04 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/10757/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді - Мікули О. І.,
суддів - Качмара В. Я., Курильця А. Р.,
з участю секретаря судового засідання - Чопко Ю. Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 500/1220/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
суддя в 1-й інстанції - Баранюк А. З.,
час ухвалення рішення - 10.09.2019 року, 12:08 год,
місце ухвалення рішення - м. Тернопіль,
дата складання повного тексту рішення - 16.09.2019 року,
Позивач - ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідачів - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В. В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) просила визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В. В. та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, щодо застосування наслідків недійсності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) № 017-19553-250215 “Найкращий від Миколая” на суму 5000 доларів США, укладеного 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ “Дельта Банк” та відмови включити її до загального реєстру відшкодувань за вкладами ПАТ “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійсненні виплати; зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити її до загального реєстру відшкодувань за вкладами ПАТ “Дельтабанк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійснити належне відшкодування коштів.
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що відповідачами не доведено, що у момент укладення договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 та здійснення транзакції ПАТ “Дельтабанк” щодо зарахування суми коштів на депозитний рахунок, позивач отримав перевагу щодо інших владників банку та не обґрунтував, у чому така перевага полягала. Перелік передбачених ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст.228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”. Також звернув увагу на те, що дотримання прав вкладників банків передусім проявляється в законодавчих гарантіях повернення всієї суми вкладу та процентів на неї або доходів у іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором банківського вкладу (ч.1 ст.1058 ЦК України). У разі визнання банку неплатоспроможним гарантією забезпечення прав вкладників є поетапне відшкодування, в порядку передбаченому законом, суми за вкладом: Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом у розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку; у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом, в порядку загальних правил відшкодування за процедурами ліквідації. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказав, що грошові перекази є діями осіб, які спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, тобто їх можна віднести до правочинів у розумінні ЦК України. З аналізу положень ч.1, 2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вбачається, що обов'язок Фонду щодо збереження активів банку реалізується шляхом забезпечення проведення Фондом протягом дії тимчасової адміністрації перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними. Вказана норма стосується правочину, однією зі сторін якого є банк, щодо якого запроваджено тимчасову адміністрацію, тобто свідчить про те, що законодавець передбачив спеціальні норми, які визначають порядок віднесення до нікчемних правочинів, мета яких суперечить майновим інтересам банку. При цьому, Фонд чи його уповноважена особа можуть віднести до нікчемних як договір банківського вкладу, так і правочини, пов'язані із залученням коштів на банківський рахунок вкладника. Також звернув увагу на те, що виконавча дирекція Фонду затверджує загальний реєстр виключно на підставі переліку вкладників, складеного та наданого уповноваженою особою. Фонд гарантування не складає перелік вкладників, а лише затверджує на його підставі загальний реєстр, а тому позовна вимога позивача щодо зобов'язання Фонду гарантування включити позивача до переліку вкладників є передчасною. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
Представник позивача (апелянта) - Квак В. В. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи у їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача (апелянта) перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення - скасувати з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 25 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ПАТ “Дельта Банк” укладено договір №017-19553-250215 банківського вкладу (депозиту) “Найкращий від Миколая” у доларах США, за умовами якого сума вкладу складає 5000 доларів США.
Відповідно до п.1.6 договору банк відкриває вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з п.1.3 договору вклад залучається на строк із моменту зарахування вкладу на рахунок та по 26 травня 2015 року включно.
П.1.9 Договору передбачає, що нараховані проценти за вкладом виплачуються щомісячно, починаючи з першого робочого дня місяця, що слідує за місяцем, в якому проценти нараховані відповідно до умов цього договору, а також у день повернення вкладу в кінці строку дії цього договору або в інший термін дострокового припинення дії цього договору у випадках, передбачених цим договором шляхом зарахування на поточний рахунок, операції за яким можуть здійснюватись із використанням електронних платіжних засобів № НОМЕР_2 , відкритий на ім'я вкладника в установі банку.
Відповідно до п.1.8 договору зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в банку, або готівкою через касу банку в день укладення сторонами цього договору. У разі, якщо, в день укладання сторонами цього договору, вкладник не здійснить перерахування коштів, що становлять суму вкладу на рахунок, цей договір вважається таким, що не був укладений.
25 лютого 2015 року ОСОБА_2 з рахунку № НОМЕР_3 перерахував на вкладний (депозитний) рахунок позивача № НОМЕР_1 кошти в сумі 5000 доларів США, що підтверджується платіжним дорученням №46450521 від 25 лютого 2015 року.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року №150 “Про віднесення ПАТ “Дельта Банк” до категорії неплатоспроможних” виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року №51 “Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк”, відповідно до якого з 03 березня 2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В. В.
Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно.
