апеляційне провадження №22-ц/824/11087/2019
справа №761/3087/18
02 грудня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
за участю секретаря судового засідання Голопапи Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва, ухваленого під головуванням судді Притули Н.Г. 20 травня 2019 року,
у справі за позовом Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-
встановив:
В січні 2018 року Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, уточненим в ході розгляду справи, про позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав відносно її малолітніх дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку (доходів), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину в місяць на користь державного закладу Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького.
Вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зазначає, що записи про батька в актових записах про народження дітей здійснені відповідно до частини 1 статті 135 СК України.
25 вересня 2016 року пересічний громадянин звернувся до органів поліції із повідомленнями на крик дитини про допомогу. По приїзду поліції встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 , двері якої були відчинені, в антисанітарних умовах знаходяться дві дитини - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Діти були забрані з квартири та їх доставлено до дитячої лікарні.
Наступного дня до служби у справах дітей звернулась ОСОБА_4 із проханням про побачення з дітьми. Про причини залишення дітей повідомила, що вийшла зустріти чоловіка та зайти в магазин за продуктами.
27 вересня 2016 року Службою у справах дітей проведено обстеження житлово-побутових умов дітей та встановлено, що дітям не забезпечено належних умов для проживання та розвитку.
ОСОБА_4 пояснила, що у м.Києві тимчасово, для отримання паспорту за місцем реєстрації, а основним місцем проживання є будинок АДРЕСА_2 .
За наслідками обстеження житлово-побутових умов у вказаному будинку, Сорокотязькою сільською радою на запит повідомлено про відсутність умов для проживання дітей.
26 жовтня 2016 року діти були влаштовані до відділення для тимчасового перебування дітей з невизначеним правовим статусом Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького. Мати відвідала дітей декілька разів.
За час перебування дітей поза місцем їх проживання (квартира АДРЕСА_1 матір'ю не створено належних умов для розвитку дітей.
Окрім того, раніше ОСОБА_4 була позбавлена батьківських прав відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 13 березня 2006 року. Діти передані під опіку бабусі, 1936 року народження.
ІНФОРМАЦІЯ_6 у ОСОБА_4 ОСОБА_9 , яку 08 січня 2010 року вона залишила на подвір'ї біля будинку родичів. Реєстрація народження дитини була проведена Службою у справах дітей. Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 12 листопада 2010 року ОСОБА_4 позбавлена батьківських прав відносно дочки Лізи, а згодом її удочерила інша родина.
Під час провадження у цій справі до Служби у справах дітей Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 06 вересня 2018 року надійшло колективне звернення мешканців будинку АДРЕСА_3 , які повідомили, що у ОСОБА_4 є ще одна дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який не доглянутий, часто залишається сам вдома на довгий час, у зв'язку із чим неспокійно себе веде, іноді залишається з нетверезим чоловіком, мати також помічена в нетверезому стані. 07 вересня 2018 року дитину відібрано і також влаштовано до відділення для тимчасового перебування дітей з невизначеним правовим статусом Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького.
Посилаючись на викладені обставини, неодноразове попередження про належне ставлення до батьківських обов'язків із відповідними наслідками, самоусунення відповідача від обов'язків, орган опіки та піклування звернувся до суду із цим позовом.
Ррішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовлено. Одночасно попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покладено на органи опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків.
Не погодившись з ухваленим рішенням, Органом опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх дітей подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В апеляційній скарзі посилається на обставини, якими обґрунтована позовна заява. В цілому апеляційна скарга фактично відтворює зміст заяви, з якою позивач звернувся до суду.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_10 та представник третьої особи Дмитренко О.М. підтримали доводи апеляційної скарги.
Відповідач та її представник ОСОБА_11 проти задоволення апеляційної скарги заперечували, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до частини 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_4 у шлюбі не перебуває, є матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відомості про батька в актових записах про народження дітей записані відповідно до частини 1 статті 135 СК України, батьком дітей зі слів матері вказано ОСОБА_12 .
