03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua
Єдиний унікальний номер справи № 754/4298/18
Головуючий у першій інстанції - Лісовська О.В.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/14733/2019
04 грудня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді: Яворського М.А.,
суддів: Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О.,
за участю секретаря - Владімірової О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року у справі за заявою Київської міської психоневрологічної лікарні №2, заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання особи обмежено дієздатною, встановлення піклування та призначення піклувальника, -
У квітні 2018 року Київська міська психоневрологічна лікарня №2 м. Києва звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника, та з метою підтвердження обґрунтованості поданої заяви просила призначити судово-психіатричну експертизу для визначення психічного стану ОСОБА_2 та здатності усвідомлювати нею значення своїх дій та керувати ними.
Заяву обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 за весь період лікування її доньки ОСОБА_3 висловлює незгоду із встановленим діагнозом та тактикою лікування, намагається лікувати доньку на власний розсуд, впевнена в неправильності встановленого її доньці діагнозу.
Також заявник вказує, що протягом 2011-2018 р.р. ОСОБА_2 зверталась з чисельними заявами до адміністрації КМПНЛ № 2, головного психіатра Департаменту охорони здоров'я КМДА, керівництва Департаменту охорони здоров'я КМДА, МОЗУ, Уповноваженого з прав людини при ВРУ. Заявник вказує, що зазначені звернення ретельно опрацьовувались, її донька обстежувалась фахівцями різного профілю, діагноз уточнювався на консиліумах лікарів, комісією приймалось рішення щодо подальшого лікування ОСОБА_3 , але робота лікарів та відповіді на звернення не задовольняли ОСОБА_2 .
Заявник вказує також, що ОСОБА_2 звинувачувала лікарів в ненаданні медичної допомоги хворій, у зв'язку із чим було відкрито кримінальне провадження.
Заявник вважає, що така поведінка ОСОБА_2 зумовлена невірним уявленням про хворобу її доньки і не піддається корекції, що може свідчити про наявність у ОСОБА_2 розладів психіки та поведінки, які істотно впливають на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними у зв'язку з чим просив задовольнити подану заяву.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 року заяву Київської міської психоневрологічної лікарні №2 залишено без розгляду.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, відповідно до якої зазначає, що погоджується із ухвалою суду про залишення заяви КМПНЛ № 2 без розгляду, проте вважає, що така справа не може бути завершена лише залишенням її без розгляду.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що в основу оскаржуваного судового рішення взято лише заяву КМПНЛ № 2, а її власну заяву проігноровано, не надано оцінку обставинам, викладеним в заяві апелянта від 12 вересня 2019 року.
Апелянт вказує, що заявником допущено нецільове використання бюджетних коштів, а розгляд вказаної справи вплинув на її репутацію, викликав публічний інтерес.
Апелянт посилається на ч. 3 ст. 299 ЦПК України відповідно до якої «Суд, установивши, що заявник діяв недобросовісно без достатньої для цього підстави, стягує із заявника всі судові витрати», проте, як вказує апелянт, судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, пов'язаних із розглядом вказаної заяви, зокрема судом не вирішено подану нею заяву про відшкодування за рахунок заявника понесених нею судових витрат, а тому просила не лише залишити заяву без розгляду, а й стягнути з заявника на її користь 50 000 грн.
На адресу суду надійшов відзив від КМПНЛ № 2 відповідно до якого, вважає ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 12 вересня 2019 року такою, що винесена з дотриманням діючого законодавства та не підлягає зміні або скасуванню.
Разом із тим, вважає апеляційну скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню, адже апелянтом всупереч закону не зазначено якими доказами підтверджуються понесені нею судові витрати та не долучено належним чином посвідчених доказів на підтвердження понесених витрат.
Заявник вказує, що вимога апелянта ОСОБА_2 про стягнення на її користь моральної шкоди не підлягає задоволенню у зв'язку із відсутністю належних та допустимих доказів її заподіяння та відсутністю в скарзі будь-якого її обґрунтування, а тому вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в цілому не підлягає задоволенню.
При апеляційному перегляді справи ОСОБА_2 підтримала доводи, викладені в її апеляційній скарзі та просила суд апеляційної інстанції стягнути з заявника - КМПЛ №2 на її користь 50000 грн. згідно із зробленим нею розрахунком.
Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з'явилися, тому суд з врахуванням вимог ст. 372 ч.2 ЦПК України провів розгляд справи у їх відсутність.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши обґрунтованість вимог апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про їх неправомірність.
Так, з матеріалів справи вбачається, що у квітні 2018 року Київська міська психоневрологічна лікарня №2 м. Києва звернулася до суду із заявою про визнання ОСОБА_2 обмежено дієздатною, встановлення над нею піклування та призначення піклувальника (а.с.1,2 т.1).
З метою забезпечення доведення обставин, викладених в заяві, заявник подав клопотання про призначення у вказаній справі судово-психіатричної експертизи (п.2 поданої заяви).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 06 грудня 2018 року клопотання заявника було задоволено та призначено у вказаній справі судово-психіатричну експертизу щодо визначення психічного захворювання ОСОБА_2 (а.с. 83,84 т.1)
Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2019 року вищевказана ухвала Деснянського районного суду м. Києва була скасована як така, що постановлена без відповідних на те підстав, а справа повернута для продовження розгляду (а.с.141, 142 т.1) .
21 серпня 2018 року на адресу Деснянського районного суду м. Києва від заявника у вказаній справі - КМПЛ №2 надійшло клопотання про залишення поданої заяви без розгляду (а.с.213т.1).
Вирішуючи подане заявником клопотання про залишення без розгляду заяви суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що заявник має право залишити подану ним заяву без розгляду у відповідності до вимог п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції відповідає з огляду на наступне.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Так, частиною 1 ст. 296 ЦПК України передбачено, що заяву про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи може бути подано членами її сім'ї, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно до п.5 ч.1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається із матеріалів справи, КМПНЛ №2 як заклад з надання психіатричної допомоги звернувся до суду із заявою, в порядку визначеному ч.1 ст. 296 ЦПК України, а в подальшому, реалізуючи надані йому цивільно-процесуальним законодавством права учасника розгляду справи, подав заяву про залишення заяви без розгляду.
Суд першої інстанції, з дотриманням вимог ст.296 ч.1 ЦПК України, постановив ухвалу про залишення поданої заяви без розгляду.
Колегія суддів погоджується із даним висновком суду першої інстанції, оскільки він ухвалений з дотриманням норм процесуального законодавства.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 щодо не відшкодування їй витрат за рахунок заявника, то апеляційний суд враховує наступне.
Відповідно до ст.133 ЦПК України є два види судових витрат: судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір та порядок сплати такого виду судових витрат як судовий збір регламентується Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
При розподілі судових витрат згідно ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України суд враховує, зокрема, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позовних вимог тощо.
Відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Правовий аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що саме по собі звернення КМПНЛ №2 із заявою до суду та подання заяви про залишення вказаної заяви без розгляду не свідчить про необґрунтованість дій заявника, оскільки зазначене є диспозитивним правом учасника справи, передбачене процесуальним законодавством і не містить таких обмежень, а тому для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених ним судових витрат відповідачеві необхідно довести, а суду встановити, які саме дії КМПНЛ №2 при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення заявника з заявою до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 , як учаснику вказаної справи, правнича допомога надавалася адвокатом Каленською Т.М. на підставі доручення Першого Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 26 грудня 2018 року №2343, від 28 березня 2019 року №2749 (а.с. 119, 164 т.1).
Належних та допустимих доказів щодо несення ОСОБА_2 судових витрат, пов'язаних із розглядом вказаної справи до матеріалів справи додано не було. Посилання апелянта на власно здійснений нею розрахунок вартості складання нею ж самою клопотань, апеляційної скарги, відповіді на відзив та інших процесуальних документів у вказаній справі не може розцінюватися як судові витрати в розумінні положень ст. 133 ЦПК України.
Статтею 142 ЦПК України не передбачено вирішення судом відшкодування спричиненої моральної шкоди, тому вимоги апеляційної скарги і в цій частині є без підставними.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дослідив докази, надав їм належну оцінку та дійшов обґрунтованого висновку. Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 142, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Києва від 12 вересня 2019 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Мотивований текст постанови виготовлено 05 грудня 2019 року.
Головуючий суддя : М.А.Яворський
Судді: Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв