28 листопада 2019 року м. Київ
справа № 757/30336/15
провадження № 22-ц/824/10590/19
Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С.
при секретарі - Ярмак О.В.
сторони :
позивач - Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк»
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Печерького районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року у складі судді Литвинової І.В., повний текст складений - 03.08.206 року,
встановив:
У серпні 2015 року ПАТ «УкрСиббанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Свої позовні вимоги банк обґрунтовує тим, що 20 вересня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11219787000, відповідно до умов якого, останньому надано кредит в сумі 174 189 дол. США строком до 20 вересня 2037, зі сплатою 11,9% річних.
В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 перед позивачем, з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого, вона зобов'язувалась відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором.
Всупереч умов кредитного договору, відповідач не здійснював своєчасних платежів у повному обсязі для погашення суми заборгованості по кредиту, в зв'язку з чим, станом на 17 серпня 2015 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 171 600, 48 дол. та пені в розмірі 49 135 грн. 56 коп., яку ПАТ «УкрСиббанк» і просив стягнути з відповідачів.
Заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року позов банку задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість по кредитному договору від 20 вересня 2007 року в розмірі 171 600, 48 дол. США 48 центів, та пеня в розмірі 49 135 грн. 56 коп.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги відповідач посилається на те, що при винесенні оскаржуваного рішення, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи. Так, апелянт зазначає, що станом на 25 грудня 2014 року повернув банку 118 920, 84 дол. США. Тобто, залишок по основному зобов'язанню згідно графіка погашення кредиту, складав 55 268, 16 дол. США, при тому, що термін закінчення строку виплати триває до 20 вересня 2037 року. Таким чином, на думку відповідача, він із випередженням за графіком вносив банку грошові кошти.
Не погоджуючись з доводами апеляційної скарги, ПАТ «УкрСиббанк» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що станом на 17 серпня 2015 року прострочена заборгованість за кредитним договором складала 1 302, 05 дол. США, в свою чергу 154 174, 54 дол. США це вся сума неповернутого кредиту, яка достроково стягується з відповідача. З 25 вересня 2014 року по 17 серпня 2015 року відповідач ОСОБА_1 вніс в рахунок погашення по кредиту лише 5 платежів на загальну суму 5 000 дол. США, кожен по 1 000 дол. США, при тому що місячний платіж складав 1 691 дол. США. Банк також зазначає, що відповідач вважає, що всі суми погашення йшли на тіло кредиту та ігнорує плату за відсотками, а відтак не включає її в свої розрахунки погашення по кредиту.
В суді апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 та його представник підтримали скаргу з викладених у ній підстав, просили задовольнити.
Представник ПАТ «УкрСиббанк», заперечував проти апеляційної скарги, просив залишити рішення суду без змін.
Відповідач ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлена про день та час розгляду апеляційної скарги, зокрема і через оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України, до суду апеляційної інстанції не з'явилась, причини неявки не повідомила, до поштового відділення для отримання направленої їй кореспонденції не з'являється, тому з урахуванням відсутності заяви про зміну місця проживання, відповідно до положень ст. 131 ЦПК України, та для дотримання розумного строку для судового провадження, колегія суддів вирішила за можливе провести судове засідання у її відсутність, згідно ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників, розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно положень статей 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
З матеріалів справи вбачається, що 20.09.2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк») та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 11219787000, з наступними змінами відповідно до додаткових угод від 19.03.2009 року, 27.08.2010 року та 01.08.2011 року (т.1 а.с.44-57, 98-104)
Згідно умов кредитного договору Банк надав відповідачу грошові кошти в розмірі 174189 доларів США, які останній зобов'язався кожного місяця повертати в розмірах та терміну, що встановлені графіком погашення кредиту згідно додатку №1 до договору, але повернути кредит у повному обсязі не пізніше 20.09.2037 року, за користування яким позичальник сплачує 11,9% річних.
Додатковою угодою №2 від 27.08.2010 року до кредитного договору були внесені зміни до схеми погашення кредиту, відповідно з якими відповідач ОСОБА_1 зобов'язався з 27.08.2010 року погашати кредит та сплачувати проценти шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі 1691 дол. США, 25 числа кожного календарного місяця.
