Справа № 525/1592/18
Провадження №2/525/90/2019
14.11.2019 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Хоролець В.В., при секретарі Гавриш О.В., з участю представника позивача адвоката Ситник О.В., представників позивача ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Жаги Е.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат, -
З доводів позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що 12 серпня 2018 року близько 12 год. 40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський ОСОБА_4 , керуючи транспортним засобом автомобілем Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання маневру розвороту, не переконалася в безпечності маневру, завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині для руху в цьому напрямку, не надала переваги в русі та здійснила зіткнення з транспортним засобом автомобілем Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_13 під керуванням його, ОСОБА_3 , який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_4 порушила п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України. Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13.09.2018 року, яка набрала законної сили 25.09.2018 року, її визнано винною та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави. Позивач зазначає, що згідно звіту про оцінку майна та визначення вартості матеріального збитку №547 від 27.08.2018 року, вартість об'єкту оцінки без урахування аварійних пошкоджень, яка визначена порівняльним підходом, є його вартістю станом на 27.08.2018 року та становить 205225 грн., відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу становить 208796 грн.83 коп.
На момент вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у СК «Провідна» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №АК/7697477, з лімітом відповідальності страховика 100000 грн.; крім цього, як вказує позивач, відповідачкою та страховою компанією було укладено договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземного транспортного засобу з лімітом відповідальності за шкоду, нанесену майну третіх осіб.
Позивач ОСОБА_3 вказує, що оскільки після дорожньо-транспортної пригоди відразу за взаємною згодою було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), то на підставі поданої представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 заяви - страхова компанія «Провідна» виплатила ОСОБА_3 страхове відшкодування в розмірі 50000 грн., однак дана сума не покриває заподіяних збитків. Вказує, що він на належній підставі був володільцем транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_3 , що був пошкоджений в результаті ДТП, автомобіль знаходився на території України також на законних підставах (згідно положень Митного кодексу України) та був застрахований на території України на строк з 11.08.2018 року по 10.09.2018 року. Вважає, що відповідач у справі ОСОБА_4 повинна відшкодувати йому суму 155225 грн. (205225 грн. - сума визначена як ринкова вартість автомобіля за мінусом 50000 грн., які йому були відшкодовані страховою компанією). Також вказує, що у зв'язку з ДТП він затратив кошти на евакуатор, послуги перекладача, проживання в готелі в м. Полтава, на замовлення звіту про оцінку завданої шкоди (суми вказані в позовній заяві), а також йому заподіяна моральна шкода, яка виразилася у моральних стражданнях, нервових переживаннях від пошкодження майна через правопорушення. Внаслідок ДТП він був змушений змінити свої життєві плани, також не зміг вчасно повернутися до Німеччини, де він тимчасово перебуває на автомобілі і змушений був добиратися на автобусі, був відірваний від своєї звичайної діяльності, у зв'язку з чим нервував, також був змушений вивчати питання та витрачати час на вирішення питання повернення пошкодженого автомобіля за місцем його обліку, вивчати питання про звернення за виплатою відшкодування, змушений був звернутися до перекладача, юристів з приводу правових наслідків пошкодження автомобіля, моральна шкода ним оцінена в 10000 грн.
Посилаючись на вищевикладені обставини та положення ряду статей ЦК України та іншого законодавства, позивач у справі ОСОБА_3 звернувся до Великобагачанського районного суду Полтавської області з цивільним позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та просив стягнути з відповідача у справі кошти в сумі 161405 грн. як заподіяної матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 10000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також стягнути судові витрати (а.с.а.с.2-6).
Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09.01.2019 року було відкрито загальне позовне провадження в даній цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП і підготовче засідання у справі призначено на 18.02.2019 року (а.с.68); в подальшому, підготовче засідання у справі перенесено на узгоджену з представниками сторін іншу дату 28.03.2019 року.
Також, після відкриття провадження у справі відповідачу та третій особі у справі направлено копію позовної заяви з додатками та встановлено строк для подання відзиву на позов (для відповідача) та пояснень щодо поданого позову (для третьої особи у справі).
29.01.2019 року до суду надійшов Відзив представника відповідача ОСОБА_4 адвоката Жаги Е.Г. на подану позову заяву з додатками, які приєднані до матеріалів даної цивільної справи (а.с.а.с.79-103). З доводів та суті відзиву на позов вбачається, що сторона відповідача не визнає у повному обсязі заявлені позовні вимоги ОСОБА_3 , посилаючись на ряд положень ЦК України та судову практику розгляду справи даної категорії. Відповідь на відзив до суду не надходила.
