06 грудня 2019 року Рівне №817/662/18
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Друзенко Н.В. при секретарі Головатчик А.В., за участю відповідача 1 (боржника): представник ОСОБА_1 , відповідача 2 (боржника): представник Матвієнко Л.О., позивача (стягувача): ОСОБА_2 , представник: Самардак К.В., розглянувши заяву ро поворот виконання судового рішення у адміністративній справі, -
28 лютого 2018 року ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання до вчинення певних дій.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі каліцтва та інвалідності особи, звільненої з військової служби відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та підпункту 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 як інваліду ІІІ групи з 01 травня 2014 року, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 20 травня 2016 року №36. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно подати Міністерству оборони України висновок та відповідні документи щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою КМУ №975 від 25.12.2013, наказом Міноборони України №530 від 14.08.2014 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 та наказу Міноборони України №530 від 14.08.2014.
Ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року, апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 у справі 817/662/18 повернуто особі, яка її подала. Відповідно до цього рішення суду першої інстанції набрало законної сили 22 серпня 2018 року.
Разом з тим, постановою Верховного суду в складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 19 березня 2019 року ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2018 року скасовано, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишено без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року у справі №817/662/18 - без змін.
Постановою Верховного суду в складі колегії суддів касаційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року касаційну скаргу Міністерства оборони України задоволено частково. Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №817/662/18 скасовано в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні і виплаті ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в разі каліцтва та інвалідності особи, звільненої з військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та підпункту 1 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 як інваліду ІІІ групи з 01.05.2014, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби №36 від 20.05.2016, зобов'язання Міністерства оборони України призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 та прийнято в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. А рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15.06.2018 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 в частині задоволених позовних вимог про зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати Міністерству оборони України висновок та відповідні документи щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом №2011-XII та Порядком №975, наказом Міноборони України №530 від 14.08.2014 у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності - залишено без змін.
19 листопада 2019 року Міністерство оборони України подало до суду першої інстанції заяву про поворот виконання судового рішення в справі №817/662/18. Заява мотивована тим, що Міністерство оборони України, не погоджуючись з рішенням суду і маючи переконання у тому, що ОСОБА_2 не має права на отримання грошової допомоги, діючи, як добросовісний учасник судового процесу, на виконання судового рішення виплатило ОСОБА_2 через ІНФОРМАЦІЯ_2 одноразову грошову допомогу у розмірі 182700 грн., про що свідчить витяг з наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_3 №289-АГД від 28.11.2018 «Про виплату грошової допомоги» та копія платіжного доручення № 2168 від 29.11.2018. Заявник, зауважуючи на тому, що шкода ОСОБА_2 заподіяна не Міністерством оборони України, доводив, що одноразову грошову допомогу не слід ототожнювати з відшкодуванням шкоди, заподіяною суб'єктом владних повноважень каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Зауважуючи на законодавчих визначеннях термінів «пенсія» та «періодичний платіж», заявник доводив, що одноразову грошову допомогу не слід ототожнювати з періодичним платежем чи пенсією в силу тих обставин, що вона (допомога) призначається і виплачується одноразово, тобто не носить періодичний (який настає через певні проміжки часу) характер. Також наводячи законодавче визначення терміну «заробітна плата» та лексичне тлумачення слова «утримання», і роблячи сукупний висновок про те, що це в будь-якому випадку кошти, засоби для існування, плата за службу, роботу тощо, заявник доводив, що одноразову грошову допомогу не слід ототожнювати з заробітною платою чи грошовим утриманням. За наведеного, Міністерство оборони України стверджувало, що прописані у статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України підстави, які виключають можливість здійснення повороту виконання судового рішення, не слід застосувати до спірних правовідносин. Відтак, Міністерство оборони України просило допустити поворот виконання судового рішення у справі № 817/662/18 стягнувши на його користь з ОСОБА_2 182700 грн., перераховані йому на підставі скасованих судових рішень, повернувши їх на рахунки Рівненського обласного військового комісаріату.
За правилами частини першої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної чи касаційної інстанції, приймаючи постанову, вирішує питання про поворот виконання, якщо, скасувавши рішення (визнавши його нечинним), він: 1) закриває провадження у справі; 2) залишає позов без розгляду; 3) відмовляє в позові повністю; 4) задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
А відповідно до вимог частини сьомої цієї статті, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене згідно із частинами першою - третьою цієї статті, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За правилами частин восьмої-дев'ятої цієї статті, заява про поворот виконання може бути подана протягом одного року з дня ухвалення відповідного рішення суду апеляційної чи касаційної інстанції або з дня ухвалення рішення при новому розгляді справи за результатами перегляду рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Суд розглядає заяву про поворот виконання, подану відповідно до частин сьомої та восьмої цієї статті, у двадцятиденний строк з дня надходження заяви у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом.
