Справа № 420/5542/19
05 грудня 2019 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії,-
23 вересня 2019 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного Фонду України Одеської області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті;
- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший;
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління ПФУ в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ37743414, місцезнаходження: вул.. Івана Франка, 10, м. Ізмаїл Одеської області, 68604) виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті.
- зобов'язати Ізмаїльське об'єднане управління ПФУ в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи ЄДРПОУ 37743414, місцезнаходження: вул. Івана Франка, 10 м. Ізмаїл Одеської області, 68604) перевести позивача (ідентифікаційний номер18872і9б64, адреса: вул.Клушина, 5,- кв. 96, м. Ізмаїл, Одеської області, 68604) з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15 липня 2019 року (з дня смерті ОСОБА_2 ) у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 27.09.2019 року позов залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позову.
10.10.2019 року (вх. №37098/19) засобами поштового зв'язку від позивача до суду надійшла заява про усунення недосіві позовної заяви разом із уточненим позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті;
- визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номері887219664, адреса: АДРЕСА_1 ) допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести позивача (ідентифікаційний номер18872і9б64, адреса: вул.Клушина, 5,- кв. 96, м. Ізмаїл, Одеської області, 68604) з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 15 липня 2019 року (з дня смерті ОСОБА_2 ) у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер її чоловік - ОСОБА_2 , з яким вона перебувала в шлюбі з 18.09.1976 року. З 1982 по 2016 рік він працював на посадах голови суду, заступника голови суду та судді Ізмаїльського міськрайонного суду. 22.07.2016 р. він вийшов у відставку у зв'язку з досягненням 65-річного віку. Після виходу у відставку він перебував на обліку в Ізмаїльському об'єднаному управлінні ПФУ в Одеській області, отримуючи довічне грошове утримання судді. Як стверджує позивач, на день його смерті вона перебувала на утриманні ОСОБА_2 , оскільки досягла пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і з 03.02.2001 року є пенсіонером за віком.
У позові позивач вказує, що довічне грошове утримання її чоловіка було для неї основним і постійним джерелом існування. Таким чином, на думку позивача вона належить до категорії непрацездатних осіб і тому має право на пенсію по втраті годувальника відповідно до ст.37 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». 29.07.2019 року позивач звернулася до Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області з заявою про виплату їй допомоги на поховання померлого чоловіка - ОСОБА_3 у розмірі двомісячного довічного грошового утримання судді та в призначенні їй пенсії по втраті годувальника у розмірі 50% довічного грошового утримання судді, однак, в задоволенні її заяви відмовлено.
Виходячи із принципів правової визначеності та верховенства права, позивач вважає відмови відповідача неправомірними.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ст.262 КАС України.
Вказаною ухвалою судом також встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи та зобов'язано відповідача надати до суду:
- матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 );
- матеріали пенсійної справи ОСОБА_2 ;
- документи, які слугували підставою для прийняття рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті;
- документи, які слугували підставою для прийняття рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший.
05.11.2019 року (вх. №ЕП/8508/19) та 11.11.2019 року (вх. №41815/19) від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с.42-47, 56-58) разом із визначеними судом доказами.
Так, у відзиві, з посиланням на фактичні обставини справи, Головним управлінням Пенсійного Фонду України в Одеській області зазначено, що щомісячне довічне грошове утримання не є видом пенсійних виплат і, відповідно, не належить до сфери пенсійного забезпечення, а є формою соціального забезпечення суддів, яке характеризується особливостями правового регулювання й фінансування (за рахунок коштів Державного бюджету), що унеможливлює ототожнення поняття «пенсія» та «щомісячне довічне грошове утримання». Як стверджує відповідач, враховуючи, що чоловік позивача отримував щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Станом на 05.12.2019 року до суду відповіді на відзив з боку позивача не надходило.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч.1 ст.120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Згідно з ч.6 ст.120 КАС України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
З урахуванням положень ч.1 ст.120, ст.262 КАС України, зважаючи на те, що ухвалою суду від 15.10.2019 судом відкрито провадження по справі, останнім днем для вирішення даної справи є 14.12.2019 року.
Отже, дана адміністративна справа вирішується судом 05.12.2019 року у межах строку, визначеного ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судам встановлено наступні факти та обставини.
ОСОБА_1 є пенсіонером, позивачу призначено пенсію за віком з 02.09.2001 року (а.с.62).
Позивач - ОСОБА_1 з 18.09.1976 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб № НОМЕР_3 серії НОМЕР_4 (а.с.12).
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_2 працював на посаді судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області.
З наданих відповідачем матеріалів з пенсійної справи вбачається, що ОСОБА_2 з 27.09.2016 року було призначено довічне грошове утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій та статус суддів».
Як стверджує позивач та не заперечується відповідачем, ОСОБА_1 перебувала на утриманні чоловіка ОСОБА_2 .
Отже, в силу положень ч.1 ст.78 КАС України, вказана обставина не підлягає доказуванню.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5 від 17.07.2019 року (а.с.13).
29.07.2019 року позивач звернулась до Ізмаїльського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила виплатити допомогу на поховання її померлого чоловіка ОСОБА_2 та перевести її на пенсію по втраті годувальника (а.с.21).
До вказаної заяви позивачем було додано виписку №00023407388 від 17.07.2019 року, копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , копію паспорта НОМЕР_6 , копію свідоцтва про смерть НОМЕР_7 РЕ НОМЕР_3 , копію трудової книжки чоловіка, довідку про спільне проживання №540 від 26.07.2019 року.
За результатом розгляду вказаної заяви про виплату допомоги на поховання померлого чоловіка позивача - судді у відставці ОСОБА_2 та переведення на пенсію по втраті годувальника Ізмаїльським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Одеськійобласті позивачу надано лист від 22.08.2019 р. № 572/02-9 (а.с.22), в якому зазначено, що відповідно до ч.7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» головні розпорядники коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів забезпечують здійснення судами видатків на поховання та увічнення пам'яті суддів, у тому числі суддів у відставці, у межах видатків, передбачених для судів у державному бюджеті на відповідний рік. Законом України «Про судоустрій і статус суддів» не передбачена виплата допомоги на поховання особам, які отримували щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
Окрім того, з посиланням на положення ст.ст.36-37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у вказаному листі вказано, що чинним законодавством не передбачено призначення пенсії по втраті годувальника з врахуванням щомісячного довічного грошового утримання.
Також, у вказаному листі від 22.08.2019 р. № 572/02-9 зазначено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням ОСОБА_1 має право оскаржити його в судовому порядку.
Вважаючи рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті та рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший протиправним, позивач звернулась до суду із даним позовом.
Вирішуючи дану справу та надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами врегульовано, зокрема, але не виключно, Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріплює основоположні засади права громадян на соціальний захист і відносить до законодавчого регулювання механізм реалізації цього права (абзац сьомий пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 червня 2001 року № 10-рп/2001).
За частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями статті 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Особа, яка звертається за допомогою на поховання, подає заяву про виплату допомоги та довідку про смерть пенсіонера або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання в оригіналі (додаток 14 до Інструкції з ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.07.2008 №1269/5, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 25.07.2008 за № 691/15382).
Вищевказані положення законодавства України не містять застереження щодо виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання допомоги на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті цього пенсіонера.
Суд не приймається до уваги посилання відповідача як на підставу для відмови у позові положення на п.7 ст. 150 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», оскільки вищевказаними положеннями лише врегульовано питання компенсації витрат на поховання та увічнення пам'яті суддів, суддів у відставці, однак ці положення не стосуються виплати особам, які здійснили поховання померлого пенсіонера, який отримував щомісячне довічне грошове утримання, допомогу на поховання пенсіонера.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті.
В свою чергу, вирішуючи вимоги позивача про зобов'язання Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті, суд виходить з наступного.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Відповідно до ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі смерті пенсіонера особам, які здійснили його поховання, виплачується допомога на поховання пенсіонера в розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті.
Отже вказана норма передбачає саме виплату допомоги на поховання пенсіонера у конкретному розмірі.
Таким чином, вимога позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті є похідною вимогою від вимоги про визнання протиправним рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті, вона також є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
В той же час, оскільки стаття ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачає саме виплату допомоги на поховання пенсіонера в конкретному розмірі, а саме у розмірі двомісячної пенсії, яку отримував пенсіонер на момент смерті, суд дійшов висновку, що вимога позивача про нарахування відповідної допомоги не підлягає задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги про визнання протиправним рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Згідно з ч. 1 ст. 10 даного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.
Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.
Пунктом 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV визначено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Згідно з абз. 2 ч.3 ст.36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з ч. 1 ст. 37 вказаного Закону пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.
За змістом абзацу 1 частини 3 статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
Таким чином, виходячи з аналізу вищевказаних норм права, призначення особі пенсії по втраті годувальника можливе за одночасної наявності двох таких умов у їх сукупності - непрацездатність цієї особи (наявність інвалідності або досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону) та перебування на утриманні померлого годувальника (перебування на повному утриманні померлого годувальника або одержання від нього допомоги, що була постійним і основним джерелом засобів до існування). При цьому, обидві ці умови мають існувати саме на момент смерті годувальника.
Отже, непрацездатний член сім'ї померлого годувальника, для якого його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, та який й сам одержує пенсію, має право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника, подавши при цьому відповідну заяву, документи про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інші додаткові документи.
Суд зазначає, що Розділом Х Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року за №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) визначено статус судді у відставці.
Відповідно до ч.1 ст. 141 вказаного Закону, судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
Відповідно до ч.3 ст. 142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Згідно з ч. 4 ст. 142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
За змістом частини 5 статті 142 Закону №1402-VIII пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд зазначає, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
В свою чергу, щомісячне довічне грошове утримання являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка була призначена чоловікові позивача, у зв'язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальними органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить про те, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.
Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку як захід матеріального забезпечення у зв'язку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.
Щомісячне довічне грошове утримання також являє собою регулярну щомісячну грошову виплату, яка чоловіку позивача була призначена при звільненні у відставку та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України як захід матеріального забезпечення.
У справах "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (заяви №№65731/01 та 65900/01), "Пічкур проти України" (заява №10441/06) Європейський Суд з прав людини зазначив, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об'єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейський Суд з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статтею 1 Першого протоколу Конвенції, а саме: чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності "суспільний інтерес"; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить "особистий та надмірний тягар" для особи.
Право позивача на отримання пенсії по втраті годувальника залежно від його доходу на час настання смерті стало залежним від місця роботи годувальника на посаді судді, що призвело до ситуації, в якій позивач, пропрацювавши до досягнення пенсійного віку та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення виявилась позбавленою права на пенсію по втраті годувальника лише на тій підставі, що годувальнику після досягнення пенсійного віку була призначена пенсійна виплата згідно з Законом "Про судоустрій і статус суддів». Така відмінність у ставленні при призначенні пенсії даного виду не може бути визнана виправданою з точки зору об'єктивних та розумних обґрунтувань, оскільки отримувана годувальником сума щомісячного грошового утримання за правовою природою являлась призначеною на законних підставах регулярною пенсійною виплатою за рахунок державних коштів. Не врахування відповідачем розміру доходу годувальника на час настання смерті призвело до того, що сама суть права позивача на отримання пенсії по втраті годувальника була зведена нанівець, що безсумнівно становить "особистий та надмірний тягар" для позивача, яка перебуваючи в непрацездатному віці, втративши матеріальну підтримку в зв'язку зі смертю чоловіка, залишилась без можливості отримання матеріального забезпечення по втраті годувальника, гарантованого національним законом на загальних підставах.
З огляду на вищевикладене у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач, як особа, яка досягнула пенсійного віку та перебувала на утриманні її померлого чоловіка ОСОБА_2 , має право на передбачену Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Отже, рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні з одного виду пенсії на інший є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Згідно з п.п.2,3,4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Водночас, як вже зазначено судом, частина 3 статті 45 Закону №1058-IV передбачає переведення особи з одного виду пенсії на інший саме з дня подання такої заяви, тобто з 29.07.2019 року, в той час як позивач вказує дату щодо виплати пенсії з 15.07.2019 року - з дня смерті її чоловіка.
Тобто, відсутні правові підстави для виплати відповідачем такої пенсії саме з 15.07.2019 року.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести позивача з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 29.07.2019 року у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
Решта доводів позивача та відповідача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно квитанції №117 від 18.09.2019 року сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 768,40 грн. та згідно квитанції №118 від 18.09.2019 року сплачено судовий збір за подання вказаного адміністративного позову у розмірі 576,30 грн.
В той же час, сума судового збору, яка підлягала сплаті за подання даної позовної заяви складає 768,40 грн.
З урахуванням задоволення позовної заяви, суд доходить висновку, що судовий збір у розмірі 768,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у виплаті ОСОБА_1 допомоги на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік позивача ОСОБА_2 на момент смерті.
Визнати протиправним та скасувати рішення Ізмаїльського об'єднаного управління ПФУ в Одеській області, яке викладене в листі від 22.08.2019 р. №572/02-9 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з одного виду пенсії на інший.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 допомогу на поховання у двомісячному розмірі довічного грошового утримання судді у відставці, яке отримував чоловік ОСОБА_1 ОСОБА_2 на момент смерті.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перевести ОСОБА_1 з пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію у зв'язку з втратою годувальника з 29.07.2019 року у розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой
.