28.03.2019 року на підготовчому засіданні було розглянуто ряд клопотань представника відповідача адвоката Жаги Е.Г. і підготовче засідання відкладено на 24.05.2019 року. Ухвалою Великобагачанського районного суду від 28.03.2019 року клопотання представника відповідача адвоката Жаги Е.Г. від 28.03.2019 року про виключення зі складу учасників даної цивільної справи №525/1592/18 представника позивача ОСОБА_1 було задоволено частково та в межах частини доводів клопотання ухвалено вважати, що ОСОБА_1 , який вказаний у позовній заяві як представник позивача ОСОБА_3 не наділений повноваженнями згідно наявної в матеріалах справи довіреності на представництво інтересів позивача у справі під час судового засідання. Цією ж ухвалою суду в задоволенні клопотання представника відповідача адвоката Жаги Е.Г. про залишення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП без розгляду було відмовлено (а.с.а.с.120-121).
24.05.2019 року до суду від позивача надійшла заява про приєднання до матеріалів справи документів та проведення підготовчого засідання за відсутності сторони позивача. Також надано завірену копію довіреності ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з підтвердженням відповідних повноважень даних представників на їх участь в судових засіданнях (а.с.137).
Вбачається, що під час проведення підготовчого засіданні у даній цивільній справі 24.05.2019 року представник відповідача адвокат Жага Е.Г. заявив клопотання про витребування відповідної інформації та клопотання про призначення у даній справі судової автотоварознавчої експертизи, посилаючись на наявність розбіжностей у звіті про оцінку майна №547 та у звіті №46-Д/43/1, проведеного на замовлення СК «Провідна» щодо визначення матеріального збитку. На вирішення даної експертизи просив поставити наступне запитання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Note E 11, реєстраційний номер НОМЕР_10 ? Проведення експертизи просив доручити експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 24.05.2019 року, в межах проведення підготовчого засідання у даній цивільній справі, були задоволені вищевказані клопотання представника відповідача адвоката Жаги Е.Г. та призначено по даній цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок ДТП судову автотоварознавчу експертизу, на вирішення якої було поставлено таке питання: яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Nissan Note E 11, реєстраційний номер НОМЕР_10 ? Проведення даної експертизи було доручено експертам Полтавського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (м. Полтава, Рибальський провулок,8); на час проведення даної експертизи провадження у справі було зупинено (а.с.а.с.143-144).
До Великобагачанського районного суду Полтавської області 27.06.2019 року надійшло повідомлення експертної установи №154 від 22.06.2019 року про неможливість проведення даної експертизи, оскільки як було встановлено, транспортний засіб Nissan Note E 11, реєстраційний номер НОМЕР_5 не був наданий для огляду експерту, так як він доставлений по місцю своєї реєстрації у Німеччині (даний автомобіль був туди відправлений у жовтні 2018 року) (а.с.а.с.158,159).
Ухвалою суду від 04.09.2019 року у справі поновлено провадження за ініціативою суду (а.с.167).
04.09.2019 року у даній цивільні справі було проведено підготовче засідання, на якому представник позивача адвокат Ситник Оксана Володимирівна надала для приєднання до справи ряд документів; під час проведення даного виду засідання у справі представник відповідача адвокат Жага Едуард Григорович, поряд з іншими, підтримав доводи відзиву на позов та висловився з приводу виконання положень ст.51 ЦПК України щодо необхідності залучення до участі у справі за клопотанням позивача як співвідповідача чи другого відповідача СК «Провідна» (а.с.а.с.171-180,182-183). Також судом за наслідками проведення підготовчого засідання у справі було витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали адміністративної справи №525/1054/18 за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_4 (а.с.а.с.191).
05.09.2019 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області була подана заява представника позивача ОСОБА_3 за довіреністю - ОСОБА_2 про забезпечення позову шляхом заборони відчужувати рухоме майно, яке є власністю відповідача по справі ОСОБА_4 та накладення на нього арешту (а.с.а.с.193-195).
Ухвалою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 09.09.2019 року в задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 про забезпечення позову (шляхом заборони відчужувати рухоме майно, яке є власністю відповідача по справі ОСОБА_4 та накладення на нього арешту), що надійшла до суду в межах цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - відмовлено (а.с.а.с.197-199).
В судовому засіданні представники позивача адвокат Ситник О.В.ОСОБА_1. та ОСОБА_2 підтримали доводи позовної заяви, в своїх поясненнях посилалися на обставини, які викладені в позові і просили позов ОСОБА_3 задовольнити; також представник позивача ОСОБА_1 вказав, що страхове відшкодування було отримано в розмірі 50000 грн., автомобіль Nissan Note E 11, реєстраційний номер НОМЕР_5 після ДТП фактично не відновлювався та був відправлений до Німеччини за місце його реєстраційного обліку. Також, представники позивача просили стягнути з відповідача у справі судові витрати згідно ст.ст.133,137,138,139,141 ЦПК України.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Жага Е.Г. позовні вимоги позивача не визнав, в своїх поясненнях посилалася на доводи, які викладені у відзиві на позов, а також на судову практику ВС розгляду справ даної категорії; зауважив, що сторона відповідача вживала процесуальні заходи щодо визначення дійсної шкоди, заподіяної в результаті ДТП шляхом заявлення клопотання про призначення судової автотоворознавчої експертизи, однак дану експертизу не було проведено з причин, які не залежали від дій сторони відповідача; в задоволенні позовних вимог позивача просив суд відмовити.
