26 листопада 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 367/5211/19
номер провадження: 22-ц/824/14610/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),
суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
за участю секретаря - Ющенко Я.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року у складі судді Карабази Н.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в особі відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії,
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в особі відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Ірпінської міської ради Київської області (далі - Інспекція ДАБК Ірпінської міської ради Київської області) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що згідно з рішенням виконавчого комітету Ворзельської селищної ради № 83 від 10 травня 2018 року йому надано дозвіл на отримання вихідних даних на проектування об'єкту будівництва - реконструкції гаражу-сараю та господарського блоку у виробниче приміщення по АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення селищної ради 16 травня 2018 року відділом містобудування та архітектури Ірпінської міської ради були видані містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкту будівництва - будівельно - виробничого приміщення на землях з цільовим призначенням для житлової та громадської забудови, що належать ОСОБА_1 на праві власності, які були затверджені наказом відділу містобудування та архітектури виконкому Ірпінської міської ради №44 від 16 травня 2018 року.
Зазначав, що 15 червня 2018 року він подав повідомлення КС 061181661547 про початок виконання будівельних робіт та Інспекцією ДАБК Ірпінської міської ради зареєстровано Декларацію про готовність до експлуатації на об'єкту «Будівництво виробничого приміщення» за адресою: АДРЕСА_1 . Вказував, що після здійснення будівництва 23 серпня 2018 року нежитлове приміщення було зареєстровано за ним на праві власності. Ірпінське БТІ виконало технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, в складі якого є виробниче приміщення.
Зазначав, що, незважаючи на введення об'єкта будівництва в експлуатацію та реєстрацію за ним права власності на цей об'єкт, наказом №67 від 08 квітня 2019 року відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області були скасовані містобудівні умови та обмеження № 0031-05-2018 від 16 травня 2018 року, а наказом Інспекції ДАБК Ірпінської ради Київської області № 122 від 09 квітня 2019 року було скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації.
Посилаючись на те, що наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №67 від 08 квітня 2019 року прийнятий з порушенням вимог чинного законодавства та порушує його право власності на виробниче приміщення, позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №67 від 08 квітня 2019 року про скасування містобудівних умов та обмежень за № 0031-05-2018 від 16 травня 2018 року на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області № 122 від 09 квітня 2019 року «Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації»;
- зобов'язати Інспекцію ДАБК Ірпінської міської ради Київської області поновити реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (ССІ), № КС 141181991577 від 18 липня 2018 року на об'єкт «Будівництво виробничого приміщення» за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвоката Бірюкова О.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадженні в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 з аналогічним предметом та суб'єктним складом, яка набрала законної сили. При цьому адміністративний суд дійшов висновку, що у даному спорі, суб'єктний склад учасників спірних правовідносин не є вирішальним для визначення предметної підсудності справи. При розмежуванні підсудності за основу взято предмет спору, об'єкт нерухомого майна, право власності на який оформлено на заявника, тому будь-які дії стосовно цього об'єкту, всупереч його інтересам, є проявом зазіханням на власність. Таким чином між учасниками існує спір про право, який не може бути предметом розгляду адміністративного суду.
Вважає, що відмовивши позивачу у відкритті провадження у даній справі, суд першої інстанції порушив конституційне право позивача на справедливий суд та обмежив його у доступі до правосуддя. Також вказує, що судом першої інстанції не враховано, що спори між судами про підсудність не допускаються.
Відділ містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та Інспекція ДАБК Ірпінської міської ради Київської області не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.
Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак суд першої інстанції належним чином вимог закону не виконав, прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.
Постановляючи ухвалу про відмову у відкриті провадження у справі, суд першої інстанції керувався п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України й виходив з того, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Проте з вказаними висновками суду першої інстанції погодитись не можна з таких підстав.
У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб'єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.
Під цивільною юрисдикцією розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Разом з тим, завданням адміністративного судочинства є, зокрема, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ (ч.1 ст.2 КАС України).
Згідно з п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).
Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, який виник у зв'язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій і вирішення якого безпосередньо не віднесено до юрисдикції інших судів.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб'єктів владних повноважень.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16.
У відповідності до вимог ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Зі змісту позову вбачається, що ОСОБА_1 просить, зокрема, визнати протиправним та скасувати наказ відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №67 від 08 квітня 2019 року про скасування містобудівних умов та обмежень за № 0031-05-2018 від 16 травня 2018 року на забудову земельної ділянки по АДРЕСА_1 , а також визнати протиправним і скасувати наказ Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області № 122 від 09 квітня 2019 року «Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації», які прийняті відповідачами стосовно об'єкта нерухомого майна, яке 23 серпня 2018 року на підставі декларації про готовність до експлуатації на об'єкту «Будівництво виробничого приміщення» за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано на праві власності за позивачем.
Отже, обгрунтування ОСОБА_1 заявлених позовних вимог пов'язане з оскарженням наказу відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області та наказу Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області, якими, на його думку, порушується право власності позивача на об'єкт нерухомого майна.
Також на захист права приватної власності позивача спрямована і вимога про зобов'язання Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області поновити реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації, належного ОСОБА_1 на праві власності об'єкта нерухомості.
Таким чином, цей позов направлений на поновлення порушеного відповідачами права власності позивача на об'єкт нерухомого майна.
За правилами ч.1 ст.19 ЦПК України суд розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства
Ураховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що спір у справі стосується захисту права власності позивача на об'єкт нерухомого майна, створений за результатами будівництва, а тому захист порушеного права власності ОСОБА_1 має вирішуватися в порядку, встановленому ЦПК України.
Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 816/421/17 та від 20 вересня 2018 року у справі № 813/1076/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 817/333/17.
Крім того, колегія суддів враховує, що ОСОБА_1 вже звертався до адміністративного суду з аналогічним позовом до виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області в особі відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області, Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування наказу відділу містобудування та архітектури виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області №67 від 08 квітня 2019 року; про визнання протиправним та скасування наказу Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області № 122 від 09 квітня 2019 року «Про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації»; зобов'язання Інспекції ДАБК Ірпінської міської ради Київської області поновити реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, у зв'язку з тим, що позов не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства. Вказана ухвала адміністративного суду набрала законної сили.
Суд першої інстанції на вказані вище вимоги закону, правові позиції, викладені у наведених вище постановах Великої Палати Верховного Суду та обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанціїпостановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню на підставі ст.379 ЦПК України, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Бірюкової Олени Миколаївни - задовольнити.
Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 13 серпня 2019 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді