Провадження: №11-кп/824/2336/2019 Головуючий суддя в суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч.2 ст.15, ч.1 ст.185 КК України Головуючий суддя в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
29 листопада 2019 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження № 12019100080000820 стосовно:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, освіта неповна середня, навчається в 8-му класі САТШ №203 міста Києва, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.1 ст.185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
за апеляційною скаргою заступника прокурора міста Києва ОСОБА_9 на вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року,-
Цим вироком Осаемор ОСОБА_10 , визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, ч. 1 ст. 185 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
На підставі ст. 105 КК України Осаемор ОСОБА_10 звільнено від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді застереження.
Відповідно до ст.100 КПК України вирішено питання про речові докази.
За вироком суду, неповнолітній ОСОБА_6 , 01.02.2019 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, перебуваючи в торговому залі гіпермаркету "Ашан- Біличі", який розташований за адресою: місто Київ, вулиця Берковецька, 6, намагався таємно викрасти чуже майно, яке належить ТОВ "Ашан Україна Гіпермаркет", на загальну суму 366 гривень 64 копійки, однак не довів злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі.
Так, Осаемор ОСОБА_10 , 01.02.2019 року, приблизно о 14 годині 25 хвилин, знаходячись в приміщенні гіпермаркету «Ашан-Біличі», розташованого по вулиці Берковецькій, 6 в місті Києві, вирішив таємно викрасти з даного гіпермаркету товар, який належить ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет».
Реалізуючи свій злочинний умисел, Осаемор ОСОБА_10 , 01.02.2019, приблизно о 14 годині 25 хвилин, проходячи вздовж торгівельних полиць та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою обернення на свою користь та особистого збагачення, непомітно взяв з торгових полиць чуже майно, яке належить ТОВ «Ашан Україна Гіпермаркет», а саме: Сир корівку - в кількості 2 штуки, загальною вартістю без ПДВ 19 гривень 83 копійки;Наш молочник - в кількості 2 штуки, загальною вартістю без ПДВ 20 гривень 77 копійок;Лапша -в кількості 1 штука, загальною вартістю без ПДВ 09 гривень 08 копійок; Риба - в кількості 1 штука, загальною вартістю без ПДВ 53 гривні 33 копійки; Сир вершковий «Ферма» - в кількості 1 штука, загальною вартістю без ПДВ 10 гривень 22 копійки;Крабові палички - в кількості 2 штуки, загальною вартістю 121 гривня 65 копійок; Олія «Олейна», в кількості 1 штука, вартістю 15 грн. 83 коп.; кетчуп «Чумак», 1 шт, вартістю 14 грн. 80 коп.; паста рибна, 1 шт, вартістю 14 грн. 66 коп.; паста рибна, 1 шт, вартістю 10 грн. 84 коп.; сир «Едельвейс» 1 шт, вартісю 75 грн. 64 коп., а всього майна на загальну суму 366 грн.64 коп., яке Осаемор ОСОБА_10 сховав до рюкзака, який був при ньому.
Маючи намір на таємне викрадення чужого майна, Осаемор ОСОБА_10 , приблизно о 14 год. 40 хв., 01.02.2019 року, виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, а саме винести викрадене майно та розпорядитись ним на власний розсуд, не розрахувавшись на касі, направився з торгівельного залу до виходу, однак не довів свій злочин до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був викритий працівниками охорони гіпермаркету «Ашан Біличі», разом з наявними при ньому товарами, які намагався таємно викрасти.
В апеляційній скарзі заступник прокурора міста Києва просить змінити оскаржуваний вирок суду, виключити з вироку суду вказівку про призначення покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. Вважати Осаемор ОСОБА_10 звільненим від покарання на підставі ст. 105 КК України із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді застереження. В решті вирок залишити без зміни.
Не оспорюючи фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації та доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину, прокурор вважає, що вирок Святошинського районного суду м. Києва від 30.05.2019 року підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, оскільки призначивши Осаемор ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 рік та звільнивши від нього на підставі ст. 105 КК України, допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Згідно з ч. 1 ст. 105 КК України неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку доводів апеляційної скарги, захисника, який не заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки під час судового провадження в суді першої інстанції суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, в порядку, передбаченому ч.3 ст. 349 КПК України, та учасники судового провадження у такому випадку позбавленні права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, перегляду в апеляційній інстанції підлягає лише рішення суду першої інстанції про призначене ОСОБА_6 покарання.
Дії ОСОБА_6 за ч.2 ст15 ч.1 ст. 185 КК України кваліфіковані відповідно до встановлених судом фактичних обставин по справі та пред'явленого обвинувачення, що ніким із учасників судового розгляду під сумнів не ставиться.
Разом з тим, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги заступника прокурора міста Києва щодо неправильного застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність стосовно обвинуваченого, що виразилось у призначенні Осаемору ОСОБА_10 покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік, та звільнення від покарання на підставі ст. 105 КК України, допустив неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту.
Кримінальне провадження щодо неповнолітніх здійснюється у загальному порядку з урахуванням особливостей, передбачених гл.38 КПК України, та із дотриманням принципу забезпечення реалізації неповнолітніми особами права користуватися додатковими гарантіями, встановленими національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою.
Згідно роз'яснень ВССУ від 16.01.2017 року, рішення про звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру приймається за результатами судового розгляду обвинувальним вироком суду. При цьому, системний аналіз вжитих у кримінальному законі формулювань «звільнення від покарання» (чч.4 і 5 ст.74, ч.1 ст.105 КК), «звільнення від відбування покарання» (стст.75, 79, 104 КК), «звільнення від призначеного покарання» (ст.78 КК) дає підстави зробити висновок, що під звільненням від покарання із застосуванням інших заходів примусу слід розуміти звільнення не від конкретного покарання, визначеного в санкції статті чи призначеного судом, а від його призначення як виду примусових заходів в цілому. Суд, приймаючи рішення про звільнення неповнолітнього від покарання із застосуванням заходів виховного характеру відповідно до ч.2 ст.373 КПК, постановляє вирок, яким визнає обвинуваченого винуватим у вчиненому злочині (кримінальному правопорушенні), керуючись ст.105 КК звільняє його від покарання без визначення його виду і розміру та застосовує примусові заходи виховного характеру.
Положеннями ч.1 ст. 105 КК України визначено, що неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.
Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру є специфічним заходом, який застосовується щодо неповнолітніх. Він передбачає більш вузькі умови застосування та більш суворі обмеження.
Захід, передбачений ст. 105 КК України повинен застосовуватися тоді, коли неповнолітній, на думку суду, може бути виправлений без реального виконання кримінального покарання, але лише за умови застосування примусових заходів виховного характеру.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції постановивши вирок про звільнення неповнолітнього ОСОБА_6 від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру, з одночасним визначенням виду і розміру такого покарання, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв'язку з чим апеляційна скарга заступника прокурора міста Києва підлягає до задоволення, а вирок суду, зміні, з викладених вище підстав.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва - задовольнити.
Вирок Святошинського районного суду міста Києва від 30 травня 2019 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст15 ч.1 ст. 185 КК України - змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання про призначення ОСОБА_6 покарання за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 1 рік.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.2 ст.15 ч.1 ст.185 КК України звільненим від покарання на підставі ст. 105 КК України із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді застереження.
В решіт вирок суду залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судом апеляційної інстанції.
Судді:
___________ _____________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4