Іменем України
04 грудня 2019 року
м. Київ
справа №824/860/16-а
адміністративне провадження №К/9901/5498/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Берназюк Я.О., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. (суддя - Брезіна Т.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017р. (судді - Сторчак В.Ю., Ватаманюк Р.В., Мельник-Томенко Ж.М.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора - приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни, третя особа - Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання дій протиправними та скасування рішення,
встановив:
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни щодо проведення державної реєстрації обтяження за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №7751750 від 08.11.2013р. на будинок АДРЕСА_1 ;
- скасувати рішення №7751750 від 08.11.2013р. державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, на підставі якого проведено державну реєстрацію обтяження на будинок АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що державну реєстрацію обтяження на іпотечне майно за ПАТ «Альфа-Банк» в Державному реєстрі прав на нерухоме майно відповідачем проведено всупереч вимогам чинного законодавства.
Зокрема, посилаючись на положення Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», із змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення та спрощення процедури державної реєстрації земельних ділянок та речових прав на нерухоме майно» від 04.07.2012 р. №5037-VI позивач вказував, що державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії. Таким чином, нотаріальна дія щодо реєстрації обтяжень згідно договору про передачу прав за Договорами забезпечення від 17.12.2012 р. мала вчинятися нотаріусом, яким було посвідчено зазначений договір, тобто Кирик О.А .
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017р., позов задоволено.
Визнано протиправними дії держаного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни щодо проведення державної реєстрації обтяження за реєстраційним номером в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно №7751750 від 08.11.2013р. на будинок АДРЕСА_1 .
Скасовано рішення №7751750 від 08.11.2013р. держаного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни на підставі якого проведено державну реєстрацію обтяження на будинок № АДРЕСА_1 .
ПАТ «Альфа-Банк» не погодилось з рішеннями судів попередніх інстанцій, звернулось з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам справи, у зв'язку з чим ухвалили рішення які пілягають скасуванню.
Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між Акціонерним комерційним Промислово-Інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) та громадянином ОСОБА_3 укладено кредитний договір №1927 від 16.07.2007 р. (далі - кредитний договір), до якого в подальшому внесено зміни на підставі договору №1134 від 18.09.2008 р. За умовами кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 71000 доларів США, що еквівалентно 358 550 грн.
З метою забезпечення належного виконання зобов'язання за вищевказаним договором, 17.07.2007 р. між Акціонерним комерційним Промислово-Інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір з застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя (далі - іпотечний договір), за умовами якого позичальник ( ОСОБА_3 ) та іпотекодавець, як майновий поручитель, несуть солідарну відповідальність та зобов'язані в порядку, передбаченому кредитним договором, повернути іпотекодержателю в кінцевий термін до 14.07.2017 р. заборгованість по кредиту у розмірі 71000 доларів США
Відповідно до пункту 1.2 іпотечного договору предметом іпотеки є житловий будинок з належними до нього спорудами під номером один-три (№1-3), який розташований в АДРЕСА_1 .
Іпотечний договір від 17.07.2007р. посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балан Р.Б., зареєстровано в реєстрі за №7283, у зв'язку із чим накладено заборону на відчуження зазначеного в цьому договорі житлового будинку з належними до нього спорудами під номером АДРЕСА_1 і належить іпотекодавцю - ОСОБА_1 , до припинення цього договору іпотеки.
17.12.2012р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Акціонерного комерційного Промислово-Інвестиційного банку (закрите акціонерне товариство) («Первісний кредитор») та ПАТ«Альфа-Банк» («Новий кредитор») укладено договір про відступлення прав вимоги.
17.12.2012р. між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладено договір про передачу прав за договорами забезпечення, зареєстрований у реєстрі за номером 1421, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирик О.А.
28.10.2013р. ПАТ «Альфа-Банк» звернулося до державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. з заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно по зміні іпотекодержателя за договорами забезпечення, права за якими були відступлені.
08.11.2013р. державний реєстратор прав на нерухоме майно - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., розглянувши заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, яку подало ПАТ «Альфа-Банк» для проведення державної реєстрації іншого речового права, а саме іпотеки, та документи, подані для проведення державної реєстрації прав прийняла рішення №7751750, яким провела державну реєстрацію іншого речового права, а саме іпотеки на будинок АДРЕСА_1, за ПАТ «Альфа-Банк».
Згідно інформації, відображеної у Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки внесено відповідний запис про зміну іпотекодержателя за іпотечним договором від 17.07.2007р. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 7751750 від 08.11.2013 р
Не погоджуючись з вказаними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку» правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Норма цієї статті кореспондується з нормою ст. 513 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Суди дійшли висновку, що підставою для вчинення відповідачем реєстраційних дій по реєстрації іпотекодержателем нерухомого майна ПАТ «Альфа-Банк» мав бути посвідчений самим відповідачем договір, відповідно до якого відбувається відступлення прав. Разом з тим, нотаріальної дії з нерухомим майном, наслідком якої була б реєстрація речових прав на це майно за ПАТ «Альфа-Банк», відповідач не вчиняв.
Враховуючи викладене, суди дійшли висновку, що відповідач вийшов за межі своїх повноважень, оскільки без вчинення нотаріальної дії та за відсутності належної правової підстави провів реєстрацію речового права на належне позивачу майно за третьою особою - ПАТ «Альфа-Банк».
Розглядаючи позов, суди виходили з того, що між сторонами наявний публічно-правовий спір, а тому ця справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Проте такий висновок не можна визнати обґрунтованим виходячи з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних рішень) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторні є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017р.), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.
«До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
Разом з тим неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб'єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Водночас приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, зазвичай майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України.
За правилами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених неправомірними, на думку особи, рішеннями, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.»
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018р. у справі №826/1656/18 та від 14.11.2018р. у справі №826/7619/16.
У справі що розглядається, виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з рішенням приватного нотаріуса про зміну іпотекодержателя об'єкта нерухомого майна та, як наслідок, реєстрації ПАТ «Альфа-Банк», як іпотекодержателя цього майна.
Проте розгляд таких вимог потребує вирішення судом питання щодо виконання умов договору іпотеки та наявності чи відсутності підстав для набуття третьою особою прав іпотекодержателя.
Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації змін умов обтяження нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов'язаний з порушенням виконання умов цивільно-правових угод. Належним відповідачем у такій справі є особа щодо якої здійснено оскаржуваний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь державного реєстратора (приватного нотаріуса) в якості співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушені прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.
Крім того, скасування державної реєстрації права, належного одній особі, за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тож не виконується основне завдання судочинства. У таких спорах питання правомірності укладення цивільно-правових договорів, на підставі яких відбулись реєстраційні дії, обов'язково постають перед судом, який буде вирішувати спір, незалежно від того, чи заявив позивач вимогу щодо оскарження таких договорів.
Враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад сторін у справі, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів. Цей спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства, оскільки спірні правовідносини спрямовані на захист цивільного права позивача.
Такі висновки щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019р. у справі №802/506/16-а.
Згідно ч. 3 ст. 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За правилами пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно п. 5 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно ст. 238, 240 цього Кодексу.
Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених ст. 19 КАС України, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що судові рішення у даній справі підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 354, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа - Банк» - задовольнити частково.
Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 28.03.2017р. та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 12.10.2017р. - скасувати, а провадження у справі - закрити.
Роз'яснити позивачу право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк
В.М. Кравчук