Суд, заслухавши пояснення та доводи представника позивача адвоката Ситник О.В., пояснення представників позивача за довіреністю ОСОБА_1. та ОСОБА_2., пояснення та доводи представника відповідача адвоката Жаги Е.Г., дослідивши письмові докази по справі, надані особами, що беруть участь у справі на засадах змагальності та диспозитивності, вивчивши заяви по суті справи, які подані учасниками справи, та всі докази в їх сукупності, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення №525/1054/18 за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_4 , і давши цим доказам в їх сукупності та взаємозв'язку відповідну оцінку приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Стаття 15 ЦК України (норма матеріального права) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Про це вказується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.05.2018 року.
Відповідно до змісту статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що «в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом №3477 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі».
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України.
Рішення Європейського суду є офіційною формою роз'яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв'язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.
У пункті 42 рішення «Бендерський проти України» від 15 листопада 2007 року Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (рішення ЄСПЛ у справі «Руїз Торійа проти Іспанії» від 09.12.1994 року).
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його прав і обов'язків цивільного характеру (п.36 рішення ЄСПЛ від 21.02.1975 року у справі «Голден проти Сполученого королівства») та кожен має право на ефективний засіб юридичного захисту (ст.13 Конвенції).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно статті 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні - це певна річ (об'єкт), щодо якої виник спір.
Як вказав Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2018 року, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Тобто, право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що даним позивачем при зверненні до суду з відповідним цивільним позовом визначено такий суб'єктний склад учасників справи - відповідачем визначено громадянку ОСОБА_4 , яка була водієм транспортного засобу автомобіля Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 на момент ДТП, що мала місце 12.08.2018 року близько 12 год. 40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, внаслідок чого було пошкоджено автомобіль Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 під керуванням ОСОБА_3 (а.с.а.с.2-6). Третьою особою у справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору залучено Страхову компанію «Провідна» (а.с.а.с.2-6). Стороною позивача у справі в порядку, передбаченому ст.51 ЦПК України не заявлялися клопотання про залучення до участі у справі у відповідному процесуальному статусі інших осіб; при цьому належить врахувати правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 20.01.2016 року та у постанові №6-954цс16 від 26.10.2016 року про те, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоду є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого був потерпілий; право визначення кола відповідачів у конкретній справі належить виключно позивачу, який звертається з відповідними позовними вимогами до суду (постанова Верховного Суду від 16.05.2018 року). Крім цього також належить врахувати висновки Верховного Суду, висловлені в постанові від 14.02.2018 року у справі №344/10730/15-ц (при розгляді цивільного спору до особи, винної у вчиненні ДТП, цивільно-правова відповідальність якої була застрахована) про те, що особа (позивач) згідно ч.1 ст.12 ЦК України здійснює свої права вільно, на власний розсуд і не може бути примушений до дій, вчинення яких не є обов'язковим (ч.2 ст.14 ЦК України).
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 станом на 12.08.2018 року був належним володільцем транспортного засобу - автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 (а.с.а.с.172-173,174-177). Цивільно-правова відповідальність володільця даного транспортного засобу забезпечена полісом №АМ/5096426 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що виданий ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія» (Вінницька дирекція) (а.с.13). Також встановлено в ході судового розгляду справи, що ОСОБА_3 (продавець) уклав з ОСОБА_7 (покупець) договір купівлі-продажу аварійного автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 (а.с.а.с.178-179). Під час судового розгляду справи стороною позивача у справі не заперечувалося, що вищевказаний транспортний засіб, який був пошкоджений в результаті ДТП, що мало місце 12.08.2018 року близько 12 год.40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, не відновлювався та в жовтні 2018 року був відправлений по місцю своєї реєстрації до Німеччини.
Сторонами у справі не заперечується та підтверджується належними доказами, що станом на 12 серпня 2018 року (дата дорожньо-транспортної пригоди з участю автомобілів Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_12 та Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 ), водієм та належним власником транспортного засобу автомобіля Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 була відповідач у справі ОСОБА_4 (аркуші 7-8 оглянутої адміністративної справи №525/1054/18). На момент вчинення вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у СК «Провідна» згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - поліс №АК/7697477 (а.с.11-що стосується транспортного засобу Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 ), з лімітом відповідальності страховика 100000 грн., що також сторонами у справі не заперечується.
