Іменем України
05 грудня 2019 року
м. Київ
справа № 420/6263/18
адміністративне провадження № К/9901/24882/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Єресько Л. О., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 420/6263/18
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2018 року № 251,
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: О. Я Бойко) від 15 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: О. В. Лук'янчук, А. І. Бітов, І. Г. Ступакова) від 23 липня 2019 року,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2018 року № 251.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пунктом 3 спірного наказу його неправомірно виключено зі списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 29 вересня 2017 року, оскільки у відповідності до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 станом на 29 вересня 2017 року з капітаном 3 рангу ОСОБА_1 не було проведено усіх необхідних розрахунків, що встановлено рішеннями Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/597/18 та від 19 лютого 2018 року у справі № 815/5576/17, які набрали законної сили. При цьому, позивач не надавав згоди на виключення його із списків Військової частини НОМЕР_1 до проведення всіх необхідних розрахунків. Позивач зазначав, що станом на 22 жовтня 2018 року на його користь не виплачено: грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення; грошове забезпечення з жовтня 2016 року; матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань за 2018 рік; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016 рік тривалістю 45 календарних днів; компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2017 рік тривалістю 45 календарних днів; грошову компенсацію за неотримане речове майно; не забезпечено безоплатного проїзду до місяця проживання, що обирається при звільненні з військової служби, в межах України.
3. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року, адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2018 року № 251.
4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 30 серпня 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
5. Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та встановлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.
6. 03 жовтня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
7. Ухвалою від 03 грудня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з липня 1996 року проходив військову службу за контрактом згідно частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
9. Наказом Командування Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 11 серпня 2017 року № 78 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з військової служби за службовою невідповідністю.
10. Пунктом 28 параграфу 6 наказу начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 16 вересня 2017 року № 418 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог пункту 1 частини восьмої цієї ж статті Закону за пунктом «е» (через службову невідповідність).
11. Позивачем 29 вересня 2017 року було подано заяви до Військової частини НОМЕР_1 щодо ненадання згоди на виключення його зі списків військової частини до проведення усіх необхідних розрахунків, а також щодо виплати на його користь грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
12. Пунктом 4 наказу ТВО командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 29 вересня 2017 року № 226 капітана 3 рангу ОСОБА_1 , колишнього заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом Військової частини НОМЕР_1 , звільненого відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з урахуванням вимог пункту 1 частини восьмої цієї самої статті за п. «е» (через службову невідповідність) звільнено з військової служби в запас та наказано вважати таким, що вибув до Тростянецького РВК Сумської області для зарахування на військовий облік.
13. Зазначеним наказом позивача виключено зі списків особового складу військової частини та знято з усіх видів забезпечення з 29 вересня 2017 року, а також передбачено виплату наступних видів грошового забезпечення та компенсаційних виплат: оклад за військовим званням з 28 по 29 вересня 2017 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік, грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік за 4 (чотири) дні. Зазначено, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік не виплачена.
14. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у адміністративній справі № 815/5576/17, яке набрало законної сили 11 вересня 2018 року, визнано протиправним та скасовано пункт 4 наказу (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2017 року № 226.
15. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у адміністративній справі № 815/597/18, з урахуванням постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, визнано протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виключення позивача без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату на користь позивача винагороду за 20 років тривалості безперервної військової служби, грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 31 серпня 2017 року по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016-2017 роки.
16. При прийнятті судових рішень у справах № 815/597/18 та № 815/5576/17 судами встановлено, що станом на 29 вересня 2017 року Військовою частиною НОМЕР_1 не проведено з позивачем остаточного розрахунку, у зв'язку з чим останній, на підставі пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), не міг бути виключений зі списків особового складу частини за наявності його письмових заперечень щодо відповідного виключення.
17. З матеріалів справи вбачається, що 22 жовтня 2018 року командиром Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) видано наказ № 251, в пункті 3 якого зазначено, що з урахуванням повного виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/597/18 щодо здійснення нарахувань та виплат на користь позивача, а також проведення з останнім усіх необхідних розрахунків, капітана 3 рангу ОСОБА_1 , колишнього заступника командира батальйону управління по роботі з особовим складом Військової частини НОМЕР_1 , звільненого відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з урахуванням вимог пункту 1 частини восьмої цієї самої статті за пунктом «е» (через службову невідповідність) з військової служби в запас та вважати таким, що вибув до Тростянецького РВК Вінницької області для зарахування на військовий облік. З 29 вересня 2017 року виключити із списків особового складу частини, зняти зі всіх видів забезпечення з 29 вересня 2017 року.
18. Також, у пункті 3 наказу № 251 зазначено, що позивачу виплачено наступні грошові компенсації:
- оклад за військове звання з 28 по 29 вересня 2017 року;
- грошову допомогу на оздоровлення за 2017 рік у розмірі 6771,60 грн.;
- грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2017 рік за 4 (чотири) дні у розмірі 902,88 грн.;
- матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у розмірі 6771,60 грн.;
- винагороду за 20 років безперервної військової служби в розмірі 842,75 грн.;
- грошову допомогу за піднайом (найом) жилого приміщення з 01 січня 2017 року по 29 вересня 2017 року у розмірі 13248,25 грн.;
- грошову компенсацію вартості за не отримане речове майно у розмірі 50788,33 грн.
19. В підтвердження проведення нарахування та відповідних виплат на користь позивача відповідачем надано до суду платіжні доручення № 430 від 20 липня 2018 року, № 546 від 14 вересня 2018 року, № 401 від 17 липня 2018 року, довідки-розрахунки та розрахунково-платіжні відомості.
20. Не погоджуючись з правомірністю пункту 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2018 року № 251 щодо виключення зі списків особового складу військової частини з 29 вересня 2017 року та проведення всіх остаточних розрахунків позивач звернувся з цим позовом до суду.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
21. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи адміністративний позов визнав обґрунтованими доводи позивача, що оскільки станом на 29 вересня 2017 року з ним не було проведено всіх необхідних розрахунків, що встановлено в судовому порядку, тому виключення його зі списків особового складу з 29 вересня 2017 року є незаконним та таким, що не відповідає пункту 242 Положення № 1153/2008.
22. При цьому, суди попередніх інстанцій визнали необґрунтованими доводи відповідача про те, що проведення розрахунків з позивачем у 2018 році було здійснено на виконання судового рішення у справі № 815/597/18 та це не впливає на визначення дати виключення позивача зі списків Військової частини, зазначивши, що військовослужбовець не може бути виключений зі списків особового складу частини та знятий з усіх видів забезпечення заднім числом, тобто числом, яке передує даті проведення всіх належних розрахунків з таким військовослужбовцем.
23. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання скаржника на те, що позивач зобов'язаний був сплачувати судовий збір при зверненні з даним позовом до суду та на нього не розповсюджуються положення пункту 12 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки у відповідності до частини 2 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише у випадку, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого у даній справі судом не встановлено. Прийняття судом до розгляду позову без сплати судового збору не визначено в якості порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення, перелік яких визначено частиною 3 статті 317 КАС України.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
24. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
25. Касаційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні спору судами не надано належної правової оцінки доводам відповідача, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/597/18 Військовою частиною НОМЕР_1 на користь позивача були здійсненні всі виплати, передбачені відповідним судовим рішенням, що дає підстави для висновку, що на момент виключення позивача зі списків військової частини 29 вересня 2017 року з останнім остаточно проведено розрахунок, а тому, в порядку пункту 242 Положення № 1153/2008, позивач підлягав виключенню зі списків частини саме з 29 вересня 2017 року.
26. Скаржник вважає, що після 29 вересня 2017 року позивач не проходив військову службу, та не перебував на відповідних видах забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 , а тому у нього відсуне право на отримання матеріального та грошового забезпечення та середньомісячного грошового забезпечення після 29 вересня 2017 року.
27. При цьому, відповідач посилається на те, що позивач був звільнений з військової служби та наказ про його звільнення чинний, а отже виплата видів грошового забезпечення у період з 29 вересня 2017 року буде можлива лише у разі його поновлення на військовій службі.
28. Скаржник також вважає, що позивачем обрано не вірний спосіб захисту свого порушеного права, оскільки такий спосіб захисту є очевидно неспіврозмірним із ступінню його безпосереднього порушених прав, інтереси по яких на момент звернення до суду вже очевидно були поновленні відповідачем, а отже судами не в повній мірі були досліджені обставини справи, що в подальшому призвели до неправильного вирішення суті спору.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
29. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.
30. Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
31. Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XI (далі - Закон № 2232-XI) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.
32. Згідно частини другої статті 24 Закону № 2232-XI, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
33. Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 2232-XI звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: а) у запас, якщо військовослужбовці не досягли граничного віку перебування в запасі і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо військовослужбовці досягли граничного віку перебування в запасі або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби з виключенням з військового обліку.
34. Згідно пункту «е» частини 6 статті 26 Закону № 2232-XI контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби через службову невідповідність.
35. Відповідно до частини дев'ятої статті 26 Закону № 2232-XI звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
36. Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затверджене Указом Президента України 10 грудня 2008 року № 1153/2008, визначає порядок проходження громадянами України (військової служби у Збройних Силах України) та регулює питання, пов'язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов'язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв'язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби.
37. Відповідно до пункту 232 Положення № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
При звільненні з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) в обов'язковому порядку надає висновок щодо доцільності проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України на визначених ним посадах. Ця характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
38. Предметом спору у даній справі є перевірка правомірності оскаржуваного наказу в частині виключення позивача зі списків особового складу військової частини.
39. З вищевикладених норм вбачається, що виключення зі списків особового складу військовослужбовця, звільненого з військової служби, можливе за умови здачі посади та проведення з ним усіх необхідних розрахунків по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню. При цьому, виключення військовослужбовця зі списків особового складу до проведення усіх необхідних розрахунків дозволяється лише зі згоди такого військовослужбовця.
40. В свою чергу, судами встановлено, а також не заперечується відповідачем, що у межах спірних правовідносин позивач не надав згоду на виключення його зі списків особового складу військової частини оскільки з ним не були проведені належні розрахунки, а навпаки він подав заяву від 29 вересня 2017 року за № 1929, у якій позивач заперечував щодо можливості виключення його зі списків особового складу військової частини без проведення усіх належних розрахунків.
41. При цьому, згідно частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
42. В даному випадку, судами встановлено, що станом на 29 вересня 2017 року як дату виключення зі списків особового складу частини з позивачем не було проведено усіх необхідних розрахунків, що зокрема встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у адміністративній справі № 815/597/18 та рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі № 815/5576/17, що набрали законної сили.
43. Зокрема, судовими рішеннями у вказаних адміністративним справах встановлено, що відповідач станом на 29 вересня 2017 року (дату виключення позивача зі списків особового складу частини) не нараховано та не виплачено на користь позивача винагороду за 20 років тривалості безперервної військової служби, грошову компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення за період з 31 серпня 2017 року по день виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2016-2017 роки. У зв'язку з цим, в судовому порядку було скасовано пункт 4 наказу (по стройовій частині) Військової частини НОМЕР_1 від 29 вересня 2017 року № 226.
44. При цьому, судами також встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у справі № 815/597/18 відповідачем на користь позивача протягом 2018 року було проведено нарахування та виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2017р. у розмірі 6771,60 грн., грошової компенсації за невикористану відпустку за 2017 рік за 4 (чотири) дні у розмірі 902,88 грн., матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2017 рік у розмірі 6771,60 грн., винагороди за 20 років безперервної військової служби в розмірі 842,75 грн., грошової допомоги за піднайом (найом) жилого приміщення з 01 січня 2017 року по 29 вересня 2017 року у розмірі 13248,25 грн. та грошової компенсації вартості за не отримане речове майно у розмірі 50788,33 грн., у підтвердження чого відповідачем було надано до суду платіжні доручення № 430 від 20 липня 2018 року, № 546 від 14 вересня 2018 року, № 401 від 17 липня 2018 року, довідки-розрахунки та розрахунково-платіжні відомості.
45. Проте, пунктом 3 спірного наказу у цій справі, позивача виключено із списків особового складу частини та знято зі всіх видів забезпечення з 29 вересня 2017 року, тобто з дати, яка передує проведенню розрахунків з військовослужбовцем, що являється порушенням пункту 242 Положення № 1153/2008 та з дати (з 29 вересня 2017 року), якою вже визнано протиправними діями відповідача щодо виключення позивача без його згоди зі списків особового складу без проведення усіх необхідних розрахунків, що встановлено рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2018 року у адміністративній справі № 815/597/18, що набрало законної сили.
46. Окрім того, суд першої інстанції цілком правильно зазначив, що виключення позивача зі списків особового складу частини та зняття зі всіх видів забезпечення з 29 вересня 2017 року, як особу звільнену з військової служби, унеможливлює виконати зобов'язання у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік відповідно до абзацу першого пункту 242 Положення № 1153/2008.
47. Частиною 2 статті 24 Закону № 2232-XI передбачено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
48. Згідно абзацу 4 пункту 34 Положення № 1153/2008 контракт припиняється (розривається) у день, зазначений у наказі командира (начальника) військової частини по стройовій частині про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (у разі дострокового припинення (розірвання) контракту, звільнення з військової служби або направлення для проходження військової служби до іншого військового формування з виключенням зі списків особового складу Збройних Сил України).
49. З аналізу вказаних норм слідує, що днем закінчення проходження військової служби та припинення контракту є день виключення особи зі списків особового складу частини. А відтак, від дня виключення зі списків особового складу, серед іншого, залежить час проходження військової служби, який зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
50. Отже, Суд погоджується з позицією позивача, яка підтримана судами попередніх інстанцій про те, що він не може бути виключений зі списків особового складу військової частини заднім числом. Оскільки виключення позивача відповідно до абзацу 3 пункту 242 Положення № 1153/2008 здійснюється тільки після проведення з ним усіх необхідних розрахунків.
51. З урахуванням наведених вище норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі, Суд уважає правильним висновок суду першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог, оскільки позивача виключено зі списків особового складу до проведення з ним усіх необхідних розрахунків та крім цього, фактично виключено зі списків особового складу за 13 місяців до винесення оскаржуваного наказу, тому оскаржуваний позивачем пункт 3 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 22 жовтня 2018 року № 251 в часині виключення позивача зі списків особового складу військової частини є незаконним та підлягає скасуванню.
52. При цьому, варто зазначити, що у поданому позивачем адміністративному позові не заявлялось вимог зобов'язального характеру щодо стягнення на його користь певних виплат та компенсацій, які на його думку він мав отримати до моменту виключення зі списків особового складу військової частини.
53. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Серявін та інші проти України» зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
54. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів зазначає, що ці доводи були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції під час розгляду та ухвалення оскаржуваних судових рішень, та їм була надана належна правова оцінка, жодних нових аргументів, які б доводили порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не наведено.
55. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі про задоволення позовних вимог.
56. Згідно частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
57. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
58. Оскільки Суд залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2019 року у справі № 420/6263/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач М. М. Яковенко
Судді Л. О. Єресько
О. О. Шишов