Справа № 33/824/2254/2019 Суддя 1 інстанції - Сазонова М.Г.
Категорія: ч.1 ст. 130 КУпАП Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І.
29 листопада 2019 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності-
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день розгляду справи становило 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 320 грн.
Постановою суду встановлено, що ОСОБА_1 , 02 квітня 2017 року о 04 год. 20 хв., керував автомобілем «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , у м. Києві по вул. Визволителів, 1-А, з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова. У присутності двох свідків ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку у лікаря- нарколога. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Дніпровського районного суду міста Києва від 01.06.2017 року та постановити нову постанову, якою закрити провадження на підставі ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
За доводами апелянта постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що дійсно, 02 квітня 2017 року біля 04 год. у м. Київ, по вул. Визволителів, 1-а він перебував за кермом автомобіля "VOLKSWAGEN Jetta" д.н.з. НОМЕР_1 та був зупинений працівниками поліції, але причини зупинки йому повідомлені не були, порушень вимог ПДР України він не здійснював. Фактично причина зупинки звелася до перевірки комплектності документів водія. Після того, як він намагався з'ясувати причини зупинки, поліцейський занервував та почав попутно вишукувати можливі "порушення", однак, через деякий час документи йому були повернуті, і він попрямував по своїх справах.
Апелянт зазначає, що у його присутності поліцейськими ніякі документи не складалися, на підпис йому не надавалися, так само, як не зазначалося про наявність ознак стану алкогольного сп'яніння та не пропонувалося проходження огляду на стан сп'яніння, а тому, на думку апелянта, якщо огляд йому як водієві не пропонувався, він від нього не відмовлявся, при оформленні матеріалів про адміністративне правопорушення відносно нього присутнім не був, а отже, ніде не розписувався, тому не міг відмовитися від підпису.
Також ОСОБА_1 вказує на те, що матеріали справи містять пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відібрані інспектором ОСОБА_6 , проте вони викладені тим самим почерком, що й сам протокол про адміністративне правопорушення серії БР №120566, на заздалегідь виготовлених бланках, є ідентичними між собою за змістом, заповнені однією ручкою, містяться на одному аркуші і різняться між собою лише підписами осіб, зазначенням прізвищ та ініціалів свідків біля підписів. В цих бланках зазначено заздалегідь надрукований текст від імені свідків, що у присутності свідків вказаний водій відмовився від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в лікаря-нарколога та за допомогою приладу "Драгер" для визначення стану сп'яніння, що свідки засвідчили своїм підписом у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №120566.
Апелянт зазначає, що він судом першої інстанції не повідомлявся та не викликався, матеріали справи не містять будь-яких поштових повідомлень зі зворотними повідомленнями, направленими на ім'я ОСОБА_1 , а лише міститься (а.с. 6,7) роздруківки повісток про виклик ОСОБА_1 на розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно нього, призначений на 16 травня 2017 року та на 01 червня 2017 року, проте немає ніяких відміток про направлення чи вручення цих повісток. У обох повістках на ім'я ОСОБА_1 двічі зазначена адреса: АДРЕСА_1 , аналогічна адреса зазначена в протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №120566, але він за цією адресою не проживав та не проживаю і ніякого відношення до неї не має. Адресою місця реєстрації та проживання, як вбачається з його паспорта, є АДРЕСА_1 , а відтак, наявна в матеріалах справи адреса його місця проживання не відповідає дійсності.
ОСОБА_1 вказує на те, що в постанові суд послався як на докази на пояснення двох свідків та на протокол про адміністративне правопорушення серії БР №120566 та вирішив, що "вина особи повністю доведена у розумінні ст. 251 КУпАП належними та допустимими доказами", проте, не зрозумілим є для апелянта, яким саме чином первісно виявлялися ознаки адміністративного правопорушення, вчиненого нібито ним, як відбувалося зупинення транспортного засобу та з яких причин, матеріали справи не містять, як не містять ніяких рапортів поліцейських щодо обставин події.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції не дослідив, які саме і яким саме чином встановлювалися поліцейськими на місці ознаки сп'яніння у нього, що можна було встановити через виклик і допит поліцейських в судовому засіданні, проте, як вбачається з матеріалів справи, поліцейських ніхто не викликав.
Крім цього апелянт вказує на те, що протокол не містить будь-яких контактних даних свідків, їхні підписи нерозбірливі. Наявність свідків та відповідність їх пояснень можна було б встановити в судовому засіданні, проте, свідки в судове засідання не викликалися.
ОСОБА_1 стверджує, що працівниками поліції було грубо порушено норми закону, якими передбачено порядок виявлення ознак правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що має тягнути за собою висновки про неналежність доказів у справі про адміністративне правопорушення, а відтак - відсутність складу адміністративного правопорушення у його діях, проте суд першої інстанції розглядаючи справу, фактично не дослідив обставини справи у сукупності, здійснив розгляд справи суто формально, швидкоруч, не об'єктивно, упереджено та поверхнево, що призвело до винесення помилкового, на думку апелянта, рішення відносно нього.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Левчишину О.В., які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , перевіривши матеріали справи в повному обсязі, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Як убачається з матеріалів провадження та судового рішення, при розгляді даної справи суддя місцевого суду достатньо повно, об'єктивно та всебічно дослідив наявні у ній письмові матеріали та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і такий висновок, всупереч тверджень апелянта, ґрунтується на наявних у провадженні доказах.
Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Проте, вимоги вказаного пункту ПДР ОСОБА_7 дотримано не було.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 ПДР України, за обставин, викладених у постанові, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами, а саме, даними, які містяться:
- у протоколі про адміністративне правопорушення серії БР №120566 від 02.04.2017 року відповідно до якого 02 квітня 2017 року о 04 год. 20 хв. за адресою: м. Києві по вул. Визволителів, 1-А, водій ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Volkswagen Jetta», д.н.з. НОМЕР_1 , перебував з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова. В присутності двох водій відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку в лукаря -нарколога та за допомогою приладу «Драгер» для встановлення стану сп'яніння, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП;
- у письмових поясненнях свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які підтвердили фактичні обставини події, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, а саме відмову водія ОСОБА_1 02 квітня 2017 року по вул. Визволителів, 1-А в місті Києві від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с. 3).
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При цьому в протоколі повно та правильно викладено суть правопорушення; виходячи з характеру вчинених дій, указані ознаки алкогольного сп'яніння водія ОСОБА_1 та його дії щодо ухилення від огляду; є вказівка на порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР України та посилання на ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с. 1);
Зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння - нестійка хода, запах алкоголю з порожнини рота, невиразна мова, виявлені працівниками поліції 02.04.2017 року у ОСОБА_1 в розумінні п.1, 3, 4 розділу 1, п. 1 розділу 2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 року, є безпосередніми підставами для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, а у випадку відмови від проходження огляду - визначають наявність в діях водія ознак складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп'яніння відмовився у присутності двох свідків, і такий факт засвідчений підписами двох свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що 02 квітня 2017 року біля 04 год. повертався зі своїм товаришем з м. Чернігова, рухаючись на своєму автомобіля "VOLKSWAGEN Jetta" д.н.з. НОМЕР_1 по вул. Визволителів, 1-а у м. Києві, був зупинений працівниками поліції. ОСОБА_1 зазначив, що в нього з собою була велика сума грошей, так як він в той день мав намір купити автомобіль, а відтак він був занепокоєний такою зупинкою працівниками поліції. Під час спілкування з працівниками поліції, останні йому не повідомили причини зупинки. ОСОБА_1 зазначив, що фактично причина зупинки звелася до перевірки комплектності документів водія. Після того, як він намагався з'ясувати причини зупинки, поліцейський занервував та почав попутно вишукувати можливі порушення ПДР, в результаті чого між ним та поліцейськими виник конфлікт. Працівники поліції через деякий час повернули йому документи йому і він поїхав далі. При цьому ОСОБА_1 повідомив, що при ньому інспектори поліції протокол щодо нього не складали, свідків під час його спілкування з працівниками поліції не було, про виявлення у нього будь-яких ознак алкогольного сп'яніння йому не повідомляли, як і не пропонували проходження будь-якого огляду на стан сп'яніння.
Разом з тим, наведені показання ОСОБА_1 не знайшли свого підтвердження іншими дослідженими матеріалами справи.
Так, за клопотанням захисника судом апеляційної інстанції було викликано та допитано свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Свідок ОСОБА_4 суду апеляційної інстанції повідомив, що восени, 2017 року, точної дати не пам'ятає за сплином часу, він пізно ввечері рухався на своєму автомобілі з жм Троєщина по проспекту Визволителів та був зупинений працівниками поліції в якості свідка для засвідчення факту відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. На скільки він може пригадати, то вказав, що вийшовши зі свого автомобіля він побачив зупинений працівниками поліції автомобіль VOLKSWAGEN, біля якого знаходилось троє чоловіків, із яких, як він зрозумів, один був свідок. Інспектори поліції йому повідомили, що ними було зупинено водія, в нього було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння та запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння, проте, водій відмовляється від проходження огляду на стан сп'яніння, що й потрібно засвідчити свідку. Свідок зазначив, що йому не повідомляли хто саме був водієм, проте, під час спілкування з інспекторами поліції було дві особи з авто VOLKSWAGEN, та два свідки. Працівники поліції повідомили йому ( свідку), що потрібно лише засвідчити факт відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_4 зазначив, що він звернувся до осіб, які стояли за декілька метрів від нього та запитав, чи відповідає дійсності те, що йому повідомили інспектори поліції, на що, від другого свідка отримав відповідь, що відповідає все, та потрібно підписувати документи. Свідок повідомив, що всіх обставин за сплином часу він не пам'ятає, проте, зазначив, що оскільки він постановив свої підписи в протоколі та поясненнях, то все, що було зазначено у вказаних документах на той час відповідало дійсності. Також ОСОБА_4 зазначив, що через деякий час, знаходячись на АЗС, яка розташована за декілька сотень метрів від того місця, він помітив, що автомобіль VOLKSWAGEN, який був зупинений працівниками поліції, продовжив свій рух далі, проте стверджувати, хто був за кермом він не може, адже цього не міг бачити.
Свідок ОСОБА_5 в суді апеляційної інстанції повідомив, що пригадує подію, коли він восени 2017 року, точної дати він не пам'ятає, рухаючись по бульвару Перова в м. Києві в бік Броварського проспекту помітив, як автомобіль працівників поліції переслідував автомобіль світлого кольору. У зв'язку з тим, що інспектори поліції рухались з ввімкненими проблисковими маячками синього та червоно кольору і з ввімкненою сиреною, доганяючи автомобіль, як він зрозумів за порушення правил дорожнього руху, він змушений був зупинитися, як і інші автомобілі, які рухалися в попутному напрямку. Через декілька метрів, працівники поліції зупинили автомобіль, який вони наздоганяли, шляхом його блокування, проте, водій вказаного автомобіля здав назад та намагався об'їхати автомобіль поліцейських по тротуару, в зв'язку з чим, поліцейським були застосовані заходи по зупинці транспортного засобу. Після зупинки автомобіля, поліцейські підійшли до водія, який був в неадекватному стані, поводився неправильно, в зв'язку з чим до водія було застосовано спецзасіб - кайданки. ОСОБА_5 пояснив, що працівники поліції звернулися до водіїв, які зупинились і були очевидцями даної пригоди, та попросили двох осіб бути в якості свідків під час проходження водієм огляду на стан сп'яніння на місці зупинки. На таке прохання він (свідок) та ще один чоловік, який стояв неподалік погодилися бути свідками. ОСОБА_5 зазначив, що працівники поліції водієві неодноразово пропонували пройти огляд на стан сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі, проте, він відмовлявся він проходження будь-якого огляду, при цьому поводився неадекватно. ОСОБА_5 повідомив, що після чергової відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки за допомогою приладу «Драгер», так і у лікаря-нарколога, працівники поліції попросили його та ще одного свідка засвідчити факт такої відмови, поставивши підписи у протоколі про адміністративне правопорушення і у поясненнях, що він і зробив. В цих документах працівники поліції відобразили всі обставини, які мали місце та свідком яких він був, а тому, він підписав ці документи. На запитання захисника чи бачив він обличчя водія, якому інспектори поліції пропонували пройти огляд на стан сп'яніння та чи може стверджувально відповісти, що це саме та особа, яка знаходиться в залі судового засідання, свідок повідомив, що під час тієї події він не зміг добре роздивитися водія, оскільки водій поводив себе не зовсім адекватно, у зв'язку з чим, весь час був у кайданках та був нахилений на капот свого автомобіля.
При пред'явленні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_5 протоколу про адміністративне правопорушення, та пояснень, останній повідомив, що дійсно на цих документах наявний його підпис, і всі дані зазначені протоколі та поясненнях повністю відповідають дійсності.
Окрім того, свідок ОСОБА_5 схематично, на аркуші паперу зазначив місце розташування всіх учасників даної пригоди, що повністю узгоджується з пояснення свідка ОСОБА_4 .
З приводу того, чи підписувала та особа, щодо якої було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння будь - які документи не пам'ятає.
Наведені показання свідків спростували як доводи апеляційної скарги, так і показання ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції з приводу того, що він порушень вимог ПДР України не здійснював, що він не мав ознак алкогольного сп'яніння, та що йому, як водієві, не пропонувалося проходження огляду на стан сп'яніння і він від цього не відмовлявся.
З врахуванням наданих під час апеляційного розгляду показань свідків, ставити під сумнів об'єктивність їх письмових пояснень у даній справі підстав немає. Більш того, такі пояснення свідків відібрані у встановленому законом порядку, містять необхідні реквізити, в них викладені обставини, свідками яких дійсно були ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , дані пояснення підписані свідками без застережень, чого вони не заперечували під час апеляційного розгляду.
Та обставина, що відібрання пояснень у свідків на місці пригоди відбулось на бланках, заповнених поліцейськими, не суперечить вимогам закону, а тому, твердження апеляційної скарги про те, що такі пояснення суд не може брати до уваги є надуманими.
Під час апеляційного розгляду, судом для перевірки доводів апеляційної скарги було задоволено і клопотання ОСОБА_1 з приводу виклику та допиту в судовому засіданні інспектора поліції ОСОБА_6 , яким було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 . Проте, забезпечити явку в судове засідання до суду апеляційної інстанції інспектора поліції не виявилось за можливе, оскільки, згідно листа Управління патрульної поліції у м. Києві від 30.07.2019 року №35602/41/1/6/02-2019, за обліками кадрового забезпечення управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції ОСОБА_6 не значиться. Не вдалось отримати апеляційним судом і відеозапис з нагрудних камер - відеореєстраторів інспекторів патрульної, адже, згідно відповіді заступника начальника Євдокимова Д.А. забезпечити виконання запиту не виявилось за можливим, оскільки такі відеозаписи зберігаються в межах 30 діб з моменту фіксування події.
Відтак, за клопотанням ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції повно та об'єктивно проведено апеляційний розгляд справи, проте, будь - яких доказів на підтвердження позиції ОСОБА_1 , викладеної в апеляційній скарзі та в його поясненнях під час апеляційного розгляду, здобуто не було, а досліджені під час апеляційного розгляду як письмові докази у справі, так і пояснення свідків під час апеляційного розгляду свідчать про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Що стосується пояснень ОСОБА_1 , що після спілкування з працівниками поліції він сів за кермо та поїхав далі по своїх справах, то вони спростовуються наявною в матеріалах справи розпискою, згідно якої гр. ОСОБА_8 взяв на себе право керування транспортним засобом "Volkswagen Jetta" д.н.з. НОМЕР_1 та зобов'язався вказаний транспортний засіб доставити за адресою, що свідчить про те, що на виконання вимог ст. 266 КУпАП, працівниками поліції ОСОБА_1 було відсторонено від керування.
З приводу доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про порушення судом вимог ст. 268 КУпАП, то такі порушення судом першої інстанції були допущені, оскільки справу було розглянуто без його участі. Разом з тим, недотримання судом вимог ст. 268 КУпАП стало підставою для поновлення ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження постанови суду, та не є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови суду, оскільки права ОСОБА_1 , передбачені, ст. 268 КУпАП були в повному обсязі реалізовані в суді апеляційної інстанції, в тому числі, шляхом надання пояснень, заявлення клопотань та інше.
Оцінюючи сукупність наявних в справі доказів, доходжу висновку, що твердження ОСОБА_1 щодо своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не відповідають встановленим обставинам справи та повністю спростовуються сукупністю досліджених в суді першої інстанції матеріалів справи про адміністративне правопорушення, а тому розцінюються як такі, що спрямовані на уникнення від адміністративної відповідальності.
Таким чином, перевіривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що судом першої інстанції було прийнято законне і обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з наведенням обґрунтованої мотивації прийнятого рішення.
Обраний суддею вид адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі шестиста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, відповідає обставинам справи, вимогам ст.ст. 23, 33 КУпАП, крім того санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП не передбачено альтернативних видів стягнення.
Істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови судді, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт, апеляційний суд не вбачає.
Враховуючи наведене, вважаю, що постанова судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2017 рокує законною та обґрунтованою, отже, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 01.06.2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 (десять тисяч двісті) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду є остаточна і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Л.І. Кепкал