Постанова від 05.12.2019 по справі 373/858/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/15894/2019

Справа № 373/858/19

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Керекези Я.І. в м. Переяслав-Хмельницький 23 вересня 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року позивач АТ «КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості, просив стягнути із ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 11635,68 грн. та судові витрати.

Заявлені вимоги мотивував тим, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 20 лютого 2015 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких відповідач при укладенні договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

Однак у порушення умов договору відповідач свої зобов'язання не виконала, внаслідок чого станом на 11 квітня 2019 року має заборгованість в розмірі 11635,68 грн., з яких 175,70 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 2694,01 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 6485,70 грн. - нарахована пеня за прострочене зобовязання, 1250,00 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи - 500 грн. фіксована частина та 530,27 грн. процентна складова.

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2019 року в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2019 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначав, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 20 лютого 2015 року, із якої чітко вбачається, що позичальник висловив згоду про укладення договору, отримав та ознайомився з пам'яткою клієнта, у якій зазначені тарифи та основні умови обслуговування й кредитування, про що свідчить відповідна позначка в анкеті-заяві. З 2015 року позичальнику відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» за № НОМЕР_1 та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 2000 грн. Відповідач після отримання картки здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору на визначених ними умовах про надання та обслуговування платіжних карток. Кредитний договір повністю відповідає вимогам ч. 2 ст. 208, ч. 1 ст. 207 ЦК України, якими встановлено вимоги для письмової форми правочину. Спірний кредитний договір є публічним договором, умови якого відповідно до ч. 2 ст. 633 ЦК України є однаковими для всіх споживачів аналогічних банківських послуг, що надаються банком. Також свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунком та використання кредитних коштів, про що відповідачем надано виписку з банківського рахунку.

Вважав, що доведеним є факт укладання між сторонами договору, який складається не лише з заяви позичальника, а й також з Умов та правил надання банківських послуг та тарифів.

Посилався на практику Верховного Суду в постанові від 07 березня 2018 року по справі № 755/18246/15-ц та від 06 лютого 2018 року по справі № 755/2720/16-ц.

Вказував, що відповідач, підписуючи анкету-заяву від 20 лютого 2015 року, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, висловив свою згоду з формою договору та його умовами.

Зазначав, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, виконував умови кредитного договору впродовж 2015 - 2019 років, частково сплачуючи заборгованість за договором, у тому числі відсотки, пеню та комісії (погашення відображені у розрахунку заборгованості в графі «Сума погашення за наданим кредитом», а отже визнав свої зобов'язання за угодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.

Відзивів на апеляційну скаргу не надійшло.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Відмовляючи в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив із його недоведеності, оскільки позивачем не надано доказів укладення кредитного договору із ОСОБА_1 .

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що в матеріалах справи на а. с. 13 міститься копія анкети-заяви ОСОБА_1 від 20 лютого 2015 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Своїм підписом в анкеті-заяви ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що ця заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згодна отримати шляхом самостійного роздрукування з офіційного сайту www.pb.ua. Зобов'язується виконувати вимоги Умов і Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.pb.ua.

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи висновки суду по суті позовних вимог та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд керується наступним.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ КБ «Приватбанк» вказує на те, що позичальник не виконує свої зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Обґрунтовуючи позовні вимоги та апеляційну скаргу, ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначав, що сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, оскільки відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом із разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.

Судом першої інстанції дані доводи обґрунтовано не взято до уваги, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів, які підтверджують факт досягнення сторонами згоди про предмет договору та інші умови.

Так, в матеріалах справи наявна підписана від імені ОСОБА_1 анкета-заява від 20 лютого 2015 року про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Разом із тим, банківські послуги не обмежуються лише укладенням кредитного договору, а тому не можна погодитися із доводами апеляційної скарги, що підпис відповідача на вказаній анкеті-заяви свідчить про отримання його згоди саме на укладення кредитного договору.

