Іменем України
05 грудня 2019 року
Київ
справа №642/5979/17
адміністративне провадження №К/9901/51969/18, К/9901/51968/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Желєзного І.В., Мороз Л.Л., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 Уманця Андрія Ігоровича на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Сіренко О.І, Любчич Л.В., Спаскіна О.А. від 18 квітня 2018 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункту 10 протоколу № 88 від 1 вересня 2017 року рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530;
- зобов'язати Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, з урахуванням раніше виплаченої суми.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
2. Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано пункт 10 протоколу № 88 від 1 вересня 2017 року рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 подати висновок за формою (додаток 13 Наказу № 530) з урахуванням раніше виплаченої суми та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерства оборони України про виплату (доплату) ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530.
Зобов'язано Міністерство оборони України вирішити питання про перерахунок та призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з дотриманням розмірів одноразової грошової допомоги передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) у Порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 та наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2014 року № 530, з урахуванням раніше виплаченої суми.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
3. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не надано доказів правомірності свого рішення, які полягають у не дотриманні вимог статті 19 Конституції України та Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року) при прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги.
Суд дійшов висновку про те, що позивач має право призначення одноразової грошової допомогу згідно підпункту «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції Закону № 2004-VIII від 6 квітня 2017 року).
4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року апеляційну скаргу Міністерства оборони України було задоволено.
Постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено.
5. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції помилково трактує Прикінцеві положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 6 квітня 2017 року № 2004-VII.
Розміри одноразової грошової допомоги визначені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку №975 не можуть бути розповсюджені на позивача, оскільки цими ж нормативно-правовими актами встановлені відсилочні норми щодо застосування тих редакцій Закону та постанови, які діяли на момент встановлення особі інвалідності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 та його представник звернулись із касаційними скаргами, в яких просять скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та залишити в силі постанову Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 29 жовтня 1983 року по 26 жовтня 1985 року проходив військову службу у Збройних Силах СРСР, в тому числі у складі діючої армії під час бойових дій в Демократичній Республіці Афганістан.
Із копії витягу з протоколу № 2501 від 13 грудня 2012 року засідання Центральної військової лікарської комісії Міністерства оборони України по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця отримані ОСОБА_1 під час проходження військової служби множинне вогнепальне осколкове поранення верхніх кінцівок, лівої стопи та попереку та наступні захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
Відповідно до довідки МСЕК № 118378 серія 12 ААА від 16 травня 2016 року ОСОБА_1 встановлена третя група інваліда війни з 1 червня 2016 року, у зв'язку з пораненням, контузією і захворюваннями, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах де велись бойові дії.
17 травня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності.
Оскільки позивачу було відмовлено відповідачами у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, останній звернувся до суду.
постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2017 року визнано протиправним та скасовано пункт 17 протоколу № 86 від 7 жовтня 2016 року комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно надіслати документи для призначення ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року та наказу Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року (додаток 13 наказу № 530) на адресу Міністерства Оборони України, про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги; зобов'язано Міністерство оборони України повторно розглянути висновок та документи подані ІНФОРМАЦІЯ_3 та вирішити питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку № 975 та наказу Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року.
На виконання постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 5 квітня 2017 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (пункт 10 протоколу засідання комісії від 1 вересня 2017 року № 88) прийнято рішення про призначення позивачу ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150 кратного прожиткового мінімуму, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку № 975 та наказу Міністерства оборони України № 530 від 14 серпня 2014 року.
На підставі платіжного доручення Харківського обласного військового комісаріату № 16243 від 22 вересня 2017 року управлінням Державної казначейської служби у Холодногірському районі м. Харкова 22 вересня 2017 року ОСОБА_1 на його особовий банківський рахунок було перераховано 217500,00 грн одноразової грошової допомоги.
8. Вважаючи, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення рівня соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей» від 6 квітня 2017 року № 2004-VII, були внесені зміни до статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких було збільшено розміри одноразової грошової допомоги, а тому, при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач повинен був керуватися Законом № 2004- VII в редакції від 6 квітня 2017 року.
