Справа № 815/5929/16
26 листопада 2019 року м. Одеса
Зала судових засідань №21
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Аракелян М.М.
За участю секретаря Макаренко А.І.
За участю сторін:
Від позивача: ОСОБА_1 ,
Від відповідача: Піщанецький Ю.В.,
Від третьої особи: не з'явився,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративною позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військово-медичного клінічного центру м. Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920; адреса: 65009, Одеса, вул. Черняховського 6), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Ягідна, 58, м. Київ, 03083) про визнання протиправним та скасування свідоцтва про хворобу,-
08.11.2016 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м. Одеси за №134/491 від 15 червня 2016 року відносно ОСОБА_1 .
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.11.2016 року відкрито провадження у справі відповідно до положень ст.107 КАС України в редакції, чинній до 15.12.2017р.
Ухвалою суду від 13.04.2017р. у справі призначена судово-психіатрична експертиза та зупинено провадження у справі №815/5929/16 до одержання результатів експертизи та/або повернення матеріалів справи до Одеського окружного адміністративного суду.
20 вересня 2018 року від позивача до суду надійшло клопотання (вх.№27650/18), в якому позивач просив суд для забезпечення повного та об'єктивного проведення експертизи винести ухвалу, якою зобов'язати КУ “Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я” (м.Одеса, вул. Воробйова, 9) терміново надати до суду медичну карту стаціонарного хворого №1765 за період 12.05.2016-20.05.2016 року ОСОБА_1 . В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що КУ “Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я” не виконано клопотання експерта та не надано медичну карту стаціонарного хворого - ОСОБА_1 №1765 за період 12.05.2016-20.05.2016р., що унеможливлює проведення експертизи.
11 жовтня 2018 року до суду надійшло клопотання директора Центру судово-психіатричної експертизи про надання додаткових матеріалів (вх.№30165/18) разом з матеріалами справи для розгляду вказаного клопотання.
Ухвалою суду від 22.10.2018 року поновлено провадження у справі №815/5929/16 та призначено засідання на 19.11.2018 року для розгляду клопотання.
Ухвалою суду від 19.11.2018 року вирішено додаткові питання щодо проведення експертизи та провадження у справі №815/5929/16 - зупинено до закінчення проведення експертизи та/або до повернення матеріалів справи до суду.
29.05.2019 року адміністративна справа повернулась до Одеського окружного адміністративного суду із висновком судової експертизи. Судове засідання для вирішення питання щодо поновлення провадження у справі призначено на 20.06.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 року було поновлено провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання на 01.08.2019 року (відповідно до норм КАС України в чинній редакції).
01.08.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про перенесення підготовчого засідання для підготовки заперечення на відповідь на відзив, яку було отримано 01.08.2019 року.
З урахуванням викладеного судом відкладено підготовче засідання на 28.08.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 року продовжено строк підготовчого провадження у справі на тридцять днів та призначено підготовче засідання на 17.09.2019 року.
29.08.2019 року через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про перенесення підготовчого засідання, у зв'язку з участю в іншому судовому засіданні по кримінальному провадженні. 17.09.2019 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із перебуванням представника в суді у м. Чорноморськ.
З урахуванням викладеного судом відкладено підготовче засідання на 03.10.2019 року.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 23.10.2019 року.
У судовому засіданні 23.10.2019 року ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, замінено відповідача Клінічний госпіталь Державної прикордонної служби України м. Одеси на його правонаступника Військово-медичний клінічний центр м. Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у зв'язку зі зміною найменування, оголошено перерву у судовому засіданні до 11.11.2019 року.
У судовому засіданні 11.11.2019 року заслухано пояснення експертів та оголошено перерву до 26.11.2019 року.
У судове засідання 26.11.2019 року з'явився позивач, представник позивача та представник відповідача.
В обґрунтування позову (з урахуванням наданих 13.01.2017 року за вх.№850/17 доповнень) позивач вказує, що Наказом т.в.о. начальника 2 прикордонного загону (І категорії) №149-ос від 11.07.2016 року позивача було звільнено з військової служби у відставку. Підставою для прийняття цього наказу стало, в тому числі, свідоцтво про хворобу №134/491 від 15.06.2016 року, яким визначено, що позивач є непридатним до військової служби у зв'язку із поставленим діагнозом щодо наявності психічного захворювання. Позивач не погоджується із висновками, викладеними у вказаному свідоцтві про хворобу, та зазначає, що:
по-перше, кінцевий діагноз, визначений у свідоцтві про хворобу, не відповідає дійсності. Звернувшись у приватному порядку до універсальної клініки «Оберіг» та ВМКЦ Західного регіону у психіатричній клініці для дослідження стану здоров'я з'ясував, що він є психічно здоровим. Наявність інших, ніж зазначені у свідоцтві про хворобу, висновків дає підстави вважати свідоцтво про хворобу №134/491 від 15.06.2016 року необґрунтованим, а тому таким, що підлягає скасуванню;
по-друге, свідоцтво про хворобу є незаконним, оскільки при його прийнятті не було дотримано належну процедуру прийняття відповідного рішення. Так, у медичному закладі, де проводилось обстеження позивача, взагалі відсутнє психіатричне відділення, а фактичного обстеження стану здоров'я позивача взагалі не проводилось, за винятком однієї розмови з лікарем. За результатами проведених дій встановити діагноз, на переконання позивача, не є можливим, а тому свідоцтво про хворобу є протиправним.
13.01.2017 року за вх.№879/16 від представника відповідача надійшли заперечення на позов, 08.07.2019 року за вх.№24376/19 - відзив на позовну заяву (з урахуванням переходу до розгляду справи №815/5929/16 за редакцією КАС України від 03.10.2017 року). У вказаних заявах по суті відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з огляду на їх необґрунтованість. Аргументуючи таку позицію, представник відповідача зазначає, що:
по-перше, позивач хоч і стверджує, що свідоцтво про хворобу є незаконним та протиправним, проте не зазначає, порушення яких нормативно-правових актів було допущено при постановленні оскаржуваного свідоцтва про хворобу. При цьому відповідач розтлумачує з посиланнями на норми закону порядок прийняття оскаржуваного свідоцтва про хворобу та зазначає, які обставини та факти передували його прийняттю;
по-друге, свідоцтво про хворобу було складено на підставі документації, сформованої на момент огляду особи, як того вимагає Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом від 06.05.2009 року №333. Таким чином, посилання позивача на проходження ним обстеження після прийняття рішення не мають юридичної сили для формування висновків, викладених в свідоцтві про хворобу. Більше того, надані позивачем документи, а саме виписний епікриз, виданий ВМКЦ Західного регіону у психіатричній клініці, складений не за встановленим зразком;
по-третє, з метою встановлення діагнозу позивача його було направлено до спеціалізованої установи - Одеського обласного центру психічного здоров'я, що є правом комісії у разі неможливості самостійного встановлення діагнозу або відсутності стаціонарного психіатричного відділення. А тому посилання позивача на порушення порядку проведення обстеження свого підтвердження не знайшли.
У відповіді на відзив (вх.№27679/19 від 01.08.2019 року) позивач, заперечуючи проти доводів відповідача, вказав, що дійсно перебував на стаціонарі в КУ «Одеський обласний центр психічного здоров'я», але у період з 12.05.2016 року по 20.05.2016 року, тоді як проходження військово-лікарської комісії здійснювалось з 24.05.2016 року по 15.06.2016 року. Крім цього, позивач звернув увагу на те, що вказана установа не встановлює ступінь придатності військослужбовців до військової служби та є загально громадським медичним закладом.
Ухвалою суду від 14.12.2016 року, яка занесена до протоколу судового засідання, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні відповідача Центральну військово-лікарську комісію Державної прикордонної служби України. 10.01.2017 року за вх.№551/17 від представника третьої особи надійшли заперечення на позов, а 08.07.2019 року за вх.№24376/19 - відзив на позовну заяву (з урахуванням переходу до розгляду справи №815/5929/16 за редакцією КАС України від 03.10.2017 року). У вказаних заявах представник третьої особи підтримує позицію відповідача у справі.
У судовому засіданні сторони підтримали позиції, викладені у заявах по суті.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, представників сторін, оцінивши наявні у суду докази, суд встановив наступні обставини та дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних силах України з 08.04.2014 року на підставі контракту про проходження військової служби на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії.
Наказом т.в.о. начальника 2 прикордонного загону (І категорії) №149-ос від 11.07.2016 року позивача було звільнено з військової служби у відставку за п.п. «б» ч.8 ст.26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я), виключено із списків та усіх видів забезпечення.
