Справа362/1993/19
Провадження 2-а/362/128/19
"28" листопада 2019 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого - судді Ковбеля М.М.,
при секретарі - Лагуті І.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Васильків адміністративний позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержанта поліції Ходака Ярослава Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержанта поліції Ходака Ярослава Михайловича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч. 9 ст.133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за вчинення якого на позивача було накладено штраф в розмірі 510 грн. Адміністративний позов мотивований тим, що обставини викладені в постанові про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності, суперечать законодавству, Відповідачем неправильно застосовано до Позивача стягнення зігдно ч.9 ст.133-1 КУпАП за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, а тому остання підлягає скасуванню. Окрім того, позивач зазначив, що 12.03.2019 року перед його виїздом в рейс було проведено медичний огляд, та проведено технічний контроль транспортного засобу. Також, в оскаржуваній постанові Відповідачем зазначено, що Позивачем порушено ч.10 ст.30 ЗУ "Про автомобільний транспорт", хоча вказана стаття не містить частини 10, а по-друге стосується перевізників та самозайнятих осіб-перевізників при здійсненні перевезення пасажирів на договірних умовах. В подальшому ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Київської області на його користь судові витрати, пов'язані із розглядом справи в розмірі 8250,00грн.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2019 року відкрито провадження у даній справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
В судове засідання позивач не з'явився, подав до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримав у повному обсязі, розгляд справи просив провести без його участі та просив стягнути з Відповідача на його користь судові витрати, пов'язані із надання правової допомоги.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду відзив, в якому просив в задоволенні адміністративного позову відмовити, мотивуваши його тим, що Відповідач зупинив транспортний засіб, яким керував Позивач, оскільки виявив тріщину лобового скла в зоні роботи склоочисників на транспортному засобі. При перевірці було виявлено, що Позивач не має при собі подорожного листа, в якому зазначаються відомості про проходження щозмінного передрейсового медичного огляду, а також проведення передрейсового контролю технічного стану транспортного засобу. Таким чином, на місці розгляду справи у Відповідача були всі підстави вважати, що Позивач такого огляду не пройшов. Підтвердженням відсутності у Позивача доказів про проходження ним щозмінного передрейсового медичного огляду та огляду технічного стану ТЗ є відеозапис з нагрудної відеокамери поліцейського. Тому, на місці розгляду справи, поліцейським було винесено постанову серії ЕАВ №983522 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн. На підставі викладеного, можна зробити висновок, що винесення постанови Відповідачем було здійснено відповідно до чинного законодавства, а тому позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Розгляд справи просив проводити без участі Відповідача.
Відповідно до ч.ч. 1, 9 статті 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Відповідно до вказаних норм закону, у зв'язку із неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відсутністю підстав для відкладення розгляду справи, відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.
Відповідно до частини четвертої статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою серії ЕАВ №983522, складеною поліцейськbv 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержантом поліції Ходаком Ярославом Михайловичем, 12.03.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.9 ст.133-1 КУпАП із застосуванням до нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 гривень.
Згідно даної постанови, 12.03.2019 року о 14-48 год на автодорозі М05, 8 км, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_1 з напів причепом Kassbohrer, номерний знак НОМЕР_2 , який перевозив небезпечний вантаж (дизпаливо) не пройшов щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв та без проведення передрейсового контролю технічного стану транспортного засобу, чим порушив ч.10 ст.30 Закон України «Про автомобільний транспорт», тобто вчинив правопорушення передбачене ч.9 ст.133-1 КУпАП.
Стаття 30 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначає основні права та обов'язки автомобільного перевізника та автомобільного самозайнятого перевізника, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах.
За правилами ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
За таких обставин протокол про адміністративне правопорушення і пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - є доказами у справі про адміністративне правопорушення. Проте, жоден із вказаних доказів не має пріоритету над іншим і повинні оцінюватися в сукупності або ж спростовуватися іншими доказами.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. КУпАП визначено форму й передбачено основні вимоги щодо змісту як протоколу про адміністративне правопорушення, так і рішення, що постановляється в конкретній адміністративній справі, а також визначається компетенція осіб, які мають право складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 9 ст.133-1 КУпАП, відповідальність за дане правопорушення встановлена за перевезення пасажирів чи вантажів водієм, який не пройшов щозмінного передрейсового медичного огляду водіїв транспортних засобів, або перевезення без проведення передрейсового контролю технічного стану транспортних засобів.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Водночас ч.2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В позовній заяві позивач зазначив, що зазначеного правопорушення не здійснював.
