04 грудня 2019 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12019110100000111 щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бориспіль, Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України,
за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8
Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі строком на п'ять років;
- за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі строком на один рік.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначено ОСОБА_5 покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановлено іспитовий строк терміном на три роки, з покладенням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на один рік виконувати окремо.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 січня 2019, близько 17 години 36 хвилин, ОСОБА_5 керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Кийлівській поблизу будинку № 18 в с. Вороньків Бориспільського району Київської області, зі сторони с. Кийлів в напрямку до м. Бориспіль, в порушення вимог пунктів 2.3 б), д), 10.1, 12.3 ПДР України, проявив злочинну самовпевненість, не був уважний під час керування транспортним засобом, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, внаслідок чого своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху, а також маючи об'єктивну можливість виявити перешкоду для руху, яку йому становив пішохід, не впевнившись у безпеці свого маневру здійснив виїзд на зустрічну смугу руху, де допустив наїзд на пішохода ОСОБА_9 , який рухався по краю проїзної частини в напрямку міста Бориспіль. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження, від яких загинув на місці події.
Крім того, ОСОБА_5 14 січня 2019 року близько 17 години 36 хвилин, після наїзду на пішохода ОСОБА_9 автомобілем марки «VOLKSWAGEN TOUAREG», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким він керував, усвідомлюючи те, що своїми протиправними діями поставив потерпілого в небезпечний для життя та здоров'я стан, оскільки останній в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав тяжкі тілесні ушкодження і був позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, маючи змогу надати потерпілому ОСОБА_9 допомогу, ОСОБА_5 не виконав свого громадського обов'язку, що покладав на нього закон і загальновизнані норми моралі, не переконався чи потерпілий ОСОБА_9 потребує допомоги, байдуже поставився до наслідків для останнього, не викликав карету швидкої медичної допомоги, не доставив потерпілого до медичного закладу, ніяких заходів по наданню допомоги не вжив і з метою уникнення відповідальності залишив місце пригоди, хоча мав можливість і повинен був прийняти міри по наданню допомоги потерпілому ОСОБА_9 , чим порушив вимоги п.п. 2.10. а), г), д) ПДР України.
В апеляційній скарзі прокурор просить вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України та призначити покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки;
- за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді позбавлення волі строком на два роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. В решті вирок залишити без змін.
В доводах апеляційної скарги прокурор, не оскаржуючи фактичних обставин злочину, вважає даний вирок незаконним у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого через м'якість.
Прокурор зазначає, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку даним про особу обвинуваченого, обставинам вчинення злочинів, наслідкам що настали, наявності обставини, що обтяжують покарання та ухвалив вирок про звільнення обвинуваченого від призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, тобто застосував ст. 75 КК України, яка не підлягає застосуванню, що призвело до призначення надто м'якого покарання.
Апелянт вказує, що судом в повній мірі не взято до уваги те, що обвинувачений після наїзду на потерпілого ОСОБА_9 залишив останнього у безпорадному стані та з метою уникнення відповідальності зник з місця пригоди, що свідчить про його підвищену суспільну небезпечність для оточуючих. Крім того, ОСОБА_5 раніше притягувався до адміністративної відповідальності.
В апеляційній скарзі прокурор зазначає, що внаслідок порушення ОСОБА_5 Правил дорожнього руху України (далі ПРД України), настала смерть потерпілого, при цьому, згідно ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а тому ОСОБА_5 повинен відбувати реальну міру покарання без застосування ст. 75 КК України.
Крім того апелянт зазначає, що призначаючи покарання ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі, судом не було вирішено питання про призначення додаткового виду покарання, яке передбачене санкцією ч. 2 ст. 286 КК України, у виді позбавленням права керувати транспортними засобами або без такого, що є обов'язком суду та свідчить про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме не застосування закону, який підлягає застосуванню.
Таким чином зазначає прокурор, призначене покарання, вочевидь не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість, відтак призначене покарання не забезпечить досягнення мети, передбаченої ст. 50 КК України.
Під час апеляційного розгляду прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинувачений ОСОБА_5 , його захисник ОСОБА_7 та потерпіла ОСОБА_8 заперечували проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, дослідивши дані про особу обвинуваченого та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильно кваліфікував його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, за ч. 1 ст. 135 КК України, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебувала в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан.
Висновки суду в частині доведення винуватості та кваліфікації дій ніким не оскаржуються.
Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинне бути законним, обґрунтованим, вмотивованим.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Ці положення закону розповсюджуються не тільки на вирішення питання про доведеність чи не доведеність вини обвинуваченого, але й при призначенні покарання, в разі ухвалення обвинувального вироку.
Як видно з тексту оскаржуваного судового рішення, суд, призначивши ОСОБА_5 покарання, в повній мірі не дотримався вимог закону.
Відповідно до загальних засад призначення кримінального покарання, передбачених ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Призначаючи покарання ОСОБА_5 суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу обвинуваченого, який раніше не судимий, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працевлаштований вантажником в Державному підприємстві «Міжнародний аеропорт «Бориспіль», обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданої шкоди, а також відсутність обставин, що обтяжують покарання.
На підставі цього суд дійшов висновку за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за вчинення кожного злочину у виді позбавлення волі.
В той же час, призначивши такий вид та розмір покарання, суд дійшов висновку про можливе застосування ст. 75 КК України. Своє рішення суд мотивував з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, а також форми та ступеня вини обвинуваченого, обставин, що характеризують його поведінку як до вчинення злочинів так і після них. Суд також врахував, що ОСОБА_5 офіційно працевлаштований, є особою яка раніше не судима, відповідно до характеристики за місцем проживання, обвинувачений зарекомендував себе виключно з позитивно боку, має на утримані двох неповнолітніх дітей. Також суд врахував повне відшкодування завданої шкоди потерпілій стороні та наявність щирого каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також, із урахуванням думки потерпілого, який не наполягає на реальному позбавлені волі обвинуваченого.
Суд вірно дійшов висновку, що вищенаведені обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 є можливим без ізоляції від суспільства.
З огляду на це апеляційний суд вважає, що доводи прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання внаслідок безпідставного застосування до нього положень ст. 75 КК України та звільнення від відбування покарання з випробуванням, є необґрунтованими.
Разом з тим, суд першої інстанції призначаючи основне покарання у виді позбавлення волі за ч. 2 ст. 286 КК України, не вирішив питання про призначення додаткового покарання, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами або без такого, що є обов'язком суду.
Апеляційний суд звертає увагу, що зазначення в резолютивній частині вироку про самостійне виконання додаткового покарання не відповідає положенням закону, оскільки додаткове покарання визначається в межах санкції статті поряд із основним.
Отже рішення суду в цій частині є не вмотивованим, тобто таким, що не відповідає положенням ст. 370 КПК України.
Наведені обставини відповідно до ст. 409 КПК України, є підставою для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування більш суворого покарання.
Санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.
В той же час, не призначення ОСОБА_5 додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами, не буде відповідати меті покарання, визначеній положеннями ст. 50 КК України, а саме запобігання вчиненню нових злочинів.
Приймаючи таке рішення, колегія суддів враховує також те, що злочинні дії обвинуваченого спричинили смерть потерпілого при цьому ОСОБА_5 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності.
Отже, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами на строк два роки.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу прокурора задовольнити частково.
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 серпня 2019 року яким ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_5 покарання:
- за ч. 2 ст. 286 КК України - у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки;
- за ч. 1 ст. 135 КК України - у виді одного року позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити ОСОБА_5 , покарання у виді п'яти років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на два роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк терміном три роки.
На підставі ст. 76 КК України, покласти на нього обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Копія вироку негайно, після його проголошення, вручається обвинуваченому та прокурору.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3