Справа № 373/2417/18 Головуючий у суді першої інстанції:Опанасюк І.О.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14859/2019 Доповідач у суді апеляційної інстанції:Волошина В.М.
11 листопада 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.
Секретаря судового засідання Маличівській Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У вересні 2019 ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О., заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якій просила визнати неправомірною бездіяльність начальника ДВС Соколова Г.О. щодо відмови у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року в справі за № 373/2417/18 та зобов'язати начальника ВДВС Соколова Г.О. розглянути питання щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року в справі № 373/2417/18, обґрунтовуючи вимоги скарги тим, що після порушення умов мирової угоди, затвердженої ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року в справі № 373/2417/18, вона 20 серпня 2019 року звернулася до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про примусове виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року, однак 21 серпня 2019 року начальник відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області письмово повідомив про відсутність законних підстав розпочати примусове виконання судового рішення, оскільки у виконавчому документі зазначено двох боржників.
Ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2019 року задоволено скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу ДВС Соколова Г.О. Визнано неправомірною бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Соколова Г.О. щодо повернення виконавчого документа без виконання неправомірною. Зобов'язано начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Соколова Г.О. розглянути заяву ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року по справі № 373/2417/18.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, орган державної виконавчої служби - Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нового судового рішення, яким в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О. відмовити, мотивуючи тим, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції не враховано, що у відповідності до ч 2 статті 208 Цивільного процесуального кодексу України ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження. Згідно поданих ОСОБА_1 документів до примусового виконання відділом державної виконавчої служби встановлено порушення ч. 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», та порушення статті 266 Цивільного процесуального кодексу України, а тому 21 серпня 2019 року Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на адресу ОСОБА_1 направлено лист, в якому роз'яснено норми чинного законодавства, згідно яких розпочинається примусове виконання рішень.
У поданому відзиві на апеляційну скарги представник заінтересованих осіб ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_7 підтримала твердження апелянта, просить апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу державної виконавчої служби задовольнити, а судове рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2019 року скасувати. Додатково звернула увагу на те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди у справі не відповідає формі та вимогам до виконання документа.
У судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив судове рішення першої інстанції залишити без змін. Представник заінтересованих осіб: ОСОБА_6, ОСОБА_3 - ОСОБА_7 підтримала доводи апеляційної скарги Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, просила її задовольнити.
Суб'єкт оскарження - начальник Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколов Г.О. в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, представника відділу державної виконавчої служби в судове засідання не направив. У відповідності до вимог статті 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у його відсутності.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 447 ЦПК, частини першої статті 19, частини першої статті 74 Закону «Про виконавче провадження» право на оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК, мають сторони виконавчого провадження, якщо вважають, що порушено їх права чи свободи.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року в справі № 373/2417/18 за позовом ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , Служби у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяслав-Хмельницької міської ради про визначення способу у вихованні та спілкуванні з дитиною, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , третя особа Служба у справах дітей та сім'ї виконавчого комітету Переяслав - Хмельницької міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з онуками та їх вихованні, визначення способів участі у вихованні онуків та спілкуванні з ними затверджено мирову угоду. Провадження у справі № 373/2417/18 закрито (а.с. 187-189).
Відповідно до статті 208 ЦПК України виконання мирової угоди здійснюється особами, які її уклали, в порядку і в строки, передбачені цією угодою. Ухвала про затвердження мирової угоди є виконавчим документом і має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України "Про виконавче провадження". У разі невиконання затвердженої судом мирової угоди ухвала суду про затвердження мирової угоди може бути подана для її примусового виконання в порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 20 серпня 2019 року звернулася із заявою до Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області із заявою про примусове виконання ухвали Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року про затвердження мирової угоди.
Виконавчий документ не прийнято до примусового виконання Переяслав-Хмельницьким міськрайонним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області з підстав зазначених у листі від 21 серпня 2019 року № 10005, за змістом якого відділ державної виконавчої служби повідомив заявника про те, що у пред'явленому виконавчому документі зазначено двох боржників, що унеможливлює внести до Автоматизованої системи виконавчого провадження даний виконавчий документ, а тому Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не має законних підстав розпочати примусове виконання рішення на підставі надісланого виконавчого документа. Заявникові ОСОБА_1 роз'ясненні положення частини 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», за якими у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним (а.с. 200).
Встановивши у ході розгляди справи, що ухвала суду про затвердження мирової угоди є виконавчим документом, яка у разі невиконання особами, які її уклали, підлягає виконанню у примусовому порядку, передбаченому законодавством для виконання судових рішень, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що повернення виконавчого документа без виконання всупереч положенням Закону України «Про виконавче провадження» призводить до порушення прав учасника справи, який має можливість реалізувати обсяг вимог наданих йому судовим рішенням.
Перевіряючи законність й обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, так і в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія виходить з такого.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі Закон № 1404-VIII) випадках на приватних виконавців - стаття 5 Закону № 1404-VIII.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом - стаття 3 Закону № 1404-VIII.