Підставою звільнення слугували: протокол засідання атестаційної комісії Котовського прикордонного загону №37 від 06.07.2016р., свідоцтво про хворобу №134/491 від 15.06.2016р., видане Клінічним госпіталем ДПС України м.Одеси.
Вказані обставини визнаються учасниками справи, та виходячи із положень ч.1 ст.78 КАС України звільняються від доказування.
Відповідно до Свідоцтва про хворобу №134/491 від 15.06.2016р. щодо ОСОБА_1 встановлено діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання: «гострий поліморфний психічний розлад із симптомами шизофренії», затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень з неповним виходом…….», захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби (пункт 12).
Пункт 13: На підставі ст.ст.16-б, 55-б, 53-в, 61-в графи ІІ додатку 5 до Положення про проходження медичного огляду у ДПС України, затвердженого Наказом №333 від 06.05.2009р. - непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (постанова ВЛК про придатність до військової служби).
В Свідоцтві також зазначено:
Постанова штатної ВЛК: Постанова ЦВЛК Держприкордонслужби України, протокол №491 від 23.06.2016р. - на підставі ст.ст.16-а, 53-в, 55-б, 61-в, додатку 5 до Положення №333: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Позивач оскаржує Свідоцтво про хворобу, вважаючи його висновки безпідставними, необґрунтованими та зробленими без дотримання процедури його прийняття.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.19 КАС України такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст.8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основи законодавства України про охорону здоров'я (далі - Закон №2801) визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров'я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій сфері з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров'я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості.
Згідно ст.70 Закону №2801 військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань, а також Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України 06.05.2009 №333 затверджено Положення про проходження медичного огляду у Державній прикордонній службі України (далі - Положення №333)
Згідно п.1.1 це Положення визначає порядок проведення військово-лікарськими комісіями Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужба) медичного огляду громадян призовного віку, військовозобов'язаних та жінок, які приймаються на військову службу за контрактом, кандидатів на навчання у вищих військово-навчальних закладах (далі - ВВНЗ), військовослужбовців Держприкордонслужби та членів їхніх сімей, колишніх військовослужбовців Держприкордонслужби, працівників Держприкордонслужби, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I, II груп патогенності, працівників суден забезпечення плавскладу та працівників льотного складу Держприкордонслужби з метою визначення їх придатності за станом здоров'я до військової служби (роботи за фахом), установлення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв та визначення необхідності і умов застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 1.2. Положення №333 визначено, зокрема, такі терміни:
визначений наслідок (результат) захворювання, поранення, травми, контузії, каліцтва - це такий стан здоров'я, коли результати обстеження та лікування дають підстави військово-лікарській комісії, лікарсько-льотній комісії винести постанову про ступінь придатності до військової служби (служби за військовою спеціальністю), а подальше лікування не приведе до відновлення придатності до військової служби;
медичний огляд - огляд, який проводять військово-лікарські комісії, включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я та фізичного розвитку громадян на момент огляду з метою визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за відповідним рівнем освіти та військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмової постанови;
придатність до військової служби - такий стан здоров'я та фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, посадовими інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності в Держприкордонслужбі в мирний та воєнний час.
Згідно п.2.1. Положення №333 основними завданнями військово-лікарських комісій Держприкордонслужби є, зокрема, визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби, причинного зв'язку захворювань, поранень, травм контузій і каліцтв у військовослужбовців, які проходять військову службу у Держприкордонслужбі.
Згідно п.2.2. - 2.4. для виконання зазначених завдань у Держприкордонслужбі створюються штатна військово-лікарська комісія та позаштатні постійно та тимчасово діючі військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), а також позаштатні постійно діючі лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК).
ВЛК та ЛЛК приймають постанови, які оформлюються свідоцтвом про хворобу (додаток 1), довідкою військово-лікарської комісії (додаток 2) (далі - довідка ВЛК), протоколом (додаток 3) засідання ВЛК з визначення причинного зв'язку захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Строк оформлення свідоцтва про хворобу ВЛК становить не більше 5 робочих днів із дня огляду.
У прийнятті постанов усі ВЛК та ЛЛК є незалежними. У своїй роботі вони керуються Основами законодавства України про охорону здоров'я, Законами України “Про військовий обов'язок і військову службу”, “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та цим Положенням.
Згідно п.4.1 Розділу ІІІ Положення №333 направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування, а для осіб, які перебувають на обстеженні та лікуванні в закладі охорони здоров'я МОЗ України психіатричного профілю, - головними лікарями цих закладів.
У відповідності до п.4.3 У разі виявлення під час обстеження або лікування в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення, травми, контузії, каліцтва, які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час, ці особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника закладу охорони здоров'я Держприкордонслужби на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного хворого, який засвідчується підписом начальника закладу та гербовою печаткою.
Пунктами 4.6-4.7 встановлено, що Військовослужбовці оглядаються ВЛК закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за зоною відповідальності цих закладів, а також за місцем лікування, навчання, перебування у відрядженні.
На осіб, які проходять медичний огляд амбулаторно, заводиться картка обстеження та медичного огляду (додаток 11), при стаціонарному огляді - медична карта стаціонарного хворого.
Медичний огляд військовослужбовців обов'язково проводиться хірургом, терапевтом, невропатологом, окулістом, отоларингологом (військовослужбовців-жінок - гінекологом), а за медичних показань - лікарями інших спеціальностей.
Пункт 11 Розділу ІІІ Положення №333 визначає, що Постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні та у своїй роботі керуються законодавством України. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка заноситься до протоколу засідання ВЛК.
Постанови ВЛК згідно з цим Положенням розглядаються, затверджуються, контролюються та переглядаються ЦВЛК. За рішенням ЦВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
При медичному огляді військовослужбовців та інших контингентів ВЛК приймаються постанови такого змісту:
11.3.2. "Непридатний":
до військової служби з виключенням з військового обліку;
до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час (на воєнний час приймається постанова: "Обмежено придатний до військової служби");
до військової служби за контрактом;
до служби (роботи) у складі миротворчого персоналу за кордоном;
до навчання у ВВНЗ;
до служби у плавскладі Держприкордонслужби, водолазом;
до навчання в навчальному центрі за спеціальністю "водолаз";
до роботи з ДІВ, джерелами ЕМП, ЛВ, мікроорганізмами I, II груп патогенності;
до військової служби з повторним оглядом через 6-12 місяців (постанова приймається у воєнний час).
Пунктом 13 Положення №333 встановлено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, найменування органу Держприкордонслужби, місяць та рік призову (прийняття) на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються у Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Діагноз та постанови ВЛК записуються на військовослужбовців - у паспорт здоров'я військовослужбовця, свідоцтво про хворобу (довідку ВЛК).
Свідоцтво про хворобу (довідка ВЛК) з постановою ВЛК, які підлягають затвердженню (контролю) ЦВЛК, та з доданими до них медичною картою стаціонарного хворого, результатами досліджень, паспортом здоров'я військовослужбовця, іншими документами, на підставі яких винесено рішення, надсилаються на затвердження (контроль) ЦВЛК не пізніше 5-денного строку після медичного огляду.
Свідоцтво про хворобу, довідка ВЛК із затвердженою постановою не пізніше ніж через два дні після їх затвердження та одержання із ЦВЛК надсилаються начальнику органу Держприкордонслужби за місцем служби військовослужбовця, що пройшов медичний огляд, або начальнику, який направив його на медичний огляд, чи видаються уповноваженим представникам органів Держприкордонслужби.
Розгляд правового спору, що виник, судом здійснюється на основі оцінки двох аспектів прийняття оскаржуваного Свідоцтва:
1. процесуальний аспект - чи було дотримано відповідачем порядок прийняття рішення;
2. змістовний - чи відповідає встановлений у Свідоцтві діагноз дійсним обставинам справи в аспекті повноти та об'єктивності обстеження та чи правомірним є висновок про непридатність до військової служби.
Суд зазначає, що в основу процедури проведення медичного огляду військовослужбовців покладено такі принципи:
оперативності - строк оформлення свідоцтва про хворобу ВЛК становить не більше 5 робочих днів із дня огляду (п.2.3. Положення №333);
послідовності - порядок проведення огляду, направлення хворого до інших закладів чітко регламентовано;
підпорядкованості - центральна військово-лікарська комісія затверджує свідоцтво про хворобу у встановленому Положенням №333 порядку.
Суд зазначає, що оперативність проведення комісією дій прямо випливає із того, що для хворого характерна зміна стану здоров'я - погіршення чи ремісія. У зв'язку із цим рішення комісії (видання свідоцтва про хворобу) буде обґрунтованим лише у тому випадку, коли прийнято з дотриманням встановлених чинним законодавством строків проведення дій.
