Провадження № 2/537/894/2019
Справа № 537/3047/19
28.11.2019 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді - Фадєєвої С.О.,
за участі секретаря судових засідань - Герасименко Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою, де просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь кошти у розмірі 14561 грн. 95 коп., з яких: 11599 грн. 77 коп. - сума втрат від інфляції за період грудень 2016 року квітень 2019 року; 2962 грн. 18 коп. - 3 % річних за період з грудня 2016 року по 10 червня 2019 року. Також просить судові витрати покласти на відповідача.
На обґрунтування позову зазначив, що 20 лютого 2015 року між ним та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір позики про надання останньому коштів в розмірі 70000 грн., що еквівалентно 2500 доларів США строком до 20 вересня 2015 року. Окрім того, 16.05.2015 відповідач взяв у нього в борг грошові кошти в розмірі 10000 доларів США зі строком повернення до 16 серпня 2015 року. Також 08.08.2015 відповідач взяв у нього в борг 500 доларів США зі строком повернення до 20 жовтня 2015 року. Внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором він був вимушений звернутися до Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області за захистом своїх прав. Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2016 було стягнуто з відповідача на його користь заборгованість за договором позики від 20.02.2015 року в розмірі 2600 грн., заборгованість за розписками від 16.05.2015 в розмірі 20560 грн. та від 08.08.2015 в розмірі 10740 грн., відсотки за користування позикою в розмірі 4158 грн. та пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 644 грн. 40 коп. Вказав на те, що виконавчий лист, виданий на виконання вищевказаного рішення суду, наразі перебуває на виконанні в Крюківському ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області. За час примусового виконання рішення з відповідача було стягнуто лише 1226 грн. 36 коп., станом на 13.05.2019 заборгованість відповідача перед ним за рішенням суду становить 38027 грн. 24 коп., що в свою чергу порушує його права щодо вільного володіння, користування та розпорядження власними коштами, які були позичені на певний строк. На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом. Таким чином, сума заборгованості відповідача внаслідок невиконання рішення Крюківсього районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20.09.2016 з урахуванням індексу інфляції за період з грудня 2016 по квітень 2019 року та 3 % за період з грудня 2016 року по 10.06.2019 становить: 38027 грн. 24 коп. - несплачена сума боргу за рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.09.2016; 115999 грн. 77 коп. - сума втрат від інфляції за період грудень 2016 - квітень 2019 та 2962 грн. 18 коп. - 3 % річних за період з грудня 2016 року по 10 червня 2019 року . З урахуванням викладеного просить стягнути з відповідача на його користь суму втрат від інфляції, 3 % річних та судові витрати у розмірі 11968 грн. 40 коп.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 В ОСОБА_4 у судове засідання не з'явилася, надала суду клопотання, відповідно до якого позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить розгляд справи проводити у її відсутність та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був належним чином повідомлений. Відзиву на позову заяву та будь-яких клопотань, в тому числі про застосування строку позовної давності, до суду від відповідача не надходило, у зв'язку з чим суд, відповідно до положень ч.8 ст. 178 ЦПК України вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник третьої особи Крюківського ВДВС м. Кременчука ГТУЮ у Полтавській області у судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином.
У зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Згідно ч.1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвали заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, яка не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив розгляд справи, відповідно до ст. 280 ЦПК України, проводити заочно.
Вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Судом встановлено, що рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 29.09.2016 в справі № 537/753/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість за договором позики від 20 лютого 2015 року в розмірі 2 600 грн.; заборгованість за розпискою від 16 травня 2015 року в розмірі 20 560 грн.; заборгованість за розпискою від 08 серпня 2015 року в розмірі 10 740 грн.; відсотки за користування позикою в розмірі 4 158 грн.; пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 644 грн. 40 коп. та судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. Рішення суду набрало законної сили. На виконання вищевказаного рішення суду був виданий виконавчий лист.
З матеріалів справи вбачається, що на виконанні у Крюківському ВДВС м. Кременчук ГТУЮ у Полтавській області перебуває на виконанні виконавче провадження № 53108930 з виконання виконавчого листа № 537/753/16-ц від 30.11.2016, виданого Крюківським районним судом м. Кременчука про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 39253 грн. 60 коп. Станом на 27.11.2019 залишок нестягнутої суми становить 38027 грн. 24 коп.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 та ч.5 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Отже, за приписом частини п'ятої статті 11 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відтак, якщо певне зобов'язання згідно з рішенням суду є грошовим, відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу. За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином. Саме лише прийняття судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, відсутність реального виконання зобов'язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст.526, 599 ЦК України. Тобто, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Норми частини другої статті 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях. Оскільки боргові зобов'язання відповідача виникли з судового рішення, за яким борг стягнуто у гривні, слід стягнути з ОСОБА_2 інфляційні нарахування за час просрочення.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Згідно експертного висновку №9 від 10.06.2019 за борговими зобов'язаннями ОСОБА_2 , визначеними рішення Крюківського районного суду м. Кременчука від 20.09.2016, сумаінфляційних витрат за період з грудня 2016 по квітень 2019 року становить 11599,77 гривень, 3 % річних за період з грудня 2016 року по 10.06.2019 становить 2962,18 грн.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що слід задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідачаОСОБА_2 на його користь 11599 грн. 77 коп. інфляційних витрат за період грудень 2016 року квітень 2019 року та 2962 грн. 18 коп. 3 % річних за період з грудня 2016 року по 10 червня 2019 року.
Також відповідно до ст. 141 ЦПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним судовий збір при подачі позову до суду у розмірі 768 грн. 40 коп. та відповідно до ст. 139 ЦПК України витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1200 грн.
Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 10000 грн., оскільки позивачем у порушення вимог ч.3 ст. 137 ЦПК України не наданий детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Керуючись ст.ст.12, 81, 89, 133,137, 138 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 625, 1048, 1050 ЦК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму втрат від інфляції за період грудень 2016 року - квітень 2019 року в сумі 11599 грн. 77 коп. та 3 % річних за період з грудня 2016 року по 10 червня 2019 року в сумі 2962 грн. 18 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 768 грн. 40 коп. та витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 1200 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя С.О. Фадєєва
Повний текст рішення виготовлено та проголошено о15 год. 00 хв. 03 грудня 2019 року