12.08.2018 року учасниками ДТП, що мало місце 12.08.2018 року близько 12 год. 40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (євро протокол) (а.с.11; аркуш 10 оглянутої адміністративної справи №525/1054/18).
В подальшому, за зверненням ОСОБА_3 до УПП в Полтавській області від 13.08.2018 року, працівниками УПП в Полтавській області були оформлені матеріали адміністративної справи за ст.124 КУпАП щодо ОСОБА_4 та складено відносно неї адміністративний протокол серія БД №050721 від 18.08.2018 року за ст.124 КУпАП (оглянуті матеріали адміністративної справи №525/1054/18).
Постановою Великобагачанського районного суду Полтавської області від 13 вересня 2018 року ОСОБА_4 (відповідач у даній цивільній справі) визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та на неї накладено стягнення у виді штрафу в сумі 340 грн. на користь держави та стягнуто судовий збір (а.с.10; аркуш 32 оглянутої адміністративної справи №525/1054/18). З мотивувальної частини даної постанови суду, яка набрала законної сили 25.09.2018 року вбачається, що 18 серпня 2018 року близько 12 год.40 хв. ОСОБА_4 , на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський керувала транспортним засобом марки Honda CR-V, д.н.з. НОМЕР_1 , під час виконання маневру розвороту, не переконалася в безпечності маневру, завчасно не зайняла відповідне крайнє положення на проїзній частині для руху в цьому напрямку, не надала переваги в русі та здійснила зіткнення з транспортним засобом автомобілем Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_13 під керуванням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався в попутному напрямку в крайній лівій смузі, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Своїми діями ОСОБА_4 порушила п.10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України.
Судом в ході розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 встановлено, що в даній постанові Великобагачанського районного суду від 13.09.2018 року допущена описка в частині дати вчинення дорожньо-транспортної пригоди, оскільки з сукупності матеріалів справи вбачається і учасниками справи не заперечується, що подія дорожньо-транспортної пригоди мала місце саме 12 серпня 2018 року.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 статті 77 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмету доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України).
Частиною 1 статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частин 5,6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З доводів позовної заяви ОСОБА_3 вбачається, що згідно Звіту про оцінку майна та визначення вартості матеріального збитку №547 від 27.08.2018 року, вартість об'єкту оцінки без урахування аварійних пошкоджень, яка визначена порівняльним підходом є його вартістю станом на 27.08.2018 року та становить 205225 грн., відновлювальний ремонт транспортного засобу з урахуванням зносу становить 208796 грн.83 коп. Після дорожньо-транспортної пригоди за взаємною згодою було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), то на підставі поданої представником позивача за довіреністю ОСОБА_1 заяви - страхова компанія «Провідна» виплатила йому, ОСОБА_3 , страхове відшкодування в розмірі 50000 грн., однак ця сума не покриває заподіяних збитків. Також посилається на те, що ОСОБА_4 повинна відшкодувати йому суму 155225 грн. (205225 грн. - сума визначена як ринкова вартість автомобіля за мінусом 50000 грн., які йому були відшкодовані страховою компанією); при цьому, зазначає, що у зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди він затратив кошти на евакуатор, послуги перекладача, проживання в готелі в м. Полтава, на замовлення звіту про оцінку завданої шкоди, а також йому заподіяна моральна шкода в розмірі 10000 грн.
Сторонами у справі в ході судового розгляду справи не оспорювався розмір отриманого ОСОБА_3 страхового відшкодування; стороною позивача до суду не подавалися докази про дату сплати відповідного страхового відшкодування.
У доводах відзиву на позов стороною відповідача висловлювалися заперечення з приводу заявлених позовних вимог як в частині відшкодування матеріальної, так і в частині відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до вимог частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з ч.2 ст.1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування лише у разі, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Таким чином, частиною 2 статті 1166 ЦК України встановлено презумпцію вини завдавача шкоди, що означає, що особа, яка завдала шкоду, буде вважатися винною, якщо вона сама не доведе відсутність своєї вини (у зв'язку із наявністю вини іншої особи або у зв'язку із дією об'єктивних обставин).
Будь-яка майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала, в повному обсязі.
Отже, для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести наступні факти: неправомірність поведінки особи, тобто будь-якої поведінки, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії; наявність шкоди: втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини. Наявність всіх вищезазначених умов є підставою для відшкодування завданої шкоди.
Згідно зі статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоду. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (частина 2 статті 1187 ЦК України).
Відповідно до роз'яснень, що викладені в пункті 4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» №4 від 01 березня 2013 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.
Верховний Суд України у своїй постанові від 03.12.2014 року у справі №6-183цс14 вказав, що аналіз норм статті 1166 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законом не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.
Стороною позивача у справі до матеріалів справи додано Звіт №547 від 28.08.2018 року про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 ) (а.с.а.с.14-34).
Згідно цього Звіту №547 від 28.08.2018 про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 ) з фототаблицями до нього та невід'ємними додатками (актом огляду транспортного засобу-дефектна відомість, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копіями сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, попередньою калькуляцією та відповідними скріншотами відповідних файлів), що складений ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» (огляд транспортного засобу проводився в присутності представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 ), вартість матеріального збитку, без ПДВ складає 205225 грн. (а.с.а.с.14-34).
З матеріалів справи вбачається, що стороною відповідача у справі надано Звіт №46-D/43/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 , з відповідними додатками (протоколом огляду транспортного засобу, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, копіями сертифікату суб'єкта оціночної діяльності, кваліфікаційного свідоцтва оцінювача та посвідчення про підвищення кваліфікації оцінювача, попередньою калькуляцією та відповідними скріншотами відповідний файлів), складеного 22.08.2018 року на замовлення СК «Провідна» в присутності представника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 (а.с.а.с.87-100). З даного Звіту вбачається, що матеріальний збиток, завданий власнику колісного транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_12 внаслідок його пошкодження складає 130472 грн.67 коп.
Отже, між Звітом №547 від 28.08.2018 про оцінку майна (визначення вартості матеріального збитку автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_5 ), на який посилається сторона позивача у справі та Звітом №46-D/43/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 , на який посилається сторона відповідача у справі існує суттєва різниця в розмірі визначеного матеріального збитку, завданого власнику вищевказаного транспортного засобу внаслідок його пошкодження. Відповідно, за клопотанням сторони відповідача у справі в порядку, передбаченому ЦПК України призначалася судова автотоварознавча експертиза (а.с.а.с.140-141), однак дана експертиза проведена не була, оскільки вищевказаний транспортний засіб на технічний огляд експерту стороною позивача надано не було (а.с.а.с.158-159).
Спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.11.2003 року за №142/5/2092 (із змінами) затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Згідно з пунктом 2.4 Методики, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості). Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості. Отже, за змістом указаних положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).
Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ. Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Тобто, показник передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією зі складових показника величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Втрата товарної вартості транспортного засобу розглядається в Методиці як економічне поняття, що охоплює, серед іншого, і втрату товарного (зовнішнього) вигляду. Враховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, викликане передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей у результаті зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів й агрегатів, з'єднань і захисних властивостей покриттів унаслідок ДТП і подальшого ремонту. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є результатом проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу. Втрата товарного (зовнішнього) вигляду транспортного засобу є однією з причин фізичного зносу (у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту), яким характеризується величина втрати товарної вартості. Економічна характеристика втрати товарного вигляду дозволяє віднести витрати на його відновлення до конкретних виявів реальних збитків. Відповідно до пункту 8.6.1 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.
Відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина КТЗ (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (пункт 1.6 Методики).
Тобто, величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкодженої: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації, усіх типів КТЗ. При цьому, Пунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується.
У відповідності до положень статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків). При цьому, аналогічну правову позицію викладено у абз.4 п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (із змінами).
За нормою статті 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Згідно частин 1,2 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд при оцінці наявних у справі доказів повинен виконувати положення ст.89 ЦПК України та враховувати висновки, які викладені у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 року та у Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» (остаточне рішення від 17.06.2011 року) про те, що суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом»; таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.
Аналізуючи в своїй сукупності доводи та докази сторони позивача у справі в контексті заявлених позовних вимог, а також доводи та докази сторони відповідача у справі з урахуванням та в контексті положень статей 22,1166,1187,1192 ЦК України, статей 12,13,76,77,80,81,89 ЦПК України, проаналізувавши також наявні в матеріалах справи Звіти про визначення матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 внаслідок його пошкодження в ДТП, суд приходить до висновку, що з обґрунтувань доводів позовної заяви з посиланням на відомості, які містяться у Звіті №547 від 28.08.2018 року в частині заподіяної матеріальної шкоди внаслідок пошкодження вищевказаного транспортного засобу, неможливо зробити однозначний висновок про те, що вартість матеріального збитку складає 205225 грн.; при цьому, в ході судового розгляду справи стороною позивача не було достеменно пояснено, з якою метою було 27.08.2018 року (тобто через п'ять днів після первинного огляду автомобіля при складенні Звіту на замовлення СК «Провідна», де також був присутній представник позивача - ОСОБА_1 ), було повторно оглянуто і замовлено Звіт №547 в ПП «Центр незалежної оцінки та експертиз» визначення вартості матеріального збитку; також, як було з'ясовано в ході розгляду справи, автомобіль Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_10 після ДТП не відновлювався і у жовтні 2018 року був доставлений за місцем його обліку до Німеччини, де в подальшому був проданий ОСОБА_3 .
Разом з цим, з урахуванням доводів та обгрунтування позовної заяви, доводів на обґрунтувань поданого відзиву стороною відповідача, наданого стороною відповідача у справі Звіту №46-D/43/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 з додатками до нього (де вказується про використання відповідних методичних підходів, методів та оцінювальних процедур, в т.ч. з урахуванням положень ст.ст.22,1192 ЦК України) (який був складений на замовлення СК «Провідна») (вищевказана страхова компанія здійснила виплату страхового відшкодування), з урахуванням заявлення позовних вимог до відповідача про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди як різниці між заподіяною шкодою та виплаченим страховим відшкодування (наявне посилання позивача ОСОБА_3 на норми ст.1194 ЦК України), суд виходить з положень статті 22 ЦК України, а також сукупності норм статей 1166,1187,1192 та 1194 ЦК України та даних Звіту №46-D/43/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 з додатками до нього про те, що вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_12 внаслідок його пошкодження складає 130472 грн.67 коп., відповідно, різниця між виплаченим страховим відшкодуванням (згідно доводів позовної заяви в цій частині (саме щодо виплаченого страхового відшкодування «50000 грн.»), буде складати суму 80472 грн.67 коп. (130472,67 грн.-50000 грн.=80472,67 грн.), відповідно, саме ця сума є різницею між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування), яка в силу норм статті 1194 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача у справі ОСОБА_4 . Крім цього з матеріалів справи вбачається, що за перевезення (послуги евакуатора) пошкодженого транспортного засобу - автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_3 сплачено грошові кошти в сумі 2000 грн. (а.с.9), а за складення Звіту про визначення вартості матеріального збитку власнику автомобіля Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_5 ОСОБА_3 сплачено грошові пошти в сумі 2000 грн. (а.с.40). Вказані кошти також підлягають стягненню з відповідача у справі ОСОБА_4 , оскільки ці витрати понесені позивачем у зв'язку з ДТП, що мала місце 12 серпня 2018 року близько 12 год. 40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, винною в якій визнано ОСОБА_4 .
Суд, з огляду на викладене, детально проаналізував відомості та розрахунки, що містяться у Звіті №46-D/43/1 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Nissan Note E11, д.н. НОМЕР_11 з додатками до нього і вважає, що даний Звіт проведений з урахуванням існуючого Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»; наведені у даному Звіті розрахунки саме визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу в сумі 130472,67 грн. і є збитками, які заподіяні ОСОБА_3 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12 серпня 2018 року близько 12 год. 40 хв. на 269 км автодороги Київ-Харків-Довжанський, оскільки оцінювачем (згідно вимог вищевказаного Національного стандарту) визначено дану суму з урахуванням відповідної методики, при цьому було використано конкретні вказані методичні підходи, методи та оцінювальні процедури, метою оцінки було визначення ринкової вартості даного колісного транспортного засобу та розміру збитків, при цьому, оцінювачем було визначено та розраховано розрахунковий коефіцієнт фізичного зносу деталей (враховуючи встановлені відомості та дані про конкретний транспортний засіб).
Суд не може погодитися з доводами представника відповідача адвоката Жаги Е.Г., які викладені у відзиві, а також на які він посилався в ході судового розгляду справи щодо не звернення позивача з вимогами до страхової компанії про виплату страхового відшкодування, виходячи з наступного.
У відповідності до норм ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року №1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961 (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону). Згідно зі статтею 6 Закону №1961, страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону № 1961 (статті 9,22-31,35,36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
З огляду на зазначене сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу. Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов'язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов'язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом із тим зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, у якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, унаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.
Особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд (частина перша статті 12 ЦК України). Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частина друга статті 14 цього Кодексу).
З огляду на наведене, право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов'язанні.
Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав. Такі правові висновки Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року та від 26 жовтня 2016 року, які підлягають застосуванню при розгляді судами справ у подібних спірних правовідносинах.
Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі, гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч.3 ст.23 ЦК України).
У відповідності до положень ч.1 ст.1167 ЦК України (яка регулює позадоговірні (деліктні) правовідносини) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до роз'яснень, викладених в пунктах 2,5 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд при вирішення питання про відшкодування моральної шкоди повинен встановити її наявність, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Особа несе відповідальність за заподіяну моральну шкоду у випадках, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачене нормами Конституції України, іншими нормативними актами, які встановлюють відповідальність за заподіяння такої шкоди.