Так, судом встановлено, що у зв'язку із відсутністю у відповідача психіатричного відділу для стаціонарного огляду військовослужбовців позивача було направлено до КУ «Одеський обласний центр психічного здоров'я», про що у матеріалах справи наявна Медична картка стаціонарного хворого №1765 (Т.3 а.с.116-125). У вказаній карті визначено, що позивач перебував на огляді з 12.05.2016 року по 20.05.2016 року (Т.3 а.с.116), що також зазначено у п.9 Свідоцтва про хворобу.
Після цього позивач був оформлений у стаціонарному відділенні Клініки терапії, про що у матеріалах справи наявна медична картка №1353 стаціонарного хворого (Т.3 а.с. 9-39), де визначено, що позивач перебував на стаціонарі у відповідача з 24.05.2016 року по 15.06.2016 року, що також вказується у п.9 Свідоцтва про хворобу.
При цьому у запереченні на позов та у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує, що дійсно - огляд позивача на предмет психіатричних розладів саме у Клінічному госпіталі Державної прикордонної служби України м. Одеси не відбувався, однак позивача у відповідності до норм чинного законодавства було направлено до іншого спеціалізованого закладу - КУ «Одеський обласний центр психічного здоров'я».
Суд констатує, що огляд ОСОБА_1 у Клінічному госпіталі ДПСУ м.Одеси відбувся 15.06.2016р. за направленням командира в/ч 2196 від 23.05.2016р. №810 (вводна частина Свідоцтва), тобто зі спливом майже 25 днів після виписки з спеціалізованої психіатричної установи - КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я», після цього та в процесі перебування на стаціонарному обстеженні в Клінічному госпіталі обстеження психічного стану здоров'я не проводився.
При оформленні Свідоцтва про хворобу 15.06.2016р., тобто в день огляду ОСОБА_1 , таким чином, за основу були взяті відомості медичного обстеження позивача у період до 20.05.2016р. стосовно наявності у нього психічних розладів (психічного захворювання).
Згідно пунктів 4.1-4.4 розділу 4 Положення №333 направлення на медичний огляд проводиться начальниками відповідних органів Держприкордонслужби, де проходить службу військовослужбовець, військовою прокуратурою, судами, головою ЦВЛК, начальниками закладів охорони здоров'я Держприкордонслужби за місцем лікування. На військовослужбовців, які направляються на медичний огляд ВЛК у мирний час, подаються: направлення на медичний огляд, підписане начальником органу Держприкордонслужби або начальником кадрового підрозділу (від начальника кадрового органу регіонального управління та вище із посиланням на рішення відповідного начальника); паспорт здоров'я військовослужбовця (медична книжка); службове посвідчення військовослужбовця; паспорт громадянина України або завірена копія першої сторінки паспорта; 2 фотокартки 3 х 4 см без головного убору - при амбулаторному огляді; службова характеристика; медична характеристика; за наявності додаються: форми Нвс-5, Нвс-1, НПвс; довідка про обставини одержання поранення, травми, контузії, каліцтва (у разі якщо поранення, травма, контузія, каліцтво отримані до набрання чинності цим Положенням); копія посвідчення учасника бойових дій, учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. У службовій характеристиці обов'язково зазначаються загальна характеристика фізичного стану та працездатності, індивідуально-психологічні особливості (риси характеру, емоційний стан), бажання проходити військову службу, побутові умови, звички, підстави направлення на медичний огляд, висновок начальника органу Держприкордонслужби про доцільність використання на військовій службі чи за військовою спеціальністю; службова характеристика підписується начальником органу Держприкордонслужби та завіряється гербовою печаткою. У медичній характеристиці, яка підписується та засвідчується начальником служби охорони здоров'я органу Держприкордонслужби, зазначаються: яким військовим комісаріатом і коли військовослужбовець був призваний (прийнятий) на військову службу, який ВВНЗ і коли закінчив, навчання в інших навчальних закладах, у тому числі за кордоном, участь у бойових діях, інформація про захворюваність військовослужбовця, перебіг захворювань, результати лікування, лікувальні заклади, де перебував, результати медичних оглядів ВЛК (при призові, вступі у ВВНЗ, відрядженні за кордон), втрату працездатності за станом здоров'я за останні три роки та пропозиції начальника служби охорони здоров'я щодо можливості подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на займаній посаді за станом здоров'я. При направленні військовослужбовців на медичний огляд ВЛК органами військової прокуратури надання відповідного переліку документів забезпечують начальники органів Держприкордонслужби, у яких проходять військову службу зазначені військовослужбовці. У разі виявлення під час обстеження або лікування в закладі охорони здоров'я Держприкордонслужби у військовослужбовця захворювання, наслідків поранення, травми, контузії, каліцтва, які зумовлюють непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або непридатність до військової служби у мирний час, обмежену придатність у воєнний час, такі особи направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника закладу охорони здоров'я Держприкордонслужби на підставі подання начальника лікувального відділення, в якому обстежується (лікується) військовослужбовець, про що робиться запис у медичній карті стаціонарного хворого, який засвідчується підписом начальника закладу та гербовою печаткою. Військовослужбовці, захворювання, наслідки поранення, травми, контузії, каліцтва яких згідно з Розкладом хвороб, ТДВ або Переліком хвороб зумовлюють обмежену придатність до військової служби, направляються на медичний огляд для встановлення ступеня придатності до військової служби за рішенням начальника органу Держприкордонслужби, у якому проходить службу такий військовослужбовець.