За приписами статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії; та зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження врегульовані Законом № 1404-VIII та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).
Так, примусовому виконанню підлягають виконавчі документи, визначені у статті 3 Закону № 1404-VIII. Виконавчий документ повинен відповідати вимогам до виконавчого документа, зазначеним у статті 4 Закону № 1404-VIII. Державний (приватний) виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам статті 4 Закону № 1404-VIII.
До обов'язкових вимог до виконавчого документа, що передбачені статтею 4 Закону № 1404-VIII віднесено, зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
Згідно з вимогами частини 2 статті 15 Закону № 1404-VIII боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення. Самостійне визначення органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем особи боржника у виконавчому документі законодавством не передбачено.
Випадки для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання передбачені частиною 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, а саме: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 4 Закону № 1404-VIII, заявникові роз'яснюється право на звернення до суду, який видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність до закону.
Як визначено частиною 4 розділу загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження Інструкції № 512/5, що узгоджується із статтею 13 Закону № 1404-VIII та частиною 6 розділу загальних положень Інструкції № 512/5, при поверненні заявнику (стягувачу) виконавчого документа без прийняття до виконання орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку про те, що Закон України «Про виконавче провадження» надає право органу державної виконавчої служби або приватному виконавцю повернути заявнику (стягувачу) виконавчий документ без прийняття до виконання у випадках, наведених у частині 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, перелік яких є вичерпним, шляхом оформлення письмового повідомлення.
Тому повернення виконавчого документа без прийняття до виконання з інших підстав, відмінних від випадків, з якими закон пов'язує повернення виконавчого документа без виконання, органом державної виконавчої служби або приватним виконавцем не допускається.
Встановлені фактичні обставини у справі на підставі поданих учасниками справи доказів свідчать про те, що органом державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області в особі начальника відділу Соколова Г.О. листом від 21 серпня 2019 року № 10005, з роз'ясненням заявникові ОСОБА_1 . положень частини 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», повернуто виконавчий документ без прийняття до виконання.
Так, частиною 2 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, чи резолютивною частиною рішення передбачено вчинення кількох дій, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, в якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Наведені положення закону не можуть бути самостійною підставою для повернення виконавчого документа без виконання, оскільки відносяться до загальних вимог виконавчого документа та регламентують оформлення та видачу виконавчого документа у конкретних випадках, передбачених частиною 2 статті 4 Закону № 1404-VIII.
Разом з тим, обставин, що входять до переліку випадків, наведених у частині 4 статті 4 Закону № 1404-VIII, та є підставою для повернення виконавчого документа без виконання, органом державної виконавчої служби Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області не встановлено. До того ж, повернення виконавчого документа без прийняття до виконання у формі листа положеннями Закону № 1404-VIII та Інструкцією № 512/5 не передбачено.
На підставі наведеного, суд першої інстанції дійшов законного висновку про відсутність у органа державної виконавчої служби правових підстав для повернення заявнику ОСОБА_1 виконавчого документа без виконання.
Встановивши, що доводи скарги ОСОБА_1 є обґрунтованими, суд першої інстанції правомірно визнав бездіяльність начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О. неправомірною із зобов'язанням начальника відділу, за підписом якого направлено лист від 21 серпня 2019 року № 10005 на ім'я заявника, задовольнити вимоги заявника та усунути допущенні порушення.
В той же час, мотивуючи свій висновок тим, що ухвала Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2019 року про затвердження мирової угоди за формою та змістом відповідає вимогам процесуального закону, суд першої інстанції не врахував зміст вимог скарги ОСОБА_1 та мотиви повернення виконавчого документа (ухвали суду) без виконання.
Як встановлено колегією суддів під час перегляду судового рішення першої інстанції про оскарження бездіяльності начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О., що ні предмет скарги ОСОБА_1 , ні наведені обставини для повернення виконавчого документа без виконання не вказують на те, що ухвала суду про затвердження мирової угоди, як виконавчий документ, повернута органом державної виконавчої служби без виконання з підстав невідповідності виконавчого документа вимогам ЦПК України та Закону України «Про виконавче провадження».
Таким чином, зазначені в ухвалі мотиви, що стосуються відповідності ухвали суду про затвердження мирової угоди у справі № 373/2417/18 вимогам ЦПК України, у тому числі вимогам виконавчого документа, виходять за межі вимог скарги ОСОБА_1 та обґрунтувань повернення виконавчого документа без виконання, а тому помилково покладені в основу висновку при визнанні неправомірною бездіяльністю начальника Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Соколова Г.О. В цій частині доводи апеляційної скарги Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області знайшли підтвердження.
Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права.
За наведених обставин колегія суддів вважає за необхідне змінити мотивувальну частину ухвали, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Переяслав-Хмельницького міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області задовольнити частково.
Ухвалу Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 12 вересня 2019 року змінити в мотивувальній частині, виклавши її в редакції даної постанови, в іншій частині ухвалу залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2019 року.
Головуючий
Судді: