Справа № 712/2309/19
Провадження№ 2/712/666/19
28 листопада 2019 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого-судді Мельник І.О.
з участю секретаря Хоменко А.В.
позивачки - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 та його представника - адвоката Гукової Л.О.
представника третьої особи - Зубалій Н.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів, позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини,
Позивачка ОСОБА_1 15.11.2018 звернулася до суду з позовом доОСОБА_2 про стягнення аліментів. Просить суд стягнути з відповідача аліменти у твердій грошовій суммі. Позовною заявою від 21.11.2018 уточнила позовні вимоги та просить суд стягнути з ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 3789 грн. на місяць щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття. В обгрунтування позовних вимог вказує, що 07.07.2018 між нею та відповідачем зареєстровано шлюб, який 12.11.2018 було розірвано. У шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитини - син ОСОБА_3 , який проживає разом із позивачкою та знаходиться на її повному утриманні. Вказує, що відповідач допомоги на утримання дитини не надає, вона неодноразово зверталася за допомогою до нього, проте марно. Тому, позивачка змушена звернутися до суду з даним позовом.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 22.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
До суду відповідачем ОСОБА_2 . 24.01.2019 скеровано відзив на позов, яким позовні вимоги визнав частково, посилаючись на той факт, що він проживає разом з матір'ю - пенсіонеркою, яка перебуває на його утриманні, її пенсія мізерна. Він не має постійного місця роботи та існує за рахунок випадкових підробіток. Вказує, що оскільки він не працює, тому в змозі сплачувати аліменти в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто в сумі 1050 грн. Згідно з Законом України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум на дитину віком 6 років становить 2027 грн. Вважає, шо такий розмір аліментів буде відповідати вимогам закону.
Позивачкою 07.02.2019 скеровано до суду відповідь на відзив, якою просить суд позов задовольнити в повному обсязі. Свою відповідь обгрунтовує тим, що мати відповідача дійсно пенсіонерка, проте пенсія її не мінімальна. Крім того, мати відповідача отримує кошти від здачі в оренду землі сільскогосподарского призначенння в Драбівському районі. За роки прожиті разом з відповідачем, мати ніколи не була на його утриманні. За допомогою остання завжди зверталася до своєї дочки, сестри відповідача. Вказує, що відповідач має власний інтернет-магазин http://www.freelancer.ck.ua/pages, де він здійснює торгівлю господарським інвентарем, судячи з розділу «Оплата» він здійснює торгівлю по всьому світу, тому, що застосовує платіжні системи: LIQPAY та ОСОБА_4 . Оскільки Відповідач офіційно не працює, розмір аліментів встановлюється, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Відповідно до даних Головного управління статистики в Черкаській області з офіційного Інтернет-сайту за вересень 2018 року середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника становила 7578 грн., а тому щомісячний розмір аліментів повинен становити близько 3789 грн. Оскільки у відповідача відсутні офіційні доходи, доцільно стягнути з нього аліменти у вигляді твердої грошової суми щомісячно. Вважає, що сума в 3789,00 грн. є обгрунтованою і частково покриває витрати, які необхідні для забезпечення належних умов життя, необхідних для розвитку дитини. Всі інші твердження відповідача є необгрунтованими та не підтверджені жодним доказом, не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідач 11.02.2019 скерував до суду заперечення на відповідь на відзив, яким зазначив, що його матеріальний стан не дозволяє сплачувати аліменти в розмірі 3789 грн. для забезпечення сина. Він може сплачувати аліменти на утримання сина в розмірі 1000 грн. щомісячно.
До суду ОСОБА_2 18.02.2019 скеровано зустрічний позов про визначення місця проживання неповнолітньої дитини. В обгрунтування позову вказує, що з відповідачкою ОСОБА_1 він перебував у шлюбі з 07.07.2011 по 12.11.2018. Від шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу їх син залишився проживати разом з матір'ю. Спільної згоди щодо проживання дитини разом з відповідачкою досягнуто не було. Питання про виховання дитини та визначення місця проживання його разом з матір'ю було вирішено службою у справах дітей Черкаської міської ради, про що йому надана відповідь за №4680/30-03-01 від 12.11.2018. У відповіді зазначається, що за інформацією ЧМЦССДМ встановлено, що складні стосунки між батьками малолітнього негативно впливають на психоемоційний стан дитини, в нього наявні збуджені, агресивні реакції та відмічається тривожний стан. Позивач вказує, що відповідачка ОСОБА_1 страждає на хворобу розсіяний інцефаломіеліт. Під час загострення хвороби її поведінка стає небезпечною і агресивною без явних на то причин. Після закінчення припадку, що майже завжди супроводжується бійкою, відповідачка втрачає працезцездатність, їй важко вставати з ліжка. В таких випадках на допомогу викликався дільничний лікар, який надавав медикаментозну допомогу. Відповідачка постійно вживає заспокійливі ліки, які мало чим допомагають. За багато років сумісного проживання припадки агресії спрямовувались безпосередньо на їх сина, який був ще немовлям. Із-за такої поведінки відповідачки син уникає від спілкування з матір ю і знаходиться разом з ним. Він боявся спати з матір ю і спав разом з ним в ліжку. Коли дитина підросла, то почала запитувати, чому мама себе так поводить. Позивач намагався пояснити, що мама хворіє. Син це розумів, коли приходив лікар. Також, відповідачка психологічно тисне на неповнолітнього сина, кричить на нього. Коли вона телефонує дитині, то сина охоплює паніка, він не знає про що говорить з нею, щоб не викликати у неї агресію. Знаходячись з ним, дитина не хоче потім повертатись до матері. Безпідставно відповідач зверталась до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, посилаючись на те, що дитина бажає жити з нею. Це не відповідає дійсності. Відповідач безпричинно викликала поліцію, відносно цих викликів складені протоколи поліції та є висновок N911319 від 14.11.2018, з якого можливо дізнатись, що дитина бажала залишитись з татом. Не досягнувши бажаного результату, відповідачка забрала дитину зі школи та тримала у себе біля десяти днів, пояснюючи це хворобою сина. В цей час, дитина перебувала під доглядом баби ОСОБА_5 , яка жорстоко поводилась з Єгором та нанесла йому тілесні пошкодження. Відносно цієї події мається висновок судово-медичної експертизи від 12.10.2018 за №02-01/1189. З самого дитинства він постійно піклується за дитину, надає допомогу матеріально: купує одежу, іграшки. Він постійно відводить його до дитячого садочка, про що свідчить характеристика з дошкільного навчального закладу №83 «Лісова казка». З місця колишнього проживання ( АДРЕСА_1 ) мається характеристика на нього, яка свідчить про те, що піклувався про дитину лише він, мати за дитиною не доглядала. Про це також свідчить акт опитування сусідів від 01.11.2018. До теперішнього часу він за місцем свого проживання характеризується позитивно, що підтверджується характеристикою від 06.02.2019. Під диспансерним наглядом КЗ «Черкаський і обласний психоневрологічний диспансер» він не перебуває. Спиртні напої він не вживає та не палить. Вважає, що проживання сина разом з ним відповідає його інтересам.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 05.03.2019 об'єднано в одне провадження під номером № 712/14091/18, провадження № 2/712/666/19, цивільні справи: № 712/14091/18 за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та справу № 712/2309/119 за цивільним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини та призначено у справі підготовче судове засідання, яке ухвалою від 06.05.2019 закрито та призначено до розгляду по суті.
ОСОБА_1 , будучи відповідачкою за зустрічним позовом, 05.03.2019 направила до суду відзив на позовну заяву, яким просить суд відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову в повному обсязі. Свої вимоги мотивує тим, що 13.08.2018 їй на телефон надійшли погрози від колишнього чоловіка про те, щоб вона забрала заяву з поліції про нанесення їй тілесних ушкоджень, про що відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12018251010005039. Того ж дня ввечері, вона разом із поліцією, забрала всі свої і дитячі речі з квартири, в якій вони проживали всією сім'єю (зараз зa цією адресою проживає позивач). З цього часу, вона з сином проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Вказує, що 11.10.2018 ОСОБА_2 силою забрав у неї дитину, при цьому наніс тілесні ушкодження її сестрі ОСОБА_6 про що відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12018251010007351 Наступного дня, 12.10.2018 вона звернулася із заявою про визначення місця проживання дитини до Служби у справах дітей Черкаської міської ради, 09.11.2018 було прийнято рішення про визначення місця проживання малолітнього сина разом з нею. Зазначила, що вона не страждає на психічну хворобу і не перебуває на обліку в КЗ «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер», про що свідчить довідка б/н від 05.03.2019. Вона ніколи не викликала дільничного лікаря і. тим паче, не вживає заспокійливих препаратів тому, що вона водій з 15.02.2017 і керує транспортним засобом кожного дня. До того ж, 01.11.2016 їй була надана медична довідка щодо придатності керування транспортним засобом серії 10 НОМЕР_1 . З 01.09.2018 син пішов навчатися до 1-В класу ЗОШ №32. З жовтня 2018 року дитина перебуває під психологічним наглядом психолога школи. Позивач ОСОБА_2 в шкільному житті дитини участі не приймає, батьківські збори не відвідує, допомоги сину на забезпечення спеціальною літературою (дитина навчається за програмою «Інтелект Україна») не надає. На початку лютого 2019 року позивач хотів самовільно забрати дитину зі школи, влаштувавши бійку з її батьком біля школи (який того дня мав забрати дитину зі школи) і налякавши всіх дітей. Син ОСОБА_7 перебуває в тривожному стані після зустрічей з позивачем, його батьком, який налаштовує його проти матері.
Позивачка за первісним позовом в судовому засіданні первісний позов підтримала, просила його задовольнити в повному обсязі, суду пояснила, що оскільки відповідач офіційно не працює, розмір аліментів встановлюється, виходячи із середньомісячної заробітної плати для відповідної місцевості. Відповідно до даних Головного управління статистики в Черкаській області з офіційного Інтернет-сайту за вересень 2018 року середньомісячна номінальна заробітна плата штатного працівника становила 7578.00 грн, а тому щомісячний розмір аліментів повинен становити близько 3789.00 грн. Оскільки у відповідача відсутні офіційні доходи, доцільно стягнути з нього аліменти у вигляді твердої грошової суми щомісячно. У задоволенні зустрічного позову просила суд відмовити, суду пояснила, що 09.11.2018 Службою у справах дітей Черкаської міської ради було прийнято рішення про визначення місця проживання малолітнього сина разом з нею. Додала, що визначення місця проживання дитини разом із матір'ю відповідатиме інтересам дитини, позивачка має можливість забезпечити сину належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого батько забезпечити не в змозі.
Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та його представник - адвокат Гукова Л.О. в судовому засіданні первісний позов визнали частково, в частині стягнення з відповідача аліментів в сумі 1050 грн. відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2019 рік», яким встановлено прожитковий мінімум на дитину віком 6 років 2027 грн. Вважають, що такий розмір аліментів буде відповідати вимогам закону та матеріальному становищу платника аліментів. ОСОБА_2 , будучи позивачем за зустрічним позовом, підтримав зустрійний позов, просить суд його задовольнити та визначити місце проживання сина з ним, оскільки у нього є усі необхідні умови для проживання дитини разом з ним. Він має самостійний дохід, має час відводити дитину до школи, займатися з ним вечорами, гуляти та іншим чином піклуватися про нього. Він має всі необхідні умови для проживання та нормального розвитку дитини, щоб задовольнити гармонійний розвиток її особистості в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. Відповідачка мешкаєв орендованій квартирі та не може забезпечувати умови для нормального розвитку дитини. Перебування сина у сім'ї відповідача негативно впливає на його виховання та здоров'я. Він хоче дати сину освіту та добробут. За таких умов, сину буде краще жити з ним.
Представник третьої особи служба у справах дітей Черкаської міської ради - Зубалій Н.А. первісні позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити. Проти задоволення зустрічного позову заперечувала, оскільки питання щодо місця проживання дитини вже вирішено рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради від 09.11.2018, яким визначено місце проживання дитини з матір'ю. На даний час, потреби дитини повністю задовольняється матір'ю.
Заслухавши думку сторін, їх представників, покази свідків, дослідивши матеріали справи, беручи до уваги висновки служби у справах дітей, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, що з 07.07.2011 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 12.11.2018 розірвано. В шлюбі ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - син ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 , виданим 03.01.2012 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Соснівському району м. Черкаси Черкаського міського управління юстиці, актовий запис № 6.
ОСОБА_8 проживає разом зі своєю матір'ю та повністю знаходиться на її утриманні.
Відповідно до ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Способи захисту сімейних прав та інтересів встановлені ч. 2 ст. 18 СК України, згідно з нормами якої способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є припинення правовідношення, а також його анулювання.
За змістом ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
В силу ч.1 ст.179 СК України аліменти, одержані на дитину, мають використовуватись за цільовим призначенням.
Відповідно до п. 17 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина. Тобто, сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов"язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Як вбачається зі ст.150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Отже, кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що зобов'язані забезпечувати обоє батьків.
Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Враховуючи встановлені судом обставини, а саме те, що малолітня дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає з матір'ю ОСОБА_1 , яка несе витрати на її утримання. Як відомо, батько, також, зобов'язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття відповідно до ст.180 СК України.
Обов'язок батьків утримувати своїх дітей виникає з моменту їх народження та зберігається до досягнення дітьми повноліття. До того ж, обов'язок утримувати дитину у рівній мірі покладається як на матір, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
За приписами частини третьої ст. 181 Сімейного кодексу України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Положеннями ст. 184 Сімейного кодексу України передбачено визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (частина перша ст. 184 Сімейного кодексу України).
Таким чином, суд відповідно до ст.184 Сімейного Кодексу України, з урахуванням матеріального стану сторін, беручи до уваги мінливий дохід ОСОБА_2 , який останнім не заперечувався, враховуючи прожитковий мінімум на дитину відповідного віку, встановлений законодавством, вважає за необхідним стягнути аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі 1500 грн. щомісячно , починаючи з 15.11.2019.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини суд відмовляє з наступних підстав.
Рішенням Служби у справах дітей Черкаської міської ради № 709 від 09.11.2018 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір'ю ОСОБА_1
Твердження ОСОБА_2 щодо хвороби ОСОБА_1 спростовуються довідкою КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» Черкаської обласної ради від 05.03.2019 про те, що остання під диспансерним наглядом лікаря-психіатра КНП «Черкаський обласний психоневрологічний диспансер» Черкаської обласної ради не перебуває.
Більш того, неврівноваженим можна вважати ОСОБА_2 з огляду на його агресивну поведінку, виходячи із змісту витягів з Єдиного Реєстру Досудових Розслідувань (КП № 1201825101010005039 від 13.07.2018, КП № 12018251010007351 від 25.10.2018).
З інформації щодо проведенного психологічного дослідження міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді № 285 від 12.04.2019 вбачається, що психологом центру проведено психологічне дослідження стану дитини ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , його страхів та переживання і прихильність до батьків, відношення батька до матері дитини зі слів дитини. Встановлено, що дитина вважає колом близьких людей сім'ю мами і виявляє обурення з приводу поведінки батька.
Так, допитані в якості свідків по справі ОСОБА_10 та ОСОБА_6 , підтвердили факт спотвореного підходу батька, ОСОБА_2 до виховання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 . Наслідком такого методу виховання дитини батьком є нестійкий психоемоційний стан дитини, про це свідчить постійне перебування під наглядом психолога Міського центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
В матеріалах справи містяться письмові характеристики на ОСОБА_1 від сусідів та акт опитування сусідів, які суд оцінює критично, оскільки вони не узгоджуються з поясненнями сторін.
Свідок ОСОБА_11 , будучи сестрою ОСОБА_2 , суду повідомила, що матір ОСОБА_12 є неурівноваженою, кидалася на неї з ножем. При цьому, належних та допустимих доказів небезпеки з боку останньої суду не надала. Суд критично ставиться до даних показів, оскільки свідок є сестрою позивача, а тому є зацікавленою у результаті розгляду справи.
Опитаний в судовому засіданні малолітній ОСОБА_8 повідомив, що він постійно проживає з мамою, яка ним опікується та піклується про нього. Він і надалі бажає проживати з мамою, яку дуже любить, але бажає бачиться та проводити час з батьком, якого також дуже любить.
Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, згідно до положень ст. 7 СК України.
Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.
Відповідно до статей 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї разом з батьком або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Конвенція про права дитини, виходячи із рівності прав матері та батька, у пункті першому статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
За частинами першою, другою статті 161 цього Кодексу якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому, ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Пленум Верховного Суду України в пункті 24 постанови від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» роз'яснив, що вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, суд, виходячи із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинен постановити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітніх. При цьому, суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Згідно з ч.1 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Аналіз наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Відповідно до вимог ч.4 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.
Частиною п'ятою вказаної статті визначено, що орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також, на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Враховуючи розглянуті документи, беручи до уваги, що мати дитини працює, та орган опіки та піклування, вважаючи доцільним, вже визначив місце проживання дитини разом з матір'ю, суд дійшов висновку, що проживання дитини з матір'ю буде відповідати найкращому забезпеченню її інтересів.
Таким чином, вирішуючи спір по суті, на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, з урахуванням встановлених обставин і вимог закону та висновку органу опіки та піклування, встановивши, що інтереси дитини у вирішенні цього спору є першочерговими, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що місце проживання дитини, необхідно визначити з матір'ю .
Разом з тим, суд наголошує, що встановлення місця проживання дитини разом з матір'ю не є відібранням дитини від батька та не позбавляє дитину можливості спілкування з батьком.
При розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо.
Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 141, 259, 263-265, 430 ЦПК України, ст. ст. 160, 161, 180, 181, 182, 183, 184, 191, 192 СК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 15.11.2018 та до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , уродженця м. Черкаси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: служба у справах дітей Черкаської міської ради, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду через місцевий суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 06.12.2019.
Головуючий І.О.Мельник