Діти зареєстровані в квартирі АДРЕСА_4 , проте фактично разом з матір'ю проживали за адресою: АДРЕСА_5 .
Діти перебувають на обліку у Службі у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації як діти, які опинилися у складних життєвих обставинах, згідно із наказами №72 від 26 вересня 2016 року та №64 від 07 вересня 2018 року.
На підставі розпорядження №655 та №656 від 26 жовтня 2016 року Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації Олександру та Христину направлено до державного інтернатного закладу тимчасово.
Малолітній Данило на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №519 від 07 вересня 2018 року відібраний від матері ОСОБА_4 у зв'язку з безпосередньою загрозою для життя та здоров'я дитини.
На підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації №586 від 05 жовтня 2018 року Данила направлено до Київського міського будинку дитини ім. М.М. Городецького тимчасово, де також перебувають його сестри.
Відповідно до рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 05 лютого 2019 року у справі №761/36246/18 за позовом ОСОБА_4 до начальника Шевченківського УП ГУНП у м.Києві Приступи Г.Л. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення убачається, що 07 вересня 2018 року винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення серії АА №552795 про накладення на ОСОБА_4 адміністративного стягнення у вигляді попередження, за порушення частини 1 статті 184 КУпАП. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено те, що 07 вересня 2018 року о 10 год. 50 хв., за адресою: АДРЕСА_5 , ОСОБА_4 ухилилась від виконання своїх батьківських обов'язків, передбачених законодавством, щодо виховання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме: зловживання алкогольними напоями матері, не доглянута дитина, чим скоїла адміністративне правопорушення.
Зазначеним рішенням суду постанову про накладення адміністративного стягнення скасовано, оскільки відповідачем у цій справі не надано доказів на підтвердження правомірності вчинених дій.
Актами обстеження умов проживання від 15 грудня 2016 року та 06 квітня 2017 року встановлено, що діти проживають в квартирі АДРЕСА_1 , яка розташована на першому поверсі п'ятиповерхового будинку та складається з двох кімнат загальною площею 46,2 кв.м. Умови проживання незадовільні, квартира потребує ремонтних робіт, прибирання, захаращена речами, на підлозі сміття. В квартирі є диван, 2 ліжка, дитяче ліжко, шафа, письмовий стіл, комод, стіл, крісло розкладне. В квартирі місце для дітей не облаштоване. Для дітей не створено належних умов для повноцінного розвитку та проживання. В квартирі, крім відповідача та дітей проживає біологічний батько дітей - ОСОБА_13 та власник квартири - ОСОБА_14 , 1941 року народження.
06 березня 2018 року місце проживання відповідача відвідали працівники Шевченківського районного в місті Києві центру соціальних служб для сім?ї, дітей та молоді та в листі від 23 березня 2018 року №211/1-04 повідомлено, що на момент відвідання квартири, в квартирі було відносно чисто та прибрано, в кімнаті де проживає малолітня дитина є всі необхідні базові речі для розвитку та відпочинку, також у кімнаті наявні речі для двох дітей, які знаходяться в Київському міському будинку дитини ім. М.М. Городецького, а саме: окремі ліжка, стіл та одяг. На момент відвідування із продуктів харчування у родини були наявні хліб, крупи, дитяча суміш та овочі (в невеликій кількості), фруктів, м'ясних та рибних продуктів не було.
Аналогічний візит відбувся 26 липня 2018 року.
Центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у листі від 17 травня 2019 року №425/1-04 зазначив, що ОСОБА_4 відвідує дітей регулярно, виглядає охайно, привозить із собою солодощі та фрукти; інколи спілкується в телефонному режимі з медичною сестрою закладу; діти спілкуються з мамою охоче, чекають наступних зустрічей; мріють про спільний літній відпочинок з мамою та проговорювали бажання повернутися додому.
