28 листопада 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 359/7026/17
номер провадження: 22-ц/824/14968/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Савченка С.І., Яворського М.А.,
за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Носова Романа Вікторовича на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року у складі судді Журавського В.В., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
У вересні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - НАСК «Оранта»), у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 20 березня 2018 року просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь матеріальні збитки у розмірі 205 068 грн 41 коп. та судові витрати.
Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2017 року о 14 год 00 хв. на 34 км автодороги «Київ-Харків» ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», державний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, виїжджаючи з другорядної дороги, перед зміною напрямку руху не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, здійснив маневр, внаслідок чого відбулось зіткнення з автомобілем марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , після чого автомобіль марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , виїхав на смугу зустрічного руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi», д.н.з. НОМЕР_3 , яким керував ОСОБА_4 . Постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.124 КУпАП.
Вказував, що внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) йому спричинені матеріальні збитки, а саме, вартість відновлювального ремонту належного йому автомобіля перевищує вартість автомобіля. Згідно даних звіту про оцінку вартості матеріального збитку ринкова вартість автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , до ДТП становить 631 068 грн 41 коп., вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 908 733 грн 33 коп., а вартість матеріального збитку - 631 068 грн 41 коп. За складання звіту про оцінку вартості матеріального збитку позивачем сплачено 2 000 грн. 00 коп.
Також зазначав, що 09 грудня 2017 року згідно договору страхування НАСК «Оранта» виплатило йому страхове відшкодування у розмірі 183 000 грн 00 коп. Згідно звіту №46/46.11.1 про утилізацію вартості колісного транспортного засобу від 20 листопада 2017 року, складеного фізичною особою підприємцем ОСОБА_5 (далі - ФОП), утилізаційна вартість автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 206 824 грн 57 коп. Вказував, що у листопаді 2017 року відповідно до договору комісії він відчужив вказаний автомобіль за 243 000 грн. З наведених підстав позивач просив його позов задовольнити.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 рокупозов ОСОБА_2 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 шкоду,завдану внаслідок ДТП урозмірі 205 068 грн 41 коп.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Носов Р.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_7 , а також вирішити питання про розподіл судових витрат, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне установлення обставин, які мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно встановив обставини щодо наявності вини лише ОСОБА_1 у скоєнні ДТП. Вказує, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку експертів за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №9864/18-52 від 29 грудня 2018 року, поясненням експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , якими підтверджено, що позивач ОСОБА_2 перед моментом ДТП рухався із перевищенням швидкості, встановленої на даній ділянці дороги та в момент виїзду автомобіля під керуванням відповідача прийняв заходів для зменшення швидкості, однак не мав змоги зупинитися, але мав таку можливість при здійсненні руху з дозволеною швидкістю. Зазначав, що висновки суду першої інстанції про те, що обставини порушення позивачем правил дорожнього руху України (далі - ПДР) не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки експерти при проведені експертизи щодо встановлення швидкості руху автомобіля під керуванням позивача керувались вихідними даними зазначених в ухвалі суду першої інстанції від 24 квітня 2018 року про призначення експертизи, які ґрунтувались на клопотанні представника відповідача про призначення експертизи, є помилковими, так як швидкість автомобіля позивача була розрахована за формулою на підставі вихідних даних про довжину слідів гальмування цього автомобіля на місці ДТП. Вважає, що висновком експертів було доведено, що перевищення дозволеної швидкості руху позивачем призвело до виникнення ДТП та заподіянню шкоди позивачу, а тому розмір відшкодування шкоди підлягає зменшенню відповідно до вимог ч.2 ст.1193 ЦК України. Оскільки провина у вчиненні цієї ДТП була обопільна, то відшкодування шкоди підлягає зменшенню на 50%, яка становить 315 534 грн 20 коп. Вказує, що оскільки позивач продав залишки автомобіля за 243 000 грн 00 коп. та отримав страхове відшкодування у розмірі 180 000 грн 00 коп., що перевищило суму завданої шкоди на суму 107 465 грн 80 коп., то вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для стягнення з відповідача матеріальної шкоди у розмірі 205 068 грн 41 коп. У зв'язку з цим вважає, що понесені сторонами судові витрати також були розподілені судом неправильно.
Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Вказує, що суд правильно оцінив висновок експертів за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №9864/18-52 від 29 грудня 2018 року про те, що у ньому зазначені вихідні дані, природа яких невідома та не підтверджені належними і допустимими доказами. Зазначає, що суд дослідив пояснення експертів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , яким дав належну правову оцінку. На підставі досліджених доказів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що джерелом вихідних даних для проведення експертизи було клопотання представника відповідача, які не були зафіксовані ні в схемі ДТП, ні в інших матеріалах адміністративної справи та необґрунтовані жодними належними та допустимими доказами. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.
Треті особи: ОСОБА_3 та КАСК«Оранта», не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП (а.с.12-13).
Згідно з вказаною постановою встановлено, що 21 липня 2017 року о 14 год 00 хв. на 34-му км автодороги «Київ-Харків» водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , на перехресті нерівнозначних доріг, виїжджаючи з другорядної дороги, перед зміною напрямку руху, не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки «Nisan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , після чого виїхав на зустрічну смугу руху, де здійснив зіткнення з автомобілем марки «Audi A6», д.н.з. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_10 , який після зіткнення в'їхав у відбійник. Внаслідок ДТП автомобілі зазнали механічних пошкоджень.
Постановою апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року постанову Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року залишено без змін (а.с.43-45).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановити їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Частиною 1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини (далі - Конвенція) та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції, рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України», а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 25 квітня 2018 року (справа №306/192/14-ц).
Отже, враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП, яка сталася 21 липня 2017 року , встановлено преюдиційним судовим рішенням, а саме постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року, яка залишена без змін постановою апеляційного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року, а тому встановлені цією постановою суду обставини не підлягають доказуванню відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України.
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що в результаті даної ДТП був пошкоджений автомобіль марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить позивачу ОСОБА_2 .
Відповідно до звіту №4646_SA про оцінку вартості матеріального збитку від 11 серпня 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з НОМЕР_2 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових, що підлягають заміні, складає 908 733 грн 33 коп., яка більша ринкової вартості вказаного автомобіля, що становить 631 068 грн 41 коп. Матеріальний збиток, завданий власникові автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 631 068 грн 41 коп. (а.с.14-28).
Судом першої інстанції встановлено, що на час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована у НАСК «Оранта» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АК/0269877 від 21 жовтня 2016 року. Умовами полісу передбачено ліміт відповідальності НАСК «Оранта» за шкоду заподіяну майну у розмірі 100 000 грн 00 коп., розмір франшизи 0 грн (а.с.78).
Також судом встановлено, що 21 жовтня 2016 року між ОСОБА_3 та НАСК «Оранта» був укладений договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ДЦВ №0082455 (далі - Договір).
Згідно з п.2.12.5 вказаного договору загальний розмір страхового відшкодування не може перевищувати ліміту відповідальності страховика, визначеного цим договором. Якщо ж загальний розмір шкоди, заподіяної за одним страховим випадком, перевищує ліміт відповідальності, встановлений цим договором, відшкодування кожному потерпілому виплачується в таких же пропорціях від визначеного ліміту відповідальності, як відношення розміру шкоди, заподіяної кожному потерпілому від загального обсягу шкоди (а.с.79-83).
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що НАСК «Оранта» виплатило позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у загальному розмірі 183 000 грн 00 коп., що підтверджується страховими актами №ОЦВ-17-7231/1 від 16 листопада 2017 року, №ДЦВ-17-11791/1 від 04 грудня 2017 року, а також розрахунками розміру страхового відшкодування по пошкодженому транспортному засобу від 07 листопада 2017 року, від 28 листопада 2017 року (а.с.84-85, а.с.91-93, т.1).
Відповідності до ст.30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
У пункті 15 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз'яснено, що, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Установивши, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , перевищує його вартість до ДТП, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що даний автомобіль є фізично знищеним.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно звіту №46/46.11.1 про утилізаційну вартість колісного транспортного засобу від 20 листопада 2017 року, складеного ФОП ОСОБА_5 , утилізаційна вартість автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , становить 206 824 грн 57 коп. (а.с.100-109).
07 жовтня 2017 року ОСОБА_2 відповідно до укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю «Авто-Айленд» договору комісії на продаж транспортного засобу №4623/17/000396 відчужив автомобіль марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , на користь третьої особи за ціною 243 000 грн 00 коп. (а.с.103).
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що враховуючи вартість автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , до та після ДТП, розмір реальних збитків, яких зазнав ОСОБА_2 становить 205 068 грн 41 коп. (631 068,41 - 100 000 - 83 000 - 243 000).
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача матеріальних збитків, яких зазнав позивач внаслідок ДТП, у розмірі 205 068 грн 41 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно критично оцінив доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 порушив п.п.ґ) п.12.6 і п.10.1 ПДР України та допустив грубу необережність, яка сприяла виникненню ДТП та заподіянню шкоди, оскільки він, керуючи належним йому автомобілем марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , з перевищеннями швидкості руху, зміг зупинити свій транспортний засіб з початку гальмування до повної його зупинки лише через 109 метрів, а також, не переконавшись у безпечності свого маневру, змінив напрямок руху в лівий бік, та допустив зіткнення з автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , поза межами проїзної частини у кармані для розвороту.
Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до положень ст.ст.12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Правова природа адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Згідно з п.4.1 рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
По справі встановлено, що постановою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2017 року відповідача ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, яка сталася 21 липня 2017 року. Вказана ДТП сталася за участю автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідачем не надано належних до допустимих доказів того, що позивач ОСОБА_2 порушив ПДР України під час даного ДТП, його визнано винним у встановленому законом порядку та притягнуто за це до адміністративної відповідальності.
Тому з огляду на вказані вище конституційні принципи презумпції невинуватості, ОСОБА_2 не повинен доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
З матеріалів справи вбачається, що з метою визначення ступеня відповідальності ОСОБА_2 у спричиненні ДТП за клопотанням представника відповідача ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2018 року була призначена судова автотехнічна експертиза (а.с.128-129).
Згідно висновку експертів за результатами проведення судової автотехнічної експертизи №9864/18-52 від 29 грудня 2018 року, яка проведена експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, встановлено, що у конкретній дорожній обстановці водій автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 повинен був діяти у відповідності до вимог пунктів 12.6 ґ) та 12.3 ПДР України. З технічної точки зору проведеного дослідження швидкість автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , до зіткнення з автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , складала приблизно 133…142 км/год. В досліджуваних умовах ОСОБА_2 мав технічну можливість уникнути зіткнення з автомобілем марки «Opel Vivaro», д.н.з. НОМЕР_1 , за умови руху з максимально допустимою швидкістю 90 км/год шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування керованого ним транспортного засобу. В діях водія ОСОБА_2 є невідповідність вимогам пунктів 12.6 г) та 12.3 ПДР України, які знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної пригоди, з технічної точки зору (а.с.139-143).
Допитаний у суді першої інстанції експерт Кирпенко І.С., який проводив вказану експертизу, пояснив, що під час проведення експертизи у даній справі експертами заявлялось клопотання про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, зокрема, про надання для огляду автомобіля або його фотознімків, умови для забезпечення огляду автомобіля, матеріали адміністративного провадження. Однак вказане клопотання задоволено не було. Вихідні дані для проведення експертизи були надані частково разом з матеріалами цивільної справи та відеозаписом з відеореєстратора автомобіля, який рухався з міста Борисполя до міста Києва. Зокрема, швидкість транспортного засобу автомобіля «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , та відомості про його гальмівний шлях, були зазначені в ухвалі суду про призначення експертизи. У випадку, якщо при визначенні гальмівного шляху було допущено технічну помилку, результат експертизи може бути змінений, для цього необхідно зробити нові розрахунки за формулою.
Експерт Любарський К .А. , який також проводив вказану вище експертизу, у суді першої інстанції пояснив, що клопотання експертів про надання додаткових матеріалів, необхідних для дачі висновку, задоволено не було. Вихідні дані для проведення експертизи були зазначені в ухвалі суду про призначення експертизи, зокрема, швидкість руху автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , стан дорожнього покриття. У випадку надання експертам більш точних вихідних даних можливо було з більшою точністю визначити швидкість руху вказаного автомобіля марки. З клопотанням про повторне витребування додаткових матеріалів експерти до суду та сторін по справі не звертались.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено, що при складанні висновку за результатами проведення судової автотехнічної експертизи експерти керувались вихідними даними щодо швидкості руху автомобіля марки «Nissan X-Trail», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , виходячи із вихідних даних, які були зазначені в ухвалі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 квітня 2018 року про призначення експертизи, що ґрунтувалися на клопотанні про призначення експертизи, заявленого представником відповідача. При цьому, в експертів були відсутні матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 щодо вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч.1 ст.110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Отже, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини спору, дослідивши докази у справі й надавши їм належну оцінку, дійшов обгрунтованого висновку про те,що обставини, які б свідчили, що виникненню матеріальної шкоди сприяло порушення позивачем ПДР не підтверджені належними та допустимими доказами.
Тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку експертів за результатами проведення судової автотехнічної експертизи, поясненням експертів, а також іншим доказам у справі, не заслуговують на увагу з наведених вище підстав.
З цих же підстав не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги про те, що швидкість автомобіля позивача була розрахована експертами за формулою на підставі вихідних даних про довжину слідів гальмування цього автомобіля на місці ДТП.
Таким чином, суд першої інстанції виконав вимоги ст.263 ЦПК України щодо законності та обгрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідив і оцінив докази та встановив обставини у справі.
Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження у суді першої інстанції і висновки з цього приводу, зроблені судом, ґрунтуються на встановлених обставинах та досліджених у судовому засіданні доказах.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, судом додержано вимоги матеріального та процесуального права, а тому це рішення відповідно до ст.375 ЦПК України необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст.374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Носова Романа Вікторовича - залишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 20 серпня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді