Справа № 760/2653/19 Головуючий в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/3489/2019 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.309 КК України
4 грудня 2019 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5
із участю
прокурора ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, раніше судимого: вироком Печерського районного суду м. Києва від 21.08.2008 за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі, звільненого з місць позбавлення волі умовно-достроково на 1 рік 2 місяці; вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 850 гривень, який не сплачено; вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2016 року за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, та призначено йому покарання у виді 2 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солом'янського районного суду м. Києва від 28.04.2016 року, і остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді 3 років позбавлення волі.
Ухвалено на підставі ч.3 ст.72 КК України вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, виконувати самостійно.
Обраний запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - тримання під вартою, до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з 21.03.2019 року.
Цим же вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України, вчиненого за наступних обставин.
22.08.2016 року приблизно о 12.00 год., ОСОБА_7 перебуваючи неподалік від будинку №22 по проспекту Відрадному в м. Києві, маючи та реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на повторне, незаконне придбання психотропної речовини для власного вживання без мети збуту, у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження, незаконно придбав за гроші в сумі 200 гривень, поліетиленовий пакетик з речовиною світло-бежевого кольору збитою у грудки з трьома паперовими згортками із нашаруванням речовини рожево-бежевого кольору та одним фрагментом світло-рожево-бежевого кольору, що містить психотропну речовину - амфетамін.
В подальшому, ОСОБА_7 незаконно придбавши психотропну речовину, став незаконно її зберігати при собі в своєму рюкзаці без мети збуту.
23.08.2016 року приблизно о 04.30 год., обвинувачений ОСОБА_7 перебуваючи на перехресті вул. Академіка Білецького та бульвару Вацлава Гавела в м. Києві, що неподалік від будинку №22/73 по вул. Білецького, був зупинений працівниками поліції, та під час проведення огляду місця події у нього в рюкзаці було виявлено та вилучено поліетиленовий пакетик з речовиною світло-бежевого кольору збитою у грудки з трьома паперовими згортками із нашаруванням речовини рожево-бежевого кольору та одним фрагментом світло-рожево-бежевого кольору, що містить психотропну речовину - амфетамін.
Згідно висновку експерта № 2859/х від14.12.2016 року надана на дослідження збита у грудки речовина світло-бежевого кольору масою 0,292 г. нашарування речовини рожево-бежевого кольору на трьох зім'ятих аркушах паперу та нашарування речовини світло-рожево-бежевого кольору на фрагменті прозорого полімерного матеріалу місять психотропну речовину - амфетамін.
Надана на дослідження збита у грудки речовина світло-бежевого кольору масо. 0,292 г. нашарування речовини рожево-бежевого кольору на трьох зім'ятих аркушах паперу та нашарування речовини світло-рожево-бежевого кольору на фрагменті прозорого полімерного матеріалу містять психотропну речовину - амфетамін.
Маса амфетаміну у речовинах та нашаруваннях становить 0,161 г.,0,022 г., 0,064 г.,0,021 г.,0,002г.
Загальна маса амфетаміну у речовинах та у нашаруваннях дорівнює 0,270 г.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 року № 770 «Про затвердження Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», «Список № 2 Психотропні речовини, обіг яких обмежено», «Таблиця № 2» є психотропною речовиною.
Таким чином, ОСОБА_7 вчинив незаконне придбання та зберігання психотропної речовини без мети збуту, повторно.
Не погоджуючись із вказаним рішенням обвинуваченим ОСОБА_7 подано апеляційну скаргу, у якій він не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації його протиправних дій, просить переглянути вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03.07.2019 року.
Обвинувачений ОСОБА_7 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, клопотань про його участь в судовому засіданні та про відкладення судового засідання не надіслав.
Із урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, а також відсутності підстав для обов'язкової участі обвинуваченого в апеляційному розгляді, апеляційний суд приходить до переконання про можливість розгляду кримінального провадження без участі ОСОБА_7 .
Заслухавши суддю-доповідача, позицію прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та вважав рішення суду першої інстанції правильним, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає із наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На думку колегії суддів, при ухваленні оскаржуваного вироку зазначених вимог закону місцевим судом було дотримано в повній мірі.
Суд першої інстанції розглянув це кримінальне провадження відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, оскільки проти цього не заперечували учасники судового провадження та визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд першої інстанції з'ясував, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч.2 ст.309 КК України підтверджується матеріалами кримінального провадження та учасниками процесу не оспорюються.
Згідно положень ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Із абз.4 п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7 вбачається, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування ст.75 КК про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст.71 КК. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
Суд першої інстанції, згідно положень п.п.2,3 ч.1 ст.65 КК України та п.п.1-3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 року №7, при призначенні покарання в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_7 , обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У відповідності до ст.12 КК України, вчинене ОСОБА_7 кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.309 КК України, віднесено до злочинів середньої тяжкості.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 районний суд визнав щире каяття. Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого судом першої інстанції визнано рецидив злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_7 районний суд в повній мірі врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, фактичні обставини справи, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, за місцем реєстрації характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває. Крім того, ОСОБА_7 скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку, а тому суд обґрунтовано призначив йому покарання із застосуванням положень ст.71 КК України.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_7 не можливе без ізоляції від суспільства.
Із огляду на це, колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому ОСОБА_7 покарання в повній мірі відповідає вимогам ст.ст.50, 65 КК України, є необхідним та достатнім для його виправлення, попередження нових злочинів і домірне скоєному, а вимоги апеляційної скарги про призначення більш м'якого покарання такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Як вбачається з ч.3 ст.72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.
З огляду на вказану норму, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність самостійного виконання вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 15.01.2015 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів громадян, що становить 850 гривень.
Отже, будь-яких порушень норм матеріального чи процесуального права, наслідком яких є зміна чи скасування судового рішення, апеляційним судом під час апеляційного розгляду встановлено не було. Таким чином, колегія суддів не знаходить підстав для скасування або зміни вироку, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а вирок - без змін.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 03 липня 2019 року, щодо ОСОБА_7 - без змін.
Головуючий :
Судді :