04 грудня 2019 року
Київ
справа №1.380.2019.003731
адміністративне провадження №К/9901/30990/19
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №1.380.2019.003731 (857/8151/19) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРАЖ ЗАХІД» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Львівській області 08.11.2019, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2019 касаційну скаргу було залишено без руху з мотивів її невідповідності вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (ненадання доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі). Цією ж ухвалою заявнику визначено строк на усунення виявлених судом недоліків терміном у десять днів з дня отримання копії даної ухвали.
Вказану ухвалу Верховного Суду вручено представнику заявника 18.11.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху відповідачем на адресу суду скеровано клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги щодо надання платіжного документа або відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі. Вказане клопотання мотивовано неможливістю сплати судового збору у відведений судом строк з причин відсутності на рахунку Головного управління ДПС у Львівській області грошових коштів необхідних для такої сплати.
На підтвердження вказаних обставин скаржником надано копію листа про необхідність збільшення відповідачу суми коштів на сплату судового збору, копію листа про зміни до розпису державного бюджету на 2019 рік та копію витягу зі змін помісячного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету.
Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаному клопотанні, суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Порядок поновлення та продовження процесуальних строків врегульовано статтею 121 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 121 Кодексу встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Продовження строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у заздалегідь встановлений судом строк.
Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» «право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Статтею 330 КАС України передбачено обов'язок особи, яка подає касаційну скаргу щодо одночасного надання документа про сплату судового збору.
З аналізу вищенаведених положень вбачається, що особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту касаційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Однак, податковим органом не надано доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, зокрема, з моменту виникнення права на касаційне оскарження, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору саме у справі №1.380.2019.003731 (857/8151/19) фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги.
Суд вважає, що у скаржника було достатньо часу для сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі та надання платіжного доручення, а тому вищенаведені у клопотанні обставини не можуть бути підставою для систематичного продовження строку на усунення недоліків, які стали підстаовою для залишення касаційної скарги без руху. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Таким чином, клопотання відповідача про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги задоволенню не підлягає.
Відповідно до статі 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
З поданого скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору вбачається, що викладені в ньому обґрунтування та доводи не відповідають умовам визначених статтею 8 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI, що свідчить про відсутність підстав для його задоволення.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у даній справі необхідно відмовити.
Відповідно до частини другої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
На момент постановлення Верховним Судом даної ухвали, на адресу суду від заявника касаційної скарги не надходив документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За змістом частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, Головним управлінням ДПС у Львівській області не виконано вимоги ухвали щодо надання документа про сплату судового збору, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає поверненню.
Керуючись статтями 169, 248, 332, 355, 359 КАС України, суд -
Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги у справі №1.380.2019.003731 (857/8151/19).
Відмовити Головному управлінню ДПС у Львівській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №1.380.2019.003731 (857/8151/19).
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.10.2019 у справі №1.380.2019.003731 (857/8151/19) за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕРАЖ ЗАХІД» про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
І.Я. Олендер
Суддя Верховного Суду