03 грудня 2019 року м. Київ
Унікальний номер справи № 2608/20168/12
Апеляційне провадження 22-ц/824/14695/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Кравець В.А., Мазурик О.Ф.
при секретарі Гойденко Д.В.
учасники справи
заявник ОСОБА_1
суб'єкт оскарження Головний державний виконавець
Святошинського районного відділу
Державної виконавчої служби м. Київа
Головного територіального управління юстиції у м. Києві
Маціборук Вікторія Олександрівна
стягувач Приватне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Величко Т.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження від 13.05.2016,
у січні 2019 ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просила визнати постанову головного державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маціборук В.О. від 13.05.2016 неправомірною, зобов'язати головного державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маціборук В.О. винести постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження про примусове виконання виконавчого листа та повернути виконавчий лист заявнику.
В обґрунтування скарги зазначала, що 13.05.2016 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за заявою представника стягувача від 06.04.2016. Вважає, що виконавчий лист був пред'явлений до виконання з порушенням граничного строку для пред'явлення його до виконання, а тому державний виконавець мав відмовити у відкритті виконавчого провадження та повернути виконавчий лист заявнику. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29.08.2019 у задоволенні скарги відмовлено.
Не погоджуючись з даною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Посилається на неправильне застосування норм процесуального права. А саме, суд розглянув скаргу за її відсутності та вважав, що вона була належним повідомлена про судове засідання. Проте вона не була повідомлена про судове засідання на 05.03.2019, а судова повістка на 01.07.2019 відноситься до іншої справи. Судом першої інстанції не враховано, що виконавчий лист було повернуто на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» 16.06.2015 та 29.12.2015, а тому строк пред'явлення виконавчого листа до виконання стягувачем пропущено. Вважає, що держаний виконавець при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження порушила вимоги п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», вимог ст. 23, ст. 26 та ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ КБ «ПриватБанк» просило апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на її законність та обгрунтованість. Зазначає, що боржнику своєчасно було направлено постанову про відкриття виконавчого провадження та надано семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Проте боржник добровільно рішення суду не виконує, у телефонній розмові заявила державному виконавцю про те, що всі дії вчинені при виконанні рішенні суду будуть нею оскаржуватися. Доступ до квартири боржник не надала злісно ухияється від виконання судового рішення.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 09.08.2017 ухвалою Святошинського районного суду м. Києва, яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 25.10.2017 задоволено подання державного виконавця та надано дозвіл Головному державному виконавцю Святошинського районного відділу ДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві Маціборук В.О., на примусове проникнення до квартири АДРЕСА_1 , з метою опису приміщення, яка належить на праві власності ОСОБА_1 для подальшого виконання виконавчого документу, враховуючи всі перешкоди, які вчиняються зі сторони боржника.
17.11.2017 державним виконавцем вчинено низку заходів виконавчого провадження, а саме здійснено примусове входження до квартири АДРЕСА_1 з метою опису приміщення, яка належить на праві власності ОСОБА_1 ; до відділу надійшла експертна оцінка нерухомого майна від 02.05.2018; до відділу надійшов протокол електронних торгів № 327525 від 19.04.2018; 11.05.2018 до відділу надійшли кошти від переможців торгів, які були перераховані стягувачу; 17.05.2018 державним виконавцем видано Акт про проведені електроні торги, власник майна ОСОБА_3 ; 17.05.2018 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що скаржник пропустила строк зі зверненням зі скаргою, встановлений ст. 449 ЦПК України та не просила суд його поновити.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам процесуального права.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій, визначених у цьому Законі, органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 цього Закону виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з положеннями ч. 1 та ч. 5 ст. 26 цього ж Закону виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, у тому числі і за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 т 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права та свободи.
Постановою головного державного виконавця Святошинського РВДВС м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві Маціборук В.О. від 13.05.2016 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом № 2/759/1543/13, виданим Святошинським районним судом м. Києва 26.12.2014 про звернення стягнення на предмет іпотеки на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 10.12.2013.
Постановою цього ж державного виконавця від 28.07.2016 дане виконавче провадження об'єднано із виконавчим провадженням по виконанню виконавчого листа, виданого Святошинським районним судом м. Києва 20.04.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» 58 098,32 грн.
Боржник звернулася зі скаргою на постанову про відкриття виконавчого провадження 29.01.2019. Про будь - які поважні причини пропуску десятиденного строку для звернення зі скаргою, встановленого п. 1 ч. 1 т 449 ЦПК України заявник не вказувала та не просила поновити зазначений строк.
Відповідно до ст. 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Разом з тим, відповідно до ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд може постановити або ухвалу про задоволення скарги у разі встановлення її обґрунтованості або ухвалу про відмову у задоволенні скарги, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено.
Чинним цивільним процесуальним законодавством не передбачено ухвалення інших процесуальних документів за наслідками розгляду скарги, у тому числі залишення скарги без розгляду.
За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відмову у задоволенні скарги.
Судом правильно встановлено, що ОСОБА_1 достовірно знала про наявність виконавчого провадження, про дії державного виконавця, які вчинялися на виконання рішення суду, оскільки знайомилася з матеріалами виконавчого провадження, 04.09.2017 оскаржувала в апеляційному порядку ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 04.08.2017 про примусове проникнення до її житла, 31.10.2017 зверталася до державного виконавця і заявою про зупинення виконавчого провадження.
Доводи представника ОСОБА_1 про те, що боржник отримала постанову про відкриття виконавчого провадження лише 25.01.2019 колегія суддів вважає безпідставними, оскільки згідно листа Святошинського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві така постанова видана 25.01.2019 боржниці повторно.
Крім того, за правилами п. 1 ч. 1 т 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права та свободи.
Оскаржуючи рішення суду про примусове проникнення до житла, оскаржуючи правильність проведення торгів, ознайомлюючись з матеріалами виконавчого провадження, подаючи заяву про зупинення виконавчого провадження боржник достовірно знала про те, що виконавче провадження відкрито та державним виконавцем вчиняються дії щодо примусового виконання рішень судів.
Саме по собі ухилення боржника від отримання вимог та інших документів, які направлялися державним виконавцем на адресу боржниці не змінює строк на оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця.
Разом з тим, постановляючи ухвалу суд першої інстанції не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять даних про вручення повістки ОСОБА_1 чи її представнику на судове засідання, призначене на 29.08.2019.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь - якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки за матеріалами справи встановлено, що боржниця не була повідомлена про день та час розгляду ї скарги і у апеляційній скарзі вона посилається на такі обставини ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 29 серпня 2019 року скасувати.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження від 13.05.2016 відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до цього суду.
Повний текст постанови виготовлений 04.12.2019.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді В. А. Кравець
О. Ф. Мазурик