Справа №: 653/4156/19
Провадження № 2-з/653/21/19
іменем України
25 листопада 2019 року м. Генічеськ
Суддя Генічеського районного суду Херсонської області Берлімова Ю.Г., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, подану одночасно з її позовною заявою до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
20 листопада 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, третя особа: приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Юхименко Ольга Леонідівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою, позивачем було подано заяву про забезпечення позову в які остання просить суд: вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення боргу на підставі виконавчого напису № 20060 від 03 вересня 2019 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С.
Заяву обґрунтовує тим, що про постанову приватного виконавця та виконавчий напис вона вперше дізналася від її роботодавця 04 жовтня 2019 року. Зазначає, що з нею ані банк, ані приватний виконавець не виходили на зв'язок та не повідомляли ніяким чином про дане провадження та про борг. На даний час нею подано позовну заяву щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.
Суд розглянувши заяву про забезпечення позову з наведених у ній підстав, приходить до наступних висновків.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Так, частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
У відповідності з ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено зокрема: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; ціну позову, про забезпечення якого просить заявник; пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Види забезпечення позову визначені положеннями статті 150 ЦПК України та до них зокрема належить зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку
У відповідності до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Поняття «законність» у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року передбачає дотримання відповідних положень національного законодавства та принципу верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справах «Антріш проти Франції» та «Кушоглу проти Болгарії»).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами щодо захисту основоположних прав конкретної особи. Про необхідність досягнення такого балансу йдеться в ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Баланс не буде забезпечений якщо на особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Інакше кажучи, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти (див. рішення у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Таким чином, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. При цьому, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За змістом позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. № 20060 від 03 вересня 2019 року.
Між тим, за змістом заяви про забезпечення позову вбачається про прохання заявника зупинити стягнення на підставі виконавчого напису № 20060 від 03 вересня 2019 року.
В той же час, з матеріалів справи вбачається, за даним виконавчим документом відкрито виконавче провадження № 60058859.
Відтак, заборона вчиняти дії з виконання виконавчого напису є блокуванням виконавчого провадження та є підміною рішення суду. Так у разі задоволення заяви про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення за виконавчим написом, позивачем буде досягнуто мети майбутньої позовної заяви про визнання виконавчого напису такими, що не підлягає виконанню, тобто без вирішення спору по суті.
Також, позивачем по цій справі не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову за запропонованим позивачем способом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, оцінивши обґрунтованість доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову , суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149 - 153, ЦПК України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області.
Повний текст ухвали складено 02 грудня 2019 року.
Суддя Генічеського районного суду Ю. Г. Берлімова