Заява Міністерство оборони України була призначена до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 06 грудня 2019 року.
05 грудня 2019 року представником ОСОБА_2 подано до суду письмові пояснення, в яких вона просила відмовити Міністерству оборони України у заяві про поворот виконання судового рішення у справі №817/662/18, зауважуючи на тому, що Верховний Суд, приймаючи 09.10.2019 постанову, не вирішив питання про поворот виконання судового рішення. Доводила, що повторне подання Міністерству оборони України висновку та відповідних документів щодо виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги було здійснене ІНФОРМАЦІЯ_4 на виконання судового рішення в адміністративній справі №817/662/18. І безпосередня процедура виплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги відбувалась не шляхом стягнення з відповідача коштів у загальному розмірі 182700 грн., а шляхом проведення засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (рішення №115 від 16.11.2018) та видання військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_1 наказу від 28.11.2018 №289-АГД про виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_2 . Зауважила, що відповідно до частини п'ятої статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України до заяви про поворот виконання рішення шляхом повернення стягнутих грошових сум, майна або його вартості додається документ, який підтверджує те, що суму, стягнуто за раніше прийнятим рішенням, списано установою банку або майно вилучено державним виконавцем. Однак, із заявою про примусове виконання виконавчого листа від 05.09.2018 по справі №817/662/18 ОСОБА_2 до органів ДВС не звертався, відомості про зареєстровані виконавчі провадження по вказаній справі в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні. Більше того, в межах адміністративної справи №817/662/18 не вирішувався спір щодо стягнення з Міністерства оборони України чи ІНФОРМАЦІЯ_1 коштів на користь ОСОБА_2 .
В судовому засіданні 06.12.2019 представники божника і стягувача підтримали подані до суду заяви.
В зв'язку зі зміною найменування судом уточнено назву другого відповідача і боржника, як Рівненський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.
Представник даного центру в судовому засіданні повністю підтримала позицію Міністерства оборони України.
Розглянувши доводи сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши подані ними докази, суд дійшов висновку, що заява Міністерство оборони України про поворот виконання судового рішення в справі № 817/662/18 до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Так, статтею 381 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено особливості повороту виконання в окремих категоріях адміністративних справ .
В силу зазначеної процесуальної норми, поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб'єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.
За визначенням, яке міститься в пункті 17 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
В силу вимог частини першої статті 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
А за правилами статті 40 цього Закону, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
В свою чергу, за нормою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Частиною другою цієї статті визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
За частиною четвертою цієї статті грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статтею 16 цього ж Закону прямо передбачено, що у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - військовослужбовцю виплачується гарантована державою виплата (одноразова грошова допомога), що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Відтак суд вважає, що хоч і передбачена статтею 16 Закону одноразова грошова допомога формально і не входить складу додаткових видів грошового забезпечення, оскільки відноситься до разових платежів і має характер окремих гарантій держави щодо соціального захисту військовослужбовців, однак на таку виплату в повній мірі поширюється дія статті 381 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк така виплата нерозривно пов'язана з відносинами військової служби, яка за відповідною процесуальною нормою прямо віднесена до публічної служби.
Як вбачається з матеріалів справи та не є спірним, на виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій, відповідно до платіжного доручення №2168 від 29.11.2018 ОСОБА_2 перераховано грошові кошти в сумі 182700 грн.
Як наголошувалось вище, Верховним Судом судові рішення, на виконання яких позивачеві сплачені кошти, були частково скасовані.
Водночас, висновки Верховного Суду не ґрунтуються на тому, що рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 15 червня 2018 року та постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року у справі №817/662/18 були обґрунтовані на повідомлених позивачем завідомо неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. Не містять таких доказів і матеріали справи на сьогоднішній день. Це, в свою чергу, виключає можливість повороту виконання даного судового рішення.
Більше того, Верховний Суд скасував рішення судів попередніх інстанції лише частково, і підставою цьому було лише те, що суд обрав не належний спосіб захисту прав позивача, оскільки забов'язав Міністерство оборони України призначити і виплатити ОСОБА_2 одноразову грошову допомогу у ситуації, коли питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю, відповідач в порушення встановленої законодавством процедури фактично взагалі не вирішив, позаяк оформлене протоколом №36 від 20.05.2016 рішення про повернення документів на доопрацювання, взагалі не можна розцінювати як правовий акт індивідуальної дії.
Також суд зауважує, що спосіб повороту виконання судового рішення, зазначений у заяві Міністерства оборони України, порушить право ОСОБА_2 на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання судового рішення.
Керуючись статтями 248, 256, 295, 380, 381 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-
У задоволенні заяви Міністерства оборони України про поворот виконання судового рішення в справі №817/662/18 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Суддя Друзенко Н.В.