Згідно з п. 4.1. кредитного договору за порушення термінів повернення кредиту та процентів за кредит відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми гривневого еквіваленту суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, починаючі з 32 календарного дня.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника ОСОБА_1 перед позивачем по кредитному договору з відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір поруки, відповідно до якого вона зобов'язувалась відповідати перед банком у повному обсязі за своєчасне та повне виконання зобов'язань позичальника (т.1 а.с.102-104).
Відповідно до п.п. 6.1.2 та 6.2. Кредитного договору Банк має право визнати термін повернення кредиту таким, що настав згідно п.1.2.2. Договору та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та сплати плати за кредит в повному обсязі з 41 календарного дня з дати відправлення Позичальнику повідомлення Банку про дострокове повернення кредиту у випадку неотримання Позичальником повідомлення (вимоги) Банку.
10.07.2015 року відповідачам було направлено вимогу Банку про сплату заборгованості за договором у зв'язку з порушенням виконання зобов'язань за договором, яка була залишена без виконання (т.1 а.с.105-112).
Згідно довідки-розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2015 року складає: 159174,54 дол. США кредитної заборгованості, у тому числі прострочена заборгованість з 25.09.2014 року по 17.08.2015 року розмірі 1302,05 дол. США; 12425,94 дол. США прострочена заборгованість по процентам з 25.11.2014 року по 27.07.2015 року, 5993,16 грн. пеня за прострочення сплати по кредиту з 27.09.2014 року по 17.08.2015 року та пеня за прострочення сплати процентів з 27.09.2014 року по 17.08.2015 року в розмірі 43142,40 грн. (т.1 а.с.114-130).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник ОСОБА_1 відповідач у справі, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, має заборгованість перед банком, тому позивач банк має право вимагати стягнення з відповідачів солідарно коштів, нарахованих згідно з умовами кредитного договору.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
За правилами частини першої статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено сплату неустойки, як правовий наслідок порушення зобов'язань, встановлених договором.
Згідно з частиною першою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до вимог ст.ст. 553, 554 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Доводи апелянта відповідача ОСОБА_1 про те, що суд не врахував, що він вносив банку грошові кошти вчасно і не має заборгованості, спростовуються матеріалами справи.
Так, відповідно до довідки-розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором станом на 17.08.2015 року складає: 159174,54 дол. США кредитної заборгованості, у тому числі прострочена заборгованість з 25.09.2014 року по 17.08.2015 року розмірі 1302,05 дол. США; 12425,94 дол. США прострочена заборгованість по процентам з 25.11.2014 року по 27.07.2015 року; 5993,16 грн. пеня за прострочення сплати по кредиту з 27.09.2014 року по 17.08.2015 року та пеня за прострочення сплати процентів з 27.09.2014 року по 17.08.2015 року в розмірі 43142,40 грн. (т.1 а.с.114-130).
Позивачем у апеляційній скарзі не спростовано вказаний розрахунок, тому доводи апелянта про те, що він вносив грошові кошти із випередженням графіку спростовуються матеріалами справи, оскільки умовами кредитного договору погоджено графік платежів у Додатку №2, який передбачає погашення не тільки тіла кредиту, а і відсотків за користування кредитом.
Так, згідно Додаткової угоди №2 від 27.08.2010 року, відповідач зобов'язався погашати кредит та сплачувати проценти шляхом ануїтет них платежів у розмірі 1691 дол. США щомісяця.
Однак, як вбачається з наданих відповідачем квитанцій та довідки-розрахунку Банку, відповідачем з 25.09.2014 року по 17.08.2015 року було внесено п'ять платежів по 1000 дол. США, хоча місячний платіж складав 1691 дол. США.
За таких обставинах, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги банку та стягнув солідарно з відповідачів на користь позивача Банку суму заборгованості за кредитними договором, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381 ЦПК України, Київський Апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
постановив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Печерського районного суду міста Києва від 03 серпня 2016 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий:
Судді :