04 грудня 2019 року
Київ
справа №300/675/19
адміністративне провадження №К/9901/30370/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №300/675/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» 01.11.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (ненадання документа про сплату судового збору). Цією ж ухвалою визначено заявнику строк на усунення виявлених судом недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику позивача 13.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху позивачем на адресу суду скеровано клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Обґрунтовуючи вказане клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» вказує на відсутність у останнього можливості сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у даній справі.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) : «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.
Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Проте, на підтвердження доводів викладених у клопотанні про відстрочення сплати судового збору, заявником не надано жодних доказів.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що наведені позивачем у клопотанні обставини не є підставою для звільнення (відстрочення/розстрочення) такої сплати, а тому клопотання позивача задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом порядку та розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Товариством з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» про відстрочення сплати судового збору за
подання касаційної скарги у справі №300/675/19.
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 03.10.2019 у справі №300/675/19 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергосервісна компанія «АДАМСОН» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
І.Я. Олендер
Суддя Верховного Суду