Враховуючи вищевикладене, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди на користь позивача ОСОБА_3 , з урахуванням суті позовних вимог суд виходить з характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач у зв'язку з ДТП, характеру немайнових втрат та враховує, що він внаслідок ДТП зазнав моральних страждань, нервових переживань від пошкодження майна, він об'єктивно був змушений змінити свої життєві плани, не зміг вчасно повернутися до Німеччини, де він тимчасово перебуває на автомобілі (який був пошкоджений з вини відповідача у справі ОСОБА_4 ), як наслідок, був відірваний від своєї звичайної діяльності, у зв'язку з чим нервував, також був змушений витрачати час на вирішення питання повернення пошкодженого автомобіля за місцем його обліку, вивчати питання про звернення за виплатою відшкодування, змушений був також звертатися до перекладача та юристів з приводу правових наслідків пошкодження автомобіля, і з урахуванням вищевикладених обставин, у своїй сукупності, а також з огляду на вимоги розумності, виваженості, справедливості суд приходить до висновку, що при таких обставинах справи з відповідача у справі ОСОБА_4 , яка допустила ДТП і була притягнута до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП у встановленому порядку, належить стягнути на користь позивача ОСОБА_3 заподіяну йому моральну шкоду в результаті ДТП в розмірі 3000 грн., що відповідатиме положенням ст.23 та ч.1 ст.1167 ЦК України та встановленим цивільним законодавством принципам розумності, виваженості і справедливості та буде достатнім для захисту та відновлення порушених прав позивача у справі. Тобто, позовні вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, заподіяної наслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За загальним правилом, відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Поряд з цим, згідно частини 3 цієї статті, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог щодо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З квитанції про сплату судового збору №28010 від 05.12.2018 року АТ «Полтава-Банк» вбачається, що позивачем у справі ОСОБА_3 при зверненні до Великобагачанського районного суду Полтавської області з даним цивільним позовом в частині вимог про відшкодування моральної шкоди сплачено судовий збір в сумі 704 грн.80 коп. (а.с.1). З квитанції про сплату судового збору №27911 від 05.12.2018 року АТ «Полтава-Банк» вбачається, що позивачем у справі ОСОБА_3 при зверненні до Великобагачанського районного суду Полтавської області з даним цивільним позовом в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди сплачено судовий збір в сумі 1614 грн.05 коп. (а.с.2).
Враховуючи вищевикладене, положення частини 1 статті 131, частини 1 статті 141 ЦПК України та те, що позовні вимоги позивача ОСОБА_3 в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають частковому задоволенню на 49,85% (розрахунок:80472,67грн.х100:161405грн.=49,85%), а в частині відшкодування моральної шкоди позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 30% (розрахунок:3000 грн.х100:10000 грн.=30%), з урахуванням роз'яснень, викладених в пункті 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» (із змінами), судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача ОСОБА_3 з відповідача ОСОБА_4 в загальній сумі 1016 грн.04 коп. (розрахунок:1614,05 грн.х49,85%:100=804грн.60 коп. (за вимогами майнового характеру); 704,80 грн.х30:100=211 грн.44 коп. (за вимогами немайнового характеру); 804,60грн.+211,44грн.=1016 грн.04 коп.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із частиною третьою вказаної статті ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо), розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України», «Заїченко проти України»).
З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2018 року між ОСОБА_3 та адвокатом Ситник О.В. укладено угоду про надання правової допомоги №8/11/2018 (а.с.57). В даній угоді передбачений обсяг правової допомоги вищевказаного адвоката для представництва інтересів ОСОБА_3 , в т.ч. вивчення та складання необхідних документів для звернення до суду та здійснення представництва позивача в судовому засіданні за додаткову оплату. З Акту наданих послуг №1 від 13.11.2019 року по наданню правової допомоги згідно договору №8 від 30.11.2018 року вбачається, що в ньому вказано перелік дій, які вчинила адвокат Ситник О.В. в інтересах позивача у справі ОСОБА_3 , а також зазначено, що загальна вартість наданих послуг становить 4000 грн. (а.с.209), що підтверджується квитанцією адвоката Ситник О.В. №6 від 13.11.2019 року на суму 4000 грн. (а.с.210). З урахуванням викладеного, обсягу наданої правової допомоги, розрахунку цієї правової допомоги та участі даного адвоката в судових засіданнях (28.03.2019 року, 04.09.2019 року та 13.11.2019 року), та зважаючи на складність даної категорії справи і загальний обсяг наданих даним адвокатом послуг за відповідний період часу, компенсації підлягають зазначені кошти в сумі 4000 грн., які необхідно стягнути на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 .
Положеннями ст.139 ЦПК України визначаються витрати, пов'язані, зокрема, із залученням перекладачів.
Відповідно до ч.7 ст.139 ЦПК України, розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами (ч.8 цієї статті). Згідно ч.9 цієї статті, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат за послуги перекладача позивачем у справі надані квитанції: від 13.08.2018 року ФОП ОСОБА_8 на суму 250 грн. (а.с.41) та від 04.09.2019 року №628181 Бюро перекладів «Нью Таймс» на суму 770 грн. (а.с.171). В той же час позивачем у справі не надавався для розгляду розрахунок перекладів щодо обсягу виконаної роботи, обсягу здійсненого перекладу та часу, який для цього був затрачений відповідним перекладачем. При цьому, представник сторони відповідача по суті звертав увагу на вказане, по суті заявляючи про зменшення розміру витрат в цій частині. Отже, з урахуванням вищевикладеного, враховуючи норми частин 7-9 ст.139 ЦК України та виходячи з обсягу перекладу, який наявний в матеріалах справи та доданий до неї, суд приходить до висновку про стягнення витрат за послуги перекладача з відповідача у справі ОСОБА_4 на користь позивача ОСОБА_3 в загальній сумі 550 грн.
Відповідно до положень ч.1 ст.138 ЦПК України, витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
З матеріалів справи вбачається, що 04.09.2019 року у справі було поновлено за ініціативою суду цивільне провадження та цього ж числа проводилося підготовче засідання в порядку, передбаченому ст.ст.189,197 ЦПК України, на якому зі сторони позивача у справі були присутні представник позивача адвокат Ситник О.В. та представник за довіреністю Басацька Н.А. (а.с.а.с.137,181,182-183). В судовому засіданні 13.11.2019 року були присутні представник позивача адвокат Ситник О.В., а також представники за довіреністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . При цьому, як встановлено судом та вбачається з наявної у справі довіреності, вказані особи постійно проживають в АДРЕСА_1 (а.с.137), і саме з місця проживання вказані особи прибули на судові засідання до Великобагачанського районного суду Полтавської області ( ОСОБА_2 04.09.2019 року та 13.11.2019 року; ОСОБА_1 - 13.11.2019 року). Суд проаналізував надані представниками позивача документи щодо витрат, пов'язаних з найманням житла з метою з'явлення до суду: за проживання ОСОБА_2 (а.с.а.с.171,180,204,205); за проживання ОСОБА_1 (а.с.а.с.206,207), а також документи на придбання відповідного виду палива - фіскальні чеки за придбання скрапленого газу від 04.09.2019 року та від 05.09.2019 року (а.с.203), а також від 12.11.2019 року (а.с.208) і приймає їх до уваги, оскільки дати у відповідних квитанціях на винаймання житла, а також у відповідних фіскальних чеках на придбання скрапленого газу з урахуванням значної віддаленості місця проживання представників позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 від місця знаходження суду, співпадають з датами проведення відповідних судових засідань по даній цивільній справі і об'єктивно пов'язані з явкою представників позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відповідні судові засідання. Разом з цим, проаналізувавши положення ч.1 ст.138 ЦПК України, з огляду на зміст доводів сторони позивача про стягнення 900 грн. витрат позивача, пов'язаних з проживанням у м. Полтаві (а.с.8), суд зазначає, що позивач у справі саме у зв'язку з подією ДТП, яка мала місце 12.08.2018 року мав об'єктивну необхідність перебувати в м. Полтава протягом доби, однак у рахунку №238 від 12.08.2018 року не вказано відповідного розрахунку саме такої вартості добового проживання.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16,22,23,1166,1167,1187,1192,1194 Цивільного кодексу України, частинами 5,6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (із змінами), ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», роз'ясненнями, що викладені в Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», ст.ст.4,5,11,12,13,76-80,81,82,83,89,133,137,138,141,259,263-265,272-273 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та судових витрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстрованої у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , зареєстрованого у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_1 - АДРЕСА_3 (вісімдесят сім тисяч чотириста сімдесят дві) грн.67 коп., з яких: 80472 грн.67 коп. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 2000 грн. витрат за проведення визначення вартості матеріального збитку, 2000 грн. витрат за перевезення пошкодженого автомобіля евакуатором та 3000 грн. моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_8 , зареєстрованої у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_9 , зареєстрованого у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_1 судові витрати по справі: витрати по оплаті судового збору у розмірі 1016 грн.04 коп., витрати за надання правової допомоги адвоката в сумі 4000 грн., витрати за послуги перекладача в сумі 550 грн., витрати представників позивача, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту та винайманням житла в сумі 2667 грн.79 коп., а всього 8233 грн.83 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Великобагачанський районний суд Полтавської області.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін: позивач ОСОБА_3 , зареєстрований у встановленому порядку на проживання в АДРЕСА_1 ; представники позивача: адвокат Ситник Оксана Володимирівна, місце знаходження АДРЕСА_4 ; ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ; відповідач ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ; представник відповідача адвокат Жага Едуард Григорович, місце знаходження м. Миргород, вулиця Незалежності, 15А; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Страхова компанія «Провідна», місцезнаходження м. Київ, проспект Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137.
Повний текст рішення складений 05.12.2019 року у зв'язку з перебуванням судді на стаціонарному лікуванні.
Суддя В.В. Хоролець