08 квітня 2015 року рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №71 внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02 березня 2015 року №51, змінено пункт 2 та зазначено: тимчасову адміністрацію запровадити строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02 жовтня 2015 №664 “Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ “Дельта Банк” виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 02 жовтня 2015 року №181 “Про початок процедури ліквідації ПАТ “Дельта Банк” та делегування повноважень ліквідатора банку”, яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Дельта Банк”, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ “Дельта Банк”, визначені ст.37, 38, 51, ч.1, 2 ст.48 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В. В. на два роки з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно.
Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 20 лютого 2017 року №619, відповідно до якого продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ “Дельта Банк” до 04 жовтня 2019 року, а також продовжено повноваження ліквідатора Кадирова В. В. на відповідний період.
За результатами засідання комісії з перевірки правочинів ПАТ “Дельта Банк”, оформленого протоколом від 15 вересня 2015 року та відповідно до наказу від 16 вересня 2015 №813, до Договору від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 застосовано наслідки нікчемності договорів банківського вкладу з підстав, визначених п.7 ч.3 ст.38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Таким чином, правочини, зазначенні в додатку №1 до наказу від 16 вересня 2015 року №813, в тому числі Договір банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215, укладений з ОСОБА_1 (№2573 переліку) визнано нікчемними.
Згідно із витягом з реєстру операцій з рахунку позивача № 26301113042933 відображено банківську проводку щодо повернення коштів внаслідок застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 згідно з наказом від 16 вересня 2015 року №813. Таким чином, позивача не включено до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ “Дельта Банк” за рахунок Фонду.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що перерахування коштів на виконання вимог договору банківського вкладу від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 від третьої особи, суперечить вимогам п.1.8 цього договору, п.5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб, ст.1062 ЦК України та є достатньою підставою для підтвердження отримання позивачем певних переваг у порівнянні з іншими вкладниками, зокрема щодо внесення коштів на депозитний рахунок третьою особою без відповідного договірного врегулювання. Таким чином, відповідачами доведено правомірність дій щодо застосування наслідків нікчемності правочину до договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215, тому позивач не є вкладником, який має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ “Дельта Банк” відповідно до вказаного договору за рахунок Фонду, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступних підстав.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Ч.1 ст.3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до ч.1 ст.26 вказаного Закону Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Згідно з ч.1-4 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Відповідно до ч.5 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Ч.6 ст.27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до ч.4 ст.26 цього Закону.
Відповідно до п.3-5 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до п.4-6 ч.4 ст.26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.
Перелік складається станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку і включає суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується, виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів (зменшених на суму податку), але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Визначений у Переліку залишок гарантованої суми надається з урахуванням розрахункових сум, сплачених вкладнику протягом дії тимчасової адміністрації у неплатоспроможному банку.
Якщо вкладник не отримав свої вклади у межах граничного розміру суми відшкодування протягом дії тимчасової адміністрації за рахунок цільової позики Фонду, така сума відшкодування включається до Переліку.
Перелік складається в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та подається до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом.
Інформація про вкладника в Переліку має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Перелік на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки банку, що ліквідується, на електронних носіях подається на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
Відповідно до п.6 р.ІІІ Положення № 14 протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.
Згідно з п.2, 3 р.IV Положення № 14 Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).
Загальний Реєстр складається на паперових та електронних носіях, підписується відповідальною особою, яка його склала, та засвідчується підписом директора-розпорядника та відбитком печатки Фонду, на електронних носіях - на CD-дисках у csv файлі. Дані на паперових та електронних носіях повинні бути ідентичними.
З системного аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку про те, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає такі етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Як вбачається із змісту наказу Тимчасової адміністрації ПАТ «Дельта Банк» № 813 від 16 вересня 2015 року, договори банківського вкладу (депозиту), відповідно до Додатку № 1, в тому числі Договір банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215, укладений з ОСОБА_1 (№2573 переліку), визнано нікчемними згідно з п.7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до ч.3 ст.38 вказаного Закону правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: 1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог; 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору; 4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна; 5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону; 6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у ч.2 ст.38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Таким чином, в Уповноваженої особи, а у подальшому у Фонду наявний обов'язок забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених ч.3 цієї статті, а також права на вчинення дій щодо повідомлення осіб про нікчемність договорів і застосування наслідків їх нікчемності.
Разом з тим, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що таке право не є абсолютним, а кореспондується з обов'язком встановити перед прийняттям рішення обставини, з якими Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» пов'язує нікчемність правочину, тобто саме по собі твердження про нікчемність правочину недостатньо для визнання його таким, оскільки воно у такому випадку нівелюється протилежним твердженням вкладника про дійсність вкладу.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, врегульовані цивільним законодавством, положення якого не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч.3.ст.38, а також у ч.3 ст.36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Про це зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №826/1476/15.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для визнання нікчемним договору банківського вкладу (депозиту), укладеного позивачем з ПАТ «Дельта Банк», визначено п. 7 ч.3 ст.38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, коли банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.
Умовою застосування п.7 ч.3 ст.38 вказаного Закону при встановленні нікчемності правочину є мета надання окремим кредиторам переваг, прямо не встановлених для них законодавством.
Зі змісту письмових заперечень вбачається, що відповідач дійшов висновку про нікчемність вказаного договору, оскільки кошти в порушення умов договору банківського вкладу (депозиту) та банківських правил надійшли на рахунок позивача з банківського рахунку іншої особи в період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року№692/БТ "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії проблемних", що, на думку відповідача, свідчить про штучність та фіктивність створення правових підстав для отримання коштів, що перевищують суми гарантованого відшкодування. Крім того, цією постановою зупинено операції щодо відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в ПАТ "Дельта Банк".
Відповідно до ст.1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша). До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу (частина третя).
Згідно зі ст.1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст.388 цього Кодексу.
Отже, законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншою особою.
Колегія суддів звертає увагу на те, що платіжні операції по перерахуванню коштів з рахунку однієї особи на рахунок позивача не є правочинами між банком та фізичною особою у розумінні вимог ст.202 ЦК України.
Здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку.
Колегія суддів звертає увагу на те, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому вкладниками є особи, які уклали або на користь яких укладено або договір банківського вкладу (депозиту), або банківського рахунку, або які є власниками іменного депозитного сертифіката.
Крім того, положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 02 квітня 2019 року в справі № 816/4666/15.
Враховуючи усе вищенаведене, колегія суддів вважає, що у межах спірних правовідносин позивач є вкладником ПАТ «Дельта Банк», а тому має право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, а тому неподання Уповноваженою особою до Фонду інформації про позивача як вкладника банку, який має право на гарантоване відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є підставою для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в АТ «Дельта банк» за рахунок Фонду.
Покликання відповідача на те, що переваги від укладення договору банківського вкладу полягають в можливості отримання платником - ініціатором перерахунку коштів як кредитором за рахунок позивача суми відшкодування більшої, ніж передбачено законом, а також отримання її позачергово та раніше за інших кредиторів банку не можуть бути визнані обґрунтованими, оскільки фактично є припущеннями Уповноваженої особи, а тому такі колегією суддів до уваги не приймаються.
Колегія суддів також звертає на те, що постанова Правління Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення АТ «Дельта банк» до категорії проблемних» відповідно до ст.75 Закону України «Про банки і банківську діяльність» є банківською таємницею, доказів обізнаності позивача про встановлені для АТ «Дельта банк» обмеження відповідач не надав, що спростовує відповідні доводи Уповноваженою особою в цій частині.
Враховуючи вищенаведені правові норми та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Колегія суддів звертає увагу на те, що процедура відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами складається з визначених законодавством етапів та потребує вчинення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідних дій, що виключає можливість втручання в дискреційні повноваження Фонду шляхом зобов'язання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників як належного способу захисту його порушеного права, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити її до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є передчасними та в цій частині задоволенню не підлягають.
Також не підлягає задоволенню як передчасна позовна вимога про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб здійснити належне відшкодування коштів ОСОБА_1 , як вкладнику ПАТ "Дельта Банк", який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки обов'язок Фонду на проведення відшкодування коштів вкладнику визначений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і виникає лише після включення такого вкладника до Загального реєстру.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправними дій Уповноваженої особи щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215, то колегія суддів зазначає наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа №820/1648/17 викладено правову позицію, відповідно до якої рішення про нікчемність правочину є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, воно не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому не можуть порушуватися будь-які права таких осіб унаслідок прийняття цього рішення. Встановлена правова природа такого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його недійсним, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення уповноваженої особи Фонду щодо визнання нікчемними переказів коштів; не можуть бути розглянуті у судовому порядку.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
З огляду на вказаний правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. щодо застосування наслідків нікчемності договору №017-19553-250215 від 25 лютого 2015 року.
Разом з тим, суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Таким чином, доводи апеляційної скарги в частині визнання протиправною бездіяльності Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” Кадирова В. В. щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійсненні виплати, та, відповідно, зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо позивачки як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.
При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29) .
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.
Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 10 вересня 2019 року у справі № 500/1220/19 скасувати, та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.
Закрити провадження у справі № 500/1220/19 у частині позовних вимог про визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича щодо застосування наслідків нікчемності договору банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая" у доларах США від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ “Дельта Банк” Кадирова Владислава Володимировича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників ПАТ “Дельта Банк”, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду та здійсненні виплати.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Дельта Банк" на підставі договору банківського вкладу (депозиту) від 25 лютого 2015 року №017-19553-250215 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. І. Мікула
судді В. Я. Качмар
А. Р. Курилець
Повне судове рішення складено 05 грудня 2019 року.