Згідно пункту 4.9, 4.11 Положення обов'язково здаються загальні аналізи крові та сечі, проводяться ЕКГ-дослідження, флюорографічне дослідження органів грудної клітки; потребу в додатковому обстеженні визначають лікарі за медичними показаннями. При медичному огляді військовослужбовців метод індивідуальної оцінки придатності їх до військової служби повинен застосовуватись у кожному випадку. ВЛК враховує вік, освіту, військовий фах, підготовку, професійний досвід, фактичну працездатність, бажання проходити військову службу, висновок начальника органу Держприкордонслужби та начальника служби охорони здоров'я цього органу, викладені в службовій та медичній характеристиках, можливість подальшого проходження військовослужбовцем військової служби на посаді, що найбільше відповідає стану його здоров'я.
Відповідні матеріали щодо ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
За наведених обставин суд дійшов до висновку, що станом на 15.06.2016р. (дата огляду) у ВЛК Клінічного госпіталю ДПСУ м.Одеса не було незаперечних даних щодо наявності підстав для висновку про його непридатність до військової служби за ст.16 Розкладу хвороб (Додаток 5 до Положення №333).
Суд звертає увагу на те, що висновки ВЛК Клінічного госпіталю ДПС України м.Одеси та ЦВЛК ДПС України щодо класифікації психічного захворювання у Свідоцтві відрізняються: ВЛК Клінічного госпіталю ДПСУ м.Одеса - ст.16-б, ЦВЛК ДПСУ -ст.16-а.
Так, за висновком ВЛК у ОСОБА_1 наявні «розлади настрою (афективні) з рідкими приступами та тривалими проміжками повного клінічного здоров'я», а не «шизофренія, шизотипові та маячні розлади, афективні розлади з часто повторюваними фазами» (ст.16-а за висновком ЦВЛК).
З метою встановлення обґрунтованості висновків ВЛК та ЦВЛК у справі за клопотанням позивача призначено судово-психіатрічну експертизу з наступними питаннями:
«Чи підтверджуються дані свідоцтва про хворобу №134/491, складеного Військово-лікарською комісією клінічного госпіталю Державної прикордонної служби м. Одеси 15 червня 2016 року, щодо наявності у ОСОБА_1 захворювання «гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії, затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень з неповним виходом»?»
29.05.2019 року за вх.№19249/19 до суду були повернуті матеріали справи разом із висновком судово-психіатричного експерта №49 від 09.04.2019 року (а.с.104-115, том 3).
У вказаному висновку експертом визначено наступне: «Дані, наведені в свідоцтві про хворобу №134/491, складеному 15 червня 2016 року Військово-лікарською комісією клінічного госпіталю Державної прикордонної служби м. Одеси, підтверджуються в частині того, що ОСОБА_1 в період перебування в КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» з 12 по 20 травня 2016 року виявляв ознаки Гострого поліморфного психотичного розладу із симптомами шизофренії.
На період складання Військово-лікарською комісією клінічного госпіталю Державної прикордонної служби м. Одеси 15.06.2016 року свідоцтва про хворобу №134/491 ОСОБА_2 ознак будь-якого психотичного розладу, в тому числі Гострого поліморфного психотичного розладу із симптомами шизофренії, затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень, з неповним виходом, не виявляв».
Згідно ч.1 ст.101 КАС України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством.
Згідно ч.1 ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Після направлення справи до експерта останній неодноразово направлялись запити на отримання додаткових документів, які судом були зібрані та направлені на адресу експерта. Тобто, обсяг доказів та документів, зібраних для проведення експертизи, є достатнім та включає всі документальні підтвердження обставин, встановлених судом під час розгляду даної справи. Підстави вважати висновки експерта такими, що не відповідають дійсності, у суду відсутні, враховуючи також і те, що ВЛК ЦГ ДПСУ м.Одеси та ЦВЛК не дійшли однакових висновків щодо характеру психічних розладів у ОСОБА_1 ..
У відзивах на позовну заяву представник відповідача та представник третьої особи навели доводи щодо заперечення проти висновку експерта. Так, представники вказували, що:
по-перше, експерти у висновку не конкретизують типу перебігу хвороби - гострий, підгострий, затяжний тощо, та не вказано стану хвороби - ремісія, неповна ремісія тощо;
по-друге, при проведенні судового-психіатричної експертизи не було надано оцінки психічного стану позивача;
по-третє, експерт під час проведення експертизи не зібрав достатній обсяг доказової бази для формування обґрунтованого висновку.
Стосовно зазначених заперечень суд вказує наступне.
Для проведення експертизи судом було поставлено чітке питання щодо встановлення відповідності даних Свідоцтва про хворобу фактичній наявності у позивача хвороби «гострий поліморфний психотичний розлад із симптомами шизофренії, затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень з неповним виходом». Встановлення обставин перебігу хвороби, її підтипу, тощо, не ставилось як питання на вирішення експертам.
Більше того, надання оцінки психічного стану позивача в контексті проведеної експертизи є і неможливим, і недоцільним, оскільки встановленню підлягають обставини, що мали місце у 2016 році, а тому саме документальний всебічний аналіз даних медичних карток і формує обґрунтованість наданого висновку. З цих же міркувань суд не приймає доводи представника відповідача та представника третьої особи щодо неповного дослідження експертом письмових доказів, оскільки судом неодноразово документи збирались та направлялись на адресу експерта, в тому числі за його клопотаннями.
За таких обставин суд приймає висновок експерта у якості доказу і оцінює його у відповідності до ст.90 КАС України як доказ, що робить більш переконливою позицію позивача.
Отже, під час судового розгляду справи встановлено, що оскаржуване Свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м. Одеси за №134/491 від 15 червня 2016 року відносно ОСОБА_1 складено з порушенням встановленого Положенням №333 порядку, а докази ознак будь-якого психотичного розладу, в тому числі Гострого поліморфного психотичного розладу із симптомами шизофренії, затяжним перебігом і формуванням емоційно-вольових порушень, з неповним виходом, у період складання Військово-лікарською комісією клінічного госпіталю Державної прикордонної служби м. Одеси 15.06.2016 року свідоцтва про хворобу №134/491 суду не надано.
Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведена обґрунтованість Свідоцтва про хворобу, судом встановлені підстави вважати висновки, покладені в його основу, з урахуванням висновку судово-психіатричного експерта, не доведеними, а тому позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, адже оскаржуваним свідоцтвом порушується право позивача на проходження військової служби у зв'язку із встановленням йому діагнозу за ст.16-а (16-б) Розгляду хвороб ( додаток 5 до Положення №333).
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп. (Т.1 а.с. 8).
Суд дійшов висновку про стягнення з Військово-медичного клінічного центру м. Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судових витрат зі сплати судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Військово-медичного клінічного центру м. Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920; адреса: 65009, Одеса, вул. Черняховського 6), за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Центральної військово-лікарської комісії Державної прикордонної служби України (вул. Ягідна, 58, м. Київ, 03083) про визнання протиправним та скасування свідоцтва про хворобу - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про хворобу Клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України м. Одеси за №134/491 від 15 червня 2016 року відносно ОСОБА_1 .
Стягнути з Військово-медичного клінічного центру м. Одеси (клінічний госпіталь на 150 госпітальних ліжок) Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) (код ЄДРПОУ 14321920) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. 293,295 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Повне рішення складено та підписано суддею 06.12.2019 року.
Суддя М.М. Аракелян
.