Згідно Висновків від 16 січня 2018 року №109/05/40-589 та від 25 вересня 2018 року №109/05/40-8896 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація вважає за доцільне позбавити ОСОБА_4 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_4 періодично належним чином не виконувала батьківських прав, зокрема не надає дітям доступу до культурних та інших духовних цінностей, не створює умов для отримання дітьми освіти, проте позивачем не доведено та судом не встановлено, що відповідач не забезпечує дітей необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується з дітьми в обсязі, необхідному для їх нормального самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню ними загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до їх внутрішнього світу.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Відповідно до частини 3 статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до змісту статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.
Згідно із статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов'язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім'ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
Відповідно до частин 1-4 статті 164 СК України:
1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття.
3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них.
4. Під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Виконання батьками свої батьківських обов'язків полягає в утриманні дітей, їх догляді, вихованні, при цьому незадовільний майновий стан батьків не може бути використаний як аргумент у питанні виконання батьківських обов'язків. Поряд з цим, ураховуючи вікові особливості дітей, їх нерозвинуте світосприйняття, не сприйняття ними наслідків усіх потенційних загроз, фактичну відсутність самостійності, вони мають перебувати під особливим та постійним наглядом дорослих та їх контролем.
Суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів дійшов правильного висновку про передчасність застосування такого заходу як позбавлення батьківських прав, що є крайнім заходом впливу, який застосовується лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, проте за обставинами цієї справи необхідність застосування таких заходів позивачем не доведено.
Посилання скаржника на дані Актів обстеження умов проживання від 15 грудня 2016 року та 06 квітня 2017 року, колегією суддів відхиляються, оскільки Центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді надана інформація за проміжок часу з березня 2018 року по травень 2019 року, з якої не убачається неналежного стану помешкання за місцем фактичного проживання відповідача, вказується на наявність необхідних побутових речей та продуктів харчування, що свідчить про зміну відношення відповідача до питання облаштування місця проживання дітей.
Окрім того, судом першої інстанції вірно відхилено як доказ звернення мешканців мікрорайону "Нивки", зареєстроване 17 жовтня 2016 року, оскільки без зазначення осіб, якими це звернення складено, таке не має доказового навантаження.
Посилання скаржника на факт неодноразового попередження відповідача про належне ставлення до батьківських обов'язків із відповідними наслідками, колегією суддів відхиляються, оскільки матеріали справи не містять жодних даних про такі попередження або надання рекомендацій, яким повинна слідувати відповідач, проведення профілактичних бесід тощо.
Натомість колегія суддів наголошує, що обов'язком держави в особі відповідних органів є вжиття послідовних і виважених заходів щодо сприяння возз'єданню дітей зі своїми біологічними батьками. Проте даних про те, що Орган опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації докладали зусиль, щоб допомогти відповідачу у здійсненні батьківських прав та обов'язків, матеріали справи не містять.
Судом першої інстанції вірно відхилено Висновки від 16 січня 2018 року №109/05/40-589 та від 25 вересня 2018 року №109/05/40-8896 Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація, оскільки такі Висновки не ґрунтуються на достатній доказів базі, не є належним чином обґрунтованими та мотивованими.
Колегія суддів зазначає, що розірвання сімейних зв'язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можливо виправдати лише за виняткових обставин (справа "Савіни проти України", (CASE OF SAVINv. UKRAINE) рішення 18 грудня 2008 року). Поряд з цим матеріалами справи підтверджено взаємний зв'язок матері та дітей, який підтримується та не є втраченим, а також бажання відповідача здійснювати батьківські обов'язки.
Аргумент скаржника щодо позбавлення відповідача батьківських прав стосовно старших дітей сам по собі не дає підстав стверджувати про доведення доцільності вжиття таких же заходів стосовно дітей, в інтересах яких пред'явлено цей позов.
Відтак апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав як гострої соціальної необхідності втручання у права, захищені статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому судом обґрунтовано попереджено ОСОБА_4 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей та покладено на органи опіки та піклування Шевченківської районної в м.Києві державної адміністрації контроль за виконанням ОСОБА_4 батьківських обов'язків.
Апеляційна скарга не містить обґрунтованих доводів на спростування цих висновків суду.
Порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не установлено.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації в інтересах малолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 20 травня 2019 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова