Іменем України
04 грудня 2019 року
Київ
справа №825/1440/16
адміністративне провадження №К/9901/21867/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шевцової Н.В.,
суддів: Бевзенка В.М., Радишевської О.Р.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 825/1440/16
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області про зобов'язання вчинити дії
за касаційною скаргою представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області
на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Клопот С. Л.,
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого судді Ганечко О. М., суддів Коротких А. Ю., Літвіної Н. М.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - ГУНП в Чернігівській області, відповідач-1), Управління Міністерства внутрішніх справ в Чернігівській області (далі - УМВС в Чернігівській області, відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, просив зобов'язати УМВС України в Чернігівській області скасувати та переглянути акт Н - 1 від 18 лютого 2011 року в частині діагнозів, зазначених в пункті 9 акта, з урахуванням всіх діагнозів, установлених ОСОБА_1 внаслідок травм, отриманих ним при дорожньо-транспортних пригодах (далі - ДТП), які відбулися 31 травня 2002 року та 29 вересня 2009 року.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що комісією з розслідування нещасного випадку при складанні акта № 10 форми Н-1 від 18 лютого 2011 року за наслідками ДТП, що сталося з ОСОБА_1 31 травня 2002 року, при наявності інформації, підтвердженої медичною документацією, в пункті 9 акта не повністю зазначені діагнози, отриманих ним травм.
3. Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до повноважень органів внутрішніх справ не належить встановлення причинного зв'язку захворювання з отриманими ушкодженнями, травмами, пораненнями і, відповідно, не належить право вносити до переліку травм захворювання, яке не було одразу діагностовано лікарями при зверненні до медичного закладу за медичною допомогою та відповідним чином не пов'язано з нещасним випадком.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 1991 року по 2010 рік проходив службу в МВС України, згідно з наказом начальника УМВС України в Чернігівській області від 30 грудня 2010 року № 289 о/с був звільнений зі служби у ОВС України з посади старшого експерта НДЕКЦ при УМВС України в Чернігівській області у відставку (із зняттям з військового обліку) за віком за пунктом 65 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України.
5. За час проходження служби в МВС України позивач 31 травня 2002 року та 29 вересня 2006 року ставав учасником дорожньо-транспортних пригод, які згідно з висновками службових розслідувань були визнані нещасними випадками в період проходження служби при виконанні службових обов'язків, за результатами яких було складено акти форми Н - 1 та форми Н - 5.
6. За результатами розслідування дорожньо-транспортної пригоди від 31 травня 2002 року комісією був складений акт форми Н - 5 від 17 лютого 2011 року та акт № 10 форми Н - 1 від 18 лютого 2011 року, висновками яких установлено, що нещасний випадок стався у період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
7. Зазначені акти були складені відповідно до пункту 3.8. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346.
8. У пункті 6 акта № 10 форми Н - 1 від 18 лютого 2011 року щодо обставин, за яких стався нещасний випадок, не в повному обсязі зазначений перелік ушкоджень, що були отримані позивачем унаслідок ДТП, а саме: «Внаслідок події ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження і того дня був вимушений звернутися за медичною допомогою до Чернігівської міської лікарні №2, де після надання першої медичної допомоги йому було встановлено діагноз «ЗЧМТ», струс головного мозку, виражений лікворно - гіпертензивний синдром, забій шийного відділу хребта, підвивих тіл СЗ хребця, нестабільність сегменту СЗ-С4, синдром хребтової артерії, ст. клінічної компенсації, ліпома в/з лівого передпліччя» та госпіталізовано на стаціонарне лікування, на якому ОСОБА_1 перебував до 21.06.2002».
9. У пункті 9 акта Н - 1 «Діагноз за листком непрацездатності або довідкою лікувально - профілактичного закладу» зазначено: «ЗЧМТ, струс головного мозку, виражений лікворно-гіпертензивний синдром, забій шийного відділу хребта, підвивих тіл СЗ хребця, нестабільність сегменту СЗ-С4, синдром хребтової артерії, ст. клінічної компенсації, ліпома в/з лівого передпліччя».
10. У період з 2005 року по 2009 рік позивач вісім раз проходив лікування внаслідок наявного в нього захворювання «Післятравматичний лівобічний коксартроз» та інших захворювань у Чернігівській міській лікарні № 2 (Обласний центр ендопротезування, Відділення реконструктивної ортопедії) та в лікарні УМВС.
11. Після проходження військово-лікарської комісії у лікарні УМВС позивач отримав свідоцтво про хворобу № 443 від 15 квітня 2011 року, в якому вказано діагноз: «Лівобічний коксартроз ІІ - ІІІ ступеню згинально-привідна контактура з відносним вкороченням лівої нижньої кінцівки на 2 см. Порушення функції опори та ходи II ст. Остеохондроз м/х дисків шийного відділу хребта. Грижі м/х дисків С4 - С5, С6 - С7. Хронічний СЗ, С4, С5 корінцевий синдром ліворуч з явищами вертебробазилярної недостатності ст.н.ремісії. ПФХ І ст. гіпертонічна хвороба І ст . , ступінь ризик 2, СН І ст. Астенічний синдром, соматогенно обумовлений. Хронічний гастродуоденіт, ст. стійкої ремісії. Нр-негативний. ДГР. Жировий гепатоз. Хронічний простатит ст. ремісії. Захворювання, ТАК, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ».
12. При цьому військово-лікарська комісія лікарні УМВС визнала такі захворювання: «Наслідки повторних ЗЧМТ, струсу головного мозку /2002, 2006 р./ у вигляді вегето-судинного та цефалічного синдромів. Післятравматичний /2002 р./ретролістез хребця С4», як травми, які знаходяться у причинному зв'язку з наслідками дорожньо-транспортних пригод - у 2002 року та 2006 року під час виконання службових обов'язків (акти № 10 від 18 лютого 2011 року, № І7 від 30 березня 2011 року).
13. У зв'язку з незгодою з висновком військово-лікарської комісії позивач отримав направлення до Обласного бюро судово-медичних експертиз щодо проведення судово-медичної експертизи стосовно його діагнозу.
14. Згідно з актом судово-медичного обстеження № 172, що розпочато 27 червня 2012 року та закінчено 11 липня 2012 року, у позивача має місце післятравматичний лівобічний коксартроз З ступеню, розгинально-привідна контактура лівого кульщового суглоба, значне порушення функції лівої нижньої кінцівки, що є результатом загоєння ушкоджень, що могли виникнути в 2002 році від дії тупих предметів, в тому числі при дорожньо-транспортній пригоді.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
15. Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року, позовні вимоги задоволено.
15.1. Зобов'язано УМВС України в Чернігівській області скасувати та переглянути акт Н - 1 від 18 лютого 2011 року в частині діагнозів, зазначених в пункті 9 акта, з урахуванням усіх діагнозів, установлених позивачу внаслідок травм, отриманих ним при дорожньо-транспортних пригодах, які відбулися 31 травня 2002 року та 29 вересня 2009 року.
15.2. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідач-2, за наявності документально підтвердженої документації про травми позивача в акті Н - 1 від 18 лютого 2011 року, не повністю зазначив діагнози отриманих позивачем травм.
ІV. Касаційне оскарження
16. Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач-1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, яку зареєстровано 04 січня 2017 року.
17. У касаційній скарзі представник відповідача-1 зазначає, що оскаржувані судові рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
18. На обґрунтування вимог касаційної скарги представник відповідача-1 зазначає, що діагноз в акті Н - 1 вказано на підставі виписки-епікризу № 5659, яка оформлена медичним закладом за результатами лікування ОСОБА_1 у період з 31 травня 2002 року по 21 червня 2002 року. Інші діагнози в акті Н - 1 не були зазначені, оскільки їх у цій виписці не було зазначено.
19. Інші діагнози було вказано лише в акті судово-медичного обстеження № 172 і те з ймовірним припущенням про те, що такі травми могли виникнути у 2002 році від дії тупих предметів, в тому числі при ДТП.
20. За твердженням представника відповідача, до повноважень органів внутрішніх справ не належить установлення причинного зв'язку захворювання з отриманими ушкодженнями, травмами тощо. Висновок суду про необхідність занесення комісією з розслідування нещасного випадку до пункту 9 акта форми Н - 1 від 18 лютого 2011 року інших травм, ушкоджень, хвороб, які могли виникнути внаслідок інших подій і непов'язані з розслідуваним нещасного випадку, не відноситься до компетенції такої комісії.
21. У касаційній скарзі відповідач-1 просить розглядати касаційну скаргу за участю його представника.
22. У запереченнях на касаційну скаргу позивач спростовує її доводи, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
23. 12 січня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження та витребувано з Чернігівського окружного адміністративного суду справу № 825/1440/16.
24. 25 січня 2017 року справа № 825/1440/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
25. 13 лютого 2018 року справу № 825/1440/16 разом з матеріалами касаційної скарги передано до Верховного Суду.
26. 30 травня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 534/0/78 - 19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
27. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 травня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Кашпур О. В., Радишевську О. Р.
28. 07 жовтня 2019 року ухвалою Верховного Суду задоволено заяву судді Кашпур О. В. про самовідвід.
29. 08 жовтня 2019 року розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1665/0/78 - 19 призначено повторний автоматизований розподіл справи.
30. Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 08 жовтня 2019 року визначено склад суду: головуючого суддю Шевцову Н. В., суддів Бевзенка В. М., Радишевську О. Р.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
31. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
32. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
33. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
34. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
35. Відповідно до статті 21 Закону України «Про міліцію» № 565-ХІІ від 20 грудня 1990 року (діяв на час виникнення спірних правовідносин) працівники міліції перебувають під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом.
35.1. Держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій.
36. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346 затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України (далі - Порядок № 1346).
37. Пунктом 1.4. розділу 1 Порядку № 1346 визначено, що розслідування та облік аварій в органах і підрозділах внутрішніх справ, а також професійних захворювань, що сталися з військовослужбовцями Національної гвардії України, курсантами (слухачами) навчальних закладів, особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ України (далі - працівники), відбувається згідно з діючими нормативно-правовими актами.
38. На підставі пункту 2.1. розділу 2 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров'я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки) пункт 2.1. Порядку.
39. Пунктом 3.1 Порядку №1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги.
40. Пунктом 3.4. розділу 3 Порядку № 1346 установлено, що лікувально - профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.
41. У пункті 3.5 розділу 3 Порядку № 1346 визначено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС.
42. Пунктом 3.8 розділу 3 порядку №1346 обумовлено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов'язана протягом трьох діб після утворення комісії - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з'ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов'язків (не пов'язаний з виконанням службових обов'язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5 (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н - 1 (НТ) у п'яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.
42.1. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію.
43. Згідно з додатком № 4 в акті розслідування нещасного випадку зазначається один з таких висновків: нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби і не пов'язаний з виконанням службових обов'язків; нещасний випадок (у тому числі поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків.
VІ. Позиція Верховного Суду
44. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
45. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
46. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
47. У цій справі спірним питанням є правильність відображення діагнозу, зазначеного в пункті 9 акта № 10 від 18 лютого 2011 року, затвердженого заступником начальника Управління - начальником Управління кадрового забезпечення УМВС України в Чернігівській області.
48. Судами попередніх інстанцій встановлено, що в пункті 9 акта № 10 від 18 лютого 2011 року, складеного за наслідком нещасного випадку, що стався 31 травня 2002 року, відображено діагноз: «ЗЧМТ, струс головного мозку, виражений лікворно-гіпертензивний синдром, забій шийного відділу хребта, підвивих тіл СЗ хребця, нестабільність сегменту СЗ-С4, синдром хребтової артерії, ст. клінічної компенсації, ліпома в/з лівого передпліччя».
49. Такий діагноз відповідає діагнозу, указаному в виписці-епікризу № 5659, виданій позивачу в червні 2002 року.
50. Водночас, як установлено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово у період з 2005 року по 2009 рік лікувався з приводу наявного у нього захворювання «Післятравматичний лівобічний коксартроз» та інших захворювань у Чернігівській міській лікарні № 2 (Обласний центр ендопротезування, Відділення реконструктивної ортопедії) та в лікарні УМВС.
51. Задовольняючи позовні вимоги, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідач-2 за наявності документально підтвердженої документації про травми позивача в акті Н - 1 від 18 лютого 2011 року не повністю зазначив діагнози отриманих позивачем травм.
52. Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій у зв'язку з тим, що акт розслідування нещасного випадку, що трапився 31 травня 2002 року (форма Н-5), складено з порушенням строків, визначених пунктом 3.8 розділу 3 Порядку №1346, а саме: через 9 років.
53. Ураховуючи значний проміжок часу, наявність інших документальних підтверджень про наявність інших діагнозів у позивача, які діагностовані у позивача за цей час, в яких вказано про ймовірний причинно-наслідковий зв'язок травм і ДТП, комісія з розслідування нещасного випадку зобов'язана була провести повне і всебічне дослідження всіх наявних матеріалів, а не обмежитися формальним відтворенням діагнозу, указаному в первинній виписці-епікризі.
54. З цією метою на підставі пункту 3.8 розділу 3 Порядку №1346 керівник, який призначив комісію, наділений повноваженнями щодо продовження встановленого терміну розслідування.
55. Посилання представника відповідача-1 на те, що з метою відтворення діагнозу в акті форми Н-1 необхідні саме висновки військово-лікарської комісії є безпідставними, оскільки у Порядку № 1346 така вимога відсутня.
56. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених у постанові суду першої інстанції та ухвалі суду апеляційної інстанції.
57. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції та ухвала суду апеляційної інстанції є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди всебічно перевірили обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у рішеннях повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
VІІ. Судові витрати
58. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
1. Касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Чернігівській області залишити без задоволення.
2. Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року в справі № 825/1440/16 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: В. М. Бевзенко
О. Р. Радишевська