(ЗАОЧНЕ)
04 грудня 2019 року, місто Новоград-Волинський Житомирської області
Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області
в складі: головуючого - судді Мозгового В.Б.,
за участю секретаря судового засідання Кравець І.А.
представника позивача ОСОБА_1
(Справа № 285/3467/19, провадження у справі № 2/0285/1257/19)
розглянув у судовому засіданні у загальному порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом
В вересні 2019 року до суду звернулась позивачка ОСОБА_2 з позовом до відповідача ОСОБА_3 про визнання останнього таким, що втратив право користування житлом по АДРЕСА_1 .
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником вищезазначеного будинку з 19.11.2015 року на підставі свідоцтва про право на спадщину. В будинку зареєстрований відповідач, якій в ньому не проживав та не проживає. Відповідач є її рідним братом, в будинку не проживає але продовжує бути зареєстрованим в ньому, добровільно з реєстрації не знімається, оскільки його місцезнаходження не відоме, що в свою чергу тягне за собою порушення її права на розпорядження майном.
Позивачка керуючись ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та посилаючись на те, що оскільки відповідач не є членом її сім'ї, в будинку не проживає, добровільно знятися з реєстрації не бажає, просить суд позов задовольнити.
Представник позивачки позовні вимоги в судовому засіданні підтримала та просила їх задовольнити. Також не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, причини неявки не повідомив. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.
З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що будинок по АДРЕСА_1 належить позивачці на праві власності, згідно свідоцтва про право на спадщину від 19 листопада 2015 року /а.с.3, 4/.
Встановлено, що відповідач згідно витягу з будинкової книги, зареєстрований в будинку з 11.01.2011 року /а.с.29/
Також встановлено, що відповідач з 2011 року по місцю реєстрації не проживає, що підтверджується Актом депутата міської ради від 26.09.2019 року, письмовими ОСОБА_4 та ОСОБА_5 /а.с.5-7/.
Частиною першою статті 383 ЦК України та статтею 150 ЖК УРСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.
Частиною першою статті 156 ЖК УРСР передбачено, що члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.
Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК України до членів сім'ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
За змістом зазначених норм матеріального права правом користування житлом, який знаходиться у власності особи, мають члени сім'ї власника нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням, а також інші особи, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Згідно з положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року (справа № 6-709цс16).
Відповідно до статті 7 Закону України від 11 грудня 2003 року N 1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі заяви особи, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Отже, виходячи з вище встановлених обставин, враховуючи, що ОСОБА_3 не є членом сім'ї позивача та колишнього власника будинку, не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з нею і ведуть з нею спільне господарство, будинком з 2011 року не користується, суд приходить до висновку, що відповідач втратив право на користування житлом, в зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України також необхідно стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн..
Керуючись ст.ст. 2, 7, 10, 81, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , проживаючої та зареєстрованої АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , зареєстрованого АДРЕСА_1 ) про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_3 таким, що втратив право користування житлом по АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави и судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Рішення суду набирає законної сили , якщо протягом тридцяти днів відповідачем не подано заяву про перегляд заочного рішення або позивачем апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно п.п. 15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК (від 03.10.2017 року) апеляційна скарга подається учасниками справи до Житомирського апеляційного суду через Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Повне судове рішення складено - 04.12.2019 року.
Головуючий