Справа № 560/1271/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Ковальчук О.К.
Суддя-доповідач - Матохнюк Д.Б.
04 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Матохнюка Д.Б.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Колісниченко Ю.В.,
представника позивача: Миханчук Л.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
у квітні 2019 року Головне управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (ГУ ДФС у Хмельницькій області) звернулось в суд з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення з позивача 777823,87 грн. в рахунок погашення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб.
24 липня 2019 року Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
У судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовльнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши, суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено те, що посадовою особою ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена документальна позапланова невиїзна перевірка дотримання вимог податкового законодавства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_1 за період з 01.01.2004 до 31.12.2004, за результатами якої складено акт від 03.10.2018 року №1518/22-01-13-03/1990601730.
У ході проведеної перевірки виявлення порушення ОСОБА_1 пп. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. 8.2.1 п. 8.2 ст. 8, п. 18.1 ст. 18 закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", а саме не включено суму 4 479 450,96 грн. до загального річного оподатковуваного доходу за 2004 рік, не подано податкову декларацію за наслідками 2004 року та занижено податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за 2004 рік в сумі 671 917,64 ,грн.
На підставі вказаного акту, 24 жовтня 2018 року ГУ ДФС у Хмельницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0249351303.
Також, відповідачу надсилалась податкова вимога від 26.12.2018 року №8851-58 на загальну суму 831999,30 грн., в тому числі штрафні санкції - 167979,41 грн., проте вказана заборгованість відповідачем не погашена.
Вказані обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг нарахований податковим органом з порушенням граничних строків визначених ст. 102 Податкового кодексу Укрпаїни
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (ПК України), податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Пунктом 57.1. ст. 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених Кодексом.
При цьому, згідно із п.14.1.175 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податку набуває статусу податкового боргу з моменту його узгодження та несплати у порядку, визначеному Податковим кодексом України.
Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку зокрема подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Пунктом 102.4 ст. 102 ПК України визначено граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами проведення його податкової перевірки та/або самостійно визначеного платником податків у податковій декларації, у 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.
Отже, строк давності для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань платника податків становить 1095 днів.
Як встановлено судом першої інстанції, граничним строком подачі декларації про доходи для позивача за 2004 було 01 березня 2005 року, а граничним строком проведення перевірки та складання податкового-повідомлення рішення про визначення грошового зобов'язання з податку на доходи, з урахування положень ст. 102 ПК України було 01 березня 2008 року, тобто до закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації за 2004 рік.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що податкове повідомлення-рішення форми “Р” №0249351303 від 24.10.2018 року та податкова вимога №8851-58 від 26.12.2018 року, які слугували підставами для стягнення з відповідача податкового боргу, який виник у 2004 році у зв'язку з несплатою відповідачем податку на доходи фізичних осіб, та звернення до суду з вказаним позовом, винесені поза межами строку визначеного нормами ПК України, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Аналогічна правова позиція висвітлена у постанові Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року справа №820/3543/17.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови дотримано норми матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 05 грудня 2019 року.
Головуючий Матохнюк Д.Б.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.