Іменем України
29 листопада 2019 року м. Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду - Дзюбін В.В.,
за участю адвоката - Чернецької О.М.
особи в інтересах якої подана скарга - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали справи за апеляційною скаргою адвоката Чернецької Олени Михайлівни на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КпАП України,
Цією постановою судді місцевого суду:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, який народився в м. Києві, зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 10 200 гривень, із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ст. 40-1 КпАП України з ОСОБА_1 на користь держави стягнуто судовий збір в розмірі 384 грн. 20 коп.
Постановою судді місцевого суду ОСОБА_1 притягнений до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Як визнав установленим у постанові суддя місцевого суду, адміністративне правопорушення вчинене за таких обставин.
22 вересня 2019 року о 12:20 годині ОСОБА_1 керував автомобілем марки "SKODA OCTAVIA", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 "а" ПДР України.
У поданій апеляційній скарзі адвокат Чернецька О.М., яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , оспорюючи законність, обгрунтованість та підстави притягнення підзахисного до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КпАП України, просить: постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року - скасувати та провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити.
На обґрунтування апеляційних вимог адвокат Чернецька О.М. стверджує про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази фіксації безпосереднього керування ОСОБА_1 транспортним засобом, в тому числі з ознаками алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді щодо змісту оскарженої постанови судді місцевого суду та доводів адвоката Чернецької О.М., викладені в апеляційній скарзі; вислухавши в засіданні апеляційного суду пояснення апелянта та ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу за наведених у ній обставин; вивчивши, оцінивши та перевіривши матеріали справи, обміркувавши доводи апелянта, - суд апеляційної інстанції вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню за таких підстав.
За змістом ст. ст. 245, 251, 252, 280 КпАП України, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з'ясовувати питання: чи було вчинено таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Також при розгляді справ про адміністративні правопорушення необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КпАП України, а зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 цього Кодексу. У ній, зокрема, потрібно наводити докази, на яких грунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначати мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з тим, за змістом п. 42 рішення Європейського суду з прав людини "Бендерський проти України" від 15.11.2007 року зазначається, що право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином вивчені.
Ці вимоги закону при розгляді суддею місцевого суду адміністративної справи щодо ОСОБА_1 належно не виконані.
Так, за змістом ч. 1 ст. 130 КпАП України, підставою для притягнення до адміністративної відповідальності є, зокрема,керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння (п. 2. 9 "а" ПДР України).
Згідно до положень п. 1.10 ПДР України водій - це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія тощо відповідної категорії.
Отже, керуванням транспортним засобом є виконання певною особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху - для зміни напрямку руху та/чи швидкості транспортного засобу.
Проте в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б об'єктивно вказували на безпосереднє керування ОСОБА_1 транспортним засобом - автомобілем марки "SKODAOCTAVIA", знак державної реєстрації НОМЕР_1 , перед його фактичною парковкою на місці огляду поліцейськими.
Так, 22 вересня 2019 року до ОСОБА_1 , приїхали знайомі з метою зустрітись, припаркувавшись біля його автомобіля, зателефонували щоб ОСОБА_1 до них підійшов. На момент прибуття ОСОБА_1 до свого автомобіля на місце зустрічі, до них під'їхали працівники поліції. На питання, чи його автомобіль, ОСОБА_1 підтвердив цей факт, проте повідомив, що не керує транспортним засобом. Однак, незважаючи на це, працівники поліції продовжили оформлення матеріалів.
Наведені фактичні обставини підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 /а. с. 33-36, 37-40/.
Між тим, письмового направлення ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, порядок якого передбачений п. п. 8-12 розділу ІІ Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного сп'яніння, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 9.11.2015 р. №1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року №1413/27858, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 265-2, ч. 1 ст. 266 КПК України, у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, передбачені, зокрема, частинами 1, 2, 3 і 4 статті 130 цього Кодексу, працівник відповідного підрозділу поліції МВС України, що забезпечує безпеку дорожнього руху, тимчасово затримує транспортний засіб шляхом блокування або доставляє його для зберігання на спеціальний майданчик чи стоянку (якщо розміщення затриманого транспортного засобу суттєво перешкоджає дорожньому руху), в тому числі за допомогою спеціального автомобіля - евакуатора. Про тимчасове затримання робиться відповідний запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Особи, які керують, зокрема, транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан такого сп'яніння.
Проте ніяких даних про тимчасове затримання транспортного засобу та вилученням у ОСОБА_1 посвідчення водія, тобто належне виконання цих вимог закону, як протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №262097 від 22.09.2019 р., так і матеріали адміністративної справи - не містять.
При цьому, працівники поліції не забезпечили ОСОБА_1 можливість пройти огляд на місці стоянки автомобіля, за наявності його згоди пройти такий огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Статтею 62 Конституції України, зокрема, передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитись на її користь.
Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
У відповідності до п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі "Кобець проти України" (з урахуванням первісного визначення принципу "поза розумним сумнівом" у справі "Авшар проти Туреччини") доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
За таких обставин, постанова судді місцевого суду не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закриттю за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Зважаючи на викладене, апеляційний суд дійшов остаточного висновку про задоволення апеляційної скарги.
Керуючись ст. 294 КпАП України, Київський апеляційний суд -
Апеляційну скаргу адвоката Чернецької Олени Михайлівни, яка діє у захист прав і законних інтересів ОСОБА_1 , - задовольнити.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року щодо ОСОБА_1 - скасувати.
Провадження в справі щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України - закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В. В. Д з ю б і н