Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №825/246/16
адміністративне провадження №К/9901/10683/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н.А.,
суддів - Бевзенка В.М.,
Шевцової Н.В.,
секретар - Мовчан А.В.,
за участю
представника позивача - Тихоновського Д.М.,
представника відповідача - Бисикало Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року (головуючий суддя - Ісаєнко Ю.А., судді - Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Чернігівській області
про стягнення заробітку, -
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - відповідач, ДПІ у м. Чернігові), в якому просив стягнути з ДПІ у м. Чернігові на користь ОСОБА_1 недоплачений заробіток за період з 01.12.1996 по 31.03.2001 у розмірі 6517,50 грн.
Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначив, що за період з 01.12.1996 по 31.03.2001 відповідач не виплачував йому надбавку за особливі умови праці, розмір якої складає 6517,50 грн та яка обчислюється відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 року №1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби». Вважає, що відповідач занизив розмір надбавки за грудень 1996 року, оскільки в розрахунку відповідача посадовий оклад позивача складає 85 грн, тоді як згідно додатку 12 по Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 №1592 посадовий оклад позивача, починаючи з 01.12.1996 становив 160 грн. Крім того, зазначив, що заниження розміру посадового окладу позивача за грудень 1996 року призвело до того, що відповідач в наданому суду розрахунку надбавки занизив її розмір за грудень 1996 року на 37,5 грн = ((160-85)+55)*50% та занизив загальний розмір надбавки за грудень 1996 року - березень 2001 року на 37,5 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ДПІ у м. Чернігові на користь ОСОБА_1 недоплачений заробіток за період з 01.12.1996 по 31.03.2001 у розмірі 6517,50 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як особа, що займалась оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, мав право на надбавку за особливі умови праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця. Факт нарахування, але не виплати ОСОБА_1 надбавки за особливі умови праці в період з 01.12.1996 по 31.03.2001 підтверджено відповідною довідкою. Жодного доказу виплати позивачу надбавки за особливі умови праці в період з 01.12.1996 по 31.03.2001 ДПІ у м. Чернігові суду надано не було. Відповідач безпідставно занизив розмір спірної надбавки за грудень 1996 року та визначив його в сумі 85 грн, тоді як, згідно з додатком 12 до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.1996 №1592 посадовий оклад позивача, починаючи з 01.12.1996 становив 160 грн, що призвело до заниження загального розміру надбавки за грудень 1996 року - березень 2001 року на 37,5 грн. Розмір несплаченої ОСОБА_1 надбавки за особливі умови праці за період з 01.12.1996 по 31.03.2001 складає 6517,50 грн.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у м. Чернігові подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення суду першої і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2016 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, зазначив, що представником відповідача надані особові рахунки, згідно яких випливає, що позивачу виплачувалась надбавка за особливі умови праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу (графа 6) за спірні періоди. Щодо посилання позивача на довідку (а.с. 47), яка на його думку підтверджує нарахування надбавки за особливі умови праці та її несплату, суд апеляційної інстанції зазначив, що ця довідка не є належним доказом, оскільки не містить дати та вихідного номеру, посади та підпису особи, яка її склала. Крім того, під час апеляційного розгляду справи представник відповідача заперечував дійсність вказаної довідки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
ОСОБА_1 (далі - скаржник) у жовтні 2016 року звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року.
У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідач визнав факт невиплати надбавки за спірний період, але виправдовував свою бездіяльність відсутністю коштів. Роботодавець повинен був довести суду за допомогою допустимих доказів, що він виплатив працівнику нараховану надбавку за спірний період. При цьому, відомості з особових рахунків можуть містити лише дані про нараховані суми до виплати, але ці відомості не підтверджують факт їх виплати.
Чернігівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Чернігівській області (далі - Чернігівська ОДПІ) подала заперечення на касаційну скаргу, яким просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року без змін. Чернігівська ОДПІ заперечує, що надбавка за особливі умови праці була нарахована, але не виплачена. Вважає, що особові картки є належними доказами здійснення нарахувань працівникам інспекції. Крім того, посилаючись на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 13.02.2007, вважає, що спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав вже розглядався в суді.
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2019 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги касаційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення вимог касаційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
ОСОБА_1 з 01.10.1992 проходив службу в податковій міліції Державної податкової адміністрації в Чернігівській області та наказом від 04 січня 2003 року №3-о був звільнений з 02.01.2003 в запас Збройних Сил України за власним бажанням.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Підпунктом 3 п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 1996 року № 1592 «Про умови оплати праці працівників органів державної податкової служби» (далі - Постанова № 1592) передбачено виплачувати: керівним працівникам і спеціалістам, особам начальницького складу, які здійснюють контроль за справлянням податків та інших платежів, займаються оперативно-розшуковою роботою та розслідуванням кримінальних справ, організовують роботу з контролю надходження платежів до бюджетів та примусового їх стягнення, надбавки за особливі умови праці у розмірі 50 відсотків посадового окладу з урахуванням надбавки за спеціальне звання або ранг державного службовця, а для осіб начальницького складу податкової міліції - у розмірі 50 відсотків окладу грошового утримання.
Відповідно до ч. 4 і ч. 5 КАС України передбачено, що суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Статтями 69 і 70 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України встановлено, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 КАС України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
За змістом наведених приписів КАС України, суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасної їх подачі.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що надана позивачем довідка по нараховану надбавку, яка не містить дати та вихідного номеру, посади та підпису особи, яка її склала, не є належним доказом.
Проте посилання суду апеляційної інстанції на надані особові рахунки на підтвердження виплати надбавки за особливі умови праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу за спірні періоди також не спростовує аргументів скаржника щодо невиплати йому вказаної надбавки у встановленому законодавством розмірі, оскільки в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року не встановлено суми виплаченої скаржнику надбавки за особливі умови праці та відповідність їх розміру приписам Постанови № 1592.
При цьому, суд зазначає, що постановою Апеляційного суду Чернігівської від 13.02.2007 у справі № 22а-77/2007 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про зобов'язання нарахувати та сплатити надбавку за особливі умови праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавки за спеціальне звання, за період з грудня 1996 року по березень 2001 року .
Суд зазначає, що предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
У цій справі інший предмет позову, а саме стягнення певної суми - надбавки за особливі умови праці в розмірі 50 відсотків посадового окладу, з урахуванням надбавки за спеціальне звання, за період з грудня 1996 року по березень 2001 року.
Але, з огляду на відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов'язання нарахувати та виплатити вказану надбавку за відповідний період, у спірних правовідносинах досягнута юридична визначеність, оскільки спір між сторонами щодо вказаної надбавки вже було вирішено в іншій справі.
За наслідками розгляду вищевказаної справи Державна податкова інспекція у м. Чернігові не зобов'язана нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вказану надбавку, а тому підстав для стягнення цієї надбавки в межах цієї справи немає.
Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Враховуючи те, що у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а рішення суду апеляційної інстанції є помилковими лише в зазначенні мотивів відмови в задоволені адміністративного позову, Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення та змінити оскаржуване судове рішення в мотивувальній частині.
Керуючись статтями 341, 344, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2016 року змінити в частині мотивів відмови в задоволені адміністративного позову, в іншій частині - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.
Повний текст постанови виготовлено 05 грудня 2019 року.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Шевцова