Будь-яких інших доказів укладення кредитного договору між сторонами позивачем надано не було.

Суд першої інстанції правильно встановив, що в анкеті-заяві відсутні будь-які умови, які є істотними для кредитного зобовязання, зокрема: розмір кредитного ліміту, відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, про обов'язок повернення цих коштів відповідачем, відсутні дані про вид договору, реквізити розрахункових рахунків, номер платіжної карти, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобовязання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, не зазначена процентна ставка. Анкета-заява передбачає можливість отримання особою, яка її підписала, і не кредитної картки.

Отже, оскільки позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо умов договору, не доведено факту надання кредиту на підставі анкети-заяви від 20 лютого 2015 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, із яким погоджується апеляційний суд, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є безпідставними і задоволені бути не можуть.

Крім того, із доказів, наявних в матеріалах справи, не вбачається підтвердження того, що відповідачем отримано та ознайомлено його під підпис Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування.

Дані документи є складовою договору про надання банківських послуг, а отже на підставі наявних в матеріалах справи доказів не можна встановити, що сторони дійшли згоди із усіх істотних умов договору.

Зазначення в анкеті-заяві про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг, без ідентифікації самих умов, як таких, що погоджені підписом відповідача, не може бути належним доказом ознайомлення та погодження відповідача саме з тією редакцією умов, на якій наполягає банк.

Наявні в матеріалах справи Умови та Правила надання банківських послуг і Тарифи Банку не містять підпису відповідача. Позивач не надав належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови і Тарифи є складовою частиною укладеного між сторонами договору і що саме ці Умови і Тарифи мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника.

Апеляційний суд враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15, згідно якої умови надання споживчого кредиту фізичним особам не можна вважати складовою частиною укладеного сторонами кредитного договору, якщо такі умови не містять підпису позичальника.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 відступила від висновку Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові від 24 вересня 2014 року і прийшла до іншого правового висновку, в якому вважала, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах справи, не визнаються відповідачем та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.

Велика Палата Верховного Суду у даній постанові зробила висновок, що у даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України щодо договору приєднання, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача, неодноразово змінювалися АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов у будь-якій редакції, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин.

Також Велика Палата Верховного Суду зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Судом першої інстанції зазначена позиція була належним чином врахована.

Висновки суду першої інстанції про недоведеність позову не спростовуються доводами апеляційної скарги щодо активації картки, користування відповідачем кредитними коштами і часткового погашення заборгованості як доказу погодження відповідача із умовами договору, крім того, виписки із рахунку позивачем до суду першої інстанції надано не було, а сам по собі розрахунок заборгованості не є таким доказом, оскільки складений самим позивачем і не підтверджений первинними документами.

Із цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги, що суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами та частково сплачував заборгованість.

Апеляційний суд приймає до уваги, що під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не надано доказів того, що відповідна кредитна картка була видана відповідачу, доказів зарахування кредитних коштів на картку, а також розміру заборгованості відповідача за кредитним договором у розмірі 11635,68 грн., враховуючи, що згідно анкети-заяви, розмір кредитного ліміту взагалі не визначено, а відповідно до позовної заяви позивачем зазначено про отримання відповідачем кредиту у розмірі 2000 грн.

Апеляційний суд враховує, що до апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» надано виписку з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 01 січня 1999 року по 16 жовтня 2019 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Оскільки позивачем не надано докази неможливості подання цих доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього, вони не приймаються апеляційним судом.

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє посилання позивача в апеляційній скарзі на дану виписку, а посилання позивача на судову практику Верховного Суду в постановах від 07 березня 2018 року по справі № 755/18246/15-ц та від 06 лютого 2018 року по справі № 755/2720/16-ц як не доводять, так і не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 23 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді :

Попередній документ
86137494
Наступний документ
86137496
Інформація про рішення:
№ рішення: 86137495
№ справи: 373/858/19
Дата рішення: 05.12.2019
Дата публікації: 09.12.2019
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них