Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №818/1396/17
провадження №К/9901/24196/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства соціальної політики України про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року (судді Соп'яненко О.В., Опімах Л.М., Соколов В.М.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року (судді Жигилій С.П., Дюкарєва С.В., Перцова Т.С.),
І. Суть спору
1. У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства соціальної політики України, у якому просив:
1.1 визнати протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 26 липня 2017 року;
1.2 стягнути з Міністерства соціальної політики України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
2. Позов обґрунтований тим, що всупереч вимог Закону України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» (далі - Закон № 393/96-ВР) відповідь на його звернення надано більш ніж через місяць, підписав цю відповідь не керівник органу, якому направлено звернення, у цій відповіді роз'яснено порядок її оскарження. Позивач зазначив, що такими неправомірними діями відповідача йому завдано психологічні страждання, що призвело до порушення нормальних життєвих зав'язків, через що подав цей позов.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
3. 26 липня 2017 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Міністерства соціальної політики України щодо отримання щорічної одноразової грошової допомоги до 9 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2017 рік.
4. У відповідь позивач отримав листа Міністерства соціальної політики України №746/0/167-17/401 від 31 серпня 2017 року за підписом начальника відділу соціальної адаптації учасників АТО та військовослужбовців звільнених у запас або відставку Управління у справах ветеранів та учасників антитерористичної операції Мінсоцполітики. Цим листом повивачу повідомили, що постановою Кабінету Міністрів України від 5 квітня 2017 року №223 «Деякі питання виплати у 2017 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» розміри грошової допомоги на 2017 рік визначено виходячи із обсягу бюджетних призначень на цю мету, що є гарантією своєчасної та в повному обсязі виплати цієї допомоги ветеранам війни, зокрема учасникам бойових дій - у розмірі 1200 грн.
5. З огляду на наведені вище мотиви позивач оскаржив дії відповідача і водночас просив стягнути моральну шкоду, заподіяну неналежним розглядом його звернення.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Сумський окружний адміністративний суд постановою від 8 листопада 2017 року частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1
6.1 Визнав протиправною бездіяльність Міністерства соціальної політики України при розгляді заяви ОСОБА_1 від 26 липня 2017 року стосовно надання одноразової щорічної допомоги як учаснику бойових дій.
6.2 У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. - відмовив у зв'язку з необґрунтованістю.
7. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 січня 2018 року залишив постанову суду першої інстанції без змін.
8. Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Міністерства соціальної політики України, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідь на звернення ОСОБА_1 відповідач надав з порушенням вимог Законом № 393/96-ВР щодо строку надання відповіді, а також необхідності роз'яснювати право її оскаржити.
9. У задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди суди попередніх інстанцій відмовили з мотивів їх необґрунтованості. З посиланням на пункт 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суди попередніх інстанцій зазначили, що позивач не надав суду доказів спричинення йому моральної шкоди, не пояснив у чому вона полягає, не обґрунтовував наявності причинного зв'язку між заподіяною йому шкодою (якщо він вважає, що така є) та конкретними неправомірними діями відповідача.
IV. Касаційне оскарження
10 У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити ці позовні вимоги.
11. В обґрунтування касаційної скарги, серед іншого, зазначив, що своїми неправомірними діями відповідач завдав йому моральних страждань і психологічних переживань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв'язків. З посиланням на статтю 25 Закону № 393/96-ВР позивач зазначив що має право отримати відшкодування моральної шкоди.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
12. Відповідно до частин першої, другої статті 25 Закону № 393/96-ВР разі задоволення скарги орган або посадова особа, які прийняли неправомірне рішення щодо звернення громадянина, відшкодовують йому завдані матеріальні збитки, пов'язані з поданням і розглядом скарги, обґрунтовані витрати, понесені у зв'язку з виїздом для розгляду скарги на вимогу відповідного органу, і втрачений за цей час заробіток. Спори про стягнення витрат розглядаються в судовому порядку.
13. Громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.
14. Згідно з пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
15. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
16. За правилами частини другої статті 23 Кодексу адміністративного судочинства України (у попередній редакції цього Кодексу, яка діяла на дату звернення до суду першої інстанції з цим позовом; далі - КАС) вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
VІ. Висновки Верховного Суду
17. Аналізуючи наведені положення законодавства у зіставленні з обставинами цієї справи, а також зваживши на згадані вище роз'яснення Пленуму Верховного Суду України щодо відшкодування моральної шкоди, то насамперед треба звернути увагу на те, що сам факт визнання протиправними дій/бездіяльності суб'єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв'язок з протиправними діями відповідача.
18. Якщо розглядати вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди в такій площині, то в обсязі встановлених обставин цієї справи висновок судів попередніх інстанцій в цій частині є правильним. Оскільки позивач не обґрунтував яким чином несвоєчасний і неналежний розгляд його звернення завдав йому моральної шкоди, фактичних підстав для її стягнення не було.
19. Відповідно до частини першої статті 341 КАС суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
21. Переглянувши оскаржені судові рішення в межах заявлених вимог касаційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що підстави для їх скасування чи зміни відсутні.
22. Доводи касаційної скарги висновків судів та обставин справи не спростовують.
Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 8 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року в цій справі - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді В. М. Бевзенко
Н. А. Данилевич