05 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10673/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Старунського Д.М.,
суддів Багрія В.М., Большакової О.О.,
за участю секретаря судового засідання Волошин М.М.
розглянувши у судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Присяжнюка Богдана Петровича на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2019 року у справі № 572/1964/19 (рішення ухвалено в м. Сарни, головуючий суддя Рижий О.А.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Присяжнюка Богдана Петровича про визнання протиправною та скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 02.07.2019 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Присяжнюка Богдана Петровича, в якому просив скасувати постанову серії НК № 377691 від 23.06.2019, винесену поліцейським Присяжнюком Б.П. про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн за порушення ч. 2 ст. 122 КУпАП, та закрити провадження у цій справі.
В обґрунтування позову зазначає, що оскаржувану постанову отримав 01.07.2019. Вважає, що постанова, винесена поліцейським Присяжнюком Б.П., підлягає скасуванню, оскільки її було винесено з порушенням його прав, будь-якої підготовки до розгляду справи у відповідності до вимог статей 278-280 КУпАП не було, чим порушено його права. Також вказує, що самого правопорушення він не вчиняв.
Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2019 року позов задоволено. Скасовано постанову поліцейського роти №4 батальйону УПП в Рівненській області Присяжнюка Б.П. серії НК № 377691 від 23.06.2019 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, поліцейський роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Присяжнюк Б.П. оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку щодо неправомірності дій поліцейського при складанні оскарженої постанови без складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також незаконності самої постанови, вважаючи, що така підлягає скасуванню. Зазначає, що судом першої інстанції були взяті до уваги лише пояснення позивача.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши підстави для апеляційного перегляду відповідно до доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 377691 від 23.06.2019, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 425 грн.
Постанова складена поліцейським Присяжнюком Б.П. 23.06.2019 шляхом об'єднання вчинених правопорушень за ч. 2 ст. 36 КУпАП, місце розгляду справи: м. Луцьк, пр. Соборності. Підставами притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП було те, що ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом AUDI 80, номерний знак НОМЕР_1 , 23.06.2019 року 07 год. 10 хв. в м. Луцьк, пр. Соборності, 16а здійснив подальший рух на червоний забороняючий сигнал світлофора, чим порушив п.8.7.3 «е» Правил дорожнього руху та не пред'явив посвідчення водія, чим порушив п.2.1 «а» ПДР.
Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що в порушення ст. 258 КУпАП поліцейським ОСОБА_2 на місці зупинки транспортного засобу винесена оскаржувана постанова одразу без складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення, що призвело до порушення прав позивача, оскільки він заперечив вчинення правопорушення.
Також суд вважав, що відповідач не надав вагомих доказів в підтвердження правомірності вказаної постанови та в ній не зазначено доказів, на основі яких винесена постанова.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (ст. 53 Закону України «Про дорожній рух»).
Відповідно до пункту 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п. 2.3 «б» для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Згідно п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Таким чином, водій, керуючи транспортним засобом, зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, дотримуватись швидкісного режиму в населених пунктах та поза його межами.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, серед переліку статей та їх частин, зокрема частини перша, друга, третя і п'ята статті 122, частини перша, друга і четверта статті 126.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
За змістом частин 2, 4 та 5 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу або залишається повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил зупинки, стоянки або паркування транспортних засобів у разі їх фіксації у режимі фотозйомки (відеозапису), крім випадків фіксації в автоматичному режимі правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 1853 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, помилковим є висновок суду першої інстанції, що якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена особа зобов'язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 256 КУпАП.
За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Згідно ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1)перевірка документів особи; 2)опитування особи; 3)поверхнева перевірка і огляд;4)зупинення транспортного засобу; 5)вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6)обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7)проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8)перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9)застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10)перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11)поліцейське піклування.
Відповідно до ст. 40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Тобто положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За визначенням статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків.
За таких обставин відповідачі у справі зобов'язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказами.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч.1 ст. 75 КАС України).
