Справа № 199/8616/19
(1-кп/199/578/19)
05.12.2019 року місто Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:
Головуючий: суддя ОСОБА_1
секретар ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро кримінальне провадження №12018040630001475 від 28.08.2019 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
Прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою, проти якого обвинувачений, захисник заперечували та не підтримали, вказуючи на відсутність ризиків, одночасно звернулися з клопотанням щодо зміни обвинуваченому раніше обраного запобіжного заходу з тримання під вартою на інший, більш м'який, не пов'язаний з триманням під вартою, а саме, на домашній арешт, проти чого прокурор заперечував.
При вирішенні питання щодо продовження строку тримання під вартою, суд враховує, що відповідно до практики Європейського Суду з прав людини (далі по тексту ЄСПЛ), вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що встановлення небезпеки перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя, слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, вимірюватись тяжкістю злочину, ризиком ухилення обвинуваченого від слідства, суворістю можливого покарання у сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, в якій він зазнає судове переслідування та міжнародними контактами, особистості обвинуваченого, його моральними переконаннями.
ЄСПЛ наголошує у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства від 28.10.1994», що при визначенні «ступеня підозри» підставою для отримання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту може бути «більш низький поріг обґрунтованості підозри» при вчиненні «особливої категорії злочинів», а у справі «Боротюк проти України» від 16.10.2010р. визнає, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення заявником тяжкого злочину спочатку може виправдовувати тримання під вартою.
За даним кримінальним провадженням суд враховує обсяг пред'явленого обвинувачення, всі ризики, встановленні під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які не змінилися до теперішнього часу, а також превалювання суспільного інтересу над індивідуальним інтересом у даному кримінальному провадженні.
На теперішній час при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує наявність обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_4 , якого повідомлено про підозру у скоєнні умисного тяжкого корисливого кримінального правопорушення проти власності, у разі визнання винуватості може бути призначено покарання від 4 до 6 років позбавлення волі, якій ніде офіційно на працював, може скоювати нові злочини, оскільки у минулому неодноразово засуджувався за скоєння умисних тяжких злочинів, у тому числі за грабежі, звільнився з місця позбавлення волі 22.01.2019 року та через нетривалий час був повідомлений про підозру у скоєнні злочину, має реєстрацію у місті Маріуполь, не має житла у місті Дніпро.
Крім того, продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку тримання під вартою повністю забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання процесуальних рішень суду, запобігання спробам: ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, здійснювати незаконний вплив або тиск на потерпілу, свідків, що є винятковими підставами для продовження застосування обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв'язку з викладеним та наявністю фактів про існування реального суспільного інтересу, який за належним врахуванням принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи і необхідним та достатнім для виконання обвинуваченими процесуальних обов'язків та запобігання встановленим судом ризикам, є лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тому, з огляду на викладені обставини, слід вважати, що підстави для продовження запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченому, а тому наявна необхідність у збереженні такої міри запобіжного заходу, про доцільність продовження строку тримання обвинуваченому під вартою, оскільки заявлені ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченого під вартою, не зменшилися та до обвинуваченого не можуть бути застосовані більш м'які альтернативні запобіжні заходи.
Керуючись ст.ст. 369-372 КПК України, суд,
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити раніше обраний запобіжний захід тримання під вартою у Державній установі виконання покарань (№ 4) управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Дніпропетровськ, на 60 (шістдесят) днів, тобто до 02 лютого 2020 року включно.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу ОСОБА_4 з тримання під вартою та обрання йому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику, та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення для виконання, а потерпілій для відома.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом 7 днів з дня проголошення ухвали, а особою, яка тримається під вартою, з моменту вручення копії ухвали.
Суддя: ОСОБА_1