536,80грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 03 грудня 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.