9. Касаційні скарги обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, помилково застосував абзац 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (в редакції від 24 травня 2017 року) відповідно до якої - особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги, - допомога, що не була призначена, призначається і виплачується у встановленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року регулює питання призначення одноразової грошової допомоги стосовно осіб, які мали право на призначення одноразової грошової допомоги до набрання чинності Порядку № 975 (до 1 січня 2014 року) та звернулись із заявою про допомогу відповідно до порядків затверджених постановами Кабінету Міністрів України: від 28 травня 2008 року № 499, від 21 лютого 2007 року № 284 та від 21 листопада 2007 року № 1331.
Позивач звернувся із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у 2016 році відповідно до Порядку 975, а відтак пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року взагалі не має жодного стосунку для спірних правовідносин.
Крім того, пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року суперечить пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 2004-VІІІ від 6 квітня 2017 року та пункту 2 Прикінцевих положень Закону від 4 липня 2012 року № 5040-VІ.
Враховуючи положення частини 3 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України згідно, якої закон як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість, а тому взагалі посилання на пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року є хибним.
10. Міністерством оборони України подано відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року, в якому воно просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
11. Відзиву на касаційні скарги ОСОБА_1 та представника Блищика О.С. Уманця А.І. на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року Харківським обласним військовим комісаріатом не подано.
12. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
13. Відповідно до частини 1 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
14. Відповідно до частин 9, 10 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній до 15 грудня 2017 року) постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.
У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, судове рішення апеляційної інстанції по такій справі є остаточним і оскарженню не підлягає.
15. Будь-яке відхилення від встановленого законом порядку розгляду справ зазначеної категорії (що розглядались за скороченим провадженням), в тому числі й у спосіб касаційного перегляду призведе до порушення принципу правової визначеності.
16. Принцип верховенства права, закріплений у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, судова практика Європейського суду з прав людини передбачає можливість відступу від букви закону, але для цього мають бути виняткові обставини.
17. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі "Golder v. the United Kingdom" від 21 лютого 1975 року № 4451/70, пункт 57 рішення у справі "Ashingdane v. the United Kingdom" від 28 травня 1985 року № 8225/78, пункт 37 рішення у справі "Guerin v. France" від 29 липня 1998 року № 25201/94, пункт 96 рішення у справі "Krombach v. France" від 13 лютого 2001 року № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі "Воловік проти України" від 06 грудня 2007 року № 15123/03, пункт 27 рішення у справі "Пелевін проти України" від 20 травня 2010 року № 24402/02, пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі "Скорик проти України"); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах "Osman v. The United Kingdom" від 28 жовтня 1998 року № 23452/94 та "Kreuz v. Poland" від 19 червня 2001 року № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляд судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року № 21920/93 та рішення у справі "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року № 26737/95).
18. При цьому Європейський суд з прав людини виходить з того, що право на справедливий судовий розгляд повинно тлумачитися з урахуванням одного з основоположних аспектів верховенства права, а саме принципу правової визначеності та дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення; відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (пункти 51, 52 рішення у справі "Ryabykh v. Russia" від 24 липня 2003 року № 52854/99, пункти 46, 47 рішення у справі "Устименко проти України" від 29 жовтня 2015 року № 32053/13).
19. Відповідно до статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України касаційне оскарження судового рішення є можливим лише у випадках, визначених законом.
20. Позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії розглядалась судом першої інстанції в порядку скороченого провадження на підставі статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року.
21. Таким чином, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року є остаточною та не підлягає касаційному перегляду.
22. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанова від 28 травня 2019 року у справах № 826/23358/15 та № 810/2286/16.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
23. Враховуючи вказані обставини, постанова Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року не може бути переглянуті Верховним Судом як судом касаційної інстанції в адміністративних справах у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ чинної редакції Кодексу адміністративного судочинства України, а тому касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
24. За змістом пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_1 Уманця Андрія Ігоровича залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - без змін.
Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
судді І.В. Желєзний
Л.Л. Мороз