05 грудня 2019 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Лівінського С.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів у справі за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - представника ОСОБА_3 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про усунення перешкод у вихованні дитини шляхом встановлення порядку зустрічей з дитиною,
У провадженні Київського апеляційного суду перебуває вказана цивільна справа за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 17 травня 2019 року.
02 грудня 2019 року в судовому засіданні ОСОБА_4 заявив відвід усьому складу судової колегії Київського апеляційного суду по справі №753/18670/15.
Послався на те, що ст. 36 ч. 1 п. 5 ЦПК України передбачає, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Зазначив, що відносно цих вимог процесуального закону слід зазначити, що «іншими обставинами, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності» суддів Київського апеляційного суду, є нижчевикладені факти у справі.
Вказав, що протягом декількох засідань апеляційного провадження по даній справі, а саме на засіданнях, крім визначеного законом та офіційного складу суду була присутня інша суддя, яка слухала справу на місцях, відведених для вільних слухачів, та незважаючи на це постійно підходила до суддів, що входять до складу колегії суддів, і про щось таємно переговорювалася з ними, після чого діючий склад суду виносив рішення щодо прийняття чи не прийняття тих чи інших клопотань, або про перенесення судових засідань, зокрема. Крім цього, викладені позивачем доводи у своєму клопотанні про відхилення апеляційної скарги представника відповідача, про неприпустимість прийняття подібного документу зважаючи на чисельні порушення діючого законодавства, регулюючого процедуру подачі документів до суду, та рішення суду про його незадоволення, ставить під сумнів безсторонність суду та порушує права позивача.
На його думку, пункт 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», а також усталена прецедентна практика Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ), вимагає, аби судовий орган, який потрапляє в сферу її дії, був неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність небезсторонньої думки або необ'єктивності розгляду. Дотримання цієї вимоги може бути перевірене за допомогою різних способів. Водночас суд констатував відмінність між суб'єктивним підходом, тобто прагненням установити особисті переконання певного судді в конкретному випадку, й об'єктивним, тобто визначенням, чи запропонував, суддя достатні гарантії для того, щоб відкинути будь-який законний сумнів стосовно його неупередженості.
Відповідно до останнього підходу вирішальне питання полягає в тому, чи можливі побоювання, що певному судді бракує об'єктивності незалежно від особистої точки зору для того, щоб його позиція була об'єктивно обґрунтованою (див. рішення у справі «Веттштайн проти Швейцарії», №33958/96).
ЄСПЛ визнав складність у встановленні порушення ст. 6 Конвенції в контексті суб'єктивної упередженості й на цих підставах у переважній більшості справ, у яких порушувалося таке питання, орієнтувався на об'єктивну перевірку. Проте не існує значної різниці між цими двома поняттями, оскільки поведінка судді може не лише наштовхнути на об'єктивні сумніви в його неупередженості з погляду зовнішнього спостерігача, а й спонукати перейти до питання про його або її особисте переконання (див. справу «Кіпріану проти Кіпру»).
А тому, вважав, що вищевказані факти свідчать про те, що у нього виникають «об'єктивно обґрунтовані побоювання» щодо небезсторонності колегії суддів Київського апеляційного суду, яка розглядає дану справу.
У цілях застосування положень ч. З ст. 39 ЦПК України зазначив, що про підставу відводу йому стало відомо 02 грудня 2019 року, тобто в день проведення судового засідання. Передбачаючи можливий розвиток таких подій, з огляду на те, що вони вже мали місце під час проведення попередніх судових засідань, а тому 2-денний строк на подання даної заяви, на його думку, не пропущений з огляду на те, що правова підстава відводу, у черговий раз, виникла у день звернення з заявою.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 грудня 2019 року заявлений відвід визнано необґрунтованим, а цивільну справу передано до канцелярії суду для автоматизованого розподілу в порядку, встановленому ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви ОСОБА_4 про відвід суддів, підстав для її задоволення не вбачаю.
Відповідно до положень ст. 36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя. Незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Таким чином, незгода заявника з процесуальними рішеннями колегії суддів під час розгляду справи не може бути підставою її для відводу.
Про існування інших обставин, які відповідно до положень ст. 36 ЦПК України унеможливлювали б розгляд даної справи визначеним складом суду позивачем не заявлено і доказів на підтвердження існування таких обставин не надано.
Щодо твердження заявника на факт присутності у залі засідань під час слухання справи в якості вільного слухача іншого судді, а також наближення його до столу зі складом суду, підставою для відводу всьому складу колегій суддів у даному конкретному випадку обґрунтованим теж визнаний бути не може.
За наведеного, посилання ОСОБА_4 на положення Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», а також практику Європейського Суду з прав людини являється безпідставним.
Отже, посилання заявника на небезсторонність колегії суддів Київського апеляційного суду не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.
Тому, в задоволені заяви ОСОБА_4 про відвід судової колегії Київського апеляційного суду необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 34, 36, 40 ЦПК України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід складу колегії суддів відмовити.
Ухвала набирає законної сили з дня її підписання і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.В. Лівінський