Як видно з матеріалів справи, відповідач пояснив, що підставою для винесення даної постанови стало те, що 23.06.2019 о 07 год. 10 хв. патрульним екіпажом «Цунамі - 112» в складі поліцейського роти №4 батальйон УПП у Волинській області ДПП Присяжнюка Б.П. та поліцейського роти №4 батальйон УПП у Волинській області ДПП Холода Р.О. було виявлено порушення Правил дорожнього руху, а саме, водій транспортного засобу AUDI 80, номерний знак НОМЕР_2 , у м. Луцьку по проспекту Соборності, 16а здійснив рух на червоний забороняючий сигнал світлофору, чим порушив п. 8.7.3«е» ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП. Після чого було подано сигнал про зупинку транспортному засобу на підставі ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію». Поліцейський Присяжнюк Б.П. підійшов до водія, належним чином представився та пояснив суть правопорушення, причину та підставу перевірки документів і попросив пред'явити документи, зазначені в п. 2.1 ПДР на підставі ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» та пункту 2.4 «а» ПДР. Водій виконав законну вимогу поліцейського лише частково та надав для перевірки реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс (сертифікаті про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів).
Щодо пред'явлення позивачем водійського посвідчення на прохання патрульного поліцейського Присяжнюка Б. ОСОБА_3 ., то таке було надано, однак одразу після того, як патрульний поліцейський повідомив, що буде виносити постанову, водій почав вимагати повернути його документ.
Досліджуючи долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудного відео реєстратора від 23.06.2019 №20190623081643000380 видно, що позивач не заперечував той факт, що він дійсно проїхав на червоний забороняючий сигнал світлофору, однак довідавшись, що поліцейський складатиме постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, почав даний факт заперечувати. Вказана обставина на переконання колегії суддів свідчить про вчинення позивачем порушення, передбаченого п. 8.7.3.«е» ПДР.
Відповідно до п. 8.7.3 «е» ПДР червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливий сигнали забороняють рух.
Частина 2 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Вказані дії тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Таким чином, колегія суддів вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, що виразилось у проїзді на заборонний сигнал світлофора.
Щодо пред'явлення позивачем посвідчення водія, то як досліджувалось вище, на прохання патрульного поліцейського ОСОБА_2 позивачем короткостроково було надано таке посвідчення, однак після повідомлення патрульним поліцейським про винесення постанови, позивач почав вимагати повернути його документ і на таку вимогу поліцейський для уникнення конфліктної ситуації повернув посвідчення водія його власнику.
Статтею 16 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу працівників поліції передавати для перевірки посвідчення, реєстраційні та інші документи, що підтверджують право на керування транспортним засобом, а також дорожні (маршрутні) листи і документи на вантаж, що перевозиться, а у випадках, передбачених законодавством, страховий поліс (сертифікат) про укладання договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до п. 2.1. «а» ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу працівника поліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1 ПДР.
Відповідно до Правил дорожнього руху, водій пред'являє документи працівникові поліції не лише для візуального огляду, але й для перевірки достовірності даного документа. Тобто працівникові поліції має бути забезпечена можливість здійснити перевірку законності керування транспортним засобом даним водієм. Якщо у посадової особи виникне підозра відносно достовірності документів, він має право вимагати їх передачі для вилучення, для подальшого проведення експертизи їх автентичності.
Частина 1 статті 226 КУпАП передбачає, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд апеляційної інстанції, з огляду на встановлені обставини справи, також вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, що виразилось у непред'явленні на вимогу поліцейських посвідчення водія.
Вказані обставини судом першої інстанції не було взято до уваги.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, яким спростовуються висновки суду першої інстанції, а отже апеляційна скарга підлягає задоволенню.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухвалені рішення неповністю з'ясовано обставини, які мають значення для справи, допущено порушення норм матеріального права, що відповідно до частини 1 статті 317 КАС України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 229, 243, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу поліцейського роти №4 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції Присяжнюка Богдана Петровича задовольнити
Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 21 серпня 2019 року у справі №572/1964/19 скасувати та прийняти постанову, яким в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена.
Головуючий суддя Д. М. Старунський
судді В. М. Багрій
О. О. Большакова