Згідно копії, доданого до позовної заяви, Журналу реєстрації результатів передрейсового медичного огляду водіїв, засвідченого ТОВ "Західна нафтогазова компанія", 12.03.2019 року ОСОБА_1 пройшов медичний огляд перед керування транспортним засобом.
Відповідно до Книги обліку випуску автомобілів на лінію ТОВ "ЗНГК" 12.03.2019 року в 11 год. 30 хв. був проведений контроль транспортного засобу "DAF XF 105.460", номерний знак НОМЕР_1 перед виходом в рейс, згідно якого автомобіль був у справному стані.
Згідно подорожнього листа вантажного автомобіля №ЗН-00000147 від 12.03.2019 року, водій ОСОБА_1 за станом здоров'я до управління транспортним засобом допущений, та згідно огляду механіком, автомобіль "DAF XF105.460", державний номерний знак НОМЕР_1 з напів причепом Kassbohrer STB39, номерний знак НОМЕР_2 , справний та придатний до виїзду.
Відповідач свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення не виконав, доказів на спростування тверджень позивача не надав, у відзиві на позовну заяву доводів позивача не спростував.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до статті 293 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обгрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідальність за ч.9 ст.133-1 КУпАП встановлена саме за відсутність проходження водієм щозмінного передрейсового медичного огляду або технічного огляду транспортного засобу, а не за відсутність доказів проходження таких оглядів на місці зупинки.
Отже, як вбачається з матеріалів справи, поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержанта поліції Ходаком Я.М. при винесенні постанови серії ЕАВ №983522, якою накладено стягнення на водія ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 510 грн., не було встановлено всі обставини справи, не було витребувано додаткові матеріали та неправильно застосовано до позивача адміністративне стягнення, передбачене ч.9 ст.133-1 КУпАП.
За змістом тієї ж постанови водій ОСОБА_1 12.03.2019 року керував автомобілем марки "DAF XF105.460", державний номерний знак НОМЕР_1 з напів причепом Kassbohrer STB39, номерний знак НОМЕР_2 , що, згідно подорожнього листа є вантажним автомобілем, та перевозив дизпаливо. Яким чином позивач, керуючи вантажним автомобілем, порушив вимоги законодавства що стосуються автомобільних перевізників пасажирів, відповідачем не зазначано в оскаржуваній постанові. Свій обов'язок щодо доведення правомірності винесеного рішення відповідач не виконав.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст.133-1 КУпАП, у зв'язку з чим зазначена постанова підлягає скасуванню, а справа про притягнення позивача до адміністративної відповідальності закриттю за відсутності складу адміністративного правопорушення.
Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції Київської області на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов'язаних із розглядом справи в розмірі 8250,00грн., суд приходить до наступних висновків.
Згідно ч.3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 3 статті 134 КАС України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат, враховуються:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Аналіз вищенаведених норм, дає суду, підставу прийти до висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.
Згідно частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 30 цього Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача підлягає задоволенню, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу позивачем разом з заявою про збільшення позовних вимог надано копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, договір про надання правової допомоги №4-Ф, додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги та проміжний акт прийому-передачі виконаних робіт до вказаного вище договору.
Суд зазначає, що позивачем та його представником не надано копію платіжних доручень про оплату послуг правничої допомоги, розрахунку витрат, квитанцію до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, а також посвідчення про відрядження.
Також представником позивача не наведено поважних причин, з яких докази, що підтверджують розмір понесених судових витрат, не могли бути подані до закінчення судових дебатів у справі.
У постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані, зокрема, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені документи мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування таких витрат.
Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
З огляду на те, що позивачем не наданого належного документального підтвердження витрат на правову допомогу у розмірі 8250,00 грн., суд приходить до висновку, що в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, на правову допомогу, слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 287 - 293 КУпАП, ст. ст. 2, 5, 19, 25, 90, 168, 205, 229, 246, 258, 293 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Позов ОСОБА_1 до поліцейського 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержанта поліції Ходака Ярослава Михайловича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення - задовольнити частково.
Постанову серії ЕАВ № 983522 від 12.03.2019 року, винесену поліцейським 1 батальйону 1 роти Управління патрульної поліції в Київській області сержантом поліції Ходаком Ярославом Михайловичем відносно ОСОБА_1 за ч.9 ст.133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.9 ст.133-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.
В решті позовних вимог відмовити
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду через Васильківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя М.М.Ковбель